Рішення № 12242829, 26.10.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.10 Справа № 21/237/10

Суддя

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю “Юлія-Плюс” (69104, м.Запоріжжя, вул. Чумаченко,б.47,кв.45)

до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер” (69083, м.Запоріжжя, вул. Жасмінна, 5; код за ЄДРПОУ 24511745)

третя особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Казенне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат»(69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична,18, код за ЄДРПОУ 00194731)

про стягнення 67023 грн. 80 коп.

суддя Черкаський В.І.

за участю представників сторін:

від позивача –Свідерський К.Є., довір. № 1 від 01.10.2010 року; Пєнкіна В.М., дов. № 2 від 01.10.2010;

від відповідача –Рященко В.В., дов. від 17.06.2010;

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою від 11.08.2010 року справа прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 06.10.2010 року.

Заявлено вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 67023.80 грн за договором № 107 від 03.09.2007 на перевезення вантажів у міжнародному сполученні.

Представниками позивача та відповідача до початку судового засіданні заявлено клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представники позивача позовні вимоги підтримують з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив, виходячи з наступного. Згідно із п. 3.2. договору №107 від 03.09.2010р., укладеного між позивачем і відповідачем, Експедитор проводить оплату транспортних послуг перевізника із коштів, отриманих від клієнта за вирахуванням своєї винагороди... протягом десяти банківських днів з моменту отримання документів (оригіналів рахунків на оплату з приложенням оригіналів накладних СМР з відміткою про доставку вантажу... що підтверджує факт виконання перевезення. Відповідно до п.3.3. Договору доказом отримання рахунку є штамп поштового відділення з відміткою про вручення. Згідно п.4.2.4. Договору Сторони прийшли до угоди, що при наявності штрафних санкцій, автоматично збільшується чи зменшується сума фрахта на суму штрафа. Пункт 4.2.6. Договору встановлює, що у випадку, якщо по непередбаченим цим договором обставинам Експедитор, в розріз п.3.2. Договору вимушений буде здійснити оплату Перевізнику до закінчення перевезення та отримання пітдверджуючих документів, Перевізник сплачує Експедитору штраф в розмірі 20 % від вартості перевезення. Позивач в порушення п.3.2. не надав оригінали СМР за жодним із перевезень зазначених у позовній заяві, що робить неможливим отримання відповідачем податкового кредиту, оскільки відсутні первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують здійснення витрат. На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що Перевізник не надав оригінали СМР за жодним із перевезень, сума оплати за кожним перевезенням має бути зменшена на 20%. Відповідно до ст.ст.11 ЦК України підставами виникнення зобов'язання, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ч.3 ст.510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Згідно з ст. 525, 526 ЦК України Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків передбачених законом. Крім того, Вантажовідправник - Казенне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат», звертався до ТОВ «Віннер»з претензіями щодо порушення умов доставки, пов'язаними з невідповідністю ваги в бочках при передачі вантажу вантажоотримувачу. Проситьу позові відмовити, виходячи з ненастання його обов’язку заплатити за договором.

Розгляд справи № 21/237/10 ухвалою від 06.10.2010 відкладено на 21.10.2010, продовжено строк розгляду спору у справі до 26.10.2010, Залучено до участі у справі №21/237/10 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Казенне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

У судовому засіданні 21.10.2010 на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалсь перерва до 26.10.2010. Третя особа до суду представників не направила, вимог суду не виконала, проти позову не заперечила.

У судовому засіданні 26.10.2010 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи і заслухавши представників позивача та відповідача у судовому засіданні, суд встановив.

Сторонами було укладено Договір на перевезення вантажів в міжнародному сполучені від 03.09.2007 р. (надалі за текстом –“Договір”). У відповідності до п. 1.1 Договору Відповідач (експедитор) діючи за дорученням та за рахунок клієнтів, доручав Позивачу (перевізнику) виконати транспортні перевезення вантажу за маршрутом, вказаному в разовій Заявці. Предметом цього Договору був порядок взаємовідносин між Відповідачем - експедитором та Позивачем - перевізником при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень вантажів та пов'язаних з цим різних видів послуг транспортними засобами Позивача за заявками Відповідача (п. 1.1 Договору). Договором було передбачено, що перевезення виконуються у відповідності з умовами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) підписаної в Женеві 19.05.1956 р. (надалі за текстом –“КДПВ”). Згідно п. 1.2 Договору заявки є невід'ємною частиною Договору.

У відповідності до п. 3.1 Договору вартість перевезення узгоджується окремо на кожне перевезення шляхом застереження (визначення) у Заявці на надання автотранспортних послуг.

Відповідач зобов'язався згідно п. 3.2 Договору проводити оплату транспортних послуг Позивача у відповідності до виставлених рахунків за виконанні перевезення, по узгодженим ставкам, не пізніше десяти банківських днів по експорту та десяти банківських днів по імпорту з моменту отримання документів (оригіналів рахунків на оплату з додатками оригіналів накладних СМR з відміткою про доставляння вантажу, оригіналом акту виконаних робіт), які підтверджують факт виконання перевезення.

Послуги Позивача вважаються виконаними з моменту отримання Відповідачем рахунку, оригіналів товаротранспортної накладної СМК з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта виконаних робіт (п. 3.5 Договору).

У відповідності до дев'яти Заявок на перевезення (№ 8365 від 22.10.2009 р., № 8372 від 30.10.2009 р., № 8411 від 03.12.2009 р., № 8423 від 11.12.2009 р., № 8446 від 24.12.2009 р., № 8447 від 24.10.2009 р., № 8467 від 06.01.2010 р., № 8480 від 25.01.2010 р., № 8481 від 25.01.2010 р.) Позивачем були надані послуги перевезення на загальну суму 74069,80 грн. Відповідно до ст. ст. 4, 5 КДПВ виконання перевезення підтверджується товарно-транспортною накладною (СМR). Надання Позивачем послуг Відповідачу на підставі Договору та заявок по перевезенню вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними (СМR) (які містять відмітки в графі 24) та підтверджуються підписаними сторонами актами (здачі-приймання) виконаних робіт.

Згідно п. 3.2 та п. 3.5 Договору всі документи, які підтверджують факт виконання перевезення були надані Відповідачу.

До даного часу, своє зобов'язання по оплаті отриманих послуг, Відповідач не виконав. Сума боргу становить 67023,80 грн. (шістдесят сім тисяч двадцять три гривні вісімдесят копійок):

2000,00+9057,00+8000,00+7981,00+7985,00+8000,00+8000,00+8000,40+8000,40 = 67023,80 грн.

Вказаний розмір боргу підтверджується і підписаними сторонами Актами звірки взаємних розрахунків від 18.06.2010 р. від 23.07.2010 р.

За змістом ст. 909 ЦК України, яка кореспондується із ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт»від 05.04.2001 р. № 2344-111 із змінами і доповненнями, організація міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом здійснюється перевізником відповідно до міжнародних договорів з питань міжнародних автомобільних перевезень. Такі правовідносини врегульовані КДПВ.

Застосування накладної типової форми СМК у міжнародних перевезеннях ґрунтується на КДПВ. Згідно ст. 1 КДПВ її положення застосовуються до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів, що передбачає винагороду, з використанням транспортних засобів, у разі якщо місце навантаження вантажу і місце доставляння вантажу, зазначені в контракті, знаходяться на території двох різних країн, з яких принаймні одна є учасницею Конвенції. Застосування Конвенції не залежить від міста проживання та національності сторін, які укладають договір. Накладна (СМR) у відповідності до п. 1 ст. 9 КДПВ є доказом договору та засвідчує прийняття вантажу перевізником.

КДПВ не передбачено обов'язковий порядок пред'явлення претензій (рекламацій) як перевізнику (ст. 30), так і вантажовідправнику (відправнику) чи вантажоодержувачу. Тому, позови, що виникають у зв'язку з виконанням договорів міжнародного автомобільного перевезення вантажів повинні прийматися до розгляду без дотримання обов'язкового досудового врегулювання господарського спору (ст. 926 ЦК України, ч. 6 ст. 315 ГК України).

КДПВ передбачає, що договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів є оплатним (ст. 1 КДПВ). Оплата послуг перевізника, як одна із істотних умов договору повинна бути визначена в договорі перевезення і фактично здійснена у відповідності з порядком та в строки, які узгодили сторони. Порядок визначення винагороди за послуги перевезення та порядок розрахунків між сторонами КДПВ не визначається. Вартість перевезення узгоджувалася сторонами стосовно кожного перевезення у Заявці на надання автотранспортних послуг (п. 3.1 Договору). Порядок проведення розрахунків за надані послуги було встановлено п. 3.2 Договору.

Нормою ч. 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до загальних умов виконання господарських зобов'язань, які встановлені ч. 1 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 цього Кодексу визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Заборгованість відповідача за станом на момент розгляду спору не погашена, складає 67023,80 грн. та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Не можуть бути прийняті доводи відповідача стосовно непередачі йому документів позивачем відповідно до вимог п.3.2, оскільки сторонами підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з відмітками про відсутність взаємних претензій до обсягу робіт, копії яких залучено до матеріалів справи.

Також не приймаються заперечення відповідача стосовно претензій третьої особи щодо порушення умов доставки, пов'язаних з невідповідністю ваги в бочках при передачі вантажу вантажоотримувачу, оскільки відповідач не надав будь-яких доказів у підтвердження цих обставин, а третя особа не надала будь-яких пояснень з цього приводу та заперечень до позову.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача у сумі 670 грн. 23 коп. витрат на державне мито та сумі 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                         ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер” (69083, м.Запоріжжя, вул. Жасмінна, 5; код за ЄДРПОУ 24511745, р/р 26002976712063 в ФЗАТ «ПУМБ»м. Запоріжжя, МФО 313623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Юлія-Плюс” (69104, м.Запоріжжя, вул. Чумаченко,б.47,кв.45, р/р 26003338274941 в ЗФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 313010, код ЄДРПОУ 30456751) суму 67023 грн. 80 коп. основного боргу, суму 670 грн. 23 коп. витрат на державне мито та суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                   В.І.Черкаський

дата складання повного рішення –01.11.2010