Рішення № 122389001, 16.10.2024, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2024 рокум. Ужгород№ 260/5257/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Полгара Мирослава Золтановича (90500, м. Тячів, вул. Незалежності, 120) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2024 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, якою просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 , до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період строкової служби у Радянській Армії з 14 травня 1978 року по 19 травня 1980 року, включно, (2 роки 6 днів), половину строку навчання у вищому навчальному закладі денної форми навчання з 30 липня 1981 року по 26 червня 1986 року, включно (2 роки 5 місяців 14 днів); 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період строкової служби у Радянській Армії з 14 травня 1978 року по 19 травня 1980 року, включно (2 роки 6 днів), половину строку навчання у вищому навчальному закладі денної форми навчання з 30 липня 1981 року по 26 червня 1986 року, включно (2 роки 5 місяців 14 днів), визначивши стаж роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 41 рік 30 днів; 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 з 15 березня 2024 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 92 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум.

09 вересня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зобов`язано Головне управління ПФУ в Закарпатській області надати суду до 04 жовтня 2024 року пенсійну справу ОСОБА_1 .

02 жовтня 2024 року на виконання вимог суду, відповідачем надано копію матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 ..

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у рішенні Вищої ради правосуддя від 30 січня 2024 року №268/0/15-24, яким позивача звільнено з посади судді Тячівського районного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Вища рада правосуддя констатувала: «За результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, а саме: актів про призначення, обрання на посаду судді, копій трудової книжки та диплома, довідки про роботу на посаді судді, встановлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 36 років 7 місяців 10 днів; половина строку навчання у вищому навчальному закладі за денною формою - 2 роки 5 місяців 14 днів: період проходження строкової військової служби - 2 роки 6 днів». Разом з цим, звертає увагу суду на те, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Крім цього, відповідно до рішення Ради суддів України № 6 від 11.04.2024, єдиним конституційним органом, який при прийнятті рішення про звільнення у відставку обчислює необхідний стаж роботи на посаді судді, з якого і має розраховуватися та виплачуватися відповідне грошове утримання, є Вища рада правосуддя. Дії органів Пенсійного фонду України щодо перегляду стажу роботи судді та визначеного у рішенні Вищої ради правосуддя неприпустимі. Водночас, не зарахування, зазначених періодів до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, у даному випадку свідчить про протиправність дій органу Пенсійного фонду в частині невиконання покладених на нього обов`язків щодо правомірного та обґрунтованого визначення стажу роботи на посаді судді, який впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

25 вересня 2024 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування зазначено, що період проходження військової служби з 14.05.1978 року по 17.05.1980 року та період навчання з 01.09.1981 року по 25.06.1986 року враховано до загального страхового стажу. До стажу роботи на посаді судді враховано такі періоди: з 21.06.1987 року по 31.12.2003 року; з 01.01.2004 року по 30.01.2024 року. Стаж роботи на посаді судді становить 36 років 7 місяців 11 днів. Страховий стаж становить 46 років 3 місяців 25 днів, в тому числі стаж роботи на посаді судді 36 років 7 місяців 11 днів. Таким чином, керуючись частиною третьою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на дату надання відповіді (18.07.2024) розмір щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці, обчислений в розмірі 82% грошового утримання судді становить 98247 48 грн (119814,00x82%).

10 жовтня 2024 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що твердження, поданого представником відповідача відзиву про те, що позивачу, відділом перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління ПФУ у Київській області, відмовлено в перерахунку пенсії, як і про не надання позивачем довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (Додаток 2) та розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання (Додаток 4) є необґрунтованими. В даному випадку не оскаржуються рішення чи дії управління ПФУ щодо відмови позивачу в переведенні на щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці, а питання щодо зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, окремих періодів, відносно чого слушних доводів відзив не містить.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 30 січня 2024 року рішенням Вищої ради правосуддя №268/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Тячівського районного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку» звільнено ОСОБА_1 з посади судді Тячівського районного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку, (а.с. 8-9).

За результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, а саме: актів про призначення, обрання на посаду судді, копій трудової книжки та диплома, довідки про роботу на посаді судді, ВРП встановлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді 36 років 7 місяців 10 днів; половина строку навчання у вищому навчальному закладі за денною формою 2 роки 5 місяців 14 днів; період проходження строкової військової служби 2 роки 6 днів, (а.с. 9).

06 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою № 1352 про перехід на пенсію за іншим Законом та призначення довічного грошового утримання, (а.с. 121-122).

З 03 лютого 2024 року ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», (а.с. 118).

18 липня 2024 року Головне управління ПФУ в Закарпатській області листом №3657-3403/Г-02/8-0700/24 на звернення позивача від 20 червня 2024 року повідомило, що період проходження військової служби з 14.05.1978 року по 17.05.1980 року та період навчання з 01.09.1981 року по 25.06.1986 року враховано до загального страхового стажу. До стажу роботи на посаді судді враховано такі періоди: з 21.06.1987 року по 31.12.2003 року; з 01.01.2004 року по 30.01.2024 року. Стаж роботи на посаді судді становить 36 років 7 місяців 11 днів. Отже, страховий стаж становить 46 років 3 місяців 25 днів, в тому числі стаж роботи на посаді судді 36 років 7 місяців 11 днів. Таким чином, керуючись частиною третьою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на сьогодні розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчислений в розмірі 82% грошового утримання судді становить 98247,48 грн (119814,00 х 82%), (а.с. 28).

Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).

За змістом пункту 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7 цього розділу.

Відповідно до частини 2 статті 142 Закону №1402-VIII суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з частиною 3 статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Абзацом 4 пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

При цьому, будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 1 статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , наказом начальника відділу юстиції виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів від 22 червня 1987 року № 46 зарахований народним суддею до штату Хустського районного народного суду Закарпатської області. Постановою Верховної Ради України від 4 березня 1998 року № 161/98-ВР обраний суддею Тячівського районного суду Закарпатської області безстроково.

При цьому, на час обрання ОСОБА_1 народним суддею, законодавством не було встановлено право судді на відставку та не врегульовано питання визначення стажу роботи на посаді судді, а тому для визначення стажу роботи на посаді судді слід застосовувати норми законодавства, які діяли на час обрання позивача суддею безстроково (04 березня 1998 року).

При цьому, на час обрання ОСОБА_1 на посаду судді Тячівського районного суду Закарпатської області безстроково питання визначення стажу роботи на посаді судді регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».

Так, за змістом абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ від 15.12.1992 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Указом Президента України №584/95 від 10.07.1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Таким чином, з системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що до стажу роботи на посаді судді зараховується половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, календарний період проходження строкової військової служби за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років.

За змістом частин 1, 4 статті 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.

Суд звертає увагу на те, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Так, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №268/0/15-24 від 30 січня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Тячівського районного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку» звільнено ОСОБА_1 з посади судді Тячівського районного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку, (а.с. 8-9).

В рішення ВРП встановлено, що відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (у редакції, чинній на дату обрання ОСОБА_1 на посаду судді Тячівського районного суду Закарпатської області безстроково) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Із копій трудової книжки та військового квитка ОСОБА_1 вбачається, що із 14 травня 1978 року до 19 травня 1980 року він проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії. Отже, до стажу роботи, що дає ОСОБА_1 право на звільнення у відставку, зараховується період проходження строкової військової служби 2 роки 6 днів.

Крім цього, із копій трудової книжки та диплома вбачається, що із 30 липня 1981 року до 26 червня 1986 року ОСОБА_1 навчався за денною формою у Львівському ордена Леніна державному університеті імені І. Франка, де отримав вищу юридичну освіту за спеціальністю «Правознавство» та кваліфікацію юриста.

Отже, до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню половина строку навчання ОСОБА_1 у вищому юридичному навчальному закладі, що становить 2 роки 5 місяців 14 днів.

За результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, а саме: актів про призначення, обрання на посаду судді, копій трудової книжки та диплома, довідки про роботу на посаді судді, ВРП встановлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді 36 років 7 місяців 10 днів; половина строку навчання у вищому навчальному закладі за денною формою 2 роки 5 місяців 14 днів; період проходження строкової військової служби 2 роки 6 днів.

Частиною 2 статті 137 Закону (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Саме така правова позиція покладена в основу рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.

З огляду на викладене загальний стаж судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку (станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення 30 січня 2024 року), становить 41 рік 30 днів, з яких:

36 років 7 місяців 10 днів робота на посаді судді;

02 роки 5 місяців 14 днів половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі;

2 роки 6 днів період проходження строкової військової служби (а.с.8-9).

При цьому, частиною 1 статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачає, що рішення ВРП про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1, 2 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених законом.

Суд звертає увагу, що рішення Вищої ради правосуддя №268/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Тячівського районного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку» від 30 січня 2024 року не оскаржено та не скасовано, а тому підстави для не зарахування вищезазначеного суддівського стажу відсутні.

Відповідач при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці безпідставно не зарахував вказані вище періоди до стажу роботи на посаді судді.

Крім того, при визначенні періодів трудової діяльності, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді, відповідачем не враховано положення абзацу 4 пункту 24 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ, яким регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Позивач був призначений (обраний) на посаду до набрання чинності Законом №1402-VIIІ, а тому норми Закону №1402-VIIІ щодо порядку обчислення стажу роботи на посаді судді до позивача застосовуватись не можуть.

Не зарахування певних періодів до стажу роботи на посаді судді позивача у випадку спірних правовідносин свідчить про протиправність дій органу Пенсійного фонду в частині невиконання покладених на нього обов`язків щодо правомірного та обґрунтованого визначення стажу роботи на посаді судді, який впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період строкової служби у Радянській Армії з 14 травня 1978 року по 19 травня 1980 року включно та половину строку навчання у вищому навчальному закладі денної форми навчання з 30 липня 1981 року по 26 червня 1986 року є протиправними, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області при обчисленні позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зарахувати до стажу роботи на посаді судді згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці вищевказаний стаж роботи та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату суддівської винагороди виходячи зі стажу 41 рік 30 днів у розмірі 92% суддівської винагороди з урахуванням виплачених сум з 20 червня 2024 року (моменту звернення до відповідача із заявою про перерахунок стажу, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання).

Доводи відповідача про те, що рішення про відмову в проведенні перерахунку (перехід на інший вид пенсійного забезпечення) позивача приймалося не Головним управлінням ПФУ в Закарпатській області, а Головним управління ПФУ у Київській області є безпідставними, оскільки в даному випадку не оскаржуються рішення чи дії управління ПФУ щодо відмови позивачу в переведенні на щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці, а питання щодо зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до частини третьоїстатті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач при поданні адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується квитанцією від 14 серпня 2024 року № 285Т005DKX, (а.с. 4).

Однак, оскільки позивачем заявлено одну вимог немайнового характер, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача 1 211,20 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 , до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період строкової служби у Радянській Армії з 14 травня 1978 року по 19 травня 1980 року включно, (2 роки 6 днів), половину строку навчання у вищому навчальному закладі денної форми навчання з 30 липня 1981 року по 26 червня 1986 року, включно (2 роки 5 місяців 14 днів).

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період строкової служби у Радянській Армії з 14 травня 1978 року по 19 травня 1980 року, включно (2 роки 6 днів), половину строку навчання у вищому навчальному закладі денної форми навчання з 30 липня 1981 року по 26 червня 1986 року, включно (2 роки 5 місяців 14 днів), виходячи з загального стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 41 рік 30 днів.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 з 20 червня 2024 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 92 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням виплачених сум.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) сплаченого судового збору.

6. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16 жовтня 2024 року.

СуддяТ.В.Скраль