Рішення № 122362750, 15.10.2024, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 р. м. Чернівці Справа №600/8140/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, з такими позовними вимогами:

cтягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 (код НОМЕР_2 , банк отримувач: УДКСУ Волинської області, МФО 820172, р/р UA208201720343111001200089236) кошти у сумі 7273,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2023 №17, солдата за контрактом ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира бригади, і якому призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, наказом командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 21 грудня 2022 року №499-РС, звільненого з військової служби у запас відповідно до підпункту "в" (у зв`язку з набранням законної сили обвинувального вироку суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади) п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-12, з 17.01.2023 виключено зі списків особового складу, з усіх видів забезпечення і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення, згідно наказу від 12.12.2022 №1689, про заподіяння матеріальної шкоди державі внаслідок неналежного виконання обов`язків військової служби та покарання винних за солдатом ОСОБА_1 залишилась заборгованість за видані військовослужбовцю предмети речового майна особистого користування, строки яких не закінчились та втрачене інвентарне майно, у розмірі 7273, 85 коп.

У зв`язку з тим, що відповідач самостійно у добровільному порядку не відшкодував вартість виданих йому предметів речового майна, позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення такої заборгованості.

У відповідності до ч. 3 ст. 171 КАС України, судом було надіслано на адресу Управління ДМС у Чернівецькій області запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 .

Згідно відповіді Управління ДМС у Чернівецькій області на запит суду, відповідач значиться: зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 18.01.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Копію ухвали про відкриття спрощеного провадження від 18.01.2024 надіслано на адресу відповідача - АДРЕСА_1 , проте 04.03.2024 конверт повернувся на адресу суду з поштовою відміткою від 29.02.2024 - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частин восьмої та одинадцятої ст. 126 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, ухвала про відкриття спрощеного провадження від 18.01.2024 вважається врученою відповідачу 29.02.2024.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.07.2020 №136 солдата за контрактом ОСОБА_1 , призначеного наказом командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади від 09 липня 2020 року №162-РС на посаду стрільця-помічника гранатометника 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 09 липня 2020 року зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення і є таким, що з 09 липня 2020 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою (а.с. 8).

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.09.2021 №185 для покращення рівня військової дисципліни та відповідно до пункту 116 Положення про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України солдата за контрактом ОСОБА_1 , стрільця-помічника гранатометника 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, який самовільно залишив частину, з 05 вересня 2021 року звільнено з раніше займаної посади і виведено в розпорядження командира бригади.

Солдата за контрактом ОСОБА_1 , стрільця-помічника гранатометника 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, який був відсутнім з невідомих причин, визнано, що самовільно залишив частину. З 05 вересня 2021 року виключено з усіх видів забезпечення (а.с. 10).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.12.2022 №1689 "Про заподіяння матеріальної шкоди державі внаслідок неналежного виконя обов`язків військової служби та покарання винних" солдата ОСОБА_1 за порушення вимог статей 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині неналежного виконання обов`язків військової служби, незбереження виданого йому в користування майна речової служби, що призвело до матеріальних збитків притягнуто, керуючись частиною 1 статті 6 Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03 жовтня 2019 року №160 до повної матеріальної відповідальності та на абзацом 6 пункту 4 розділу III наказу Міністерства оборони України від 29.04.2016 року №232 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України", у зв`язку зі звільненням його з військової служби у запас відповідно до підпункту "в" (у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, відповідно до вартості виданих йому предметів речового майна, строки носіння якого, внаслідок самовільного залишення ним місця служби не закінчилися, а саме - кашкет польовий, панама польова, берет, костюм літній польовий - 2 (два) комплекти,штани до костюму літнього польового, куртка костюму утеплювача вид 2, куртка вітровологозахисна зимова, штани вітровологізахисні зимові, сорочка поло, сорочка бойова, рукавиці зимові, шарф-труба літня, шарф-труба зимовий, фуфайка з коротким рукавом - 2 (дві) штуки, труси - 2 (двоє) штук, білизна натільна - 2 (два) комплекти, сорочка та кальсони зимові, шкарпетки літні трекінгові - 6 (шість) пар, шкарпетки зимові трекінгові - 3 (три) пари, черевики з високими берцями демісезонні тип А, черевики з високими берцями зимові тип Б, черевики з високими берцями літні тип В та втраченого інвентарного майна, а саме: мішок спальний, каремат, костюм вітровологозахисний демісезонний, сумка транспортна індивідуальна, всього на загальну суму 7273 (сім тисяч двісті сімдесят три) гривні 85 копійок, з урахуванням зносу, відповідно до пункту п`ятого розділу 16 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 07 червня 2018 року №260 преміювання за грудень 2022 року не виплачувати (а.с.12-15)

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.01.2023 №17 солдата за контрактом ОСОБА_1 , який перебуває в розпорядженні командира бригади і якому з 13 січня 2022 року призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, звільненого наказом командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 08 грудня 2022 року №499-РС з військової служби у запас відповідно до підпункту в пункту 3 (у зв`язку з набранням законної сили обвинувального вироку суду, якому призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади) частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, з 17 січня 2023 року виключено зі списків особового складу, з усіх видів забезпечення і направити для зарахування на військовий облік до четвертого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).

Згідно довідки №29 на утримання за втрачене речове майно з військовослужбовця військової служби за контрактом солдата ОСОБА_1 від 12.12.2022, відповідачу надано речового майна на загальну суму 3023,39 грн (а.с. 17).

Відповідно до довідки №41 про взаємозалік грошових коштів за речове майно солдату ОСОБА_1 від 12.12.2022, відповідачу видано речове майно на загальну суму 4250,46 грн.

Відтак, загальна сума несплачених відповідачем грошових коштів (вартість виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися) становить 7273,85 грн.

Зважаючи на відсутність добровільного відшкодування відповідачем вартості отриманого речового майна у сумі 7273,85 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-XІV(далі - Статут).

Згідно статті 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно приписів статей 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.

Судом встановлено, що відповідач проходив службу в Збройних Силах України, був забезпеченим речовим майном, що підтверджується наявними у матеріалах справи відомостями.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Наказом Міністерства оборони України від 29.06.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898, якою визначено завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі по тексту - Інструкція).

Правилами абзацу другого пункту 9 Інструкції № 232 передбачено, що строки носіння або експлуатації предметів речового майна особистого користування, що видається офіцерам, прапорщикам, мічманам та військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, обчислюються з дня виникнення в них права на його отримання. Речове майно особистого користування, видане зазначеним особам, обліковується за місяцем виникнення права на отримання цього майна.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.

Згідно ст. 12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану держав" у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на момент виключення відповідача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (17.01.2023) вартість речового майна, яка підлягала відрахуванню з відповідача, складала 7273,85 грн та підтверджується довідкою №29 на утримання за втрачене речове майно з військовослужбовця військової служби за контрактом солдата ОСОБА_1 від 12.12.2022 та довідкою №41 про взаємозалік грошових коштів за речове майно солдату ОСОБА_1 від 12.12.2022.

Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану держав" переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Відтак, враховуючи вимоги норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов`язку перед військовою частиною НОМЕР_1 з відшкодування вартості виданих предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися в розмірі 7273,85 грн.

При цьому, на час розгляду судом справи вартість речового майна, яка підлягала відрахуванню з відповідача, ним добровільно не сплачена, доказів на спростування цієї обставини суду не надано.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму вартості речового майна в розмірі 7273,85 грн відповідач на користь військової частини НОМЕР_1 не відшкодував, а наявність існуючої заборгованості підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Позивач довів суду правомірність заявлених вимог, в той час як відповідач не надав належні, допустимі та достовірні докази відшкодування вартості, виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, на загальну суму 7273,85 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, а відтак позов підлягає задоволенню повністю.

У відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У зв`язку із відсутністю таких витрат питання щодо повернення судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 вартість виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, на загальну суму 7273,85 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 );

Відповідач АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя В.О. Григораш