Рішення № 12243843, 03.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/51603.11.10 За позовомПублічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"

доПриватного акціонерного товариства Страхова компанія "Арма"

простягнення 41 947,50 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Савченко В.Ю.

від відповідача:Орленко М.Т. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" (надалі –"Банк") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Арма" (надалі –"Компанія") про стягнення 41 947,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе грошові зобов'язання за агентським договором №34/15.1.3-1008-АСК від 01.10.2008 р., в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 39 326,53 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафу за порушення строків підписання актів наданих послуг у розмірі 393,27 грн. та пені за порушення строків перерахування агентської винагороди у розмірі 2 227,70 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.09.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2010 р. у зв’язку із неявкою представників сторін розгляд справи відкладено до 06.10.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 18.10.2010 р.

В судовому засіданні представником відповідача подано заперечення на позов, в якому відповідач в задоволенні позову просить відмовити повністю, вказує на укладення договорів страхування без участі позивача, в якості посередника.

У зв’язку із необхідністю додаткового дослідження матеріалів справи в судових засіданнях 18.10.2010 р. та 01.11.2010 р. оголошувалися перерви до 01.11.2010 р. та 03.11.2010р. відповідно.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, в задоволенні позову просить відмовити повністю з викладених у відзиві підстав.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 р. між Банком (агент) та Компанією (страховик) було укладено агентський договір №34/15.1.3-1008-АСК (надалі –"Договір").

Положеннями п. 1.1 Договору визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України агент зобов’язується від імені, за рахунок та в інтересах страховика здійснювати частину його діяльності, а саме: отримувати платежі за страхові продукти страховика, перераховувати їх на поточні рахунки страховика та/або сприяти в укладенні договорів (полісів) страхування виключно за видами страхування, визначеними у додатку 1 до цього договору, а страховик зобов’язується сплачувати агенту винагороду за вчинення ним таких дій, згідно з умовами п. 3.5 цього договору. При цьому під сприянням розуміється створення агентом відповідних умов, за яких страховик має можливість укладати договори страхування з позичальниками агента та/або з третіми особами (заставодавцями та ін.) в рамках виконання зобов’язань позичальника агента, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2.6 Договору страховик зобов’язується сплачувати на користь агента винагороду за вчинення дій на користь страховика, що є предметом цього договору в порядку, визначеному умовами цього договору, та в розмірах визначених у додатку 1 до цього договору, згідно з умовами п. 3.5 цього договору.

Згідно із п. 3.2 Договору до 15 (п’ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним, на основі звітів, установи агента передають страховику (установі страховика) два примірника акту наданих послуг за звітний місяць підписаних та скріплених печаткою відповідної установи агента, за формою, визначеною у додатках 3 та/або 3-1 до цього договору. Страховик (установа Страховика) зобов’язаний підписати акт протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання та надати його відповідній установі агента.

Пунктами 3.4, 3.5 Договору протягом двох робочих днів з моменту підписання акту страховик сплачує агентську винагороду за кожним актом окремо на рахунок Банку. Винагорода встановлюється як відсоток від суми страхових платежів, які були фактично перераховані агентом протягом звітного місяця на поточні рахунки страховика та/або отримані страховиком по укладеним за сприяння агента протягом звітного місяця договорами (полісами) страхування. Розмір винагороди визначений в додатку 1 до цього договору.

Додатком 1 до Договору сторонами погоджено перелік видів страхування, страхових продуктів та розмір винагороди.

На виконання умов Договору у період його дії позивач отримував платежі за страхові продукти Компанії, здійснював їх перерахування на поточні рахунки компанії та сприяв в укладенні договорів (полісів) страхування з Компанією, а відповідач сплачував винагороду, що підтверджується наявними в матеріалах справи звітами про прийняті платежі за страхові продукти Страховика по укладених за сприяння Агента договорах страхування, актами наданих послуг та меморіальними ордерами.

Листом №1592-4253 від 29.03.2010 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити винагороду за надані у вересні –грудні 2009 року згідно Договору послуги у розмірі 39 326,53 грн.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по сплаті винагороди, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 39 326,53 грн.

Підстави вважати, що у сторін Договору виникли правовідносин, які б підпадали під правове регулювання Глави 31 Господарського кодексу України, відсутні, оскільки, незважаючи на визначення сторонами назви Договору –"Агентський договір" та посилання в п. 1.3 Договору на те, що він містить умови Агентського договору, безпосередній його зміст не містить передбачених Главою 31 Господарського кодексу України умов.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи (договори страхування, меморіальні ордери) підтверджується укладення відповідачем у період з 11.06.2009 р. по 09.12.2009 р. з Гайченко Т.І., Бессаловим С.І., Мазуром В.В., ТОВ "Вініл", Слепцовою Н.Г., Лойко А.Й., Шереметом В.О., Баранцовим О.С., Фісюк В.Д., Великою І.В., Тихою Т.А., Парчук І.Г., Одинцем А.І., Ковальським О.А., Паламарчуком І.А., Перепадою Н.М., Мозгових І.О., Морозом М.В., Каліщуком О.О., Вербицьким О.О. 35 договорів страхування, за якими у період з вересня по грудень 2009 року було здійснено перерахування отриманих страхових платежів на рахунки відповідача у розмірі 260 505,37 грн.

На підставі здійснених перерахувань позивачем було складено та направлено на адресу відповідача звіти про прийняті платежі за страхові продукти Страховика по укладених за сприяння Агента договорах страхування та акти наданих послуг на загальну суму 39326,53грн.:

- звіт за вересень 2009 року та акт №5/9/9 від 12.10.2009 р. - повторно були направлені відповідачу 15.12.2009 р. (лист №6846/3941 від 14.12.2009 р.) та отримані ним –17.12.2009 р. (повідомлення про вручення поштового відправлення №74778041);

- звіт за листопад 2009 року та акт №5/11/11 від 10.12.2009 р. –отримані відповідачем 21.12.2009 р. (повідомлення про вручення поштового відправлення №4491338 від 18.12.2009р.);

- звіт за грудень 2009 року та акт №5/12/12 від 11.01.2010 р. - отримані відповідачем 21.01.2010 р. (повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.01.2010р.).

Вказані звіти та акти не були підписані відповідачем.

Відповідно до п. 3.3 Договору у випадку незгоди страховика (установи страховика) з наданим актом він повинен письмово надати свої зауваження (заперечення) до акту протягом строку, відведеного для підписання цього акту.

Будь-яких претензій щодо наданих звітів та актів відповідачем у визначений п.п. 3.2, 3.3 Договору строк не заявлялося.

Отже, суд приходить до висновку, що надані акти вважаються прийнятими, а тому є підставою для виникнення у відповідача зобов’язань по сплаті визначеної в позовній заяві винагороди, яка обрахована позивачем відповідно до умов додатку №1 до Договору та становить 39 326,53 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з урахуванням ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи приписи п.3.4 Договору строк виконання грошового зобов’язання відповідача по сплаті винагороди за Договором настав через два робочих дні після закінчення триденного строку на підписання кожного з актів.

Твердження відповідача про укладання спірних договорів добровільного страхування без посередництва позивача згідно Договору судом відхиляються з огляду на наступне.

По-перше, сторони згідно ст. 638 Цивільного кодексу України визначили в п. 1.1 Договору обов’язок відповідача сплатити позивачу винагороду, зокрема, за перерахування отриманих від страхувальників Компанії платежів на рахунки відповідача, а судом встановлено надходження на рахунок відповідача страхових премій у загальному розмірі 260505,37 грн., а відтак розмір винагороди позивача згідно п. 2.2.6 Договору та додатку №1 до Договору становить 39326,53грн.

Доказів визнання Договору недійсним матеріали справи не містять, а відтак згідно ст. 204 Цивільного кодексу України він є правомірним.

По-друге, суд відзначає, що протягом дії Договору до серпня 2009 року відповідач на підставі аналогічних спірним звітам та актам, складеними Банком за формою, погодженою в додатках №2, №2-1, №3, №3-1 до Договору, сплачував винагороду позивачу.

Доказів укладення договорів страхування по яким Компанією було сплачено винагороду позивачу за наведений період, безпосередньо Банком, сторонами не надано.

Вказані дії Компанії, протягом жовтня 2008 року –серпня 2009 року, спростовують заперечення відповідача щодо обов’язку Банку безпосередньо укладати договори страхування та підтверджує висновок суду щодо обов’язку відповідача сплачувати позивачу погоджений відсоток від отриманих за договорами страхування страхових платежів.

По-третє, страхувальниками за вказаними договорами є клієнти Банку (позичальники), що підтверджується в т.ч. визначення Банку вигодонабувачем за всіма договорами, а договори страхування містять посилання на кредитні договори, які в свою чергу містять положення (п. 4.5 кредитних договорів) про обов’язок позичальників укладати страхові договори на вимогу Банку із визначеною Банком страховою компанією.

З огляду на викладене, підстави для звільнення відповідача від виконання грошового зобов’язання за Договором відсутні.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 39 326,53 грн. на підставі Договору винагороди. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Компанія обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення її від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Банку про стягнення з Компанії заборгованості у розмірі 39 326,53 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 393,27грн. за порушення строків підписання актів наданих послуг та пені у розмірі 2227,70грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по підписанню актів та перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Положеннями п. 5.1 Договору передбачено, що у випадку порушення страховиком строків передбачених п. 3.2 та/або п. 3.3 цього договору страховик зобов’язаний сплатити агенту штраф у розмірі 1 (один) % від суми винагороди, яку страховик має сплатити агенту за здійснення ним дії згідно відповідного акту.

Судом встановлено, що відповідачем у визначений Договором строк спірних актів підписано не було, а їх загальна вартість становить 39 326,53 грн., а відтак вимога позивача про стягнення штрафу на підставі п. 5.1 Договору у розмірі 393,27 грн. є правомірною та задовольняється судом.

Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку порушення страховиком строку перерахування агенту винагороди, страховик зобов’язаний сплатити на користь агента пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожний день такого прострочення від суми невиконаного зобов’язання.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по сплаті винагороди за спірними актами, нарахованої від суми заборгованості та періоду прострочення по кожному акту.

Суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення пені виходячи з встановлених п.п. 3.2, 3.4 Договору строків на підписання та оплату складених актів. Зокрема, акти №5/9/9 від 12.10.2009 р., №5/11/11 від 10.12.2009 р., №5/12/12 від 11.01.2010 р. отримані відповідачем 17.12.2009 р., 21.12.2009 р. та 21.01.2010 р. відповідно, а тому, враховуючи передбачені три робочих дні на підписання (п. 3.2 Договору) та два робочих дня на оплату (п. 3.4 Договору), відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання з 25.12.2009 р., 29.12.2009 р. та 29.01.2010 р. відповідно.

Отже, враховуючи встановлені судом дні з яких відповідач є таким, що прострочив та визначений позивачем строк нарахування пені (з 17.12.2009 р. по 29.03.2010 р.), правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті винагороди за актом №5/9/9 від 12.10.2009 р. нарахованої за період з 25.12.2009р. по 29.03.2010 р. у розмірі 1863,89 грн., за актом №5/11/11 від 10.12.2009 р. нарахованої за період з 29.12.2009 р. по 29.03.2010 р. у розмірі 114,65 грн. та за актом №5/12/12 від 11.01.2010 р. нарахованої за період з 29.01.2010 р. по 29.03.2010 р. у розмірі 72,46 грн., що разом становить 2 051,00 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені необхідно відмовити, оскільки вона обрахована невірно, а саме, позивачем при розрахунку не враховано три робочих дня на підписання акту та два робочих дня на оплату.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Компанії на користь Банку заборгованості по виплаті винагороди у розмірі 39 326,53 грн., штрафу за порушення строків підписання актів наданих послуг у розмірі 393,27 грн. та пені за порушення строків перерахування винагороди у розмірі 2051,00 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" сплачене за платіжним дорученням №3 від 05.10.2010 р. державне мито у розмірі 480,42 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Арма" (03037, м.Київ, просп. Червонозоряний, 52; ідентифікаційний код 21265671) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (01014, м. Київ, бул. Дружби Народів, 38; ідентифікаційний код 21666051) заборгованість у розмірі 39 326,53 грн., штраф за порушення строків підписання актів наданих послуг у розмірі 393,27грн., пеню за порушення строків перерахування винагороди у розмірі 2 051,00 грн., державне мито у розмірі 417,71 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235,01 грн. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству "Кредитпромбанк" (01014, м. Київ, бул. Дружби Народів, 38; ідентифікаційний код 21666051) з Державного бюджету України 480,42 грн. державного мита сплачених згідно платіжного доручення №3 від 05.10.2010 р., яке знаходиться в матеріалах справи. Видати довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко

Повний текст рішення підписаний 08.11.2010 р.