Рішення № 12242237, 10.11.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2010 р. Справа № 1/116-38.1 За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"           до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз"

          про стягнення 325 900,41 грн.

                               Суддя Гончар М.М.

          Представники сторін:

          від позивача: Левицька М.І., довір. №10/10 від 12.01.2010 року

          від відповідача: Собчук Б.В., довір. №10/6-3 від 09.01.2009 року

          Права та обов’язки представникам сторін роз’яснені відповідно до ст.22 ГПК України.

          Відводу складу суду відповідно до ст.20 ГПК України не заявлено.

          Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.

          У судовому засіданні 10.11.2010 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.          

Суть спору: позивач - дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просить суд стягнути з відповідача - відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" 325900 грн. 41 коп., з них 279607грн. 55 коп. заборгованості за поставлений природний газ, згідно договору №10-06/09-1795 від 30.10.2009 року, 26 616 грн. 12 коп. пені, 14 013 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань та 5 663 грн. 41 коп. - 3% річних. Крім того, просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

Відповідач у відзиві №1908/6-3 від 23.09.2010 року та представник відповідача в судовому засіданні 29.09.2010 року просив суд в частині стягнення 149,10 основного боргу відмовити, посилаючись на те, що:

- предметом договору №10-06/09-1795 від 30 жовтня 2009 року є поставка природного газу релігійним організаціям для опалення культових споруд;

- відповідно до преамбули договору сторони керувались постановою Кабінету Міністрів України №989 від 03.09.2009 року "Про ціни на природний газ для потреб релігійних організацій";

- згідно з п. 4.1 цього договору кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів; ціна 1000 куб.м. газу відповідно до п. 5.1 договору визначається в залежності від обсягів споживання природного газу, що використовується релігійними організаціями для опалення культових споруд за встановленою та погодженою сторонами диференціацією;

- п. 5.3. договору також встановлено, що ціна на газ, визначена відповідно до п. 5.1. договору, може змінюватись у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних документів;

- постановою Кабінету Міністрів України № 989 від 03.09.2009 року "Про ціни на природний газ для потреб релігійних організацій" визначено, що для релігійних організацій природний газ (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) відпускається за роздрібними цінами, диференційованими залежно від річних обсягів споживання, які затверджені Національною комісією регулювання електроенергетики для населення; обсяги споживання природного газу релігійними організаціями визначаються відповідно до показань лічильників, а розрахунки здійснюються за роздрібними цінами, які у поточному році застосовуються залежно від річного обсягу використання природного газу в минулому році;

- абзацом 5 п. 1 постанови КМУ № 989 від 03.09.2009 року "Про ціни на природний газ для потреб релігійних організацій" також встановлено, що газопостачальні підприємства проводять щороку станом на 01 січня перерахунок вартості природного газу залежно від обсягу фактичного використання природного газу та роздрібних цін на нього у минулому році.

Позивач в поясненні №31/10-10965 від 12.10.2010 року заперечував відзив ВАТ "Волиньгаз" з наступних підстав:

- відповідно до п.1 Постанови КМУ від 03.09.09 №989 "Про ціни на природний газ для потреб релігійних організацій" для релігійних організацій природний газ (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) відпускаєтеся за роздрібними цінами, диференційованими залежно від річних обсягів споживання (далі - роздрібні ціни), які затверджені Національною комісією регулювання електроенергетики для населення. Як вбачається з актів приймання - передачі природного газу за договором від 30.10.09 №10-06/09-1795, вартість природного газу сторонами по ціні розмежована в залежності від обсягів споживання, тобто диференційована. Тобто сторонами належним чином виконано абз.1 п.1 Постанови КМУ від 03.09.09 №989 "Про ціни на природний газ для потреб релігійних організацій", а посилання відповідача на порушення вказаної норми є необґрунтованим та безпідставним;

- відповідно до п.3.3. Договору від 30.10.09 №10-06/09-1795, кількість газу, поставленого Покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання - передачі газу, які підписуються Постачальником і Покупцем. Не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов'язується надати Постачальнику два примірники акту приймання - передачі газу, підписаних та скріплених печаткою Покупця, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Акти приймання - передачі газу є підставою для розрахунків. З наведеного вбачається, що саме Покупець (Відповідач) складає акти приймання-передачі природного газу, самостійно зазначаючи в них обсяг, ціну та вартість спожитого природного газу. При цьому останній несе і відповідальність за дані, вказані в актах приймання - передачі природного газу. На виконання пункту 3.3. Договору Відповідачем були складені, підписані та скріплені печаткою вказані акти приймання передачі природного газу, тобто останній погодився саме з тим обсягом, ціною і вартістю природного газу який в них зазначений; - сума основного боргу заявлена до стягнення становить саме ту вартість природного газу яка зазначена самим відповідачем в актах приймання передачі природного газу, а тому посилання ВАТ "Волиньгаз" на невідповідність суми основного боргу заявленої до стягнення дійсній вартості спожитого природного газу є необґрунтованим та безпідставним; - абзацом 5 пункту 1 Постанови КМУ від 03.09.09 №989 "Про ціни на природний газ для потреб релігійних організацій" встановлено, що газопостачальні підприємства проводять щороку станом на 1 січня перерахунок вартості природного газу (окремо за кожною релігійною організацією) залежно від обсягу фактичного використання природного газу та роздрібних цін на нього у минулому році. Відповідно до п.1.3 Постанови НКРЕ від 25 грудня 2008 року N 1529 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, та визнання деяких постанов НКРЕ такими, що втратили чинність»газопостачальне підприємство - суб'єкт господарювання, який здійснює постачання природного газу за регульованим тарифом на підставі відповідної ліцензії безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами; - ДК "Газ України" не являється газопостачальним підприємством в розумінні Постанови НКРЕ від 25.12.08 №1529, не здійснює постачання природного газу безпосередньо кінцевим споживачам згідно з укладеними договорами та не має ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом. ДК "Газ України" на відміну від ВАТ "Волиньгаз" здійснює постачання природного газу за нерегульованим тарифом та не має договірних або будь-яких інших правовідносин з кінцевими споживачами природного газу в тому числі з релігійним організаціями; - відповідач, відповідно до його статутної діяльності та отриманої в НКРЕ ліцензії здійснює постачання природного газу саме за регульованим тарифом та кінцевим споживачам природного газу згідно власних укладених договорів. З наведеного вище вбачається, що абз.5 п.1 застосовується виключно до правовідносин ВАТ "Волиньгаз" з власними споживачами природного газу - релігійними організаціями і жодним чином не покладає на ДК "Газ України" обов'язок здійснювати будь-який перерахунок спожитого контрагентами боржника (релігійним організаціями) природного газу. Таким чином, посилання Відповідача на невідповідність суми основного боргу ВАТ "Волиньгаз" перед ДК "Газ України" внаслідок здійсненого власного перерахунку є безпідставним та суперечить нормам чинного законодавства; - відповідно до п.3 ст.632 ЦК України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Пунктом 11.1 Договору на постачання природного газу від 30.10.09 №10-06/09-1795 встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками Сторін, поширює свою дію на правовідносини, що фактично склались з 1 жовтня 2009 і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2009 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення. Протягом жовтня - грудня 2009 року ДК "Газ України" поставило природний газ Покупцю - ВАТ "Волиньгаз", а останнє його прийняло, що підтверджується підписаними актами прийому - передачі природного газу за вказаний період. Таким чином, станом на момент звернення з позовом до суду та розгляду справи, Договір на постачання природного газу від 30.10.09 №10-06/09-1795 в частині поставки природного газу вже виконаний сторонами в повному обсязі, а продовжую свою дію виключно в частині здійснення розрахунків. Проте, Відповідач, посилаючись на здійснення перерахунку вартості спожитого природного газу намагається змінити ціну та вартість спожитого природного газу, в порушення положень ст.632 ЦК України, фактично намагається змінити ціну в договорі після його виконання. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, господарський суд, - в с т а н о в и в: 30 жовтня 2009 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії України "Нафтогаз України", "постачальник", та відкритим акціонерним товариством "Волиньгаз", "покупець", був укладений договір поставки природного газу №10-06/09-1795. 14.12.2009 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії України "Нафтогаз України", "постачальник", та відкритим акціонерним товариством "Волиньгаз", "покупець" укладена додаткова угода №1 до договору №10-06/09-1795 від 30.10.2009 року. Відповідно до умов договору №10-06/09-1795 від 30.10.2009 року та додаткової угоди №1 постачальник зобов’язувався передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов’язувався прийняти від постачальника та оплатити природний газ.

На виконання умов договору №10-06/09-1795 від 30.10.2009 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії України "Нафтогаз України" протягом жовтня-грудня 2009 року передала відкритому акціонерному товариству "Волиньгаз" природний газ на загальну суму 279607грн. 55 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2009 року, від 30.11.2009 року, від 31.12.2009 року та від 09.12.2009 року, підписаними та скріпленими печатками обох сторін (а.с.17-20).

Згідно п.6.1 договору №10-06/09-1795 від 30.10.2009 року оплата за природний газ проводиться Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, протягом 5 банківських днів до початку місяця поставки. Оплата за газ, що передається в жовтні-листопаді 2009 року здійснюється покупцем до 20 листопада 2009 року. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

          Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків (п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України) так і підставами виникнення господарських зобов'язань (п. 1 ст. 174 Господарського кодексу України) є договори та інші правочини.

Позивач виконав свої зобов’язання відповідно до закону та договору, поставив відповідачу природний газ, що підтверджується договором №10-06/09-1795 від 30.10.2009 року (а.с.12-15), додатковою угодою до договору (а.с.16), актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2009 року, від 30.11.2009 року, від 31.12.2009 року та від 09.12.2009 року (а.с.17-20), відповідачем зобов’язання не виконані.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Заборгованість на день розгляду справи складає 279 607 грн. 55 коп., підставна, підтверджена матеріалами справи, і в цій сумі позов підлягає задоволенню відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, оскільки господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Заперечення відповідача в частині стягнення 149,10 грн. не враховані судом так як вони спростовуються п. 3.3. договору сторін від 30 жовтня 2009 року №10-06/09-1795, відповідно до якого кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, підписуються постачальником і покупцем.

В долучених до позовної заяви актах передачі-приймання природного газу за жовтень, листопад, грудень 2009 року зазначені фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Акти підписані представниками обох сторін і є підставою для остаточних розрахунків відповідно до п. 3.3 договору.

Пунктом 7.2 договору №10-06/09-1795 від 30.10.2009 року передбачено, що у разі невиконання покупцем умов договору, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Пеня за прострочку оплати з 25.02.2010 року по 25.08.2010 року складає 26 616 грн. 12 коп. і в цій сумі підлягає задоволенню відповідно до статті 230 Господарського кодексу України

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України з відповідача підлягають стягненню 14 013 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань за період з листопада 2009 року по березень 2010 року та 5 663 грн. 41 коп. - 3% річних за прострочку оплати з 21.11.2009 року по 25.08.2010 року.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача необхідно покласти державне мито в сумі 3 259 грн. та стягнути з відповідача 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 193, 230, 265 Господарського кодексу України, статтями 11, 624, 625 Цивільного кодексу України, статтями 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити в сумі 325 900 грн. 41 коп.

          2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", м. Луцьк, вул. Івана Франка, 12, код ЄДРПОУ 03339459 (р/р26006229576001 в "Приватбанк", МФО 303440) в користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1 , код ЄДРПОУ 31301827 (р/р26008301970 в ВАТ "Ощадбанк", МФО 300465) 279 607 грн. 55коп. заборгованості за поставлений природний газ, 26 616 грн. 12 коп. пені, 14 013 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань, 5 663 грн. 41 коп. - 3% річних, 3259 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                   М.М. Гончар

"Повне рішення складено" 12.11.2010р.