Рішення № 122329178, 16.10.2024, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/480/21

н\п 2/490/24/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі Горбань М.С.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум лігал колекшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість-Закон та порядок», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`ї Володимирівни, про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_1 до ТОВ «Преміум лігал колекшн», ТОВ «Нерухомість-Закон та порядок», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`ї Володимирівни, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17 грудня 2020 року, укладений між ТОВ «Преміум лігал колекшн» та ТОВ «Нерухомість-Закон та порядок», засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В.; зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В. внести до Єдиного реєстру прав власників зміну власника з неналежного ТОВ «Преміум лігал колекшн» на належного ОСОБА_1 ; здійснити розподіл судових витрат.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що судових рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки, визначені п.п. 5.3 договору іпотеки не зостановлювалося, а продаж предмету іпотеки здійснено іпотекодержателем від власного імені у позасудовому порядку на підставі іпотечного застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку». На думку позивача саме посилання на п.п. 5.3 договору іпотеки не є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2021 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено заборону

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 липня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Від відповідача ТОВ «Преміум лігал колекшн» надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на його безпідставність.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому вона просить відхилити відзив ТОВ «Преміум лігал колекшн».

Від приватного нотаріуса Пономарьова Д.В. надійшли пояснення на позовну заяву, у яких вона просить відмовити у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість.

Від позивача, відповідачів ТОВ «Преміум лігал колекшн» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

За такого, суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи за відсутності сторін, які не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.

Між ВАТ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №08/02/2008/840К-317 від 07 лютого 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала 91 656, 31 дол. США.

Виконання цього договору було забезпечено договором іпотеки від 07 лютого 2008 року, укладеного між ВАТ «Надра» та ОСОБА_1 . Предметом іпотеки згідно із цим договором є квартира АДРЕСА_1 .

У пункті 5.3 Іпотечного договору визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; права Іпотекодержателя від свого імені продати Предмет іпотеки будь-які особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним догоровом та рішенням Шевченківського районного суду м. Миколаєва від 06 квітня 2010 року з не на користь ВАТ «Надра» стягнуто заборгованість у сумі 102 167, 00 дол. США. Доказів сплати вказаної суми заборгованості матеріали справи не містять.

На далі право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором від 07 лютого 2008 року відступлено ТОВ «Преміум лігал колекшн» (договір від 13 квітня 2020 року).

Із наведеного слідує, що кредитором та іпотекодержателем за кредитним договором та іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Надра» є ТОВ «Преміум лігал колекшн». При цьому слід зазначити, що доказів сплати ОСОБА_1 суми заборгованості за означеним кредитним договором матеріали справи не містять.

Надалі, між ТОВ «Преміум лігал колекшн» та ТОВ «Нерухомість-Закон та порядок» укладено договір купівлі-продажу предмета іпотеки, тобто квартири АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).

Звертаючись до суду із цим позовом позивач вказує на те, що іпотекодержатель не мав права продавати від свого імені належну позивача квартиру, яка є предметом іпотеки.

Вивчиши матеріали справи суд дійшов висновку, що будь-яких доказів визнання іпотечного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Надра», матеріали справи № 490/480/21 не містять. Дійсність цього договору не є предметом спору у цій справі. Тому суд виходить із презумпції правомірності цього правочину.

Пунктом 5.3 Іпотечного договору визначено, що Іпотекодержатель від свого імені має право продати Предмет іпотеки будь-які особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Зміст цього пункту свідчить про те, що наявність у Іпотекодержателя права продати предмет іпотеки у порядку визначеному Законом України «Про іпотеку» без будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

За такого, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки від 17 грудня 2020 року недійсним.

Позовні вимоги про зобов`язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В. вчинити дії щодо внесення до Державного реєстру речових прав інформацію про ОСОБА_1 як про власника квартири АДРЕСА_1 також не підлягають задоволенню.

Оскільки суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 79-81, 14, 259-265, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум лігал колекшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість-Закон та порядок», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`ї Володимирівни, про визнання договору недійсним та зобов`язання приватного нотаріуса вчинити дії - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2021 року у вигляді заборони на проведення будь-яких реєстраційних дій з приводу відчуження нерухомого майна - 2-х кімнатної квартири загальною площею 45,6 кв.м., житловою площею 27,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Шолох