Рішення № 12243357, 08.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/31208.11.10 За позовом Приватного підприємства "Архіград"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мік-Макс"

про стягнення 196 731,92 грн.

                                                                                                    Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Лінкевич О.М.- представник по довіреності від 05.10.2010р.

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :                    

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мік-Макс" заборгованості за Договором № 20/05-10 від 20.05.2010р. в розмірі 196 731,92 грн., в тому числі 188085,17 грн. основного боргу, 5431,28 грн. пені, 958,47 грн. 3% річних, 2258,00 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2010р. порушено провадження по справі № 53/312, розгляд справи призначено на 25.10.2010р.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 25.10.2010р. представника відповідача розгляд справи було відкладено на 08.11.2010р.

В судовому засіданні 08.11.2010р. представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 190845,11 грн., в тому числі 188085,17 грн. основного боргу, 2396,16 грн. пені, 363,78 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач в судове засідання 08.11.2010р. не з’явився, вимоги ухвал суду від 07.10.2010р. та від 25.10.2010р. не виконав, про причини неявки суду невідомо. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача 1 є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЕ № 378183 від 18.10.2010р., наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 07.10.2010р. та від 25.10.2010р., про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 08.11.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.05.2010р. між сторонами у справі укладено договір № 20/05-10 на виконання підрядних робіт, у відповідності до умов якого Підрядник (позивач) зобов’язується на свій ризик власними та/або залученими силами та засобами відповідно до проектно-кошторисної документації, технічного завдання Додаток № 2, внутрішні оздоблювальні роботи в приміщені закладу громадського харчування, передбачені цим Договором та додатком № 1 до нього, за адресою: вул. Коцюбинського, 4 в м. Вінниця і передати Замовнику (відповідач) результат виконаних робіт в установлений строк, а Замовник зобов’язується надати Підряднику доступ до об’єкта, оплачувати вартість виконуваних робіт в порядку та строки, передбачені умовами даного Договору, прийняти результат належним чином виконаних робіт (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 3.1Договору замовник здійснює розрахунки за виконані роботи в наступному порядку:

3.1.1 Перший авансовий платіж у розмірі 50% від вартості договору п. 2.3 та становить 73554,48 грн. протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору, але не пізніше 28.05.2010р.;

3.1.2 Другий авансовий платіж у розмірі 30% від вартості договору п. 2.3 та становить 44132,69 грн. протягом 3 банківських днів після виконання підрядником робіт на суму авансу вказано в п. 3.1.1 та підписання між сторонами вуїв приймання-передачі виконаних робіт;

3.1.3 Остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 банківських днів від дати підписання сторонами акту приймання-передачі закінчених робіт.

На виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 188085,17 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом виконаних робіт за липень 2010р., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

Матеріали справи свідчать, що відповідач надав позивачу гарантійний лист, яким гарантував оплатити заборгованість за Договором підряду № 20/05-10 від 20.05.2010р. в розмірі 188085,17 грн. до 30.08.2010р.

Проте, відповідач не погасив заборгованість до 30.08.2010р.

14.09.2010р. позивач звернувся до відповідача з листом про погашення заборгованості в розмірі 188085,17 за Договором підряду № 20/05-10 від 20.05.2010р. На доказ направлення листа позивач надав суду належним чином завірену копію фіскального чеку № 7005 від 14.09.2010р. та опису вкладення в цінний лист від 14.09.2010р.

Відповідач відповіді на лист не надав, заборгованість не погасив.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказів належного виконання зобов’язання за договором щодо оплати робіт відповідач не подав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 188085,17 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2396,16 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 12.7 Договору за несвоєчасне проведення розрахунків замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно перерахованої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день такого прострочення.

Позивач надав суду розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2396,16 грн.

          Також, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов’язань за договором, позивач просить стягнути з останнього 3% річних у розмірі 363,78 грн.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

З огляду на викладене, суд вважає вимога позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 363,78 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно заявленим позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мік-Макс" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 30/32, кімната 5, код ЄДРПОУ 37033754) на користь Приватного підприємства "Архіград" (10020, м. Житомир, проспект Миру, 23, кв. 90, код ЄДРПОУ 32885850) основний борг у розмірі 188085 (сто вісімдесят вісім тисяч вісімдесят п’ять) грн. 17 коп., 2396 (дві тисячі триста дев’яносто шість) грн. 16 коп. пені, 363 (триста шістдесят три) грн. 78 коп. 3% річних, 1 908 (одна тисяча дев’ятсот вісім) грн. 45 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                               О.А.Грєхова

Повне рішення складено 09.11.2010р.