Рішення № 12244701, 13.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" жовтня 2010 р. Справа № 21/192-10

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна», м. Київ

до Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», Київська обл., м. Фастів

про стягнення 7071,07 гривень

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Артюхова О.П. (довіреність №179 від 25.01.2009р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Україна» в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»(далі-ПАТ «СК «АХА Україна»/позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(далі-АТ «УПСК»/відповідач) про стягнення 7071,07 грн., з яких: 6513,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 485,80 грн. пені та 72,27 грн. 3% річних.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.08.2010р. порушено провадження у справі №20/265 та призначено її до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2010р. дану справу направлено для подальшого розгляду по суті за територіального підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.09.2010р. справу №20/265 прийнято до свого провадження суддею Яремою В.А., справі присвоєно №21/192-10 та призначено її до розгляду на 27.09.2010р.

27.09.2010р. та 11.10.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надходили клопотання про здійснення розгляду даної справи без участі його представника.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.09.2010р. розгляд даної справи відкладався на 13.10.2010р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

24.03.2009р. між Запорізькою філією ПАТ «СК «АХА Україна»(далі-страховик) та ОСОБА_2 (далі-страхувальник) укладено договір страхування №899-а/09зп (далі-Договір), обєктом страхування якого є автомобіль «Toyota RAV 4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_3

22.07.2009р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Toyota RAV 4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля «ВАЗ 21043», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Винним у зазначеному ДТП, відповідно до постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.08.2009р. у справі №3-2215/2009р., визнано ОСОБА_3

На виконання умов Договору, на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження про визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку транспортного засобу №469/12, розрахунку суми страхового відшкодування, калькуляції вартості відновлювального ремонту автомобіля на Тойота-центр ТОВ «Восток Авто»та заяви ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування від 03.08.2009р., позивачем було виплачено 7023,60 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням позивача №208 від 05.08.2009р. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як власника автомобіля "ВАЗ 21043" у відповідності до полісу №ВС/3639695 від 15.10.2008р. застрахована АТ "УПСК", та враховуючи вимоги ст. 35 Закону України " Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", 21.01.2010р. позивачем направлено відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування у розмірі 6513,00 грн., яке полягає у розмірі виплаченого першим страхового відшкодування за Договором (7023,00 грн.) за вирахуванням франшизи, передбаченої полісом №ВС/3639695 (510,00 грн.) в порядку регресу.

На зазначену заяву відповідач у терміни, передбачені ст. 37 названого Закону не відповів, суми страхового відшкодування не виплатив.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 6513,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Водночас, в судовому засіданні 13.10.2010р. представником відповідача надано суду платіжне доручення №5922 від 11.10.2010р., зі змісту якого вбачається, що відповідачем сплачено позивачу 6499,00 грн. відшкодування в порядку регресу.

Пунктом 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 3.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про припинення провадженні у даній справі в частині стягнення з відповідача 6499,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Вимога ж позивача про стягнення з відповідача решти страхового відшкодування (14,00 грн.) в порядку регресу, задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач здійснив виплату 7023,00 грн. страхового відшкодування за Договором, внаслідок чого посилається на те, що до нього перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача.

Приписами пунктів 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Отже, якщо страхувальник або водій, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 вищезазначеного Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №22/5190 від 08.12.2009р.

Пунктом 37.4 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Оскільки страхувальник за полісом №ВС/3639695 від 15.10.2008р. повідомив відповідача про ДТП, яке сталося 22.07.2009р., що підтверджується наданими в судовому засіданні 13.10.2010р. поясненнями представника відповідача, останній у відповідності до приписів п. п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", набув право регресного позову до відповідача.

Водночас, п. 22.1 ст. 22 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані позивачу збитки, у даному випадку, є відповідач відповідно до положень ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом №ВС/3639695 від 15.10.2008р., та ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню АТ "УПСК" як страховиком.

Оскільки відповідно до полісу №ВС/3639695 від 15.10.2008р. ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 25500,00 грн., франшиза - 510,00 грн., а вартість майнової шкоди завданого власнику автомобіля «Toyota RAV 4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 7009,00 грн., що підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження про визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку транспортного засобу №469/12, складеного судовим експертом-оцінювачем ОСОБА_4, суд дійшов висновку, що розмір відповідальності відповідача як страховика за названим полісом становить 6499,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що відповідачем в порядку регресу виплачено позивачу 6499,00 грн. страхового відшкодування, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача решти страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 14,00 грн. (6513,00 грн. заявлених позивачем до стягнення 6499,00 грн. сплачених відповідачем) задоволенню не підлягає, оскільки зазначена сума у відповідності до п. 22.1 ст. 22 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" перевищує ліміти відповідальності останнього, як страховика за полісом №ВС/3639695 від 15.10.2008р.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2008р.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем свого обовязку в частині виплати страхового відшкодування у строки, визначені п. 37.1 ст. 37 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", позивач просить суд стягнути з останнього 485,80 грн. пені з підстав п. 37.2 ст. 37 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" та 72,27 грн. 3% річних з підстав ст. 625 ЦК України, нарахованих з 23.02.2010р. по 07.07.2010р. на 6513,00 грн. заборгованості.

Пунктом 37.2 ст. 37 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 37.1 ст. 37 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Судом встановлено, що 21.01.2010р. позивачем направлено відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування у розмірі 6513,00 грн., яке полягає у розмірі виплаченого першим страхового відшкодування за Договором (7023,00 грн.) за вирахуванням франшизи, передбаченої полісом №ВС/3639695 (510,00 грн.) в порядку регресу.

Зазначена заява відповідачем отримана 22.01.2010р., що підтверджується підписом представника відповідача на повідомленні про врученні поштового відправлення №9312642.

За таких обставин, у відповідності до вимог ст. 37 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", відповідач мав здійснити виплату страхового відшкодування в порядку регресу до 23.02.2010р.

Оскільки арифметично вірний розмір пені та 3% річних, обрахунок яких здійснювався судом із розрахунку розміру відповідальності відповідача як страховика за спірним полісом (6499,00 грн.) за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 484,75 грн. та 72,11 грн. відповідно, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 484,80 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 484,75 грн., а вимога про стягнення 72,27 грн. 3% річних - у розмірі 72,11 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру заборгованості, яка існувала на момент порушення провадження у справі та розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 979, 1187 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №21/192-10 в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»6499,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(08500, Київська обл., м. Фастів, пл. Перемоги, 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»(04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний номер за ЄДРПОУ 31235110) 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 75 коп. пені, 72 (сімдесят дві) грн. 11 коп. 3% річних, 101 (сто одну) грн. 78 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 49 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяВ.А. Ярема

Повне рішення складено 19.10.2010р.