Рішення № 122387979, 17.10.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2024 року Справа№200/6090/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши порядку письмового провадження справу за позовом Лозінської Оксани Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

02.09.2024 до Донецького окружного адміністративного суду, через систему Електронний суд, надійшов адміністративний позов адвоката Лозінської Оксани Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі Відповідач 2) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 057050011647 від 16.08.2024 про відмову у призначенні пенсії за вислугою років, згідно п. е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-з/2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , від 09.08.2024 про призначення пенсії за вислугою років, зарахувавши ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до спеціального стажу відповідно до п. е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення періоди роботи з 21.01.1991 по 31.12.1999, з 11.10.2017 по 28.02.2022, період навчання з 01.09.1985 по 29.02.1988; до загального стажу період роботи з 21.01.1991 по 31.12.1998.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач-2 не зарахував до стажу роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди навчання та роботи в повному обсязі та відмовив у призначенні пенсії, оскільки відсутній необхідний спеціальний стаж роботи 26 років 06 місяців (станом на 11.10.2017). Позивач вказав, що записи у трудовій книжці, підтверджують характер роботи у спірний період, що надає можливість включення спірних періодів роботи до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «е`ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідач -1 позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов у якому вказав, що публічно-правовий спір між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та позивачемвідсутній, оскільки спірне рішення прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

Стосовно спірного рішення вказав, що за наслідком розгляду наданого позивачем пакету документів спеціальний стаж роботи (станом на 11.10.2017) склав 19 років 04 місяці 0 днів. При цьому, оскільки запис про звільнення за період роботи з 21.01.1991 по 31.12.1999 засвідчено печаткою іншого підприємства та позивачем не надано додаткових відомостей чи матеріалів на уточнення інформації стосовно реорганізації підприємства, відповідач не мав правових підстав враховувати період без відповідного підтвердження. Також до спеціального стажу за вислугу років не зараховано період з 21.01.1991 по 31.12.1999, оскільки відсутня інформація про перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати та по догляду за дітьми.

Відповідач 2 позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов, зі змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач не має необхідного спеціального стажу станом на 11.10.2017. При цьому, за наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 21.01.1991 по 31.12.1999 оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою іншого підприємства, необхідно надати уточнюючу довідку. Страховий стаж за період з 01.01.1999 по 31.12.1999 розраховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5. До спеціального стажу за вислугу років не зараховано період з 21.01.1991 по 31.12.1999, оскільки відсутня інформація про перебування заявниці у відпустках без збереження заробітної плати та по догляду за дітьми.

Позивач надав відповідь на відзив у якій висловив незгоду з твердженнями Відповідача 2 та вказав, що позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Позивач наголосив, що відповідач-2 протиправно не зарахував періоди роботи з 20.01.1990 по 31.12.1998, з 11.10.2017 по 28.02.2022 та період навчання до спеціального стажу роботи відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при вирішенні питання про призначення пенсії.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2024 відкрито провадження у справі вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано доказі у справі.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 30.11.2001 Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області.

09.08.2024 ОСОБА_1 звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області для розгляду заяви позивача.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №057050011647 від 16.08.2024 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Відповідно до вище вказаного рішення, вік заявниці 56 років. Страховий стаж заявниці становить 33 роки 10 днів. Спеціальний стаж роботи (станом на 11.10.2017) становить 19 років 04 місяці. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи: з 21.01.1991 по 31.12.1999 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 08.04.1988, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою іншого підприємства. Необхідно надати уточнюючу довідку.

Страховий стаж за період з 01.01.1999 по 31.12.1999 розраховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5.

За наданими документами до спеціального стажу за вислугу років не зараховано період: з 21.01.1991 по 31.12.1999, оскільки відсутня інформація про перебування заявниці у відпустках без збереження заробітної плати та по догляду за дітьми.

Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення № 057050011647 від 16.08.2024 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки відсутній необхідний спеціальний стаж роботи 26 років 06 місяців (станом на 11.10.2017).

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернулась із позовом до суду.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 1 Закону України«Про пенсійне забезпечення»(далі -Закон №1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ст. 7 Закону України«Про пенсійне забезпечення»звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Пунктом«е»статті 55 Закону України«Про пенсійне забезпечення»(в редакції до 02.03.2015) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02.03.2015 № 213-VIIIПро внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення(далі- Закон № 213-VIII) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції. Так право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту«е» вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (даліЗакон № 911-VIII) внесені зміни до статті 55 Закону № 1788-ХІІ, зокрема у пунктіев абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років і; доповнено абзацами дванадцятим - двадцять п`ятим.

Отже, пункт«е»у зазначеній редакції визначав, що працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Рішенням від 04.06.2019 № 2-р/2019 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту«а»статті 54, статті 55 Закону України«Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами УкраїниПро внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпеченнявід 02.03.2015 № 213-VIII,Про внесення змін до деяких законодавчих актів Українивід 24.12. 2015 № 911-VIII.

При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Конституційний Суд України вказав, що положення п.аст. 54, ст. 55 Закону України«Про пенсійне забезпечення»зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у п.аст. 54 Закону України«Про пенсійне забезпечення», та 55 років для осіб, зазначених у пунктах«е»,«ж»ст. 55 Закону України«Про пенсійне забезпечення», слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст. ст. 1, 3, ч. 3 ст. 22, ст. 46 Основного Закону України.

Також, Конституційний Суд України зазначив, що положення п.«а»ст. 54, ст. 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави, з огляду на що, оспорювані положення пунктуастатті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, суперечать положенням ст. ст. 1, 3, 46 Основного Закону України.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 положення п.«а»ст. 54, ст. 55 Закону України«Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законами УкраїниПро внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпеченнявід 02.03.2015 № 213-VIII,Про внесення змін до деяких законодавчих актів Українивід 24.12.2015 № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто зазначені положення Закону України«Про пенсійне забезпечення» втратили чинність з 04.06.2019.

Отже, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за віком необхідно керуватися статтею 55 Закону України«Про пенсійне забезпечення»в редакції, чинній до внесення до неї змін Законами УкраїниПро внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпеченнявід 02.03.2015 № 213-VIII,Про внесення змін до деяких законодавчих актів Українивід 24.12.2015 № 911-VIII, які визнано неконституційними.

Ураховуючи викладені вище обставини, на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, п.«е»ст. 55 Закону України«Про пенсійне забезпечення»передбачав, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Так, відмовляючи у задоволенні заяви про призначення позивачу пенсії відповідач-2, серед іншого зазначив, що позивач станом на 11.10.2017 не набуладостатньо спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії.

Стосовно вказаних обставин, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон№ 1058-ІV).

03.10.2017 прийнято Закон УкраїниПро внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій№ 2148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XVПрикінцеві положенняЗакону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Згідно з пунктом 2-1 Розділу ХVПрикінцеві положенняЗакону № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом УкраїниПро внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсіймають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону УкраїниПро пенсійне забезпечення, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України«Про пенсійне забезпечення».

Також, Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХVПрикінцеві положенняЗакону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:

До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом УкраїниПро внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсіймають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Таким чином, враховуючи положення п. 2-1 та п. 16 Розділу ХVПрикінцеві положенняЗакону № 1058-IV пенсія за вислугу років згідно положень пункту«е»статті 55 Закону № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11.10.2017.

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду висловлені у постанові від 27.07.2022 у справі № 440/1286/20.

Так, згідно із спірним рішенням, спеціальний стаж позивача у закладах охорони здоров`я складає 19 років 04 місяці 11 днів.

При цьому, відповідачем не зараховано до спеціального стажу за вислугу років період з 21.01.1991 по 31.12.1999, оскільки відсутня інформація про перебування заявниці у відпустках без збереження заробітної плати та по догляду за дітьми.

Згідно зістаттею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637(далі - Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Суд зазначає, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_4 , позивач у період з 21.01.1991 по 31.12.2011 працювала у міській лікарні №2 м. Маріуполя (Жданов) медичною сестрою офтальмологічного комбінату дитячої поліклініки ( запис №3, 4).

Вказані записи містять посилання на наказ, печатку та підпис відповідальної особи.

При цьому, довідка форми ОК-5 містять відомості про роботу позивача з січня 1999 року, проте відомості по спеціальному стажу з січня 2000 року обліковані за кодом ЗПЗ055Е2.

Згідно з довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, який є додатком 8 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 05 листопада 2009 року № 26-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152, код підстави ЗПЗ055Е2 застосовується з 05 листопада 1991 року та має назву «Працівники охорони здоров`я за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», незалежно від віку».

Аналізуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що у пенсійного органу були наявні підстави для зарахування до спеціального стажу позивача періоду роботи з 21.01.1991 по 31.12.1999.

Стосовно не зарахування періоду роботи з 21.01.1991 по 31.12.1998 до страхового стажу.

Згідно із спірним рішенням, період роботи з 21.01.1991 по 31.12.1998 не зарахований до страхового стажу, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою іншого підприємства.

Разом з тим, згідно з розрахунком стажу, до страхового стажу зараховано період роботи з 21.01.1991 по 10.02.1996, але період роботи з 11.02.1996 по 31.12.1998 не зарахований ані до страхового, ані до спеціального стажу.

Ураховуючи, що спірним у справі є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 057050011647 від 16.08.2024, яким визначено не зарахування періоду роботи з 21.01.1991 по 31.12.1998 до страхового стажу, суд вважає за необхідне прийняти до уваги саме спірне рішення.

Суд зазначає, що записи в трудову книжку позивача внесені на підставі наказів, дані щодо яких (дата, номер наказів) також містять в трудовій книжці позивача. Крім того, наявна назва організації, в якій позивач працював в спірний період.

Відсутність відомостей про перейменування установи не може бути достатньою підставою для незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи.

В даному випадку суд ураховує, що позивач працювала у м. Маріуполі (Жданові), який наразі є тимчасово окупованою територією, що унеможливлює фактичне подання заявником доказів про перейменування установи.

Суд зазначає, що на особу не може покладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для невиключення вказаних періодів роботи до страхового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань та виключення відповідного періоду зі страхового стажу.

Таким чином, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного органу для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальнийзахист.

Відповідно до ч.5ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21.02.2018 року по справі № 687/975/17, від 25.04.2019 року по справі № 593/283/17, від 30.09.2019 року по справі № 638/18467/15-а, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5ст. 242 КАС України.

Отже, період роботи з 21.01.1991 по 31.12.1998 необхідно зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 .

Стосовно позовних вимог щодо зарахування до спеціального стажу відповідно до п. е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення період роботи з 11.10.2017 по 28.02.2022.

Так, згідно з розрахунком стажу, період роботи позивача зараховано до спеціального стажу по 11.10.2017.

Разом з тим, згідно із записами трудової книжки, позивач:

- 01.01.2012 прийнята у Комунальний заклад Маріупольської міської ради «Центр медико-санітарної допомоги №2 м. Маріуполя» медичною сестрою офтальмологічного кабінету (наказ №1-к від 01.01.2012, запис №5);

- 01.11.2013 переведена на посаду медичної сестри лікаря офтальмолога амбулаторії №6 (наказ №86-к від 01.11.2013, запис №6);

- 31.07.2018 звільнена за переведенням до КЗ «МТМО здоров`я дитини та жінки» (наказ №55-к від 30.07.2018, запис №8);

- 01.08.2018 прийнята за переведенням у Комунальний заклад «Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки» на посаду сестри медичної офтальмологічного кабінету на 0,75 ставки та сестри медичної імунологічного кабінету на 0,25 ставки дитячої консультативно-діагностичної поліклініки (наказ №320-к від 31.07.2018, запис №9).

Отже, записами трудової книжки підтверджується робота позивача медичною сестрою у спірний період, отже період роботи з 12.10.2017 по 28.02.2022 підлягає зарахуванню також до спеціального стажу відповідно до п. е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Позовні вимоги щодо зарахування до спеціального стажу 11.10.2017 задоволенню не підлягають, оскільки такий період вже зарахований до спеціального стажу.

Стосовно періоду навчання, суд зазначає, що спірне рішення не містить інформації щодо не зарахування періоду навчання, проте, згідно з розрахунком стажу, відповідач-2 не зарахував до спеціального стажу позивача період її навчання з 01.09.1985 по 29.02.1988.

Так, згідно зі статтею 56 Закону "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до п.п. "і" п. 109 розд. VIII Постанови Ради Міністрів СРСР "Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій" від 03.08.1972 № 590 крім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також: навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах тощо), партійних школах, совпартшколах, школах профруху, на робітфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про професійну-технічну освіту" час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Таким чином, законодавцем прямо визначено, що період навчання у професійно-технічному навчальному закладі може бути зараховано до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, лише за умови зарахування на роботу за набутою професією.

Суд встановив, що відповідно до диплому серії НОМЕР_5 від 29.02.1988 ОСОБА_1 у період з 01.09.1985 по 29.02.1988 навчалась у Ворошиловградському медичному училищі за спеціальністю акушерка, з присвоєнням кваліфікації - акушерка.

Після закінчення навчання (29.02.1988) позивач, в межах встановленого строку (3 місяці), 01.04.1988 була прийнята за набутою спеціальністю на посаду, що дає право на призначення пенсії за вислугу років - на посаду акушерки пологового будинку №1 м. Ворошиловграду, тому суд вважає, що період навчання з 01.09.1985 по 29.02.1988 підлягає врахуванню до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. "е"ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, з урахуванням періоду роботи з 21.01.1991 по 31.12.1999 та навчання, спеціальний стаж позивача станом на 11.10.2017 складає більше 25 років.

Отже, на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років, позивач мала право на призначення пенсії відповідно до пункту«е»статті 55 Закону УкраїниПро пенсійне забезпечення, оскільки обсяг її спеціального стажу перевищує обсяг необхідного, що дає право на таку пенсію.

За таких підстав, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №057050011647 від 16.08.2024 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

При цьому, ураховуючи, що заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та спірне рішення щодо відмови у призначенні пенсії та не зарахування стажу прийнято саме відповідачем-2, суд дійшов висновку про зобов`язання саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву та зарахувати стаж.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 08.02.2024 справа №500/1216/23.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області суд відмовляє, як безпідставних.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією від 02.09.2024 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн (1211,20 *0,8). Таким чином, оскільки фактично позовні вимоги задоволені, судовий збір, сплачений за одну немайнову вимогу у розмірі 968,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №057050011647 від 16.08.2024 про відмову у призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) про призначення пенсії від 09.08.2024, зарахувавши до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення періоди роботи з 21.01.1991 по 31.12.1999, з 12.10.2017 по 28.02.2022, період навчання з 01.09.1985 по 29.02.1988 та до загального страхового стажу період роботи з 21.01.1991 по 31.12.1998.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв