Рішення № 12244637, 01.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/35201.11.10 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Адіабата»

до           товариства з обмеженою відповідальністю «Стомікс Україна»

про           стягнення 22965,08 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Вершиніна А.М.– представник за довіреністю б/н від 04.09.2010 року;

від відповідача: не з’явився.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адіабата»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Стомікс Україна»про стягнення заборгованості в сумі 22965,08 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, відповідач придбав у позивача товар, відповідно до накладної № 412985 від 11.06.2010 р. на суму 46300,79 грн. Товар отримав представник відповідача за довіреністю № 37 від 11.06.2010 р.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар в сумі 20000,00 грн

13.07.2010 року відповідачу була направлена претензія за вих. № 56 з проханням погасити заборгованість за придбаний товар у семиденний термін з моменту отримання претензії. Отримання даної претензії відповідачем підтверджується печаткою ТОВ «Стомікс Україна»та підписом генерального директора.

Після отримання претензії відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача 4000,00 грн., у зв’язку з цим заборгованість становить 22300,79 грн.

Також, між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2010 р. по 01.08.2010 р. відповідно до якого відповідач визнав, що станом на 01.08.2010 року сума заборгованості становить 22300,79 грн.

Позивач нарахував відповідачеві за невиконання зобов’язань за весь час прострочення платежу пеню у сумі 288,54 грн. грн., три проценти річних у сумі 108,14 грн. та індекс інфляції у сумі 267,61 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.09.2010 року порушено провадження у справі № 33/352 і призначено до розгляду на 12.10.2010 року.

У судове засідання 12.10.2010 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/352 від 28.09.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103011717890 на юридичну адресу: 04075, м. Київ, вул. Гамарника, 56.

Представник позивача в судове засідання з’явився та подав документи на вимогу ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/352 від 28.09.2010 року.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 01.11.2010 р.

У судове засідання 01.11.2010 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/352 від 28.09.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання з’явився, надав пояснення по справі та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 22300,79 грн., пеню в розмірі 288,54 грн., три проценти річних у сумі 108,14 грн., індекс інфляції у сумі 267,61 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 229,65 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідач придбав у позивача товар, відповідно до рахунку № 486696 від 21.05.2010 р. та накладної № 412985 від 11.06.2010 р. на суму 46300,79 грн. Товар отримав представник відповідача за довіреністю № 37 від 11.06.2010 р. на отримання від позивача мінеральної вати.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи те, що позивач передав, а відповідач отримав товар на підставі накладної № 412985 від 11.06.2010 р. на суму 46300,79 грн., то суд вважає, що сторони уклали договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частина 1 статті 691 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар в сумі 20000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 210 від 28.05.2010 р. на суму 10000,00 грн., № 278 від 25.06.2010 р. на суму 5000,00 грн., № 282 від 25.06.2010 р. на суму 5 000,00 грн.

13.07.2010 року відповідачу була направлена претензія за вих. № 56 з проханням погасити заборгованість за придбаний товар у семиденний термін з моменту отримання претензії. Отримання даної претензії 03.08.2010 року відповідачем підтверджується печаткою ТОВ «Стомікс Україна»та підписом генерального директора.

Відповідач також перерахував на розрахунковий рахунок позивача 4000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 363 від 27.07.2010 р., у зв’язку з цим заборгованість становить 22300,79 грн.

Також, між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2010 р. по 01.08.2010 р. відповідно до якого відповідач визнав, що станом на 01.08.2010 року сума заборгованості становить 22300,79 грн.

В процесі розгляду справи представник позивача подав акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2008 р. по 07.10.2010 р. та докази його відправлення відповідачеві, який відповідач не підписав. Відповідно до вказаного акта сума заборгованості відповідача становить 22300,79 грн.

Згідно з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 22300,79 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач нарахував відповідачеві за невиконання зобов’язань за весь час прострочення платежу пеню у сумі 288,54 грн.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до відмітки на претензії № 56 від 13.07.2010 року, вона отримана відповідачем 03.08.1020 року, та в претензії вказаний термін погашення заборгованості, а саме у семиденний термін з моменту отримання претензії. Також позивач при розрахунку пені застосовує одну облікову ставку НБУ. Таким чином, нарахування пені починається з 11.08.2010 року.

Розрахунок пені:

22300,79 *7,5 %/365*37 днів = 169,55 грн.

Таким чином, розмір пені в сумі 169,55 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

В стягнення пені у сумі 118,99 грн. відмовити у зв’язку з необґрунтованістю.

Також позивач нарахував відповідачеві за невиконання зобов’язань за весь час прострочення платежу три проценти річних у сумі 108,14 грн. та індекс інфляції у сумі 267,61 грн.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до відмітки на претензії № 56 від 13.07.2010 року, вона отримана відповідачем 03.08.1020 року, та в претензії вказаний термін погашення заборгованості, а саме у семиденний термін з моменту отримання претензії. Таким чином, нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції починається з 11.08.2010 року.

Розрахунок трьох процентів річних:

22300,79 *3 %/365*37 днів = 67,82 грн.

Таким чином, розмір індексу інфляції в сумі 267,61 грн. та розмір трьох процентів річних в сумі 67,82 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В стягнення трьох процентів річних у сумі 40,32 грн. відмовити у зв’язку з необґрунтованістю.

Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову - на відповідача;

- при відмові в позові - на позивача;

- при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 1,59 грн., на відповідача –228,06 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 1,63 грн., на відповідача –234,37 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Стомікс Україна»(04075, м. Київ, вул. Гамарника, буд. 56; р/р 26007168738 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 31810652) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Адіабата»(03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б; р/р 26009601305408 в ПАТ «ОТП банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 33402646) суму основного боргу 22300 (двадцять дві тисячі триста) грн. 79 коп., пеню в розмірі 169 (сто шістдесят дев’ять) грн. 55 коп., індекс інфляції у сумі 267 (двісті шістдесят сім) грн. 61 коп., три проценти річних у сумі 67 (шістдесят сім) грн. 82 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 228 (двісті двадцять вісім) грн. 06 коп. та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 09.11.2010 року.