Рішення № 12243839, 03.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/26603.11.10 За позовомВідділу реклами Луганської міської ради

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівельні технології"

простягнення 199 529,37 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Жифарський Є.С.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відділу реклами Луганської міської ради (надалі –"Відділ реклами") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівельні технології" (надалі –"Компанія") про стягнення 286205,88 грн., розірвання договору та демонтаж рекламних конструкцій.

Згідно із поданою заявою про зміну позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 199 529,37 грн.

Позовні вимоги (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) обґрунтовані тим, що на виконання умов договору тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламо носіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська №343 від 11.12.2006 р. Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради надало у тимчасове платне користування місця розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламо носіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по внесенню плати не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 199 529,37 грн., право вимоги оплати якої набуто позивачем на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) від 20.02.2007 р.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечував, вказував на те, що визначення розміру та порядку плати за тимчасове користування місяцями розташування рекламних засобів здійснювалося на підставі рішень виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.06.2004 р. №205/29 та від 12.07.2006 р. №147, які постановою господарського суду Луганської області від 23.01.2007 р. у справі №16/637н-ад. були визнані незаконними, а тому відсутні підстави для стягнення такої плати. Вказує на здійснення плати за користування місцями згідно договору у розмірі 61736,98 грн.

В судове засідання 03.11.2010 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №11808356 від 21.10.2010 р., отримане відповідачем 26.10.2010 р.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, а пояснення його представника стосовно суті спору заслухані у попередніх судових засіданнях та викладені у відзиві на позов, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2006 р. між Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради (робочий орган) та Компанією (користувач) було укладено договір тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламо носіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська №343 (надалі –"Договір").

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору у зв’язку із набуттям користувачем права власності на спеціальні конструкції за договором купівлі –продажу з ПП Червов С.М. від 31.10.2006 р. №3-31/10/06 та переоформленням у встановленому порядку на користувача дозволів на розміщення зовнішньої реклами, враховуючи наказ управління архітектури та містобудування Луганської міської ради від 11.12.2006 р. №150/2, робочий орган надає користувачу у тимчасове платне користування місця розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламо носіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська та визначені у додатку №2 до цього договору (надалі –"місця"). Місця надаються для розташування тільки тих спеціальних конструкцій, що визначені у рішенні виконавчого комітету Луганської міської ради. Місця для розташування спеціальних конструкцій передаються користувачу протягом 5-ти днів з моменту підписання цього договору згідно акту прийому –передачі.

Положеннями п.п. 2.1, 2.3 Договору розмір плати за надані у користування місця визначається відповідно до Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, встановленого рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради та складає 17 625,60 грн. на місяць. Плата за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій сплачується щомісячно до 20 числа звітного календарного місяця, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок: Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради.

Додатком №2 до Договору сторонами погоджено розрахунок плати тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламо носіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська

Згідно із п. 3.4.2 Договору користувач зобов’язується своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування місяцями розташування рекламних засобів.

На виконання умов Договору, 11.12.2006 р. робочий орган передав, а відповідач прийняв місця розташування спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, що підтверджується актом прийому-передачі місць розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламо носіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська від 11.12.2006 р.

20.02.2007 р. між Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради (цедент) та Відділом реклами (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесії), за яким цедент відступив цесіонарію права вимоги за усіма договорами тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламо носіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська в т.ч. за Договором.

Додатковою угодою №001 від 03.05.2007 р. до Договору (надалі –"Додаткова угода №1") сторонами внесено зміни до Договору та погоджено розмір плати за надані у користування місця визначається відповідно до Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, встановленого рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради та складає 5 875,20 грн. на місяць.

Додатковою угодою №002 від 10.04.2009 р. до Договору (надалі –"Додаткова угода №2") сторони прийшли до згоди про розірвання Договору та відповідно до п. 2 погодили, що з моменту вступу в силу даної угоди користувач зобов’язаний у п’ятиденний термін укласти з робочим органом акт звірки взаємних розрахунків та здійснити всі необхідні платежі за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій, станом на 10.04.2009р.

В період дії Договору відповідач здійснив плату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів у загальному розмірі 60 268,18 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та листом Головного управління Державного казначейства України у Луганській області інформації №06-04/6634 від 28.10.2010р.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання за Договором, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 199 529,37 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, актом прийому-передачі місць від 11.12.2006 р. відповідачу були передані у користування місця, а згідно Додаткової угоди №2 відповідачем у зв’язку із розірванням Договору було повернуто такі місця позивачу.

Отже, відповідач користувався переданими згідно Договору місцями у період з 11.12.2006р. по 10.04.2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з урахуванням положень ст. 530, ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, п.п. 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України та п.п. 2.1, 2.3 Договору, п. 1 Додаткової угоди №1 відповідач був зобов’язаний щомісячно сплачувати плату, загальний розмір якої за весь період користування місцями становить 220 092,57 грн.

На підтвердження здійснення оплат за користування місцями у період дії Договору відповідачем надано платіжні доручення на загальну суму 61 736,98 грн.

В той же час, із наданої на виконання вимог ухвал суду Головним управлінням Державного казначейства України у Луганській області інформації (лист №06-04/6634 від 28.10.2010 р.) вбачається, що у період з 01.12.2006 р. по 28.10.2010 р. на рахунок позивач в якості погашення заборгованості за Договором від відповідача надійшли кошти на загальну суму 60 268,18 грн.

Суд відзначає, що різниця між сумою коштів, які надійшли на рахунок позивача та сумою наданих відповідачем платіжних доручень, що становить 1 468,80 грн., виникла у зв’язку із перерахуванням відповідачем за платіжним дорученням №414 від 26.01.2009 р. (проведено банком 30.01.2009 р.) коштів у розмірі 1 468,80 грн. на розрахунковий рахунок позивача, який було змінено ще до здійснення такої операції, про що відповідача було повідомлено листом №01-16/18-66 від 28.01.2009р.

Відтак, кошти у розмірі 1 468,80 грн. перераховані за платіжним дорученням №414 від 26.01.2009 р. не надійшли на рахунок позивача, а тому підстави для зарахування їх в якості оплати заборгованості за Договором у суду відсутні, а розмір здійснених відповідачем оплат становить 60 268,18 грн., що підтверджується листом Головного управління Державного казначейства України у Луганській області інформації №06-04/6634 від 28.10.2010 р.

Таким чином, заборгованість відповідача за Договором становить 159 824,39 грн., а строк виконання відповідачем грошового зобов’язання по її оплаті на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 159 824,39 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Компанія обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Твердження відповідача про відсутність підстав для стягнення з нього суми плати за користування місцями у зв’язку із визнанням рішень виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.06.2004 р. №205/29 та від 12.07.2006 р. №147, на підставі яких, на його думку, були визначено порядок та розміри плати, незаконними, судом відхиляється, оскільки такий порядок та розмір плати за користування місцями було чітко визначено та погоджено сторонами у п.п.2.1, 2.3 Договору та п. 1 Додаткової угоди №1.

Доказів визнання Договору чи Додаткової угоди №1 недійсними сторонами не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Компанії на користь Відділу реклами заборгованості у розмірі 159824,39 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відділу реклами Луганської міської ради задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівельні технології" (04074, м.Київ, вул. Сокальська, 4; ідентифікаційний код 33995567) на користь Відділу реклами Луганської міської ради (91000, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 14; ідентифікаційний код 34791800) заборгованість у розмірі 159 824 (сто п’ятдесят дев’ять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 39 коп., державне мито у розмірі 1 598 (одна тисяча п’ятсот дев’яносто вісім) грн. 24 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 94 (дев’яносто чотири) грн. 52 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко

Повний текст рішення підписаний 08.11.2010 р.