Рішення № 12242774, 11.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.11.10 р.                     Справа № 1/187                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Рондо торгівля та фінанси”

м. Горлівка Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк

про стягнення 2 959 грн. 38 коп.

Суддя Азарова З.П.

Представників сторін:

від позивача: Крупко І.М. - представник

від відповідача: Дорошенко О.М. - представник

В засіданні брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Рондо торгівля та фінанси” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” про стягнення пені у сумі 1 904 грн.35коп., річних у сумі 276 грн. 26 коп., індексу інфляції у сумі 778 грн. 77 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав копії: договору зберігання № 1 від 01.03.2009р., додаткової угоди до вказаного договору від 12.09.2009р., рахунку № 102 від 12.08.2009р., банківського витягу за 14.06.2010р. рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2010р. по справі № 43/265, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2010р., постанови Вищого господарського суду України від 12.07.2010р. по вказаній справі.

У судовому засіданні 21.09.2010р. відповідач надав відзив, в якому позов не визнав, посилаючись на неправомірне нарахування позивачем пені за період з серпня 2009р. по червень 2010р. у сумі 1 904 грн. 35 коп., оскільки вона нарахована за 301 день прострочення. Рішенням господарського суду Донецької області від 22.02.2010р. по справі № 43/265 встановлено, що рахунок від 12.08.2009р. на суму 11 166 грн. 67 коп. пред’явлений відповідачу за послуги зберігання товару з 01.09.2009р. по 11.09.2009р., був отриманий відповідачем 14.08.2009р. Пунктом 3.1 договору оплата за рахунком повинна бути здійснена в п’ятиденний термін з моменту виставлення рахунку. Таким чином, оплата за рахунком повинна була бути здійснена відповідачем 19.08.2009р. Проте, рахунок був оплачений відповідачем 14.06.2010р. Відтак право вимоги щодо стягнення пені виникло у позивача з 20.08.2009р., в той час як позивач пред’явив позов про її стягнення 09.09.2010р., тобто поза межами строку позовної давності, встановленого статтею 258 Цивільного кодексу України в один рік, тому заявив про його застосування. Щодо позовних вимог про стягнення річних та індексу інфляції, то відповідач вважає, що вони заявлені необґрунтовано, оскільки вимога про стягнення інфляційних втрат та річних за користування грошовими коштами не може бути самостійною та розглядатись як окремий спір, оскільки за змістом статті 625 Цивільного кодексу України така вимога може бути заявлена тільки разом з вимогою про стягнення суми основного боргу. Рішенням господарського суду Донецької області від 22.02.2010р. по справі № 43/265 з відповідача стягнуто борг у розмірі 11 166 грн. 67 коп., а вимоги про стягнення інфляційних втрат та річних позивачем не заявлялися.

У судовому засіданні було оголошено перерву.

У наступне судове засідання позивач не з’явився, вимоги суду не виконав, тому розгляд справи був відкладений.

У судовому засіданні 11.11.2010р. сторони надали додаткові пояснення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що 01.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Рондо торгівля та фінанси” (позивачем, зберігачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” (відповідачем, поклажодавцем) укладено договір зберігання №1, пунктом 1.1 якого зберігач (позивач) зобов’язався зберігати товар, що передано поклажодавцем (відповідачем) у своєму холодильному приміщенні у камері № 3, площею 256,6кв.м, яка обладнана для зберігання свіжомороженої їстівної продукції та розташована за адресою: м. Горлівка-17, вул. Першотравнева, 50/1.

Протягом терміну дії договору зберігач зобов’язався зберігати товар на умовах цього договору (пункт 1.3 договору), а поклажедавець зобов’язався оплачувати ці послуги.

Плата за зберігання товару, що знаходиться у холодильному приміщенні камері №3, становить:

- 31 000 грн. 00 коп. передплати за попередній місяць, з урахуванням податку на додану вартість, та підлягає оплаті поклажодавцем шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок в 5-ти денний з моменту виставлення рахунку. Плата за зберігання включає до себе витрати по використанню електроенергії та інших послуг (пункт 3.1. договору);

- у разі зберігання товару неповний календарний місяць, плата за зберігання розраховується на підставі плати, вказаної в п.3.1 цього договору, пропорційно дням зберігання товару (пункт 3.2. договору).

Згідно пункту 3.3. договору факт надання послуг засвідчується актом наданих послуг, який підписується обома сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та у встановлений строк.

На виконання умов вказаного договору відповідач передав позивачу на зберігання скумбрію 300-500 с/г свіжоморожену вагову в кількості 100 ящиків за накладною №3908460 від 13.05.09р.

Відповідач несвоєчасно виконав свої обов’язки, тому позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості за вказаним договором в сумі 11 166 грн. 67 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.02.2010р. по справі № 43/265 заборгованість була стягнута у повному обсязі та на виконання рішення був виданий наказ.

Позивач вважає, що у зв’язку з неналежним виконанням грошових зобов’язань, у нього виникло право на нарахування на суму боргу індексу інфляції та 3% річних за його несвоєчасну оплату. Тому він пред’явив позов про їх стягнення. Проте, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки рішенням господарського суду Донецької області по вищезазначеній справі сума боргу була стягнута з відповідача на користь позивача і діючим законодавством не передбачено право кредитора вимагати сплати 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу, за період примусового виконання відповідного судового рішення, тому позовні вимоги про стягнення річних та індексу інфляції в даній справі не підлягають задоволенню через їх безпідставність.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, то вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання зберігачем, поклажедавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки. Факт прострочки виконання зобов’язань встановлений і підтверджений рішенням господарського суду Донецької області від 22.02.2010р. по справі № 43/265, тому позивач нарахував пеню у сумі 1 904 грн. 35 коп. Проте, перевіривши її розрахунок суд встановив, що вона нарахована за період з 12.08.2009р. по 08.07.2010р. без врахування вимог статті 232 Господарського кодексу України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Крім того, матеріалами справи встановлено, що зобов’язання по оплаті послуг настало 19.08.2009р. і пеня має нараховуватись з 20.08.2009р. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України особа, яка вважає, що її права або інтереси порушені, може звернутися до суду з вимогою про їх захист в межах позовної давності. Згідно зі статтею 257 вказаного кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статтею 258 кодексу закріплено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Як вбачається з позову, він пред’явлений до суду 09.09.2010р. Таким чином, позивач частково пропустив строк позовної давності.

Отже з врахуванням статті 267 Цивільного кодексу України та статті 232 Господарського кодексу України пеня підлягає стягненню у сумі 1 042 грн. 72 коп.

В силу статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, тому керуючись ст.ст. 33, 35, 43,49,82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Рондо торгівля та фінанси” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” (83012, м. Донецьк, вул. Соколина, 38, ЄДРПОУ 32516492, ІПН 325164905621, свідоцтво № 100158924, р/р 26003959968354 у філії ПУМБ м. Донецьк, МФО 335537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рондо торгівля та фінанси” (84617, Донецька область, м. Горлівка, пр. Перемоги, 16, ЄДРПОУ 24653403, ІПН 246534005031, свідоцтво № 05993066, р/р № 26001002335989 у АТ “ОТП Банк” м. Києва, МФО Банку 300528) пеню у сумі 1 042 грн. 72 коп., судові витрати по сплаті державного мита у сумі 35 грн. 94 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 83 грн. 15 коп.

В іншій частині відмовити.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті та оголошено в засіданні, воно набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя