Постанова № 12241731, 03.11.2010, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2010 р. Справа № 2а-7237/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.

за участю секретаря судового засідання - Вольської А.Г.,

представника позивача - Груздо Т.С.

представника відповідача - Сай О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені ,-

В С Т А Н О В И В:

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (даліпозивач, СОВ Фонду соціального захисту інвалідів) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області (далі - відповідач, УДСО при УМВС) 211874грн. 40коп. адміністративно-господарських санкцій, пеню в розмірі 6546грн. 68 коп., а також судові витрати по справі. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач, всупереч вимог ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі Закон), маючи середньооблікову чисельність працюючих інвалідів менше ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 даного Закону, не сплатив у передбаченому Законом строк та розмірі до 16.04.2010 року 211874грн. 40коп адміністративно-господарських санкцій. За порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій була нарахована пеня в розмірі 6546 грн. 68 коп. На момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідачем сплаченою не була.

Відповідач з позовними вимогам не погодився та надав заперечення проти позову (а.с.9-10), в якому зазначив, що відповідач входить в єдину загальнодержавну систему органів внутрішній справ, має визначений законом спеціальний статус озброєного органу державної виконавчої влади, не має на меті одержання прибутку, його діяльність повязана виключно з виконанням поставлених державою завдань по забезпеченню надійної охорони обєктів. При цьому, виконуючи покладені державою обовязки у господарській діяльності з охорони обєктів, відповідач не може застосовувати працю інвалідів, а той норматив, який встановлений Законом, відповідач вважає, що був виконаний та стверджує, що в діях УДСО при УМВС відсутній склад правопорушення, та просить у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача позовні вимоги з підстав, викладених у позові, підтримав. Додатково пояснив, що чинним законодавством передбачено умови застосування до підприємств, установ, організацій адміністративно-господарських санкцій, за невиконання нормативу, передбаченого ст. 19 Закону та стверджує, що обліковуватись він повинен не із числа тих робочих місць, які придатні для працевлаштування інвалідів, а з усього числа середньооблікової чисельності штатних працівників, що не перешкоджає відповідачу працевлаштувати в такому випадку інвалідів на робочі місця, які за своїм здоровям вони можуть займати. Відповідну інформацію про наявність вакантних місць до центру зайнятості відповідач не подавав. Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився з підстав, зазначених у запереченні (а.с.9-20), у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши повноважних представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що УДСО при УМВС зареєстровано як юридичну особа та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ 08597003), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.132), копією довідки з ЄДРПОУ (а.с.133) та діє на підставі Положення про УДСО при УМВС України в Сумській області (а.с.135-138).

Відповідно до ст. 4 Закону діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, соціально-побутових і соціальне-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.

Статтею 18 Закону передбачено обовязок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону для підприємств установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

В судовому засіданні встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2009 році становила 500 особи, виходячи з чого відповідно до ст. 19 Закону, було обраховано норматив числа робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача - 20 робочих місць. При цьому фактично у 2009 році на підприємстві працювало 8 осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Дані обставини підтверджуються поясненнями сторін та копією звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (а.с.5).

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша ніж установлено нормативами зазначеними вище, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Виходячи з того, що у відповідача працювало не 20 осіб, як передбачено нормативом, а 8 інвалідів, позивачем до УДСО при УМВС були застосовані адміністративно-господарські санкції в розмірі 211874грн. 40коп. За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, згідно ст. 20 Закону була нарахована пеня в розмірі 6546грн. 68коп., що підтверджується розрахунком (а.с.4).

Однак, висновки позивача суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції - заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, застосовані до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Тобто, адміністративно-господарські санкції, які просить стягнути позивач, за своєю правовою природою, застосовуються за порушення суб'єктом господарювання законодавства своїми діями чи бездіяльністю або за неналежне виконання обовязку покладеного законом. Санкції, стягнення яких є предметом розгляду даної справи, застосовані СОВ Фонду соціального захисту інвалідів саме за неналежне виконання відповідачем обовязку, передбаченого Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Разом з тим, варто зазначити, що відповідно до Положення про Державну службу охорону при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 року за № 615 (а.с.41-53), Державна служба охорони є підпорядкованою Міністерству внутрішніх справ України єдиною централізованою системою, яка складається в тому числі з управлінь, та створена для здійснення заходів щодо охорони нерухомих об'єктів та іншого майна, в тому числі вантажів, тимчасового зберігання валютних цінностей, забезпечення особистої безпеки громадян, а також технічного захисту інформації на договірних засадах в порядку, встановленому законодавством.

При цьому одним з основних завдань Державної служби охорони є здійснення за договорами заходів щодо охорони особливо важливих об'єктів згідно з переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України, інших об'єктів, вантажів, інкасації, перевезення, тимчасового зберігання валютних цінностей, забезпечення особистої безпеки громадян, а також технічного захисту інформації в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону праці», підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Таким чином, враховуючи, що відповідач є підрозділом Міністерства внутрішніх справ України, він не має можливості забезпечити у повному обсязі належні умови праці для працівників з вадами здоровя, а тому суд погоджується з твердженням відповідача, що не на всі робочі місця можуть бути працевлаштовані інваліди, а тому суд вважає, що розраховуючи норматив для відповідача необхідно брати до уваги ту кількість робочих місць, згідно штатного розпису, на які б могли бути працевлаштовані інваліди 120 посад (а.с.24), виходячи з чого, в такому випадку норматив для УДСО при УМВС повинен був становити 5 посад (120*0,04%). При цьому, як вбачається з пояснень сторін та досліджених матеріалів справи (а.с.5,25), в 2009 році відповідачем було працевлаштовано 8 осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

З огляду на викладене доводи позивача, зокрема, щодо не інформування органи працевлаштування про наявність на його підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с.157), не приймаються до уваги, оскільки від відповідача, з огляду на те, що ним у повному обсязі виконаний встановлений ст. 19 Закону норматив, вживати такі дії не вимагалось.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобовязань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного звязку між самим порушенням та його наслідками.

Враховуючи, що відповідачем вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, суд приходить до висновку про відсутність вини відповідача щодо не працевлаштування 12 інвалідів, у звязку з чим не вбачає підстав до застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць та нарахування пені, та вважає необхідним у задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області про стягнення 211874грн. 40коп. адміністративно-господарських санкцій та 6 546грн. 68коп. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відмовити за його безпідставністю.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови складено 08 листопада 2010 року.