Рішення № 122387435, 17.10.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/48599/23-ц

пр. 2-4374/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г. О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №757/48599/23-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, -

представник відповідача - Божонок Т. В.

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2023 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просить зобов`язати Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі - АТ «Райффайзен Банк») повернути їй на картковий рахунок безпідставно списані грошові кошти у сумі 25 750 грн, стягнути з відповідача 10 000, 00 грн моральної шкоди та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 16.09.2023 року о 14:49 їй зателефонували з номеру НОМЕР_1 , представилися працівниками кіберполіції, спитали чи не робила вона покупок на сайті українського плеймаркету, а також що є спроба оплати товару з її рахунку, задля безпеки їй потрібно зателефонувати до АТ КБ «ПриватБанк» за номером 3700. Подзвонивши за вказаним номером вона дотримувалась вказівок і натиснула клавішу 0. Після чого їй зателефонували з іншого номера і вказали, що потрібно перевести гроші на рахунок. Після цього незнайомці запитали, чи користувалася вона послугами ще якогось банку. Вона відповіла, що користується послугами АТ «Райффайзен Банк». Її попередили, що її гроші в небезпеці і їх треба перевести на іншу картку, а згодом вона зможе у відділенні банку обміняти банківську картку. Пізніше за вказівкою своєї доньки вона зателефонувала до АТ «Райффайзен Банк», де їй повідомили що з нею спілкувались шахраї, однак допомогти їй не можуть. З її рахунку було знято 25000 грн + 750 грн комісії.

19.09.2023 року вона подала через офіційний сайт кіберполіції заяву про вчинення кримінального правопорушення.

29.09.2023 року оператором АТ «Райффайзен Банк» прийнято її заяву про повернення 25 750 грн, а 05.10.2023 року їй відмовили у поверненні грошей. Вважає, що відповідач неправомірно списав 25 750, 00 грн кредитних коштів і неправомірно відмовив їй у їх поверненні.

Вважає, що АТ «Райффайзен Банк» порушив її права, як клієнта та учасника договору банківського послуг, укладеного між нею та банком, в частині виконання операцій без відома клієнта. Згідно норм цивільного законодавства відповідач не мав права списувати її кошти без її розпорядження, а після виявлення безпідставного списання банком з рахунку клієнта повинен був негайно повернути відповідну суму на її рахунок. Крім того, вважає, що їй завдано моральної шкоди діями банку, а тому просить стягнути їх з відповідача в розмірі 10 000 грн, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.11.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а. с. 29).

Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адресу сторін, крім того відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронного кабінету учасника справи (а. с. 30).

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу позивача, останній отримав копію ухвали про відкриття провадження - 27.03.2024 року (а. с. 89).

Відповідно до розписки представник відповідача отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками - 08.12.2023 року (а. с. 32), до електронного кабінету учасника справи та електронної пошти ухвалу доставлено - 28.11.2023 року (а. с. 31).

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

12.12.2023 року від представника відповідача надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 39-55).

03.01.2024 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема зазначає, що позивач самостійно вчинила дії направлені на перерахування грошей, вказані дії було вчинено нею свідомо із дотриманням певного встановленого алгоритму із застосуванням фінансового мобільного номера, який виключає можливість стороннього втручання, оскільки фінансовий номер має прив`язку до конкретного клієнта, без схвалення якого перерахування коштів неможливе. Крім того, зауважує, що позивач не довела провину банку, не надала судове рішення, яке б встановлювало вину останнього, не надала доказів звернення до правоохоронних органів з приводу факту шахрайства. Також, вважає, що вимога про повернення позивачу 25 750, 00 грн є безпідставною, оскільки перераховані кошти були кредитними, а відтак належать банкові, а не позивачу. Наголошує на тому, що позивач перераховуючи гроші, діяла самостійно і свідомо, а відтак відсутні підстави для задоволення позову. Відповідно не підлягає задоволенню вимога про відшкодування моральної шкоди, та судових витрат, як такі, що є похідними від основної вимоги (а. с. 56-84).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2024 року заяву представника відповідача Божонок Т. В. із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди - залишено без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків то інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що 29.12.2022 року ОСОБА_1 заявою № СМЮРІ-2562282 акцептувала пропозицію/угоду з АТ «Райффайзен Банк», відповідно до якої приєдналась до договору банківського обслуговування АТ «Райффайзен Банк» (а.с. 64-65).

08.09.2023 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 підписано додаток до заяви №СМЮРІ-2562282 про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «кредитна картка» (а. с. 67-72), №010/2557/82/1548813, за яким банк надав позичальнику кредит з поточним лімітом і кредитування у розмірі 50 000грн, строком на 48 місяців під фіксовану процентну ставку - 48 % річних.

Відповідно до умов п. 2.3. договору№ 010/2557/82/1548813, на умовах заяви, з дати встановлення (змін) поточного ліміту (дата початку кредитування) клієнт має право отримати, а банк зобов`язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на картковому рахунку надати клієнту в межах поточного ліміту кошти (кредит), а клієнт зобов`язаний повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування. Кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на рахунок одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних (видаткових) операцій за картковим рахунком, із здійсненням банком договірного списання коштів кредиту з карткового рахунку у визначених договором випадках, виконанні банком інших операцій за картковим рахунком відповідно до умов договору.

Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Нові або змінені тарифи за вкладними рахунками оприлюднюються на сайті банку та набирають чинності у відносинах сторін із зазначеної в них дати.

Згідно з п. 2.1 Угоди № СМЮРІ-2562282 від 29.12.2022 року, підписанням цієї угоди клієнт прийняв публічну пропозицію АТ «Райффайзен банк» про надання послуг в порядку та на умовах, викладених в Правилах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк» (далі - Правила), які містяться на офіційному сайті банку.

Відповідно до п. 1.2 Розділу І. Правил, вони застосовуються до відносин сторін з дати прийняття (акцепту) клієнтом публічної пропозиції шляхом підписання клієнтом заяв про акцепт публічної пропозиції/Угоди. Правила набувають чинності у відносинах сторін договором банківського обслуговування з дати набуття ними чинності.

Відповідно до п. 3.2. угоди банк самостійно встановлює нові або вносить зміни до чинних тарифів за вкладними рахунками, а також визначає періодичність їх встановлення та зміни. Нові або змінені тарифи за вкладними рахунками оприлюднюються на сайті банку та набирають чинності у відносинах сторін із зазначеної в них дати.

Підписанням угоди клієнт підтверджує, що він ознайомлений та згоден з Правилами та тарифами, що є чинними на дату підписання угоди, клієнт зобов`язується дотримуватись умов Правил, зокрема, тих положень, що регламентують умови відкриття та обслуговування поточних/карткових рахунків, а також надання банком кредитів. Підписанням цієї заяви-договору клієнт підтверджує, що до відносин сторін за цією заявою-договором застосовуються всі положення договору, в тому числі розділів 2, 6 Правил так само як би текст Правил був би власноруч підписаний клієнтом (п. 1.2. угоди та п. 8.2. кредитного договору).

Отже до даних кредитних правовідносин застосовуються, як вимоги заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «кредитна картка» №010/2557/82/1548813 від 08.09.2023 року (з усіма додатками) так і Правила банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен банк», затверджених Правлінням АТ «Райффайзен банк Аваль».

Як видно із витягу із службової перевірки інциденту № case CPCD768594 від 13.11.2023 року до банку надійшов письмовий запит ОСОБА_1 від 25.09.2023 року з повідомленням про вчинені відносно неї шахрайських дій, зокрема клієнт зазначила, що невідомі особи з метою заволодіння чужим майном, оманою схилили її до перерахування на їх рахунок 25 000 грн, а також їй довелося сплатити 750 грн комісії за операцію перерахунку. Вона бажає повернути незаконно відібрані у неї кошти (а. с. 73).

З даного документа вбачається, що перерахунок коштів відбувся за згодою позивача, де вона зазначає що її «оманою схилили» до перерахунку коштів, і що це було зроблено невідомими особами.

Аналогічне зазначено і в тексті позовної заяви.

Як вбачається із відповіді (від невстановленого джерела), позивачу порадили звернутись до підрозділу поліції, в якому відкрито кримінальне провадження. З чого можливо припустити, що позивач зверталась до поліції з приводу шахрайських дій, щодо неї, проте остання не надала суду відповідні докази. Не надала вона також рішення суду про притягнення винних осіб (а. с. 19).

Частиною 1 пункту 136 розділу VII Положення №164 про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою правління Національного банку України №164 від 29.07.2022 року, встановлено, що користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

За ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом.

За ст. ст. 525, 526, 230 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений законом строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (ст. 1073 ЦК України).

За п. п. 13, 37, 45, 71 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом; надавач платіжних послуг з ініціювання платіжної операції - юридична особа, яка в установленому цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України порядку отримала право на надання послуг з ініціювання платіжної операції; неналежний стягувач - особа, яка не має визначених законом підстав на ініціювання платіжної операції з рахунку платника; послуга з ініціювання платіжної операції - нефінансова платіжна послуга, що полягає в ініціюванні платіжної інструкції надавачем послуги з ініціювання платіжної операції на запит платника з рахунку платника, відкритого в іншому надавачі платіжних послуг.

Згідно частин 8, 9, 20 статті 38 названого закону електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання платіжної операції; електронні платіжні засоби використовуються для ініціювання платіжних операцій з рахунків платників; користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: (п.2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом.

Частинами 1, 2 ст. 41 цього закону врегульовано порядок ініціювання платіжних операцій, а саме: ініціатором платіжної операції може бути платник (у тому числі через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції).

Ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом:

1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок;

2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції;

3) надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою;

4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції;

5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей;

6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи.

Таким чином, АТ «Райффайзен Банк» правомірно, на підставі умов договору від 29.12.2022 року №СМЮРІ-2562282 та додатку до нього від 08.09.2023 року, провів переказ грошових коштів за вказівкою позивача.

Загальновідомим фактом є те, що будь-яка банківська установа вживає заходи безпеки при використанні банківських продуктів дистанційно, в т.ч. при переказі грошових коштів на банківські рахунки свого або іншого банку.

Листом Національного банку України від 24.12.2013 року №25-111/29563 «Про посилення захисту інформації при здійсненні переказу коштів» банкам рекомендовано з метою недопущення випадків несанкціонованого доступу до рахунків клієнтів, переглянути укладені з клієнтами договори банківського рахунку з надання послуг з переказу коштів за допомогою систем дистанційного обслуговування (СДО) та доповнити їх умовами, зокрема, щодо здійснення обов`язкової автентифікації клієнта під час надання доступу до СДО, у тому числі пропонується визначити випадки, коли обов`язковим є застосування автентифікації, відмінної від простої автентифікації за паролем.

Як вказує відповідач у своєму відзиві, при проведенні спірного переказу, проводилась електронна ідентифікація клієнта використанням технології «3D Secure», тобто здійснюючи ініціювання переказу 16.09.2023 року з кредитного рахунку позивача, банк пересвідчився у належності такого переказу, ідентифікувавши клієнта банку - позивача, що повністю узгоджується з викладеним у позові.

Проаналізувавши надані позивачем та відповідачем докази, суд дійшов висновку, що спірний переказ ініційовано позивачем, належним чином проведений відповідачем, який не може нести відповідальність за шахрайські дії третіх осіб, які мали вплив на позивача. Провина банку не доведена, причетність працівників відповідача не встановлена, за таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов`язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб`єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб`єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення. Цей спосіб захисту може знаходити свій прояв у вимогах про усунення перешкод у здійсненні права спільної власності між співвласниками.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, як дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

У статті 6 Конвенції проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Аналогічний принцип закріплено й у національному законодавстві, а саме ст. 2 ЦПК України, згідно з якою завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною другою вказаної статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.

Позивач не довела, що її права було порушено саме відповідачем, відповідно у задоволені позову до АТ «Райффайзен Банк» слід відмовити.

Оскільки суд відмовляє у задоволені основної вимоги, похідні вимоги: про стягнення моральної шкоди та відшкодування витрат на правову допомогу також не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 230, 525, 526, 1073, 1074 ЦК України, Законом України «Про платіжні послуги», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 268, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», адреса: вул. Генерала Алмазова, 4-А, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 14305909.

Повний текст рішення складено 17.10.2024 року.

Суддя Г.О.Матійчук