Рішення № 122388990, 16.10.2024, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2024 року м. Ужгород№ 260/3826/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 33868924) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородської міської ради, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Ужгородської міської ради LIV сесії VIII скликання від 23.05.2024 року за №1770 «Про скасування рішення виконкому 27.12.2023 № 678 «Про погодження розміщення автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном»».

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 27.12.2023 року отримав погодження на розміщення автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном по АДРЕСА_2 , без номеру (біля будинку №25) згідно рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради за №678 від 27.12.2023 року. Вказує, що позивачем вжито заходи, пов`язані з реалізацією суб`єктивних прав, які виникли згідно рішення №678 від 27.12.2023 року, а саме: погоджено паспорт прив`язки тимчасової споруди, погоджено схему організації дорожнього руху автобусної зупинки, а також укладено договір №1/ТС на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб`єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгород. Звертає увагу, що спірне рішення фактично зобов`язує Департамент міської інфраструктури розірвати з позивачем договір №1/ТС не у спосіб, передбачений самим договором, при тому порушуючи норми законодавства, що регулюють питання розірвання договорів. Також спірне рішення містить вказівку на анулювання паспорту прив`язки, погоджений управлінням містобудування та архітектури, що суперечить пункту 2.26 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку від 21.10.2011 № 244. Крім того, наголошує, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Тобто позивачем були виконані умови рішення від 27.12.2023 № 678 у повному обсязі, а тому позивач мав легітимні очікування щодо реалізації розміщення автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном по АДРЕСА_2 , без номеру (біля будинку №25). З огляду на вказані обставини вважає рішення Ужгородської міської ради LIV сесії VIII скликання від 23.05.2024 року №1770 протиправним та просить його скасувати.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

21 червня 2024 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому заперечує щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що на виконання протокольного доручення LII сесії міської ради VIII скликання від 28.03.2024 року було підготовлено відповідний проєкт та Ужгородською міською радою прийнято рішення №1770, відповідно до якого зазначено скасувати рішення виконкому 27.12.2023 № 678 «Про погодження розміщення автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном»; управлінню містобудування та архітектури анулювати паспорт прив`язки тимчасової споруди (павільйону) гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 ) та департаменту міської інфраструктури розірвати відповідний договір на користування конструктивними елементами благоустрою з урахуванням ставок оплати, передбачених рішенням ХХVI сесії міської ради VI скликання від 07 листопада 2014 року № 1505. Вказує, що оспорюване рішення Ужгородської міської ради ухвалене саме у відповідності та з посиланням на ст. 26, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Тобто відповідач рішенням від 23.05.2024 року за №1770 скасувала не своє власне рішення, а рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради, що не суперечить рішенню Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №678 від 27.12.2023 року погоджено громадянину ОСОБА_1 розміщення автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном по АДРЕСА_2 ).

19.01.2024 року Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради було видано та погоджено ОСОБА_1 паспорт прив`язки тимчасової споруди автобусна зупинка з торговим павільйоном по АДРЕСА_2 (біля будинку №25), напрям діяльності торгівля.

13 лютого 2024 року Управлінням патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції України було розглянуто та погоджено схему організації дорожнього руху автобусної зупинки за адресою: АДРЕСА_2 ) за умови встановлення передбачених схемою дорожніх знаків відповідно до ДСТУ 4100:2021 «Знаки дорожні», нанесення дорожньої розмітки відповідно до ДСТУ 2587:2021 «Розмітка дорожня» та виконання вимог ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів».

30 квітня 2024 року ОСОБА_1 (орендар) та Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради (орендодавець) укладено та підписано договір №1/ТС на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб`єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгород, предметом якого є надання орендодавцем орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою (мощення-фігурний елемент мощення), площею 33,06 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ) для розміщення автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном і провадження діяльності на умовах оренди.

Згідно акту приймання-передачі від 30 квітня 2024 року Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради па підставі договору на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою комунальної власності територіальної громади м. Ужгород від 30.04.2021 №1 передано, а ОСОБА_1 прийнято в строкове платне користування конструктивний елемент благоустрою - (фігурний елемент мощення) площею 33,06 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 (біля будинку №25) для розміщення автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном для здійснення підприємницької діяльності на умовах оренди.

Рішенням Ужгородської міської ради LIV сесії VIII скликання №1770 від 23 травня 2024 року «Про скасування рішення виконкому 27.12.2023 №678 «Про погодження розміщення автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном»» керуючись частиною 2 статті 11, статтею 26, частиною 9 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законами України «Про благоустрій населених пунктів», «Про адміністративні послуги», відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінрегіону України 21.10.2011 № 244 та Правил благоустрою міста Ужгород, затверджених рішенням IV сесії міської ради V скликання від 26.12.2006 № 136, беручи до уваги доручення міського голови 03.04.2024 № 01-4/6 на виконання протокольного доручення LIІ чергової сесії міської ради VIII скликання від 28 березня 2024 року вирішено:

1. Скасувати рішення виконкому 27.12.2023 № 678 «Про погодження розміщення автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном».

2. Управлінню містобудування та архітектури анулювати паспорт прив`язки тимчасової споруди (павільйону) гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 (біля будинку № 25).

3. Департаменту міської інфраструктури розірвати відповідний договір на користування конструктивними елементами благоустрою з урахуванням ставок оплати, передбачених рішенням ХХVI сесії міської ради VI скликання від 07 листопада 2014 року № 1505.

Не погоджуючись із даним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів ст.2 КАС України, суд виходить із такого.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону № 280/97-ВР обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Згідно із ч.1 ст.59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За нормами частин шостої, дев`ятої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад встановлена статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до пункту 15 частини першої якої виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Згідно ж з приписами пункту 15 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень, належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад і це питання вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Суд враховує, що відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Порядок формування, організацію роботи виконавчих комітетів сільської, селищної, міської, районної у місті ради та посадових осіб цих органів місцевого самоврядування встановлюють, зокрема, норми статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з частинами першою, третьою якої виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.

Частиною першою, другою статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

Аналіз вищевикладених законодавчих положень дає суду підстави для висновку, що Виконавчий комітет Ужгородської міської ради, яким прийнято рішення №678 від 27.12.2023 року «Про погодження розміщення автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном», є виконавчим органом ради, підзвітний і підконтрольний Ужгородській міській раді, яка, в силу приписів пункту 15 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» має компетенцію на скасування актів цього виконавчого органу ради, якщо такі не відповідають, зокрема, законам України.

Відповідачем у даній справі наголошується на тому, що на виконання протокольного доручення LII сесії міської ради VIII скликання від 28.03.2024 року було підготовлено відповідний проєкт та Ужгородською міською радою прийнято спірне рішення №1770 від 23.05.2024 у відповідності та з посиланням на ст. 26, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

З огляду на вказані обставини судом було витребувано від Ужгородської міської ради належним чином завірені копії протоколу LII чергової сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 28 березня 2024 року та протоколу LIV сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 23 травня 2024 року з метою встановлення обставин невідповідності рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №678 від 27.12.2023 року Конституції та законам України.

З наведених протоколів вбачається, що жодних порушень вимог законів України з боку Виконавчого комітету Ужгородської міської ради при винесенні рішення №678 від 27.12.2023 року під час пленарного засідання чергової LII сесії міської ради VIII скликання від 28.03.2024 чи пленарного засідання чергової LIV сесії міської ради VIII скликання від 23.05.2024 встановлено не було, наявність таких порушень навіть не обговорювалося на вказаних пленарних засіданнях.

Більше того, в оспорюваному рішенні Ужгородської міської ради LIV сесії VIII скликання №1770 від 23 травня 2024 року «Про скасування рішення виконкому 27.12.2023 №678 «Про погодження розміщення автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном»» відсутні будь-які посилання на встановлення порушень вимог Конституції чи законів України, що суперечить змісту ч. 15 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Оскільки з встановлених судом обставин цієї справи не вбачається, що видане рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №678 від 27.12.2023 прийнято цим органом з порушенням вимог Конституції чи законів України, то суд вважає, що Ужгородська міська рада, за таких умов, діяла неправомірно і поза межами наявних у неї повноважень, визначених законодавством.

Окрім вказаного, суд враховує, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Суд враховує, що рішення Ужгородської міської ради LIV сесії VIII скликання №1770 від 23 травня 2024 року «Про скасування рішення виконкому 27.12.2023 №678 «Про погодження розміщення автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном»» є ненормативним правовим актом місцевого самоврядування (актом індивідуальної дії).

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Дія вказаного принципу проявляється не лише в чіткості та зрозумілості закону, скільки в процесі його правозастосування (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 813/2646/18).

Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань (постанови Верховного Суду від 25.07.2019 року у справі № 826/13000/18, від 07.11.2019 року у справі № 640/1221/19, від 13.02.2020 року у справі № 640/1007/19, від 13.03.2020 року у справі № 805/2340/17-а, від 25.06.2020 року у справі № 804/704/16, від 13.08.2020 року у справі № 200/959/19-а). Принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи (постанови Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі № 640/1007/19, від 13.08.2020 року у справі № 200/959/19-а, від 24.04.2019 у справі №815/1554/17).

У спірних правовідносинах вбачається, що роботи згідно з наданим погодженням були виконані в повному обсязі на час прийняття оскаржуваного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на виконання зазначеного рішення позивачем 19.01.2024 року погоджено паспорт прив`язки тимчасової споруди автобусна зупинка з торговим павільйоном по АДРЕСА_2 ), 13 лютого 2024 року погоджено схему організації дорожнього руху автобусної зупинки за адресою: АДРЕСА_2 ), укладено та підписано договір на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб`єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгород, тобто вказане рішення з боку позивача є виконаним.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що ним вчинено всі дії з метою реалізації оскаржуваного рішення, а тому він мав легітимні очікування щодо реалізації розміщення автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном по АДРЕСА_2 , без номеру (біля будинку №25).

На підставі спірного рішення, відповідачем також анульовано паспорт прив`язки та розірвано договір на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб`єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгород.

Пунктом 2.27 розділу ІІ Порядку 224 визначено умови, за яких дія паспорта прив`язки ТС анулюється.

Під час розгляду справи судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що при оформлені паспорту прив`язки тимчасової споруди позивачем до уповноваженого органу подавалися недостовірні, неповні, або свідомо перекручені ним відомості.

Доказів того, що з часу видачі позивачу паспорту прив`язки, відбулися зміни у розміщенні споруд, будівель, чи зміни генерального плану, плану зонування та детального плану територій, відповідачем також суду не надано, як і не подано докази того, що ТС не встановлена протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки ТС.

Підстав для розірвання договору на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб`єкту господарювання комунальної власності територіальної громади відповідачем також не наведено.

Законодавчо закріплена процедура прийняття рішень суб`єктами публічного права має на меті створення гарантій для суб`єкта приватного права та встановлення меж реалізації повноважень органами публічного права і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких рішень (дій) особою, чиї інтереси вони зачіпають. Установлена законом процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, яка повинна забезпечувати, передусім, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності.

Прийняття спірного в цій справі рішення суперечить принципу правової визначеності, обґрунтованості, розсудливості та пропорційності, що є підставою для визнання протиправним та скасування такого.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, перевіряючи оскаржуване позивачем рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що Ужгородська міська рада приймаючи рішення №1770 від 23 травня 2024 року «Про скасування рішення виконкому 27.12.2023 №678 «Про погодження розміщення автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном»», діяла без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень, нерозсудливо, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване прийняте ним рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно із ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, тоді як позивачем доведено порушення його прав та інтересів оспорюваним рішенням, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 33868924) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ужгородської міської ради LIV сесії VIII скликання №1770 від 23 травня 2024 року «Про скасування рішення виконкому 27.12.2023 №678 «Про погодження розміщення автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном»».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 33868924) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМ.М. Луцович