Рішення № 12244337, 05.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/51405.11.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Антонівський м'ясокомбінат»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «ЛІДЕР»

про                     стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача                    Туголуков О.Є., Лобова С.С. –предст.

Від Відповідача          не з'явилися

Обставини справи:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Антонівський м'ясокомбінат»звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «ЛІДЕР»про стягнення 186455,02 грн. основного боргу, 132136,50 грн. штрафу, 2641,13 грн. –3% річних від суми заборгованості.

          Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань в частині оплати за поставлений товар згідно накладних за Договором поставки.

Відповідач відзиву на позов не надав, повноважні представники Відповідача у судове засідання не з’явились, про причини неявки представників суд належним чином не повідомили, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Антонівський м'ясокомбінат»(далі –Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «ЛІДЕР»(далі –Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки м’ясної сировини (далі –Товар), строк дії якого встановлено до 31.12.2011.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 3.3 Договору поставки датою поставки Товару вважається дата підписання накладної (товарино-транспортної або товарної) обома Сторонам, що засвідчує передачу Товару.

Так, на виконання умов Договору поставки Позивачем було здійснено постачання Товару, обумовленого вказаним Договором, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «ЛІДЕР»отримано Товар на загальну суму 440455,02 грн., відповідно до видаткових накладних, копії яких додані до матеріалів справи.

Відповідно до п. 4.3.2 Договору поставки оплата Товару здійснюється по факту поставки.

Як встановлено в ході розгляду спору, та не спростовано Відповідачем, станом на час розгляду спору зобов’язання щодо оплати поставленого Позивачем Товару Відповідачем в повному обсязі не здійснені.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено у позовній заяві, Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з наданими суду доказами Відповідачем були порушені договірні зобов’язання щодо сплати поставленого Позивачем Товару.

Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов’язання з оплати поставленого Позивачем Товару згідно з Договором поставки. Факт наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв’язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з Відповідача 186455,02 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 5.3.1 Договору Сторони погодили, якщо Покупець не розрахувався за отриману продукцію протягом 40 календарних днів, то він має сплатити Постачальнику штраф в розмірі 30% від вартості неоплаченої продукції.

Оскільки неустойка, сплата якої вимагається Позивачем відповідно до положень п. 5.3.1 Договору поставки застосовуються саме у зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань в частині оплати поставленого Позивачем за Договором Товару, така обраховується у відсотковому відношенні від суми невиконаного у строк зобов'язання, суд приходить до висновку, що встановлена п. 5.3.1 Договору відповідальність передбачає обчислення неустойки у вигляді штрафу.

З урахуванням викладеного, суд визнає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача 132136,50 грн. штрафу у зв’язку з порушенням останнім грошових зобов’язань більше 40 календарних днів.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми 3% річних, наданим Позивачем, і вважає його обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «ЛІДЕР»(02232, м. Київ, вул. Бальзака, б. 54-А, кв. 155-156, код 34635718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антонівський м'ясокомбінат»(09138, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Мала Антонівка, вул. Першотравнева, б. 1-Б, код 32638227) 186455,02 грн. заборгованості, 132136,50 грн. штрафу, 2641,13 грн. –3% річних від суми заборгованості, 3212,33 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 11.11.2010