Постанова № 12242047, 06.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 жовтня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-12957/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Буд»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0001692310/0 від 02.03.2010, №0001682310/0 від 02.03.2010, прийняті ДПІ у Печерському районі міста Києва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Крім того, під час судового розгляду були допитані в якості свідків з попередженням про кримінальну відповідальність за порушення ст.ст. 384, 385 КК України колишні директор ТОВ«Європа-Буд»ОСОБА_1 та виконроб ТОВ«Європа-Буд»ОСОБА_2.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.10.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 11.10.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

24.02.2010 за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ«Європа-Буд»ДПІ у Печерському районі міста Києва було складено Акт № 92/23-10/33830026 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 1156390грн., а також порушення п.5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 817721грн.

02.03.2010 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001692310/0, яким у звязку з порушенням пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1734585 грн., в тому числі штрафні санкції 1156390 грн.; а також податкове повідомлення-рішення №0001682310/0, яким у звязку з порушенням п.5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1226582 грн., в тому числі штрафні санкції 408861 грн.

Як встановлено судом, у період з серпня 2007 року по червень 2009 року між позивачем та ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд», ТОВ«Енерго-Менеджмент»були укладені договори про поставку товарів, надання послуг та виконання робіт (далі Договори), на виконання яких ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд», ТОВ«Енерго-Менеджмент» поставили товари, надали послуги та виконали роботи на користь ТОВ«Європа-Буд»на загальну суму 3270886,23 грн., що підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі та податковими накладними. З виписок з банківських рахунків, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що зазначені товар, роботи та послуги позивач оплатив повністю, в тому числі сплативши в їх ціні податок на додану вартість.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 817721грн. та податку на додану вартість у розмірі 1156390грн. стала встановлена ним нікчемність вказаних Договорів, а також виписаних на їх підставі податкових накладних у звязку з укладенням таких договорів без волевиявлення уповноважених осіб ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд», ТОВ«Енерго-Менеджмент», що підтверджувалось поясненнями фізичних осіб ОСОБА_3 (засновник, директор та бухгалтер ТОВ«Трім-К»), ОСОБА_4 (засновник, директор та бухгалтер ТОВ«Мастерхолд»), ОСОБА_5 (засновник, директор та бухгалтер ТОВ«Енерго-менеджмент»), з яких випливає, що ці особи не мали відношення до реєстрації та здійснення господарської діяльності зазначеними товариствами, а також розрахунками комунального податку, за якими кількість працівників на ТОВ«Мастерхолд»складала 3, а на ТОВ«Трім-К»та ТОВ«Енерго-Менеджмент»по 1 особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність договорів про поставку, надання послуг та виконання робіт, а також актів приймання-передачі та податкових накладних, підписаних від імені однієї із сторін неналежною особою, прямо законом не встановлена, а тому зазначені правочини відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України є оспорюваними.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів визнання недійсними у судовому порядку Договорів між ТОВ«Європа-Буд»та ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд», ТОВ«Енерго-Менеджмент», а також актів приймання-передачі та податкових накладних, підписаних посадовими особами ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд» та ТОВ«Енерго-Менеджмент».

Судом не береться до уваги посилання відповідача на пояснення фізичних осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки вказані пояснення відповідно до ст.67КПК України не мають наперед встановленої сили та оцінюватимуться судом, прокурором, слідчим і особою, яка провадить дізнання, в сукупності з іншими доказами в кримінальній справі для встановлення факту підписання або не підписання вищезазначених документів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а відтак вказані пояснення не можуть вважатись достатніми доказами підписання первинних документів іншими особами.

Інших доказів, які б підтверджували факт підписання реєстраційних, фінансових та іших документів від імені ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд», ТОВ«Енерго-Менеджмент» неналежними особами, відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З наданих до матеріалів справи довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що на момент підписання Договорів між ТОВ«Європа-Буд»та ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд», ТОВ«Енерго-Менеджмент», а також актів приймання-передачі та податкових накладних юридичні особи ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд»та ТОВ«Енерго-Менеджмент»не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зобовязання за Договорами між ТОВ«Європа-Буд»та ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд», ТОВ«Енерго-Менеджмент»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі, податковими накладними та виписками з банківських рахунків, копії яких залучені до матеріалів справи.

Крім того, реальність господарських операцій між ТОВ«Європа-Буд»та ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд»і ТОВ«Енерго-Менеджмент»підтверджується показами свідків колишніх директора ТОВ«Європа-Буд»ОСОБА_1 та виконроба ТОВ«Європа-Буд»ОСОБА_2, з яких випливає, що роботи на підставі Договорів дійсно виконувались ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд»та ТОВ«Енерго-Менеджмент».

Суд не бере до уваги посилання відповідача на розрахунки комунального податку, за якими кількість працівників на ТОВ«Мастерхолд»складала 3, а на ТОВ«Трім-К»та ТОВ«Енерго-Менеджмент»по 1 особі, оскільки з наявних у справі доказів видно, що зобовязання за Договорами між ТОВ«Європа-Буд» та ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд», ТОВ«Енерго-Менеджмент»виконані сторонами у повному обсязі, а тому порушення трудового законодавства контрагентами позивача не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи, що витрати ТОВ«Європа-Буд»за Договорами з ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд»та ТОВ«Енерго-Менеджмент»підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем п.5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та, як наслідок, про заниження податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 817721грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

На момент складання відповідних податкових накладних ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд»та ТОВ«Енерго-Менеджмент»були зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, що не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у вказаних субєктів господарювання права на складання податкових накладних.

Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 1156390грн., віднесена ТОВ«Європа-Буд»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037. Відповідна сума ПДВ позивачем сплачена в вартості поставлених товарів, виконаних робіт та наданих послуг, що підтверджується виписками з банківських рахунків позивача.

Таким чином, судом встановлено, що Договори між ТОВ«Європа-Буд»та ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд», ТОВ«Енерго-Менеджмент»були укладені позивачем з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ«Європа-Буд»та ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд»та ТОВ«Енерго-Менеджмент»умислу на укладення Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд»та ТОВ«Енерго-Менеджмент»податкових накладних, а також віднесення до валових витрат витрат, які були здійсненні у звязку з поставкою товарів, виконанням робіт та наданням послуг ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд»та ТОВ«Енерго-Менеджмент», за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Печерському районі м.Києва про нікчемність Договорів між ТОВ«Європа-Буд»та ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд», ТОВ«Енерго-Менеджмент»та відповідних податкових накладних є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення №0001692310/0 від 02.03.2010, №0001682310/0 від 02.03.2010 безпідставні та неправомірні.

Крім того, судом не приймається посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 5 ст. 99 КАС України, при оскарженні податкових повідомлень-рішень №0001692310/0 від 02.03.2010, №0001682310/0 від 02.03.2010 ДПІ у Печерському районі міста Києва з огляду на наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 99 КАС України (зі змінами, внесеними згідно із Законом України №2453-VI від 07.07.2010) для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Водночас, ч. 2 ст. 99 КАС України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що ТОВ«Європа-Буд»звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №0001692310/0 від 02.03.2010, №0001682310/0 від 02.03.2010 ДПІ у Печерському районі міста Києва 08.09.2010, тобто в межах строку встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суд приходить до висновку про дотримання позивачем строків позовної давності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень №0001692310/0 від 02.03.2010, №0001682310/0 від 02.03.2010.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Буд»задовольнити повністю.

2.Скасувати податкові повідомлення-рішення №0001692310/0 від 02.03.2010, №0001682310/0 від 02.03.2010, прийняті Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва.

3.Судові витрати в сумі 3,40 (три гривні 40 коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Буд»(01133, м.Київ, вул. Банкова, 3, оф. 19) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко