Ухвала суду № 122289500, 14.10.2024, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1380/24

1-в/214/132/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, клопотання начальника Саксаганського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_4 про призначення покарання за сукупністю вироків у відношенні засудженого ОСОБА_5 , -

ВСТАНОВИВ :

У клопотанні вказано, що 12 березня 2024 року ОСОБА_5 було засуджено Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі та звільнено його від відбування покарання з випробуванням на 2 роки.

Також 28 березня 2024 року ОСОБА_5 було засуджено Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі та звільнено його від відбування покарання з випробуванням на 2 роки.

Однак при призначенні 28 березня 2024 року покарання Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу не було враховано вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12.03.2024 року.

У зв`язку з цим начальник Саксаганського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» просить вирішити питання про призначення засудженому ОСОБА_6 остаточного покарання за сукупністю вироків.

Представник Саксаганського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в судове засідання не з`явився.

Прокурор надав до суду письмову заяву, в якій просив суд відмовити в задоволенні клопотання, оскільки зазначені вироки повинні виконуватись самостійно.

Засуджений в судове засідання не з`явився.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали подання, суд приходить до такого.

Стаття 70 КК України встановлює порядок та особливості призначення особі покарання за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень.

Як уже зазначалось вище, у клопотанні ставиться питання про призначення засудженому остаточного покарання за сукупністю вироків.

Так, відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. За правилами, передбаченими в ч. 1 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

Як було встановлено в судовому засіданні на підставі досліджених матеріалів справи, 12 березня 2024 року ОСОБА_5 було засуджено Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі та звільнено його від відбування покарання з випробуванням на 2 роки, також 28 березня 2024 року ОСОБА_5 було засуджено Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі та звільнено його від відбування покарання з випробуванням на 2 роки, однак при призначенні 28 березня 2024 року покарання Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу не було враховано вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12.03.2024 року.

Таким чином, остаточне покарання засудженому повинно було бути призначене за сукупністю вироків.

За сукупністю вироків (ст. 71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

При застосуванні правил ст. 71 КК України належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку у першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

За аналогією можна зробити висновок, що й у разі, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку у першій справі та, як встановлено у судовому засіданні, навіть до вчинення злочину, за який вона була засуджена першим вироком, інший злочин, за який до неї знову було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається та кожен вирок виконується самостійно.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.

Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 1 КК України та ст. 2 КПК України завданням Кримінального кодексу України та кримінального провадження є захист особи, охорона її прав, свобод та законних інтересів.

Також, суд звертає увагу на роз`яснення, викладені в п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов`язаних із виконанням вироків», з яких вбачається, що не підлягають розгляду у порядку, передбаченому ст. 539 КПК України, питання, які порушують суть вироку і погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків у частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову.

Зокрема, відповідно до роз`яснень, які містяться у вищезазначеній постанові, не можна уточнювати призначене покарання (як основне так і додаткове) щодо його виду та строку й призначити покарання за кожний злочин окремо, якщо суд призначив покарання тільки за сукупністю злочинів, або призначити покарання за сукупністю злочинів, якщо його було призначено за кожний злочин окремо, призначити покарання за сукупністю вироків, коли при винесенні останнього за часом вироку суду було відомо про наявність інших невиконаних вироків, але питання про призначення покарання згідно зі ст. 43 КК України (1960 року) не було вирішено.

Окрім того, у порядку передбаченому розділом VІІІ КПК України, суд може вирішувати на стадії виконання вироків, лише ті питання, які не стосуються суті вироку, і не тягнуть погіршення становища засудженого. Не підлягають розгляду у такому порядку питання, які зачіпають суть вироку та погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків в частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову.

Суд не вбачає перешкод для самостійного виконання двох вищезазначених вироків суду відносно засудженого ОСОБА_5 , оскільки інший злочин ним вчинено до постановлення попереднього вироку, а не під час іспитового строку.

А тому суд уважає за необхідне вирішити питання про застосування покарання за наявності кількох вироків шляхом їх самостійного виконання.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги те, що вирішення зазначеного подання порушує суть вироків та погіршить становище засудженого, суд приходить до висновку, що в його задоволенні слід відмовити

Керуючисьст. ст. 65, 70, 71 КК України,ст. ст. 537, 539 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання начальника Саксаганського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_4 про призначення покарання за сукупністю вироків у відношенні засудженого ОСОБА_5 .

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1 .