Рішення № 12242877, 16.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/3716.04.10 За позовом Науково-виробничого підприємства «Плазмотехніка»у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної митної служби України

треті особи 1. Державне казначейство України

2. Міністерство фінансів України

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача           Грошев В.М., Благополучна Н.Ю. –предст.,

Від Відповідача Москаленко С.О. –предст.,

Від Третіх осіб 1. Сторож Н.П. –предст.,

2. Іваницька Т.Б. –предст.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Науково-виробниче підприємство «Плазмотехніка»у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної митної служби України та просить, з урахуванням останньої заяви про збільшення розміру позовних вимог (вих. № 35 від 15.04.2010)стягнути з Відповідача на користь Позивача основний борг у сумі 180000,00 грн. та 28414,11 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором поставки № 71/1 від 08.08.2008 в частині оплати останнім поставленого Позивачем за вказаним Договором Товару.

Відповідач у відзиві, а його представник у судовому засіданні, - проти позову заперечували зазначивши наступне. Умовами Договору поставки № 71/1 від 08.08.2008 передбачено проведення розрахунку за Товар після надходження Відповідачу коштів з Державного бюджету України. Оскільки фактичне надходження коштів загального фонду бюджету в розрізі кодів економічної класифікації видатків бюджету та класифікації кредитування бюджету 3506020 «Розбудова та модернізація об’єктів митної системи»було у меншому розмірі, ніж затверджено кошторисом, зазначене унеможливило здійснення Відповідачем оплати за поставлений Позивачем Товар. Таким чином, Відповідач вважає, що в силу п. 2 ч. 1 ст. 530 та ст. 253 ЦК України перебіг строку виконання зобов’язання в частині здійснення розрахунків за Договором поставки № 71/1 від 08.08.2008 починається з наступного дня після настання події, з якою пов’язано його початок, тобто надходження коштів з Державного бюджету України, а оскільки така подія як надходження коштів не відбулась, то і не настав строк виконання зобов’язань. Крім того, Відповідач вважає оскільки неможливість здійснення оплати за поставлений Товар пов’язана з недофінансуванням Державної митної служби з Державного бюджету України, що виключає вину останньої, тому підстави для нарахування пені відповідно до п. 8.2 Договору поставки № 71/1 від 08.08.2008 відсутні.

Третя особа-1 надала письмові пояснення по суті спору, в яких зазначила, що річним розписом асигнувань загального фонду державного бюджету на 2008 рік Державній митній службі України за напрямом КЕКВ 5000 «Інші незахищені видатки»за КПКВ 3506020 «Розбудова та модернізація об’єктів митної системи»передбачено асигнувань у сумі 116188,9 тис. грн. Відповідачу відкрито та спрямовано Міністерством фінансів України за вказаною бюджетною програмою 84770,621 тис. грн. (73% річних планових призначень). Річним розписом асигнувань загального фонду державного бюджету на 2009 рік Державній митній службі України за напрямом КЕКВ 5000 «Інші незахищені видатки»за КПКВ 3506020 «Розбудова та модернізація об’єктів митної системи»передбачено асигнувань у сумі 1988,6 тис. грн. Міністерством фінансів України спрямовано Державній митній службі України за вказаною бюджетною програмою 1543,345 тис. грн. (77,6 % річних планових призначень). Крім того, в обліку Державного казначейства України 20.11.2008 зареєстровані фінансові зобов’язання Державної митної служби України перед Позивачем. Таким чином, Третя особа зазначила, що Державне казначейство України виконує в повному обсязі свої завдання відповідно до чинного законодавства, жодних порушень прав та інтересів Позивача останнім не вчинено.

Третя особа-2 у письмових пояснення по суті спору зазначила, що Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України і основними його завданнями є розроблення і проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики та розроблення проекту Державного бюджету України. Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо організації бюджетного процесу у 2010 році»від 29.12.2009 № 1414 встановлено, що у зв’язку з неприйняттям Верховною Радою України Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», відповідно до ст. 46 Бюджетного кодексу України та з метою забезпечення стабільного функціонування бюджетної системи України у 2010 році видатки з Державного бюджету України здійснюватимуться на конкретні цілі, в межах та розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік». Таким чином, Третя особа-2, вважає, що договірні зобов’язання між Позивачем та Відповідачем повинні виконуватись в межах видатків, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.08.2008 між Науково-виробничим підприємством «Плазмотехніка» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі –Позивач, Постачальник) та Державною митною службою України (далі –Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки № 71/1 (далі –Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язався поставити та передати у власність Покупця засоби обчислювальної техніки для обробки інформації з питань державної таємниці «Плазма-ЗВ-АРМ»(далі –Товар), ціна та кількість яких зазначена в специфікації на поставку Товару (Додаток № 1) (п. 1.1 Договору), а Покупець зобов’язався прийняти цей Товар та оплатити його на умовах, встановлених Договором (п. 1.2 Договору).

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 71/1 від 08.08.2008 є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Загальна ціна Товару, що поставляється за Договором становить 180000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.2 Договору поставка Товару здійснюється Постачальником за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, Регіональна інформаційна митниця (далі –РІМ). Датою поставки є дата отримання уповноваженою установою Покупця –РІМ товару на його складі згідно з товаросупровідними документами, Актом прийняття-передання Товару, підписаним уповноваженими представниками (посадовими особами РІМ) Покупця та Постачальника (п. 5.3 Договору).

Так, на виконанням умов Договору Позивачем за накладною № 41 від 03.11.2008 було поставлено Відповідачу Товар - засоби обчислювальної техніки для обробки інформації з питань державної таємниці «Плазма-ЗВ-АРМ»в кількості 6 компл. на суму 180000,00 грн. з ПДВ.

Отримання Відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній, підтверджується підписом представника Регіональної інформаційної митниці на зазначеній видатковій накладній та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБВ № 959704 від 03.11.2008.

Про отримання Товару, обумовленого Договором, 03.11.2008 між Сторонами підписано Акт прийняття-передавання Товару відповідно до Договору поставки № 71/1 від 08.08.2008.

На підставі підписаного Сторонами Акту прийняття-передавання Товару та виставленого Постачальником рахунку на оплату Покупець проводить оплату Товару протягом 5 банківських днів з дня надходження коштів з Державного бюджету України (п. 7.1 Договору). Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 7.3 Договору).

Так, 11.11.2008 Позивачем було Виставлено Відповідачу рахунок-фактуру № 70 на оплату поставлених засобів обчислювальної техніки для обробки інформації з питань державної таємниці «Плазма-ЗВ-АРМ»на суму 180000,00 грн.

Таким чином, Позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином.

Факт виконання Позивачем поставки Товару у повному обсязі Відповідачем не заперечується, спору з цього приводу немає.

Судом встановлено, що Державною митною службою України не виконано своїх зобов’язань щодо здійснення оплати за поставлений Товар, що підтверджується Актами звірки взаєморозрахунків між Позивачем та Відповідачем, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт відсутності оплати за поставлений Товар був підтверджений представником Відповідача у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач стверджує, що ним не було отримано бюджетне фінансування закупівлі Товару, що є предметом Договору, відсутність фінансування з державного бюджету сталася не з його провини та не може вважатись порушенням Відповідачем умов Договору.

Однак дане твердження судом не приймається з огляду на наступне.

Статтею 24 Митного кодексу України визначено, що майно митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій є державно власністю. Управління цим майном здійснює Кабінет Міністрів України в порядку, встановленому законом. Фінансування, матеріально-технічне забезпечення та розвиток інфраструктури митної служби України здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Згідно зі ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про державний бюджет України.

Матеріалами справи встановлено, що річним розписом асигнувань загального фонду державного бюджету на 2008 рік Державній митній службі України за напрямом КЕКВ 5000 «Інші незахищені видатки» за КПКВ 3506020 «Розбудова та модернізація об’єктів митної системи»передбачено асигнувань у сумі 116188,9 тис. грн. , а річним розписом асигнувань загального фонду державного бюджету на 2009 рік Відповідачу за напрямом КЕКВ 5000 «Інші незахищені видатки»за КПКВ 3506020 «Розбудова та модернізація об’єктів митної системи»передбачено асигнувань у сумі 1988,6 тис. грн.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Бюджетного кодексу України бюджетне призначення - це повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Судом встановлено, що Міністерством фінансів України у 2008 році відкрито та спрямовано Відповідачу за напрямом КЕКВ 5000 «Інші незахищені видатки» за КПКВ 3506020 «Розбудова та модернізація об’єктів митної системи»84770,621 тис. грн. (73% річних планових призначень), а у 2009 році за вказаною бюджетною програмою - 1543,345 тис. грн. (77,6 % річних планових призначень).

Пунктом 1.4 Наказу Міністерства фінансів України № 662 від 30.02.2007 «Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавці бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу»зазначено, що до системи головного розпорядника коштів, крім центрального апарату Міністерства фінансів України, входить Державна митна служба України як відповідальний виконавець за бюджетною програмою КПКВ 3506000.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 296-р «Про вдосконалення структури розпорядників бюджетних коштів»відповідальним виконавцем бюджетної програми КПКВ 3506000 є Державна митна служба України.

Наказом Міністерства фінансів України № 574 від 14.12.2001 «Про затвердження Інструкції про статус виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі»(п. 1.2) передбачено, що відповідальний виконавець безпосередньо забезпечує виконання однієї або ряду бюджетних програм у системі головного розпорядника, є юридичною особою, має окремий рахунок та бухгалтерський баланс. Відповідальні виконавці здійснюють розподіл виділених коштів за своєю мережею.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Бюджетного кодексу України виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за процедурою, визначеною статтею 51 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що стадіями виконання бюджету за видатками визнаються: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису; 2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов'язань; 4) отримання товарів, робіт та послуг; 5) здійснення платежів; 6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

Таким чином, законодавство України не прив’язує виконання бюджету (здійснення платежів) до фактичного надходження коштів розпоряднику. Така стадія виконання бюджету відсутня.

Окрім того, суд враховує, що відповідно до п. 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, установи мають право брати зобов’язання щодо видатків або надання кредитів з бюджету відповідно до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду виходячи з потреби у забезпеченні виконання пріоритетних заходів та з урахуванням здійснення платежів для погашення зобов'язань минулих періодів; обсяг бюджетних зобов’язань, узятих установою протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов’язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов’язаннями в поточному році.

Таким чином, законодавством України передбачено, що зобов’язання минулих періодів повинні здійснюватися в першу чергу, вони мають пріоритетне значення.

Бюджетне зобов’язання щодо оплати поставки по Договору поставки № 71/1 від 08.08.2008 виникло ще у 2008 році, оскільки поставка у повному обсязі була здійснена у листопаді 2008 року.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України Відповідач прийняв до сплати та зареєстрував в Державному казначействі України 20.11.2008 фінансове зобов’язання у розмірі 180 000,00 грн. за Договором поставки № 71/1 від 08.08.2008.

Видатки на реалізацію цього бюджетного зобов’язання були передбачені та здійснювались як у 2008 році так і у 2009 році, однак Позивач не отримав оплати за поставлений Товар. Тобто Відповідач всупереч п. 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ не здійснив оплату бюджетного зобов’язання.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором поставки № 71/1 від 08.08.2008 і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання Відповідача на відсутність бюджетного фінансування, а також посилання на недофінансування Державної митної служби України з Державного бюджету України не звільняє Відповідача від виконання зобов’язань щодо оплати поставленого та прийнятого Товару, тому судом не приймаються.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 180 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення строку оплати з вини Покупця Відповідач сплачує пеню, яка нараховується із суми, належної до сплати в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом строку затримки платежу за кожний день прострочення.

Оскільки штрафні санкції, сплата яких вимагається Позивачем відповідно до положень п. 8.2 Договору застосовуються саме у зв’язку із затримкою перерахування коштів у строк, обумовлений Договором, тобто за несвоєчасно виконане зобов’язання щодо оплати поставленого Товару, останні обраховуються у відсотковому відношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, суд приходить до висновку, що встановлена Договором відповідальність передбачає обчислення неустойки у вигляді пені.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

За розрахунком суду сума пені, що підлягає стягненню з Відповідача становить 10822,64 грн., визначена виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період, з урахуванням дати виникнення зобов’язання щодо оплати суми боргу (19.11.2008 –визначена зі сплином 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури), та розрахована судом за шість місяців, як те передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню частково.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, код 00033005) на користь Науково-виробничого підприємства «Плазмотехніка»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (03126, м. Київ, просп. Відрадний, 36, кв. 128, код 30023446) 180000,00 грн. заборгованості, 10822,64 грн. пені, 1908,23 грн. державного мита та 216,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 18.05.2010