Постанова № 12240674, 02.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.11.10Справа №2а-5129/10/5/0170 11:59 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Сидоренко Д.В., при секретарі Лєбєдєвій О.М. розглянувши за участю представників позивача – ОСОБА_1 – дов. № 0/11-1930 від 28.05.2010р., відповідача – ОСОБА_2 – дов. № 19432/10/10-0 від 20.09.2010р. у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (№ 126)»

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Підприємство Керченської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим № 126 звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (далі відповідач) в якому просить визнати дії протиправними, скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.04.2010р. № 0000811503/0 та зобов’язати відповідача вчинити певні дії.

Вимоги мотивовані тим, що відповідач самостійно змінив призначення платежу, яке визначені у платіжних документах, чим порушив вимоги діючого законодавства, в наслідок чого помилково встановив порушення позивачем терміну сплати узгодженого податкового зобов’язання та незаконно нарахував останньому штрафні санкції.

Ухвалою від 02.11.2010р. суд замінив позивача - Підприємство Керченської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим № 126 на його правонаступника - Державне підприємство «Підприємство Керченської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (№ 126)».

У судовому засіданні 02.11.2010р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій відкликав позовні вимоги в частині визнання дій протиправними та зобов’язання відповідача вчинити певні дії, у зв’язку з чим, суд ухвалою від 02.11.2010р. залишив без розгляду позов в цій частині.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, в обґрунтування правової позиції надав суду письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких вказав, що підстав для задоволення позову немає, оскільки податкове повідомлення – рішення прийняте з додержанням норм чинного законодавства, штрафні санкції застосовані до позивача відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Відповідач зазначив, що відповідно до ст. 7 зазначеного закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а вразі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

29.03.2010р. відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання несвоєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань по земельному податку за квітень 2007 року в сумі 183,51 грн. по граничному терміну сплати 30.05.2007 року, за травень 2007 року в сумі 87,92 грн. по граничному терміну сплати 02.07.2007 року, за червень 2007 року в сумі 132,52 грн. по граничному терміну сплати 30.07.2007 року, за липень 2007 року в сумі 470,26 грн. по граничному терміну сплати 30.08.2007р., за серпень 2007 року в сумі 738,02 грн. по граничному терміну сплати 01.10.2007 року.

За результатами проведення вказаної перевірки 29.03.2010р. складений Акт № 413/15-3/08680307 (а.с.13-15).

У вказаному акті відповідач зафіксував порушення позивачем зокрема вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме позивач порушив терміни сплати узгоджених сум податкових зобов’язань за сплати земельного податку.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 02.04.2010р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000811503/0 (а.с.8), яким позивачу, у зв’язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону, за затримку на 90 календарну добу граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, застосований штраф у розмірі 50% - 806,12 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеними висновками Акту перевірки позивач оскаржив їх до ДПІ в м. Керчі АР Крим (а.с.10). Листом вих. № 8526/10/15-3 від 02.04.2010р. остання повідомила позивача про те, що висновки, що викладені в Акті перевірки відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов ‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобов’язань визначений у ст. 4 вказаного закону, п.п. 4.1.4 якої визначає, що податкові декларації податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю – протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. У п.п.4.1.5.ст. 4 Закону визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

У п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1. ст.4 Закону для подання декларації платника податків. У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу (п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ).

Відповідно до п.п. 5.4.1.п.5.4. ст. 5 вказаного закону узгодження сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків.

У разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків , які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення податкового повідомлення (п.п. 6.2.1., 6.2.2. п. 6.2. ст. 6 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Матеріали справи свідчать про те, що позивач подав відповідачу податковий розрахунок земельного податку за 2007 ріку в якому визначив податкове зобов’язання з земельного податку за 2007 рік у розмірі 6659,98 грн., за квітень – серпень 2007р.у розмірі 3690,10 грн.

Під час розгляду справи позивачем надані копії платіжних доручень:

- № 92 від 28.08.2007р. на суму 740,00 грн., де у графі «Призначення платежу» зазначено земельний податок з юридичних осіб за липень 2007р.;

- № 110 від 27.09.2007р. на суму 740,00 грн., де у графі «Призначення платежу» зазначено земельний податок з юридичних осіб за серпень 2007р.;

- № 179 від 26.10.2009р. на суму 224,00 грн., де у графі «Призначення платежу» зазначено земельний податок з юридичних осіб за вересень 2009р.;

- № 205 від 20.11.2009р. на суму 224,00 грн., де у графі «Призначення платежу» зазначено земельний податок з юридичних осіб за жовтень 2009р.;

- № 238 від 21.12.2009р. на суму 224,00 грн., де у графі «Призначення платежу» зазначено земельний податок з юридичних осіб за листопад 2009р.;

- № 84 від 25.02.2010р. на суму 920,00 грн., де у графі «Призначення платежу» зазначено земельний податок з юридичних осіб за січень 2010р.;

- № 107 від 18.03.2010р. на суму 950,00 грн., де у графі «Призначення платежу» зазначено земельний податок з юридичних осіб за лютий 2010р.

Суд оглянувши вищевказані платіжні доручення вважає за необхідне зазначити, що у них у графі «Призначення платежу» зазначений зовсім інший період оплати земельного податку ніж той в рахунок якого відповідач зарахував кошти.

Вивчивши вказані документи, керуючись Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, суд вважає, що відповідач помилкового встановив факт порушенням позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з земельного податку, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАСУ у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч.2 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частина 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.

В силу викладеного стає зрозумілим, що діючим законодавством України також закріплено право власника за власною ініціативою та на свій розгляд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування і їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Вивчивши обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні», не мав право самостійно без узгодження з платником податків або в умовах відсутності рішення суду перераховувати платежі за поточними зобов’язаннями на погашення податкового боргу, який виник раніше, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах .

Позивач перераховував кошти для погашення заборгованості зі сплати земельного податку, визначивши це у графі «Призначення платежу» відповідних платіжних документах.

Отже відповідач не мав правових підстав застосовувати до позивача штрафу у розмірі 50% - 806,12 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000811503/0 від 02.04.2010р. не може бути визнане таким, що прийняте на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб’єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач просить суд лише скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000811503/0 від 02.04.2010р., яким до позивача застосований штраф в розмірі 806,12 грн. без вимоги про визнання його протиправним.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000811503/0 від 02.04.2010р, яким до позивача застосований штраф в розмірі 806,12 грн.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В ході судового засідання, яке відбулось 02.11.2010р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 08.11.2010р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим № 0000811503/0 від 02.04.2010р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (№ 126)» 3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Сидоренко Д.В.