Рішення № 122362472, 14.10.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року справа № 580/7865/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом Заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Маньківської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

08.08.2024 Заступник керівника Уманської окружної прокуратури (20301, Черкаська обл., м.Умань, вулиця Гайдамацька, будинок 16; код ЄДРПОУ 02911119) в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України (01023, місто Київ, вул. Шота Руставелі, будинок 9-А; код ЄДРПОУ 37507901) (далі позивач 1), Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (21018, м.Вінниця, вул.Пирогова, 26; код ЄДРПОУ 44979060) (далі позивач 2) подав у Черкаський окружний адміністративний суд позов до Маньківської селищної ради (20100, Черкаська обл., Уманський р-н, смт.Маньківка, вул. Шевченка, будинок 9; код ЄДРПОУ 25659958) (далі відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльності щодо невинесення на розгляд сесії ради подання позивача 2 від 13.11.2023 №1415 з прийняттям рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч.ч.2, 3, 5 ст.57-1 Земельного кодексу України;

зобов`язання відповідача розглянути на сесії ради подання позивача 2 від 13.11.2023 №1415 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земель до самозалісних у порядку, визначеному ч.ч.2, 3, 5 ст.57-1 Земельного кодексу України.

Додатково просив про дату та час розгляду справи повідомити сторони, Уманську окружну прокуратуру та Черкаську обласну прокуратуру для забезпечення участі у справі.

Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач всупереч вимог закону невиніс на розгляд сесії ради подання позивача 2 від 13.11.2023 №1415 з прийняттям рішення про віднесення земель до самозалісених.

Ухвалою від 13.08.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановив відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та повідомив сторін про строки для надання клопотань про виклик їх у судове засідання.

23.08.2024 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю. Обґрунтовуючи зазначив, що зобов`язання його прийняти конкретне рішення порушуватиме його гарантії, як органу місцевого самоврядування. Погодився з тим, що подання позивача 2 від 13.11.2023 №1415 про віднесення земельних ділянок до самозаліснених має бути ним розглянуто. Вказане подання буде розглянуто на найближчому черговому пленарному засіданні Маньківської селищної ради, яке орієнтовно має відбутися 12.09.2024.

04.09.2024 від позивача 1 надійшли додаткові пояснення, в яких просив позов задовольнити. Обґрунтовуючи зазначив, що позивач 2 здійснив усі дії щодо віднесення заліснених земельних ділянок до самозаліснених відповідно до чинного законодавства, яке встановлює збільшення лісистості на території України. Листом від 28.12.2023 №02-16/4361 відповідач повідомив про неможливість внесення на сесію селищної ради питання щодо віднесення заліснених земельних ділянок до самозаліснених у зв`язку з необхідністю проведення інвентаризації та відсутністю для вказаного необхідних коштів.

Ухвалою від 14.10.2024 суд відмовив у задоволенні заяви відповідача вх.№44821/24 про закриття провадження у справі.

Оскільки сторони не заявили обгрунтованих клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням їх представників, з огляду на відсутність необхідності виклику та допиту свідків та призначення експертизи, суд вирішив справу розглянути без проведення судового засідання та їх виклику (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Здійснюючи передбачені ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру» повноваження Уманською окружною прокуратурою встановлено, що на підставі ст. ст. 57, 57-1 Земельного кодексу України позивач 2 звернувся 13.11.2023 до відповідача з поданням № 1415 щодо прийняття рішення про віднесення залісених земельних ділянок загальною площею 1946,0925 га до самозалісених земель. До вказаного подання додав інформацію про місце розташування вказаних самозалісених ділянок (у форматі файлів Geojson).

Листом від 28.12.2023 № 02-16/4361 відповідач на вказане подання проінформував, що для винесення на сесію Маньківської селищної ради рішення щодо віднесення земельних ділянок загальною площею 1946,0925 га до самозалісенених необхідно провести інвентаризацію зазначених у схемі земельних ділянок. Для проведення інвентаризації необхідні кошти, а на період 2023-2024 роки фінансування на зазначені роботи не заплановані.

09.07.2024 Уманська окружна прокуратура звернулася до відповідача листом №53/3-491вих-24 про надання інформації та належним чином засвідчених копій документів щодо розгляду подання позивача 2 від 18.07.2023 № 1415.

За результатами розгляду зазначеного листа відповідач надав прокуратурі копію відповіді, адресовану позивачу 2.

Листами від 15.07.2024 Уманська окружна прокуратура повідомила позивачів про бездіяльність відповідача та просила повідомити, чи вживалися ними заходи для захисту порушених інтересів держави. Згідно з інформацією, наданою позивачем 1 листом від 31.07.2024 № 12-12 4262024, заходи для усунення вказаних порушень закону в судовому порядку ним не вживалися. Листом від 23.07.2024 № 02-37/791 позивач 2 також повідомив, що заходи для усунення порушень закону в судовому порядку не вживав.

Тм прокурор в інтересах позивачів звернувся до суду позовною заявою.

Після відкриття провадження у цій справі відповідач розглянув лист (подання) позивача 2 про віднесення земельних ділянок площею 1946,0925га до самозаліснених ділянок, які розташовані на території Маньківської селищної ради територіальної громади Уманського району Черкаської області, та рішення не прийняв: за 2, утримались 17, проти 1, не голосували -0, відсутні -7, - що підтверджується копією витягу результатів поіменного голосування Маньківської селищної ради 42 сесії 8 скликання від 12.09.2024.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував таке.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Лісового кодексу України від 21 січня 1994 року № 3852-XII (далі ЛК України) закріплено, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Самозалісена ділянка - земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Відповідно до ст. 4 ЛК України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Статтею 5 ЛК України передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Статтею 57-1 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III (далі ЗК України) визначено, що самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.

Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.

Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.

Віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.

Вказаної процедури позивачі дотрималися.

Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 передбачено, що внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.

Отже, відповідач уповноважений на виконання дій і прийняття рішень, з приводу яких заявлено позов.

Вказаною вище процедурою передбачено, що для земельних ділянок, сформованих як об`єкт цивільних прав, органу місцевого самоврядування достатньо подати до Державного земельного кадастру заяву про зміну угідь на угіддя самозалісеної ділянки. Для земельних ділянок, межі яких не визначені в натурі (на місцевості), законодавець визначив іншу процедуру, за якою орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Отже, під час вирішення питання щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної важливо встановити, чи сформована вона як об`єкт цивільних прав, оскільки від цього буде залежати процедура її віднесення до самозалісених земель.

Статтею 7 ЛК України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст.45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Згідно зі ст.48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до ст.54 ЛК України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками.

Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Ведення обліку лісів забезпечується постійним підтриманням в актуалізованому стані характеристик кожної лісової ділянки, їх змін, спричинених господарською діяльністю, стихійним лихом або іншими причинами.

Громадяни та юридичні особи мають право на отримання у встановленому законодавством порядку інформації про облік лісів.

Порядок ведення обліку лісів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ураховуючи, що підп. 6 п. 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.09.2022, введеного в дію Указом Президента України від 29.09.2022 №675/2022, Кабінет Міністрів України разом із місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування зобов`язано забезпечити безумовне виконання завдань, передбачених Указом Президента України від 07.06.2021 № 228/2021, щодо ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності з метою їх подальшого використання для досягнення оптимальної лісистості України, віднесення земельних ділянок до самозалісених земель, безумовно, становить державний інтерес у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Захист прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави згідно зі ст.1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» відносяться до мети здійснення функцій прокуратури України. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, звертатися до суду з позовом (п.1 ч.6 ст.23 вказаного Закону).

Згідно з Положенням про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженим наказом Міндовкілля від 29.09.2022 № 404, позивач 2 підпорядковується позивачу 1 та є його територіальним органом, який забезпечує, зокрема, ведення моніторингу лісів, бере участь у виконанні загальнодержавних програм відтворення лісів тощо. На виконання п. 2 протоколу засідання колегії Держлісагентства від 28.09.2023 №8 позивач 2 зобов`язаний вживати заходи щодо подання клопотань до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про прийняття рішень про віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Водночас відповідно до Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521, позивач 1 є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства і відповідно до покладених на нього завдань у межах повноважень, передбачених законом, організовує та контролює виконання в його територіальних органах Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Міндовкілля; має право одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Отже, надіславши відповідачу 13.11.2023 подання № 1415 щодо прийняття рішення про віднесення залісених земельних ділянок загальною площею 1946,0925 га до самозалісених земель, позивач 2 дотримався вказаних вище вимог законодавства.

Щодо повноважень відповідача суд урахував.

Згідно з ч.5 ст.16 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97-ВР) від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до п. 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 5 ст. 46 Закону №280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць. Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством (ч.17 ст.46 Закону №280/97-ВР).

Отже, відповідач згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності на її території, вирішення питання про віднесення земельних ділянок, указаних у поданні позивача 2 № 1415 до самозалісених земель мало бути розглянуто ним на сесії цієї ради. Вказаним вище витягом підтверджується, що після відкриття провадження відповідач розглянув лист (подання) позивача 2 про віднесення земельних ділянок площею 1946,0925га до самозаліснених ділянок, які розташовані на території Маньківської селищної ради територіальної громади Уманського району Черкаської області та рішення не прийняв. Отже, відповідач частково дотримався вказаних вище вимог законодавства, а саме щодо винесення подання позивача 2 на розгляд пленарного засідання. Однак, порушивши вказані вище вимоги закону, відповідач не прийняв за результатами розгляду вказаного вище подання позивача 2 рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч.ч.2, 3, 5 ст.57-1 ЗК України.

Оскільки згідно з ч.2 ст. 57-1 ЗК України рішення органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а будь-який інший нормативно-правовий акт не визначає процедуру віднесення земель до самозалісених, у відповідача відсутні дискреційні повноваження щодо розгляду питання віднесення угідь до самозалісених за результатами розгляду вказаного вище подання. Тому його доводи, що зобов`язання його прийняти конкретне рішення порушуватиме його гарантії, як органу місцевого самоврядування, не обгрунтовані.

Зважаючи, що відповідач після відкриття провадження розглянув лист (подання) позивача 2 про віднесення земельних ділянок площею 1946,0925га до самозалісених ділянок на сесії, але конкретного виду рішення, з огляду на результат голосування, не прийняв, порушення заявленого права позивачів допущене відповідачем саме бездіяльністю щодо прийняття рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч.ч.2, 3, 5 ст.57-1 ЗК України. Тому позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невинесення на розгляд сесії ради вказаного подання позивача 2 не обґрунтована та задоволенню не підлягає. Протиправною є саме вказана вище бездіяльність.

Для повного та ефективного відновлення порушеного права та належного способу їх відновлення наявні підстави зобов`язати відповідача у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, повторно розглянути на сесії ради подання позивача 2 від 13.11.2023 №1415 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч.ч.2, 3, 5 ст.57-1 ЗК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу содових витрат.

Керуючись ст.ст.2-20, 14, 72-78, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Заступника керівника Уманської окружної прокуратури (20301, Черкаська обл., м.Умань, вулиця Гайдамацька, будинок 16; код ЄДРПОУ 02911119) в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України (01023, місто Київ, вул. Шота Руставелі, будинок 9-А; код ЄДРПОУ 37507901), Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (21018, м.Вінниця, вул.Пирогова, 26; код ЄДРПОУ 44979060) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Маньківської селищної ради щодо прийняття рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч.ч.2, 3, 5 ст.57-1 Земельного кодексу України.

Зобов`язати Маньківську селищну раду (20100, Черкаська обл., Уманський р-н, смт.Маньківка, вул. Шевченка, будинок 9; код ЄДРПОУ 25659958) у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, повторно розглянути на сесії ради подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (21018, м.Вінниця, вул.Пирогова, 26; код ЄДРПОУ 44979060) від 13.11.2023 №1415 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч.ч.2, 3, 5 ст.57-1 Земельного кодексу України.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 14.10.2024.