Рішення № 12244139, 01.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/45301.11.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «СЛАВУТИЧ»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕРНО»

Простягнення 1618,40 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача:           Сіленко А.О. –дов. № 04 від 01.01.10 р.          

від відповідача:           не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «СЛАВУТИЧ»до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕРНО»про стягнення 1468,32 грн. основного боргу та 150,08 грн. пені, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати поставленого товару за договором № 816 від 02.01.08 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.10 р. було порушено провадження у справі № 37/453, розгляд справи призначено на 01.11.10 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 01.11.10 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 27.09.10 р. та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, також надав суду уточнений розрахунок ціни позову, у відповідності до якого позивач просить стягнути з відповідача 1468,32 грн. основного боргу та 73,16 грн. пені. Зазначений розрахунок ціни позову був прийнятий судом.

У відповідності до 4 частини статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, з огляду на те, що судом прийнято уточнений розрахунок ціни позову позивача, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову –1541,48 грн.

Представник відповідача у судове засідання 01.11.10 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що представник позивача не заперечує проти вирішення справи без участі представника відповідача, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «СЛАВУТИЧ»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕРНО»(покупець) був укладений договір поставки продукції № 816 від 02.01.08 р., відповідно до умов якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та в порядку визначених цим договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціх) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невідємними частинами даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.2. договору № 816 від 02.01.08 р., сторони застосовують до даного договору умови DDP –доставка продавцем товару в пункт, вказаний покупцем (редакція «Інкотермс-2000»).

Відповідно до п. 1.3. вищевказаного договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Позивач на виконання умов вищевказаного договору поставки за товаро-транспортними накладними № ВДК-101155 від 16.07.09 р. на суму 683,00 грн. та № ВДК-101780 від 22.07.09 р. на суму 785,32 грн. передав відповідачу товар, а відповідач його прийняв, про що свідчать підписи представників відповідача, засвідчені печатками ТОВ «УКРЗЕРНО».

Згідно з п. 3.3. договору № 816 від 02.01.08 р., покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару протягом 5 (п’яти) календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Позивач пояснив суду, що за поставлений товар відповідач розрахунок не здійснив, у зв’язку з чим прострочена заборгованість ТОВ «УКРЗЕРНОР»перед ТОВ «Дистрибуторська компанія «СЛАВУТИЧ»становить 1468,32 грн.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕРНО»про стягнення 1468,32 грн. основного боргу та 150,08 грн. пені, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати поставленого товару за договором № 816 від 02.01.08 р.

Оскільки позивач у судовому засіданні 01.11.10 р. надав суду уточнений розрахунок ціни позову, який судом був прийнятий, то справа № 37/453 розглядається за новою ціною позову – 1541,48 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач за цей товар розрахунок не провів.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов ТОВ «Дистрибуторська компанія «СЛАВУТИЧ»щодо стягнення з ТОВ «УКРЗЕРНО»основного боргу за договором поставки продукції № 816 від 02.01.08 р. у розмірі 1468,32 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ТОВ «Дистрибуторська компанія «СЛАВУТИЧ»просить суд також стягнути з відповідача 73,16 грн. пені за порушення договірного зобов’язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.3. договору № 816 від 02.01.08 р., у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості партії товару за кожен день прострочення платежу.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

При розрахунку пені позивачем було допущено помилки, у зв’язку з чим судом виконано власні розрахунки цих вимог.

Розрахунок пені

Сума

заборгованості,

грн. Ставка НБУ Період Кількість днів прострочення Сума пені,

грн.

683,0011,00 %22.07.09 р. –11.08.09 р.218,65

10,25 %12.08.09 р. –21.01.10 р.16362,53

785,3211,00 %28.07.09 р. –11.08.09 р.157,10

10,25 %12.08.09 р. –27.01.10 р.16974,54

ВСЬОГО:152,82 Таким чином, при розрахунку судом пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за порушення грошового зобов’язання було встановлено, що стягненню підлягає пеня у розмірі більшому, ніж заявлено позивачем.

Проте, оскільки господарський суд при прийнятті рішення обмежений розміром заявлених позовних вимог, то за таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 73,16 грн., тобто –в межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, позов ТОВ «Дистрибуторська компанія «СЛАВУТИЧ»до ТОВ «УКРЗЕРНО»у відповідності до уточнення ціни позову підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕРНО»(03115, м. Київ, проспект Перемоги, 136, код ЄДРПОУ 32854580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «СЛАВУТИЧ»(01001, м. Київ, вул. Софійська, будинок 10, літера «А», код ЄДРПОУ 33403739) 1 468 (одна тисяча чотириста шістдесят вісім) грн. 32 коп. основного боргу, 73 (сімдесят три) грн. 16 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.