Рішення № 12244513, 09.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/26309.11.10 За позовом          Комунального підприємства з утримання та експлуатації

житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»

до                     Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального

акціонерного товариства

про                     стягнення 2 620 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Калінчук В.В.

Від відповідачів не з’явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»до Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального акціонерного товариства про стягнення з відповідача заборгованості по Договору № 4758 від 28.04.09р., всього в сумі 2 620 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2010р. порушено провадження у справі.

Позивачем надано суду Довідку від 06.09.10р. з ЄДРПОУ на Відповідача, де зазначено іншу адресу Відповідача –м. Київ, вул. Уляни Громової, 3 кв. 6. Ухвалу суду від 26.10.10р. про відкладення розгляду справи було направлено відповідачу на нову адресу; позивач також на нову адресу направив відповідачу копію позову з додатками.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача в судові засідання не з’являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 09.11.10р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської Ради від 01.03.2001 № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП «Київжитлоспецексплуатація», було створено Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001 № 2419, будинок № 10 по вул. Борщагівській закріплено за Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на праві повного господарського відання.

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(Позивач) та Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне акціонерне товариство (Відповідач) уклали договір оренди житлового приміщення від 28.04.2009 № 4758 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору надавалося в орендне користування житлове приміщення –квартира № 19 загальною площею 33 кв.м. в будинку № 10 по вул. Борщагівській в м. Києві.

Договір було укладено на строк з 01.05.2009р. до 30.09.2009р.

Приміщення було передано Позивачем в користування орендарю за актом прийому-передачі приміщення (додаток №1 до Договору).

Строк дії Договору було пролонговано на підставі Додаткової угоди від 22.10.09р. №1 з 01.10.09р. по 31.12.09р.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п. 2.1 Договору, за користування приміщенням Орендар щомісячно сплачує Орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору, встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує Орендар у сумі 35,00 грн. на місяць за 1 кв. м загальної площі, що складає 1 155,00 грн. у т.ч. ПДВ 192,50 грн.

Відповідно до 2.3., 2.5 та 2.6. Договору, орендні платежі сплачуються Орендарем Орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця, починаючи з моменту підписання Сторонами цього Договору і по день фактичної передачі Орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору, а саме проводив оплату орендних платежів несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з орендної плати за Договором, згідно з якими заборгованість Відповідача по орендній платі станом на 31.12.2009р. складає 2620грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості по орендній платі за Договором, яка станом на 31.12.2009р. складає 2620 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є нормативно та документально обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення Позивача з позовом до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального акціонерного товариства (м. Київ, вул. Уляни Громової, 3, кв. 6; ідентифікаційний код 22893286) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34; ідентифікаційний код 31454734) 2620 (дві тисячі шістсот двадцять) грн. заборгованості, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 12.11.10р.