Рішення № 12244290, 08.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/21608.11.10 За позовом Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Іскра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс"

про стягнення 72145,43 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Корольова О.К. –представник за довіреністю № 224/пр. від 15.10.2010 р.

Від відповідача не з"явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Казенне підприємство "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс" (відповідач) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 72 145,43 грн. на підставі Договору № 01/02 (№ 5/152-юр) на виконання дослідно-конструкторської роботи від 04.03.2008 року, з яких: 52025,19 грн. пені та 20120,24 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2010 р. порушено провадження у справі № 39/216 та призначено справу до розгляду на 25.10.2010 р. о 10:30 год.

19.10.2010 р. позивач через відділ діловодства суду подав документи та повідомлення на виконання вимог ухвали суду від 22.09.2010 р., в т.ч. докази на підтвердження того, що підприємство позивача належить до державного сектора економіки, що, в свою чергу, є підставою для нарахування штрафних санкцій за порушення відповідачем строків виконання зобов»язання за спірним договором відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України.

Представник позивача в судовому засіданні 25.10.2010 р. заявив клопотання про залучення доказів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволене. Також представник позивача надав суду усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач знаходиться за іншою адресою, ніж та, яку вказано в позовній заяві, а саме: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, вимоги ухвали суду від 22.09.2010 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2010 р. розгляд справи відкладено на 08.11.2010 о 10:50 год.

Представник відповідача в судове засідання 08.11.2010 р. не з»явився, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/216 від 22.09.2010 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 2/10) та отримане уповноваженим представником відповідача 28.09.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Крім того, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/216 від 25.10.2010 р. було направлене за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5.).

За таких обставин, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/216 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 25.10.2010 р. та 08.11.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Представник позивача в судовому засіданні 08.11.2010 р. надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.11.2010 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.03.2008 р. між Казенним підприємством "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс" (відповідач) укладено Договір № 01/02 (№ 5/152-юр) на виконання дослідно-конструкторської роботи (надалі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач, визначений як Замовник, доручає, а відповідач, визначений як Виконавець, приймає на себе виконання дослідно-конструкторської роботи (надалі –ДКР) на тему: «Розробка конструкторської документації, виготовлення дослідних зразків пристрою автономного орієнтування наземних об»єктів 1ГХ-01»(надалі – виріб ПАО 1ГХ-01).

Згідно п. 1.3 Договору зміст та строки виконання основних етапів визначаються: Відомістю виконання ДКР, яка є невід»ємною частиною даного Договору (Додаток № 1 до Договору).

Також, Відомістю виконання ДКР визначається перелік наукової, технічної та іншої документації, яка підлягає оформленню та передачі Виконавцем Замовнику на окремих етапах виконання та закінчення Договору, порядок та строк проведення приймальних випробувань дослідних зразків виробу ПАО 1ГХ-01, виготовлених у відповідності з Договором (п. 3.1 Договору).

Відповідно до вищенаведеної Відомості виконання ДКР перший етап «Розробка конструкторської документації, виготовлення 2-х дослідних зразків виробу ПАО 1ГХ-01»повинен бути завершений виготовленням комплекту конструкторської документації вказаного виробу, згідно переліку, та 2-х дослідних зразків цього виробу, вартість першого етапу визначена у розмірі 267432,00 грн., а строки його виконання: 01.03.08 р. –31.07.08 р.

У п. 2.1 Договору сторони узгодили здійснення перерахування Замовником Виконавцю за виконану науково –технічну продукцію згідно даного Договору у відповідності з Протоколом про договірну ціну (Додаток № 2 до Договору) 324646,08 грн. (з ПДВ) та у п. 2.2 Договору передбачили здійснення оплати поетапно з авансовим платежем в розмірі 50 % вартості етапу.

Кінцевий розрахунок за виконані роботи здійснюється у 10-денняий строк після підписання акту виконаних робіт (п. 2.3 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору 15.09.2009 р. здійснив оплату авансового платежу за перший етап робіт у розмірі 133716,00 грн. (267432,00 грн. : 2 = 133716,00 грн.), що підтверджується реєстром документів системи «Клієнт –Банк»за 15.09.2010 р., а отже, позивачем виконані його договірні зобов»язання належним чином.

Судом також встановлено, що відповідно до Додаткової угоди № 1 до Договору позивач зобов'язався виготовити комплектуючі деталі для виробу ПАО 1ГХ-01 на суму 62000,00 грн., при цьому сторони визначили, що вказана вартість виготовлення деталей буде врахована при проведенні розрахунків за перший етап).

Наявний в матеріалах справи рахунок-накладна № 15/0017 від 18.02.2009 р. підтверджує, що деталі на загальну суму 62000,00 грн. були відвантажені Виконавцю по Договору 18.02.2009 р.

Зібрані у справі докази, а саме: лист позивача на адресу відповідача № 144/86ф від 23.09.2009 р., а рівно і направлені пізніше листи № 22/86ф від 28.01.2010 р., № 65/86/ф від 14.04.2010 р., свідчать, що відповідачем не були дотримані строки виконання робіт за Договором, у зв»язку з чим та на виконання рішень технічної наради від 28.10.2009 р. з питань розробки конструкторської документації та виготовлення 2-х дослідних зразків виробу ПАО 1ГХ-01 згідно Договору, 12.11.2009 р. сторони підписали Узгоджувальний протокол № 4 коректування строків виконання календарного плану, а також порядку та обсягів фінансування по Договору № 01/02 (№ 5/152-юр) від 04.03.2008 р.

Зокрема, відповідно умов вищенаведеного Узгоджувального протоколу № 4 сторони передбачили завершити роботи по першому етапу до 31.12.2009 р. (п. 1), призначили початок попередніх випробувань дослідного зразка виробу ПАО 1ГХ-01 на 01.12.2009 р. (п. 3), а також з урахуванням даного протоколу було відкоректовано Відомість виконання ДКР, в т.ч. вартість першого етапу визначена у розмірі 287432,00 грн., а строки його виконання: 01.10.08 р. –31.12.09 р. (п. 4).

Проте, строк завершення першого етапу робіт за Договором, визначений в Узгоджувальному протоколі № 4 від 12.11.2009 р., відповідачем також не був дотриманий, що додатково підтверджується листом позивача на адресу відповідача № 22/86ф від 28.01.2010 р.

Як свідчить доданий до позовної заяви Протокол № 1 від 20.02.2010 р., з 17.02.2010 р. по 20.02.2010 р. на підприємстві позивача проводилось випробування виробу ПАО 1ГХ-01 (гідрокомпасу), яке було завершено через несправність дослідного зразка.

У відповідності із вищенаведеним Протоколом № 1, який підписаний уповноваженими представниками сторін (зокрема, з боку відповідача: директором А.В. Шервашидзе та провідним інженером А.А. Калачьовим) TOB «Спецсервіс»(відповідач) взяло на себе обов'язок відкоректувати конструкторські документи, доопрацювати два зразки та надати їх для продовження випробувань.

З матеріалів справи вбачається той факт, що відповідач відкоректовані конструкторські документи, а рівно доопрацьовані у відповідності до Протоколу № 1 від 20.02.2010 р. два дослідних зразка для продовження випробувань позивачу станом на час звернення останнього з позовом до суду не надав. Докази протилежного відповідачем суду не надані.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про невиконання відповідачем обов»зку щодо закінчення робіт по першому етапу Договору № 01/02 (№ 5/152-юр) на виконання дослідно-конструкторської роботи від 04.03.2008 р. з урахуванням Узгоджувального протоколу № 4 від 12.11.2009 р. до 31.12.2009 р., а рівно про початок періоду прострочення відповідачем спірного зобов»язання з 01.01.2010 р.

Відповідно до п. 4.1 Договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.

На думку позивача, з огляду на невиконання відповідачем господарського зобов»язання за Договором, враховуючи пункт 4.1 даного Договору та приписи ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України (надалі –ГК України), з відповідача підлягають до стягнення 52025,19 грн. пені за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р. та 20120,24 грн. 7 % штрафу за прострочення виконання спірного зобов»язання понад 30 днів.

При цьому, у якості підстави для застосування до відповідача вищенаведених штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 ГК України, позивач визначає факт порушення відповідачем строку виконання зобов»язання по закінченню першого етапу робіт за Договором, а також належність підприємства позивача до державного сектору економіки, що підтверджується доданими до позовної заяви доказами та письмовими поясненнями позивача.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір підряду (Договір № 01/02 (№ 5/152-юр) на виконання дослідно-конструкторської роботи від 04.03.2008 р.), а тому саме він та відповідні положення статей глави 61 підрозділу І розділу ІІІ ЦК України визначають права та обов»язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовЧязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Фактично, у спірному випадку, строки етапів робіт за Договором встановлені у Відомості виконання ДКР (Додаток № 1 до Договору) з урахуванням змін, внесених Узгоджувальним протоколом № 4 від 12.11.2009 р., зокрема, строки виконання відповідачем першого етапу робіт за Договором встановлені з 01.10.08 р. по 31.12.09 р.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов»язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Частиною 2 вищенаведеної статті ЦК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором,у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Штраф, як різновид неустойки, характеризується тим, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України)

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Судом вище встановлений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання за Договором з 01.01.2010 р.

Крім того, наявні в матеріалах справи докази свідчать про належність підприємства позивача до державного сектору економіки, а саме:

Згідно ч. 1 ст. 73 ГК України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства (ч. 8 ст. 73 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГК України казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких:

законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;

основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;

за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;

переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;

приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

Частиною 2 ст. 76 ГК України визначено, що казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету міністрів України.

Казенне підприємство «Науково-виробничий комплекс «Іскра»(позивач) було утворено за рішенням Кабінету Міністрів України від 21.08.2003 року № 527-р та наказом Міністерства промислової політики України від 15.10.2003 р. № 418 на державному майні та віднесене до сфери управління Міністерства промислової політики України, що підтверджується Статутом позивача.

Відповідно до п. 10 Статуту, майно підприємства позивача, що є у державній власності і закріплене за даним підприємством, належить йому на праві оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління, підприємство позивача володіє та користується зазначеним майном.

Згідно п. 15 Статуту визначено, що управління підприємством позивача здійснює Міністерство промислової політики України.

Таким чином, Казенне підприємство «Науково-виробничий комплекс «Іскра»(позивач) є державним підприємством та відноситься до державного сектору економіки, а рівно суд прийшов до висновку, що позивачем при нарахуванні штрафних санкцій (пені, штрафу) підставно застосовані розміри, визначені ч. 2 ст. 231 ГК України.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з»явився, належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, а рівно і контррозрахунок штрафних санкцій (пені, штрафу) за Договором суду не надав.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків штрафних санкцій (пені, штрафу) за Договором, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 52025,19 грн. пені та 20120,24 грн. штрафу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 721,45 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 626, 837, 846 ЦК України, ст. 73, 76, 231 ГК України, ст.ст. 33 - 34, 43, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5; ідентифікаційний код 30856539, р/р № 26002300491001 у Відділенні № 16 АКБ «Новий»м. Києва, МФО 305062, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» (69071, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 84; ідентифікаційний код 14313866; рахунок № 26002054670001 в АКБ «Індустріалбанк»м. Запоріжжя, МФО 313849), 52025,19 грн. (п»ятдесят дві тисячі двадцять п»ять гривень 19 коп.) пені, 20120,24 грн. (двадцять тисяч сто двадцять (одну тисячу сорок сім гривень 52 коп.) штрафу, 721,45 грн. (сімсот двадцять одну гривню 45 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 10.11.2010 р.