Рішення № 12244263, 04.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/31904.10.10 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш"

про стягнення заборгованості - 365 587,16 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача Півень Д.О.- довіреність №Д07/2010/03/02-1 від 02.03.2010;

від відповідача: Клокун Т.Г.- довіреність №56/1 від 20.01.10;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася в Господарський суд м. Києва з позовом до Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" про стягнення 365 587,16 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за спожиту електричну енергію за період з 01.10.2009 року по 01.05.2010 року згідно Договору № 714 о/р 77 від 28.02.2006 року.

З цих підстав, враховуючи ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 301 614,75 грн. –основного боргу за активну електроенергію, 21 232,73 грн. - основного боргу за реактивну електроенергію, 16 142,37 грн. –пені, 22 211, 34 грн. –індексу інфляції, 4 385,96 грн. –3 % річних, 3 655,87 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 15.06.2010 порушено провадження по справі та призначено її до розгляду.

У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України у судових засіданнях оголошувалася перерва.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.09.2010 надав письмовий відзив на позовну заяву в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на сплату суми основного боргу на підтвердження чого надав суду платіжні доручення, в решті позовних вимог просив відмовити, у зв’язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив сплату відповідачем суми основного боргу та підтримав позовні щодо стягнення з відповідача 16 142,37 грн. –пені, 22 211, 34 грн. –індексу інфляції, 4 385,96 грн. –3 % річних, 3 655,87 грн. –державного мита та 236, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.10.2010 оголошено повний текст рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 714 о/р 77 про постачання електричної енергії (далі - Договір).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п.п. 2.1 Договору позивач постачає відповідачу електричну енергію, а останній, згідно пп. 4.1 Договору, зобов'язується оплачувати використану енергію своєчасно та в повному обсязі.

Порядок розрахунків за спожиту електроенергію сторонами визначено пп. б) п. 7 Додатку 2 до Договору, відповідно до якого відповідач зобов'язався проводити плату за електричну енергію плановими платежами в наступні планові строки сплати: за першу декаду розрахункового періоду - 8 числа у розмірі 33% договірної величини, за другу декаду розрахункового періоду - до 16 числа у розмірі 33% договірної величини, плановий платіж за третю декаду сплачується з урахуванням очікуваного споживання електроенергії в поточному розрахунковому місяці.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином.

У свою чергу, за поставлену електроенергію відповідач розрахувався частково, у зв’язку з чим на день звернення позивача з позовом до суду виникла заборгованість за період з 01.01.2010 по 01.05.2010 за використану активну електричну енергію у розмірі 301 614,75 грн. та за період з 01.10.2009 по 01.05.2010 за використану реактивну електричну енергію, у розмірі 21 232,73 грн., що підтверджується копіями звітів про спожиту електричну енергію за спірний період, рахунками-розшифровками за спірний період, актами приймання-передачі товарної продукції за спірний період, а також довідкою про погашення боргу за спожиту електричну енергію.

Однак, як встановлено в процесі судового розгляду справи, відповідач сплатив суму боргу за активну електроенергію в розмірі 301 614,75 грн. та 21 232,73 грн. - боргу за реактивну електроенергію, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №1093 від 13.05.2010 на суму 30000 грн.; №1168 від 14.05.2010 на суму 30000 грн.; №1181 від 14.05.2010 на суму 50 000 грн.; №1199 від 17.05.2010 на суму 30000 грн.; №1445 від 07.06.2010 на суму 30000 грн.; №1481 від 09.06.2010 на суму 30000 грн.; №1493 від 11.06.2010 на суму 20000 грн.; №1497 від 14.06.2010 на суму 60000 грн.; №1583 від 17.06.2010 на суму 40000 грн.; №1671 від 24.06.2010 на суму 8620,09 грн. (оплата реактивної електроенергії за квітень 2010); платіжне доручення №1668 від 23.06.2010р. на суму 12612,64 грн. (оплата реактивної електроенергії за березень 2010).

Враховуючи викладене, в частині стягнення основного боргу у розмірі провадження у справі підлягає припиненню у відповідності до п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 22 211, 34 грн. –індексу інфляції та 4 385,96 грн. –3 % річних.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника коштів та як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 22 211, 34 грн. –індексу інфляції та 4 385,96 грн. –3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п 4.2.2. Додаткової угоди №429 від 01.10.2008 до Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 16 142,37 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Пунктом 4.2.2. Додаткової угоди №429 від 01.10.2008 до Договору передбачено, що відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Разом з тим, відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України розмір неустойки може бути зменшено рішенням суду, якщо він явно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань підлягають зменшенню до 1000, 00 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" (03180, м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4, код ЄДРПОУ 14312789) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) –1 000 (одна тисяча) грн. –пені, 22 211 (двадцять дві тисячі двісті одинадцять) грн. 34 коп. –індексу інфляції, 4 385 (чотири тисячі триста вісімдесят п’ять) грн. 96 коп. –3 % річних, 3 655 (три тисячі шістсот п’ятдесят п’ять) грн. 87 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 301 614,75 грн. –боргу за активну електроенергію та 21 232,73 грн. боргу за реактивну електроенергію провадження у справі підлягає припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя М.М. Якименко