Рішення № 12242724, 09.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.11.10 р.                     Справа № 43/197                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання О.О. Перекрестній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “УНИКОМ”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мікроклімат ЛТД”, м. Моспіне, Донецька область

про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 894,09грн., втрат від інфляції у сумі 1028,65грн., 3% річних у розмірі 245,66грн.

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Білокреницька О.С. за довіреністю без номеру від 08.09.2010р.

від відповідача: представник не з’явився

Суд перебував у нарадчій кімнаті 09.11.2010р. з 10:10год. до 10:20год.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “УНИКОМ”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Мікроклімат ЛТД”, м. Моспіне, Донецька область, про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 894,09грн., втрат від інфляції у сумі 1028,65грн., 3% річних у розмірі 245,66грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у нього права отримати проценти за безпідставне користування відповідачем його грошовими коштами та відшкодувати інфляційні втрати позивача у період від моменту закінчення семиденного строку для повернення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 5860,49грн. до моменту фактичного стягнення цієї суми в порядку виконавчого провадження.

В підтвердження своїх вимог позивачем надано копії договору №26.08.08/1 від 26.08.2008р., банківських виписок за 01.09.2008р., 11.11.2008р., рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2009р., постанов Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2009р., Вищого господарського суду України від 01.04.2010р. у справі №11/214, наказу господарського суду Донецької області від 23.06.2009р. у справі №11/214, постанови Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку від 17.07.2009р. ВП №13790106, листа ВДВС Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку від 10.06.2010р.

Ухвалою суду від 21.08.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №43/197.

13.09.2010р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву №205, в якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що законодавством України не передбачено відповідальності за несплату заборгованості, стягнутої за судовим рішенням в примусовому порядку Державною виконавчою службою.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 14.09.2010р. справу передано судді Гассій О.В. у зв’язку із знаходженням судді Зубченко І.В. на лікарняному.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 20.09.2010р. справу передано судді Зубченко І.В. у зв’язку з виходом з лікарняного.

В останньому судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, відповідач в судове засідання не з’явився з невідомих причин.

В ході судового розгляду представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України. Крім цього, представникам у судовому засіданні роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем з посиланням на ст.ст.625, 1048, 1214 Цивільного кодексу України нараховано та пред’явлено до стягнення проценти за користування відповідачем чужими грошовими коштами у сумі 894,09грн., розраховані за розміром облікової ставки Національного банку України у період з 27.12.2008р. по 20.05.2010р., 3% річних у сумі 245,66грн. обчислені за цей же період та інфляційні втрати у сумі 1028,65грн. за індексом інфляції у період з січня 2009р. по березень 2010р.

Причиною виникнення спору у справі стало питання про наявність у позивача підстав для отримання процентів за користування відповідачем його грошовими коштами з урахуванням інфляційних втрат у період від моменту закінчення семиденного строку для повернення безпідставно отриманих грошових коштів, згідно пред’явленої вимоги в порядку ч.2 ст.530 ЦК України, до моменту фактичного стягнення цієї суми в порядку виконавчого провадження.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.06.2009р., залишеним без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2009р. та Вищого господарського суду України від 01.04.2010р., у справі №11/214 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „УниКом”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мікроклімат ЛТД”, м. Донецьк про стягнення надмірно сплачених коштів в розмірі 5860,49грн., позовні вимоги задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем відповідно до п.2.2 договору №26.08.08/1 від 26.08.2008р. здійснено передплату та оплату робіт в розмірі 34200грн., що підтверджується платіжними дорученнями №92 від 11.11.2008р. та №955 від 01.09.2008р.; тим, що акти виконаних робіт за результатами виконання умов договору не складалися; тим, що відповідно до вимог ст.882 ЦК України та п.1.6 договору була складена відомість виконаних обсягів, яка підписана тільки зі сторони відповідача; тим, що позивачем складено зауваження до відомості виконаних обсягів, згідно яких встановлено відхилення на суму 11426,96грн.; тим, що позивачем на адресу відповідача направлено вимогу №301 від 17.12.2008р. щодо повернення надмірно сплачених коштів як завдані позивачу збитки; тим, що сторонами в договорі №26.08.08/1від 26.08.2008р. узгоджена вартість робіт в розмірі 28339,51грн.; тим. що сторонами не надано доказів узгодження робіт на суму 34197,95грн. відповідно до вимог ст.ст.844, 878 ЦК України.

Вищий господарський суд України в своїй постанові, посилаючись, зокрема на ст.1212 ЦК України дійшов висновку, що рішення місцевого та апеляційного судів у справі №11/214 винесені законно та безпідставно отримані грошові кошти у сумі 5860,49грн. підлягають стягненню з ТОВ „Мікроклімат ЛТД”.

За приписом ст.35 ГПК України, обставини, встановленні рішенням господарського суду при розгляді однієї справи, не підлягають доказуванню при вирішенні інших спорів, в яких приймають участь ті ж сторони. Таким чином, всі факти, встановлені судовим рішенням у справі №11/214 є встановленими та обов'язковими для суду при вирішенні спору за цим позовом.

23.06.2009р. на виконання рішення суду від 11.06.2009р. у справі №11/214 було видано наказ на примусове стягнення з ТОВ „Мікроклімат ЛТД” на користь ТОВ „УниКом” суми в розмірі 5860,49грн, витрат по сплаті державного мита в розмірі 58,61грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 60,52грн., всього 5979,62грн.

За заявою ТОВ „Уником” ВДВС Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку прийнято постанову 17.07.2009р. про відкриття виконавчого провадження, якою відповідно до вимог статті 24 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено строк для добровільного виконання наказу до 24.07.2009р.

Згідно листа ВДВС Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку від 10.06.2010р. грошові кошти у сумі 5979,62грн., примусово стягнуті з ТОВ „Мікроклімат ЛТД” за наказом господарського суду Донецької області у справі №11/214, надійшли на депозитний рахунок відділу 21.05.2010р. та були розподілені відповідно до вимог ст.ст.43, 44 Закону України „Про виконавче провадження”.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Термін “майно” в контексті частини 1 статті 1212 включає в себе не лише майно в розумінні статті 190 ЦК, але й гроші (грошові кошти).

Згідно з приписом частини 2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

У статті 536 ЦК визначено:

“1. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

2. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства”.

Визначені у статті 536 ЦК України проценти є платою за користування чужими грошовими коштами, а їх безпідставне набуття чи збереження боржником може бути наслідком подій, поведінки самого стягувача чи третіх осіб, а не лише результатом протиправних дій самого боржника.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 11.01.2005р. у справі “Дубенко проти України” (“Dubenko v. Ukraine”) визначено, що невиконання судового рішення на користь заявника понад три роки було втручанням у право заявника на мирне володіння своїм майном, яке закріплене у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Отже, відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини користування боржником грошовими коштами стягувача в період виконавчого провадження порушує право стягувача на мирне володіння своїм майном у світлі вимог статті 1 Першого протоколу до зазначеної Конвенції.

З огляду на викладені приписи статей 536, 1212 та 1214 ЦК України, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання процентів як плати за користування відповідачем його грошовими коштами з урахуванням інфляційних втрат у період від моменту закінчення семиденного строку для повернення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 5860,49грн. до моменту фактичного стягнення цієї суми в порядку виконавчого провадження.

Вищевикладене підтверджується судовою практикою, зокрема, постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2006р. у справі №20-9/024-10/245.

Між тим, проценти за користування грошима, передбачені статтями 536 і 1214 ЦК України за своєю правовою природою не є штрафними санкціями за порушення грошового зобов'язання.

Розмір процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами сторони не встановлювали.

Застосування облікової ставки Національного банку України при обчислюванні процентів за користування грошовими інвестиціями згідно зі статтею 1048 ЦК України підлягає застосуванню тільки до договорів займу.

Тому до спірних відносин слід застосовувати частину 2 статті 625 ЦК України, яка встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат, 3% річних застосований позивачем та встановлено, що зазначений порядок нарахування відповідає вимогам чинного законодавства України щодо порядку їх розрахунку.

Беручи до уваги викладене позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення втрат від інфляції у сумі 1028,65грн., 3% річних у розмірі 245,66грн. В позовних вимогах про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 894,09грн. слід відмовити, оскільки їх розрахунок не передбачений чинним законодавством України в правовідносинах існуючих між сторонами.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.536, 625, 1048, 1212, 1214 Цивільного кодексу України ст.ст.1, 4, 22, 32-36 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “УНИКОМ”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мікроклімат ЛТД”, м. Моспіне, Донецька область про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 894,09грн., втрат від інфляції у сумі 1028,65грн., 3% річних у розмірі 245,66грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мікроклімат ЛТД” (83493, Донецька обл., м. Моспіне, вул. Куйбишева, 45/2; ідентифікаційний код 34534157) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УНИКОМ” (83059, м. Донецьк, вул. Сеченова, 40; ідентифікаційний код 33523804) втрати від інфляції у сумі 1028,65грн., 3% річних у розмірі 245,66грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 60,18грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 139,24грн.

В позовних вимогах про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 894,09грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 09.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя