Рішення № 12244886, 11.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.10 Справа № 15/12пн(8/14пн).

За позовом

Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецькзалізобетон», м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до 1. Відкритого акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект», м. Київ,

2. Комунального підприємства «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації», м. Сєвєродонецьк Луганської області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні 1-го відповідача фізична особа ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання права власності та витребування нерухомого майна

та за зустрічним позовом

Відкритого акціонерного товариства “Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств “Укрнафтохімпроект”, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства “Сєвєродонецькзалізобетон”, м. Сєвєродонецьк Луганської області Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом фізична особа ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області, та Комунальне підприємство “Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання права власності та усунення перешкод в його здійсненні

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

Представники:

від позивача - Дейнегіна К.М., представник за довіреністю № 1 від 10.11.2010;

від І-го відповідача - Ніколаєнко В.М., голова правління ВАТ "Укрнафтохімпроект" згідно витягу з протоколу загальних чергових зборів акціонерів № 21 від 24.04.2009; Супрун С.В., представник за довіреністю № 1 від 19.01.2010;

від ІІ-го відповідача - представник не прибув;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні 1-го відповідача фізичної особи ОСОБА_1 - не прибув;

за участю прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Луганської області - Гриненко С.В., посвідчення № НОМЕР_1 від 31.07.2008.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

- визнати за ВАТ «Сєвєродонецькзалізобетон»(м. Сєвєродонецьк, вул. Силікатна, 7, ідентифікаційний код 01235797) право власності на обєкти нерухомості, зокрема на: будівлю дитячого садка № 15, з господарськими прибудовами (літ. А-2 Н, а І-а VII, Пд-будівлю цегляну з підвалом; Б, б, б-1 - сарай цегляний; В, в, в-1 - сарай залізобетонний; № 1 ворота металеві; № 2 споруду, асфальтне замощення), - загальною площею 1051,5 кв.м. розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - витребувати з незаконного володіння ВАТ «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект»(м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-б, ідентифікаційний код 21489100) нерухоме майно, а саме: будівлі дитячого садка № 15, з господарськими прибудовами (літ. А-2 Н, а І-а VII, Пд-будівлю цегляну з підвалом; Б, б, б-1 - сарай цегляний; В, в, в-1 - сарай залізобетонний; № 1 ворота металеві; № 2 споруду, асфальтне замощення), - загальною площею 1051,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Хіміків, 34-б. - зобовязати ВАТ «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект»(м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-б, і.код 21489100) передати ВАТ «Сєвєродонецькзалізобетон»(м. Сєвєродонецьк, вул. Сілікатная, 7, код 01235797) нерухоме майно, а саме: будівлю дитячого садка № 15, з господарськими прибудовами (літ. А-2 Н, а І-а VII, Пд-будівлю цегляну з підвалом; Б, б, б-1 - сарай цегляний; В, в, в-1 - сарай залізобетонний; № 1 ворота металеві; № 2 споруду, асфальтне замощення), - загальною площею 1051,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Перший відповідач - ВАТ «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект»до початку розгляду справи по суті подав зустрічний позов по справі № 15/12пн(8/14пн) з вимогами:

- визнати за ВАТ «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект»право власності на будівлю дитячого садка № 15 з господарськими побудовами А-2 Н, а І-а VII - будівлю з підвалом цегляну загальною площею 1055,3 кв.м; Б, б, бсарай цегляний загальною площею 51,6 кв.м; В, в, всарай залізобетонний загальною площею 78,5 кв.м; 3 огорожа; 2 споруда; розташовані за адресою м. Сєвєродонецьк, пр. Хіміків, 34-б;

- усунути перешкоди у здійсненні ВАТ «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект»права власності шляхом заборони ВАТ «Сєвєродонецькзалізобетон»вчинення неправомірних дій щодо нерухомого майна власника ВАТ «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект», а саме будівлі дитячого садка № 15 з господарськими побудовами А-2 Н, а І-а VII - будівлю з підвалом цегляну загальною площею 1055,3 кв.м; Б, б, бсарай цегляний загальною площею 51,6 кв.м; В, в, в- сарай залізобетонний загальною площею 78,5 кв.м; 3 огорожа; 2 споруда; розташовані за адресою АДРЕСА_1

Судом була прийнята зустрічна позовна заява для спільного розгляду з первісним позовом.

Дана справа розглядається судом за новим розглядом. При первісному розгляді даної справи (№ 8/14пн) рішенням господарського суду Луганської області від 11.03.2009 (суддя Середа А.П.) за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецькзалізобетон»до Відкритого акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект»та Комунального підприємства «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації»про визнання права власності та витребування нерухомого майна позовні вимоги задоволено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 14.01.2010 у справі № 8/14пн рішення господарського суду Луганської області від 11.03.2009 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2010 у справі №8/14пн рішення господарського суду Луганської області від 11.03.2009 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 14.01.2010 скасовано, справу передано до господарського суду Луганської області на новий розгляд.

При цьому, в зазначеній постанові суду касаційної інстанції вказано, зокрема, що суд апеляційної інстанції не з'ясував чи впливають факти, які встановлені судом у цивільній справі про визнання недійсним договору купівлі продажу від 22.02.2006 на вирішення даного спору, не надав належної оцінки доводам суду першої інстанції про наявність підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при первісному відчуженні спірного майна договір не було погоджено з розпорядником майна підприємства позивача, внаслідок чого такий договір визнано недійсним. За позовною заявою позивач вказує, що перший відповідач є недобросовісним володільцем, а тому позивач як власник має право витребувати своє майно відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України. В поясненні від 11.10.2010 №283 позивач, посилаючись на ст. 388 Цивільного кодексу України, зазначає, що майно вибуло з володіння позивача поза його волею, оскільки відчуження здійснено керівником підприємства, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, без узгодження з розпорядником майна, що передбачено п. 13 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно зустрічний позов позивач у справі вважає необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні, з підстав наведених у запереченні на зустрічний позов від 11.10.2010 №254.

Перший відповідач вважає вимоги за первісним позовом необґрунтованим з підстав, наведених, зокрема, у відзиві на позовну заяву від 24.09.2010 №02/1-1451п, поясненнях від 15.10.2010, від 10.11.2010 та ін. Також, перший відповідач заявив про застосування строку позовної давності.

Вимоги за зустрічним позовом представники першого відповідача підтримали у повному обсязі.

Другий відповідач Комунальне підприємство «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації»проти вимог позивача у справі заперечив, та заявив клопотання про розгляд справи без участі свого повноважного представника.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Сєверодонецькою міською радою 27.02.2002, на підставі рішення виконавчого комітету № 328 від 26.02.2002, відкритому акціонерному товариству «Сєвєродонецькзалізобетон»було видане свідоцтво на право власності на будівлю дитячого садку № 15, загальною площею 1051,5 м2 з господарськими спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.08.2002 порушено провадження у справі № 12/102б про банкрутство ВАТ «Сєвєродонецькзалізобетон», ухвалою від 05.09.2002 введено процедуру розпорядження майном боржника.

02.11.2002 між ВАТ «Сєвєродонецькзалізобетон»(Продавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2. (Покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі продажу спірного нерухомого майна, який з боку продавця підписаний головою правління ВАТ «Сєвєродонецькзалізобетон».

Станом на день укладення зазначеного договору повноваження керівника підприємства позивача, який підписав правочин, не були припинені.

Згодом, 01.08.2003 між ОСОБА_2., як дарувальником, та ОСОБА_3, як обдарованим, укладено договір дарування будівлі дитячого садку № 15 з господарськими спорудами.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.02.2003 введено процедуру санації боржника - ВАТ «Сєвєродонецькзалізобетон».

Постановою господарського суду Луганської області від 09.12.2005 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

22.02.2006 між ОСОБА_3 (Продавець) та ВАТ «Український інститут по проектуванню нафтопереробних та нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект»(Покупець) укладено нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу договір купівлі продажу вказаного нерухомого майна. Покупцем (1-м відповідачем) здійснено державну реєстрацію права власності на спірне майно, що підтверджується Витягом №10307657, виданим Сєвєродонецьким міським бюро технічної інвентаризації 05.04.2006.

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.10.2006 у справі № 13/21пд (а.с. 23-24, т. 1) визнано недійсним договір купівлі-продажу від 08.11.2002 будівлі дитячого садка № 15 з господарськими прибудовами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ВАТ «Сєвєродонецькзалізобетон»та приватним підприємцем ОСОБА_2 Дане рішення мотивоване тим, що оскаржуваний договір укладений керівництвом позивача без погодження з розпорядником майна, що передбачено п. 13 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Рішення суду набрало законної сили. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.06.2007 у справі № 2-1604/07 (а.с. 25-26, т. 1) визнано недійсним договір дарування дитсадка № 15 з господарськими прибудовами від 01.08.2003, укладений між ОСОБА_2. та ОСОБА_3. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.05.2008 у справі № 2-219/08 (а.с. 27-29, т. 1) визнано недійсним договір купівлі-продажу будівлі дитячого садка № 15 з господарськими прибудовами від 22.02.2006, укладений між ОСОБА_3 та ВАТ «Український інститут по проектуванню нафтопереробних та нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект». Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 27.11.2008 у справі № 22ц-3756 (а.с. 42, т. 1) рішення від 16.05.2008 залишено без змін. Рішенням Верховного Суду України від 30.09.2009 у справі № 6-2557св09 скасовано рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.05.2008 та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 27.11.2008, в задоволенні позову відмовлено.

Дане рішення Верховного Суду України мотивоване тим, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України. Такий захист можливий шляхом задоволення вендикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Отже, при вирішенні даного спору суду слід встановити наявність чи відсутність підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог за первісним позовом, виходячи з наступних підстав.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача регламентовано статтею 388 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої зазначеної статті якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За доводами позивача майно вибуло з власності ВАТ «Сєвєродонецькзалізобетон»не з його волі, оскільки договір не було погоджено з розпорядником майна.

Тому, саме обставина щодо наявності волі юридичної особи позивача на відчуження спірного майна на користь ОСОБА_2 має вирішальне значення при розгляді даного спору.

Договір купівлі-продажу спірного майна від 08.11.2002 підписані з боку продавця (позивача) головою правління товариства Присяжнюком П.П.

Наявність волі юридичної особи встановлюється через волю її відповідних органів управління.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про господарські товариства»управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени наглядової ради товариства.

Згідно ст. 47 Закону України «Про господарські товариства»виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Статтею 48 вказаного Закону встановлено, що голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

Станом на день укладення вказаного договору повноваження Присяжнюка П.П., як голови правління не були припинені. Даний факт не заперечується сторонами у справі. На засіданні спостережної ради ВАТ «Сєвєродонецькзалізобетон»27.02.2002 запропоновано правлінню відчуження спірного майна, що відображено в протоколі №27-02.

Рішення щодо реалізації спірного майна ухвалено на засіданні правління 04.03.2002 та оформлено протоколом №1.

Відчуження майна було здійснено на стадії розпорядження майном підприємства позивача під час розгляду справи про банкрутство.

На стадії розпорядження майном в процедурі банкрутства органи управління боржника зберігають свої повноваження. Так, згідно п. 15 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

Розпорядник майна не є органом управління підприємства.

Отже, договір про відчуження спірного майна міг підписати лише голова правління як належний та повноважний орган управління.

Стосовно застосування положень п. 13. ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»при розгляді даного спору, слід зазначити наступне.

Виходячи з положень даної норми Закону керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином.

Слід відрізняти вираження волі юридичною особою через свої органи управління та погодження договорів з розпорядником.

Виходячи з того, що воля юридичної особи виражається через їх органи управління, та враховуючи, що при укладенні договору, не були припинені повноваження голови правління, а розпорядник не є органом управління підприємством, слід вважати, що майно вибуло за волею юридичної особи позивача.

Позивач в своїх поясненнях щодо припинення повноважень органу управління підприємства, поданих суду в засіданні 11.11.2010, зазначив, що законодавством передбачено 2 підстави, при яких у процедурах банкрутства припиняються повноваження органів управління підприємств - боржників. Так, як на першу підставу, позивач вказує на обставини, зазначені в п. 4 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно зазначеної норми, з дня винесення ухвали про санацію:

- керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого статтею 53 цього Закону;

- припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією.

Друга підстава, яку вказує позивач це прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (п. 2 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Разом з тим, позивачем наведено не повний перелік підстав припинення повноважень органів управління боржника.

Так, відповідно до п. 16 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»повноваження керівника боржника або органів управління боржника, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені у разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства. В такому разі за клопотанням комітету кредиторів виконання обов'язків керівника боржника ухвалою господарського суду тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника. Про припинення повноважень керівника або органів управління боржника господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Проте, у спірній ситуації ухвалення рішень спостережною радою і правлінням товариства та в решті укладення договору про відчуження спірного майна не стало для розпорядника майна підставою вжиття заходів, спрямованих на припинення повноважень органу управління в порядку, передбаченому п. 16 ст. 13 вказаного Закону.

Отже, при належному виконанні розпорядником майна функцій з нагляду та контролю за управлінням майном боржника відчуження спірного майна за договором, укладеним головою правління, могло не відбутися.

Позивачем в поясненні від 11.10.2010 безпідставно зроблено висновок, про те, що рішенням господарського суду Луганської області від 19.10.2006 встановлено не тільки факт укладення угоди від 08.11.2002, яка суперечить вимогам закону, але і факт того, що спірне майно вибуло з володіння позивача іншим шляхом поза його волею.

Однак, в зазначеному рішенні суду не робилося висновку про те, що спірне майно вибуло з володіння позивача іншим шляхом поза його волею. Така обставина не підлягає встановленню при вирішенні спору про визнання правочину недійним.

Суд встановив порушення п. 13 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»при укладенні оскаржуваного договору.

Такого факту було цілковито достатньо для визнання правочину недійсним на підставі ст.ст. 215, 203 Цивільного кодексу України.

Однак, це жодним чином не свідчить про вибуття майна поза волею юридичної особи позивача у справі та, тим більше, про встановлення такого факту судом у справі №13/21пд.

Рішення суду не містить фактів та висновків щодо відсутності чи наявності волі у ВАТ «Сєвєродонецькзалізобетон»на відчуження свого майна, які мають значення при розглядові вендикаційного позову, що розглядається у даній справі № 15/12пн (8/14пн). Тому, з урахуванням підстав витребування майна, передбачених статтею 388 Цивільного кодексу України, вказане рішення суду не впливає на результат розгляду спору у даній справі.

Таким чином, оскільки у Присяжнюка П.П. станом на 08.11.2002 були повноваження голови правління, то спірне майно вибуло із власності позивача за його волі.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджували б його доводи стосовно відчуження спірного майна поза волею юридичної особи підприємства позивача.

На підставі викладеного, у задоволенні первісного позову як до першого, так і до другого відповідача слід відмовити повністю за недоведеністю підстав, визначених статтею 388 Цивільного кодексу України на витребування майна.

Заява першого відповідача у справі про застосування строку позовної давності судом відхиляється, оскільки такий строк не був пропущений позивачем станом на день подачі позовної заяви до господарського суду Луганської області.

Так, в заяві від 25.10.2010 ВАТ «Укрнафтохімпроект»вказує, що позивачу у справі стало відомо про те, що спірним майном володіє перший відповідач у справі з ухвали господарського суду Луганської області від 07.08.2006 у справі №13/21пд.

Позовна заява, що розглядається у даній справі, подана ВАТ «Сєвєродонецькзалізобетон»до господарського суду Луганської області 10.01.2009.

Згідно ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно частини 5 даної статті за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяці та число останнього року строку.

Загальна позовна давність встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки.

Таким чином, строк позовної давності при подачі первісного позову до суду пропущений не був.

Зустрічний позов підлягає задоволенню частково.

Вимога Відкритого акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект»про визнання за ним права власності є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Право власності заявника зустрічного позову на даний час підтверджується матеріалами справи, зокрема: нотаріально посвідченим договором купівлі продажу від 22.02.2006 між ОСОБА_3 (Продавець) та ВАТ «Український інститут по проектуванню нафтопереробних та нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект»(Покупець) та Витягом №10307657, виданим Сєвєродонецьким міським бюро технічної інвентаризації 05.04.2006.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивачем у справі не доведено неправомірність набуття права власності першим відповідачем у справі на спірне майно.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач у справі оспорював право власності на спірне майно за ВАТ «Український інститут по проектуванню нафтопереробних та нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект».

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Таким чином, позовна вимога за зустрічним позовом про визнання права власності підлягає задоволенню.

Друга позовна вимога за зустрічним позовом у заявленому вигляді задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, за другою вимогою заявник просить:

- усунути перешкоди у здійсненні ВАТ «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект»права власності шляхом заборони ВАТ «Сєвєродонецькзалізобетон»вчинення неправомірних дій щодо нерухомого майна власника ВАТ «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект», а саме будівлі дитячого садка № 15 з господарськими побудовами А-2 Н, а І-а VII - будівлю з підвалом цегляну загальною площею 1055,3 кв.м; Б, б, бсарай цегляний загальною площею 51,6 кв.м; В, в, в- сарай залізобетонний загальною площею 78,5 кв.м; 3 огорожа; 2 споруда; розташовані за адресою АДРЕСА_1

Дана вимога сформульована неналежним чином, вона не визначає які саме конкретні дії щодо майна заявника зустрічного позову слід заборонити вчиняти ВАТ «Сєвєродонецькзалізобетон». Тому, вимога у такому вигляді не може бути задоволена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту прав визначені ст. 15 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Обраний ВАТ «Укрнафтохімпроект»спосіб захисту свого права подача негаторного позову до суду, відноситься до способу захисту, встановленого п. 3 ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України це припинення дії, яка порушує право. Згідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За доводами ВАТ «Укрнафтохімпроект»перешкоди з боку ВАТ «Сєвєродонецькзалізобетон»щодо здійснення права власності полягають у тому, що ВАТ «Сєвєродонецькзалізобетон»зловживає правом через невизнання права власності ВАТ “Укрнафтохімпроект”.

Подача ВАТ «Сєвєродонецькзалізобетон»до суду позову, що розглядається у даній справі не може вважатися перешкодою в розумінні ст. 391 ЦК України у здійсненні заявником зустрічного позову права користування та розпоряджання своїм майном.

Також, виходячи з положень п. 3 ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України суд не може ухвалити рішення щодо заборони особі звертатися до суду.

Заявити позов до суду особа вправі, а ось оцінка обґрунтованості такого позову, його підвідомчості та підсудності це питання суду за результатами розгляду конкретних позовних матеріалів.

У п. 7 листа Вищого арбітражного суду України N 01-8/98 від 31.01.2001 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом»зазначено наступне. Захист прав і охоронюваних законом інтересів підприємств і організацій за негаторним позовом надається арбітражним судом у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, яке існувало до порушення права. Якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, у резолютивній частині рішення необхідно чітко визначити дії, які повинен вчинити відповідач щодо усунення порушень права власника, і строк виконання цих дій.

Оскільки, резолютивна частина рішення має містити висновок саме щодо заявлених позовних вимог (п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України), то відповідно, щоб суд чітко вказав у рішенні дії, які повинен вчинити відповідач щодо усунення порушень права власника, і строк виконання цих дій, позовна вимога має бути сформульована теж таким чином, щоб вона містила чітко визначені дії, які повинен вчинити відповідач щодо усунення порушень права власника, і строк виконання цих дій.

Самостійно визначати конкретні дії, які повинен вчинити відповідач щодо усунення порушень права власника без їх визначення в предметі позову, суд не має права.

Про заборону судом відкритому акціонерному товариству «Сєвєродонецькзалізобетон»вчинення будь-яких конкретних дій відкрите акціонерне товариство “Укрнафтохімпроект” в предметі зустрічного позову не заявило.

Таким чином, у задоволенні другої позовної вимоги за зустрічним позовом слід відмовити.

У разі вчинення таких дій ВАТ «Укрнафтохімпроект»не позбавлено права в подальшому звернутися до суду з негаторним позовом, визначивши чітко в предметі позову яку саме конкретно дію слід заборонити вчиняти іншій особі. У цьому випадку таке звернення буде відрізнятися від даного спору що найменш іншим предметом спору (матеріально-правовою вимогою).

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом у складі сплати державного мита у 25 500 грн. 00 коп. - за майновою вимогою та 85 грн. 00 коп. за немайновою вимогою і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп. відносяться на позивача за первісним позовом.

При цьому, у зв'язку з тим, що дійсна вартість спірного майна становить 3695 440 грн., що підтверджується висновком про оцінку комплексу будівель і споруд. З позивача у справі слід додатково стягнути в доход державного бюджету мито у сумі 25 319 грн. 44 коп. Судові витрати, сплачені при подачі зустрічного позову до суду у складі 25 500 грн. 00 коп. державного мита, а також 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (пропорційно задоволених вимог) покладаються на ВАТ «Сєвєродонецькзалізобетон». Державне мито у сумі 85 грн. сплачене при подачі зустрічного позову за немайновою вимогою, у задоволенні якої судом відмовлено, відноситься на заявника зустрічного позову - ВАТ «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект».

У пункті 6.4 Розяснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 вказано, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

ВАТ «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» при подачі апеляційної та касаційної скарг сплачено державне мито в сумі 166 грн. 78 коп. та 124 грн. 28 коп. відповідно.

Тому, з позивача за первісним позовом додатково слід стягнути на користь ВАТ «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект»державне мито в сумі 248 грн. 56 коп. за апеляційною та касаційною скаргами.

Зайве сплачене державне мито за апеляційною скаргою у сумі 42 грн. 50 коп., перераховане платіжним дорученням від 16.03.2009 № 317, підлягає поверненню ВАТ «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект». Крім того, позивачем у справі, при подачі касаційної скарги на ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 23.04.2009, помилково сплачено державне мито у сумі 124 грн. 28 коп.

Помилково сплачене державне мито за касаційною скаргою у сумі 124 грн. 28 коп., перераховане платіжним дорученням від 29.04.2009 № 25 підлягає поверненню ВАТ «Сєвєродонецькзалізобетон».

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні первісного позову, як до першого, так і до другого відповідача відмовити повністю.

2. Судові витрати за первісним позовом зі сплати державного мита у сумі 25 585 грн. коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. покласти на позивача у справі.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецькзалізобетон», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Силікатна, 7, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 01235797:

- у доход державного бюджету України рахунок 31118095700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито у сумі 25319 грн. 44 коп. видати наказ органу Державної податкової служби.

4. Повернути Відкритому акціонерному товариству «Сєвєродонецькзалізобетон», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Силікатна, 7, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 01235797:

- перераховане платіжним дорученням від 29.04.2009 № 25 державне мито за касаційною скаргою у сумі 124 грн. 28 коп.

Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

5. Зустрічний позов задовольнити частково.

6. Визнати за Відкритим акціонерним товариством «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект», м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-б, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21489100, право власності на будівлю дитячого садка № 15 з господарськими побудовами А-2 Н, а І-а VII - будівлю з підвалом цегляну загальною площею 1055,3 кв.м; Б, б, бсарай цегляний загальною площею 51,6 кв.м; В, в, всарай залізобетонний загальною площею 78,5 кв.м; 3 огорожа; 2 споруда; розташовані за адресою АДРЕСА_1

7. В решті позовних вимог за зустрічним позовом в частині усунення перешкод у здійсненні ВАТ «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект»права власності шляхом заборони ВАТ «Сєвєродонецькзалізобетон»вчинення неправомірних дій щодо нерухомого майна власника ВАТ «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект», а саме будівлі дитячого садка № 15 з господарськими побудовами А-2 Н, а І-а VII - будівлю з підвалом цегляну загальною площею 1055,3 кв.м; Б, б, бсарай цегляний загальною площею 51,6 кв.м; В, в, в- сарай залізобетонний загальною площею 78,5 кв.м; 3 огорожа; 2 споруда; розташовані за адресою м. Сєвєродонецьк, пр. Хіміків, 34-б, відмовити.

8. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецькзалізобетон», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Силікатна, 7, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 01235797, на користь Відкритого акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект», м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-б, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21489100, державне мито у сумі 25500 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. та державне мито за апеляційною та касаційною скаргами у сумі 248 грн. 56 коп.

9. Повернути Відкритому акціонерному товариством «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект», м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-б, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21489100, сплачене платіжним дорученням від 16.03.2009 № 317 державне мито за подачу апеляційної скарги у сумі 42 грн. 50 коп. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

В судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 15.11.2010.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко