Рішення № 12242848, 09.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.10 Справа № 4/32/10

Суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Гранд-Інвест” (04136 м. Київ, вул. Стеценка, 6)

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 16 538,63 грн. основного боргу та 545,01 грн. пені

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача не зявився;

Від відповідача не зявився

27.09.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Гранд-Інвест”, м. Київ з позовною заявою до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Енергодар Запорізької області про стягнення 16 538,63 грн. основного боргу та 545,01 грн. пені.

Ухвалою від 27.09.2010р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 20.10.2010 р.

У звязку із неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 09.11.2010 р.

В судовому засіданні 09.11.2010 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач в судове засідання 09.11.2010р. не з'явився.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Позивачем надана суду Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АЕ № 260046, згідно з якою адресою Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Про дату, час та місце розгляду справи № 4/32/10 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду про відкриття провадження у справі, яка отримана особисто ФОП ОСОБА_2 04.10.2010 р., про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Заявлені позивачем вимоги полягають в тому, що 27.05.2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про кредитну лінію № 052710/МК-КЛ-012, за умовами якого позивач відкриває відповідачу відкличну не відновлювальну кредитну лінію з лімітом на загальну суму 30000 грн., а відповідач зобовязаний повернути отримані за кредитною лінією кошти не пізніше 28.10.2010 року та сплатити за користування кредитними коштами відсотки у розмірі 32 % річних за період з дня видачі першого траншу до дня другого траншу кредитної лінії, 30 % річних за період з дня видачі другого траншу до 28.10.2010р., 64 % річних за період з 28.10.2010 року до дня фактичного погашення основної суми боргу за кредитною лінією. Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що сума кредиту надається двома траншами: до 28.05.2010 року позивач надає відповідачу суму 15000 грн. в обовязковому порядку не раніше наступного дня, за днем укладення даного договору, а другий транш в сумі 15000 грн. надається до 29.06.2010 року за обовязкової умови: не раніше наступного банківського дня за днем погашення відповідачем 70% фактичної суми боргу. При цьому, в п. 2.3 договору сторони визначили, що відповідач зобовязується повернути кредитні кошти, отримані за кредитним договором, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок позивача за визначеним графіком. Пунктом 3.1 сторони передбачили, що відповідач сплачує позивачу відсотки за користування кредитними коштами у валюті кредиту за визначеними ставками. Як забезпечення повернення відповідачем суми кредиту по договору №052710/МК-КЛ-012 від 27.05.2010 , між позивачем та відповідачем було укладено договір застави товарів в обороті № 27-05/10 ЗТ/1 від 27.05.2010р. Відповідно до п. 1 договору застави, відповідач передав в заставу позивачу товари в обороті, згідно додатку № 1 до договору застави, як забезпечення повернення кредиту по договору кредиту, а також сплати процентів за користування кредитними коштами, комісійної винагороди, неустойки та інших платежів, передбачених Кредитним ти договором застави, враховуючи відшкодування збитків, завданих про строчкою платежів за вищезазначеними договорами, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет застави в повному обсязі, в тому числі витрат за виконавчим написом, визначених на момент фактичного задоволення вимог. Позивач свої зобовязання за кредитним договором по перерахуванню першого траншу виконав належним чином, у повному обсязі , перерахував 28.05.2010р. на рахунок відповідача перший транш: грошові кошти в сумі 15000 грн., що підтверджується банківською випискою №183 від 28.05.2010р. Пунктом. 7.1 Договору було обумовлено, що за прострочення повернення кредитних коштів і/ або сплати відсотків, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Відповідач взяті на себе зобовязання за договором не виконав, грошові кошти в рахунок погашення основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом не сплатив. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ФОП ОСОБА_2 16 538,63 грн. основного боргу та 545,01 грн. пені.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

27.05.2010року між позивачем та відповідачем був укладений договір про кредитну лінію №052710/МК-КЛ-012 (надалі договір кредиту).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач відкриває відповідачу відкличну не відновлювальну кредитну лінію з лімітом на загальну суму 30000 грн., а відповідач зобовязаний повернути отримані за кредитною лінією кошти не пізніше 28.10.2010 року та сплатити за користування кредитними коштами відсотки у розмірі 32 % річних за період з дня видачі першого траншу до дня другого траншу кредитної лінії, 30 % річних за період з дня видачі другого траншу до 28.10.2010р., 64 % річних за період з 28.10.2010 року до дня фактичного погашення основної суми боргу за кредитною лінією.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що сума кредиту надається двома траншами: до 28.05.2010 року позивач надає відповідачу суму 15000 грн. в обовязковому порядку не раніше наступного дня, за днем укладення даного договору, а другий транш в сумі 15000 грн. надається до 29.06.2010 року за обовязкової умови: не раніше наступного банківського дня за днем погашення відповідачем 70% фактичної суми боргу.

Згідно п. 2.3 договору відповідач зобовязався повернути кредитні кошти, отримані за кредитним договором, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок позивача за наступним графіком: 28.06.2010 року 10500 грн., 23.07.2010р. 3900 грн., 16.08.2010р. 3900 грн., 09.09.2010р. 3900 грн., 04.10.2010р. 3900 грн. та 28.11.2010р. 3900 грн.

Пунктом 3.1 сторони передбачили, що відповідач сплачує позивачу відсотки за користування кредитними коштами у валюті кредиту за наступними ставками: 32 % річних за період з дня видачі першого траншу до дня другого траншу кредитної лінії, 30 % річних за період з дня видачі другого траншу до 28.10.2010р., 64 % річних за період з 28.10.2010 року до дня фактичного погашення основної суми боргу за кредитною лінією.

Згідно п. 3.2 договору розрахунок відсотків проводиться щомісяця з моменту перерахування кредитних коштів з поточного рахунку позивача до моменту повернення кредитних коштів позивачу.

Пунктом 3.3 договору сторони визначили графік сплати відповідачем нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, їх розмір та строки проведення оплати. Так, за період з 28.05.2010р. по 29.06.2010 року відповідач сплачує позивачу відсотки у розмірі 32 % річних від суми кредит, що становить 407 грн. 67 коп., за період з 29.06.2010р. по 23.07.2010р. 30 % річних від суми кредиту, що становить 388 грн. 60 коп., за період з 23.07.2010р. по 16.08.2010р. 30 % річних від суми кредиту, що становить 307 грн. 73 коп., за період з 16.08.2010р. по 09.09.2010р. 30 % річних від суми кредиту, що становить 230 грн. 79 коп., за період з 09.09.2010р. по 04.10.2010р. 30 % річних від суми кредиту, що становить 160 грн. 27 коп. та за період з 04.10.2010р. по 28.10.2010р. 30 % річних від суми кредиту, що становить 76 грн. 93 коп.

Як забезпечення повернення відповідачем суми кредиту по договору №052710/МК-КЛ-012 від 27.05.2010р., між позивачем та відповідачем було укладено договір застави товарів в обороті № 27-05/10 ЗТ/1 від 27.05.2010р. (надалі договір застави).

Відповідно до п. 1 договору застави, відповідач передав в заставу позивачу товари в обороті, згідно додатку № 1 до договору застави, як забезпечення повернення кредиту по договору кредиту, а також сплати процентів за користування кредитними коштами, комісійної винагороди, неустойки та інших платежів, передбачених Кредитним ти договором застави, враховуючи відшкодування збитків, завданих про строчкою платежів за вищезазначеними договорами, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет застави в повному обсязі, в тому числі витрат за виконавчим написом, визначених на момент фактичного задоволення вимог.

Позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав належним чином, у повному обсязі, на підставі заявки відповідача від 27.05.2010р. на отримання траншу кредитних коштів, позивач перерахував 28.05.2010р. на рахунок відповідача перший транш: грошові кошти в сумі 15000 грн., що підтверджується банківською випискою №183 від 28.05.2010р.

Відповідач взяті на себе зобовязання за договором не виконав, грошові кошти в рахунок погашення основної суми кредиту в розмірі 15000 грн. та відсотків за користування кредитом в розмірі 1538,63 грн. не сплатив.

У звязку із цим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 16 538 грн. 63 коп.

05.08.2010 р. вих. №10008/40 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою погашення заборгованості за порушення договору про кредитну лінію №052710/Мк-КЛ-012 від 27.05.2010р.

Також, позивач за вих. № 1008/51 від 18.08.2010 року направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, що підтверджується копією фіскального чеку № 7661 від 18.08.2010 року.

Відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, кредитні кошти та проценти за користування ними позивачу не сплатив.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач заборгованість за кредитним договором не погасив.

Факт наявності заборгованості відповідача перед ТОВ “Фінансова компанія “Гранд-Інвест” у розмірі 16 538 грн. 63 коп. підтверджується фактичними обставинами справи.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 16 538 грн. 63 коп. основного боргу предявлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.1 Договору, який передбачає, що за прострочення повернення кредитних коштів і/ або сплати відсотків, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення відповідачем строків сплати платежів, передбачених п. п. 1.1 (строк остаточного повернення кредиту), 2.3 (графік сплати кредитних коштів), 2.4 (строк сплати комісійної винагороди), 3.3 (строки сплати відсотків за користування кредитними коштами), 6.1 (строк повернення кредитних коштів та відсотків за вимогою позивача), а також будь яких платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє відповідач від зобовязання сплатити відсотки за увесь період фактичного користування кредитним коштами.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати основної суми кредиту за період з 29.06.2010 року по 21.09.2010 року в сумі 513 грн. 58 коп., пеню за прострочення сплати відсотків по кредиту за період з 29.06.2010 року по 21.09.2010 року в сумі 31 грн. 43 коп., а всього в сумі 545 грн. 01 коп. пені.

Перевіривши розрахунок позивача, суд знаходить його обґрунтованим та правомірним, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 545 грн. 01 коп.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись 525, 526, 549, 611 ЦК України, ст. ст. 22, 44 49, 75, 82 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, п/р ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Гранд - Інвест” (04136, м. Київ, вул. Стеценка, буд. 6; код ЄДРПОУ 36048419; п/р № 26002600378401 в ЛФ АКБ „Укрсоцбанк”, код банку 325019) основний борг по кредиту в сумі 16 538 (шістнадцять тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн. 63 коп., 545 (п'ятсот сорок п'ять) грн. 01 коп. пені, 170 (сто сімдесят) грн. 84 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “11” листопада 2010 р.