Рішення № 122284980, 10.10.2024, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/3155/24

2/215/1688/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Камбул М.О.,

при секретарі судового засідання Савельєвої Л.А.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 м. Кривого Рогу за правилами загального позовного провадження за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, служба у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

14.05.2024 представник позивача, адвокат Ступак Я.О., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, в якій просить позбавити батьківських прав відповідача відносно малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки останній не виконує свої батьківські обов`язки.

Вказує, що позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 04 серпня 2020 року. Від шлюбу у позивача та відповідача народилася донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження та повним витягом із актового запису про народження виданим відділом реєстрації актів цивільного стану міста Живець Республіки Польща серії НОМЕР_1 . Однак, сумісне життя та відносини не склалися, постійно виникали суперечки та сварки, відповідач неодноразово проявляв агресію та домашнє насильство до дружини, внаслідок чого в липні 2022 року позивачкою було прийняте рішення повернутися до України та розірвати шлюб. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20.06.2023 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Після припинення відносин, а саме з 2022 року, сторони не спілкуються, спільне господарство не ведуть, проживають окремо один від одного. 3 2022 року по теперішній час відповідач ОСОБА_4 не спілкується із їх донькою. 3 моменту народження та до цього часу дочка мешкає разом з матір?ю ОСОБА_1 .

Дитина з лютого 2023 року по теперішній час зареєстрована з матір?ю за адресою: АДРЕСА_1 , вони проживають разом дружньою родиною. Матір не зловживає спиртними напоями чи наркотичними засобами, скарг від сусідів чи інших осіб щодо них не було. Донька завжди охайна, доглянута та привітна до дорослих та дітей. Дитина перебуває на повному матеріальному утриманні матері. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.04.2024 року стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , частини зі всіх видів доходу відповідача. Відповідач жодним чином не допомагає фінансово на утримання дитини. Добровільно відповідач кошти на утримання дитини не надає і ніколи не надавав. Батько дитини припинив цікавитись донькою від липня 2022 року, не виконує належним чином свої батьківські обов?язки, не опікується дитиною, не переймається за її здоров?я, фізичний та духовний розвиток, навчання, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, не проявляє батьківської турботи до власної доньки, не займається її підготовкою до самостійного життя, що є підставою для позбавлення батьківських прав відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України.

Крім того, у відповіді на відзив, яка надійшла до суду 28.06.2024, представник вказала, що відповідач має можливість спілкуватися безперешкодно з донькою, оскільки кордон Польща-Україна відкритий для в`їзду, при цьому з моменту повернення позивача з дитиною до України, відповідач жодного разу не виявив бажання побачити дитину і не пропонував ОСОБА_1 приїхати до Польщі для того щоб спілкуватися з донькою. Також, з лютого 2023 по квітень 2024 відповідач заблокував позивача у всіх месенджерах зв`язку і не виявляв ніякого бажання бачити дитину по відеозв`язку, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги та позбавити батьківських прав ОСОБА_4 .

Стислий виклад позиції відповідача.

12.06.2024 на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача, адвокат Пахомова Д.М. вказує, що відповідач близько 10 років проживає за кордоном, та раніше проживав там з позивачем, саме там й народилась донька ОСОБА_7 . Враховуючи, що стосунки між сторонами не склались, позивач повернулась до України, та звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу. Просить врахувати, що відповідач уклав шлюб з ОСОБА_8 , та перераховував кошти на рахунок позивача в рахунок сплати аліментів на утримання дитини - ОСОБА_5 . Крім того, листуванням з месенджеру What's up між позивачем та відповідачем підтверджується, що рахунок на який здійснювалось перерахування коштів це рахунок позивача. Враховуючи, що відповідач знаходиться за кордоном, а позивач перебуває на території України, то він не має можливості зустрічатись з донькою, проте він не відмовлявся та не відмовляється від виконання свого батьківського обов?язку. Відповідач намагався узгодити з позивачем необхідний розмір аліментів на утримання дитини, оскільки піклується як про стан здоров?я доньки так і про її фізичний та духовний розвиток, однак у будь-якому випадку сплачував мінімум встановлений чинним законодавством. Крім того, представник просить суд врахувати, що відповідач лише зараз дізнався про наявність рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, проте відповідач завжди допомагає з утриманням дитини та допомагав, не дивлячись на відсутність такого рішення, про що може свідчити і той факт, що з позовом про стягнення аліментів позивач звернулась лише у жовтні 2023 року, можливо саме з тієї підстави, що ніколи не мала потреби отримувати таку допомогу у примусовому порядку. Просить врахувати, що відповідач ніколи не відмовлявся та ніколи не планує відмовлятись, як від утримання своєї доньки ОСОБА_7 так і від спілкування з нею, чи будь-якої допомоги яка їй необхідна, оскілки донька - це сенс його життя. Окрім того, відповідач в повній мір усвідомлює свою відповідальність та роль у житті своєї доньки ОСОБА_7 , тому обставини, які б свідчили про винну поведінку відповідача щодо власної доньки, яа б надала право застосовувати до нього такий суровий захід впливу, як позбавлення батьківських прав - відсутні, просить відмовити в задоводенні позову.

Заяви, клопотання учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Ступак Я.О. в судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача, адвокат Пахомова Д.М. в судове засідання не з`явилася, 12.06.2024 через канцелярію суду подала відзив на позов в якому просила відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача, адвокат Зеркін А.С. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову.

Представник служби у справах дітей виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, ОСОБА_9 , в судове засідання не з`явився, 11.06.2024 надав висновок по справі та заяву в якій просив проводити розгляд справи за відсутності їх представника.

Представник третьої особи, а саме служби у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради, ОСОБА_10 , в судове засідання не з`явився, 13.06.2024 подав заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 09-30 год. 09.07.2024, за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11-00 год. 29.08.2024.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що згідно перекладу свідоцтва про шлюб №2417011/00АМ/2020/345222 від 04.08.2020, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 04.08.2020 зареєстрували шлюб (а.с. 10-13).

Згідно перекладу повного витягу із актового запису про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану міста Живець від 25.09.2020, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_5 , у відомостях про батьків зазначено: батько ОСОБА_11 , мати ОСОБА_12 (а.с. 14-17).

Як вбачається, рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 212/4383/22 від 20.06.2023, шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_4 було розірвано (а.с. 18-19).

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.04.2024 по справі №211/6592/23 позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення повноліття, на користь ОСОБА_6 (а.с. 21-22).

З доданих витягів з реєстру територіальної громади від 26.03.2024 та від 14.02.2023 встановлено, що малоолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 разом з позивачем (а.с. 8, 9).

З доданих до відзиву знімків месенджеру вбачається спілкування між сторонами щодо малолітньої доньки (а.с. 51-52).

Згідно доданих квитанцій №151533438, 1534072, 151534413, 151534652, 151534959, 15278574, 15203434, 102170117, вбачається, що відповідач сплачував аліменти на утримання дитини ОСОБА_14 (а.с. 52, 53, 54, 55, 56, 57, 98, 99).

У висновку виконкому Тернівської районної у місті ради № 31/06-31/374 від 10.06.2024 вказано, що поспілкуватись з відповідачем та встановити всі обставини, що стосуються справи, спеціалісти служби у справах дітей виконкому районної у місті ради не мали можливості, так як ОСОБА_4 , за вказаною в позовній заяві адресою не проживає. Поспілкувавшись з сусідами, було з?ясовано, що відповідач за вказаною адресою не проживає вже тривалий час, місцезнаходження його не відомо. Оскільки орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв?язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також інших документів, які стосуються справи - надати об?єктивний висновок про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав батька - ОСОБА_4 немає можливості. Зважаючи на вищевикладене, прийняття рішення про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав батька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_5 , виконком Тернівської районної у місті ради залишає на розсуд суду з урахуванням найкращих інтересів дитини (а.с. 43-44 ).

Судом не було відхилено жодного доказу наданого сторонами.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вислухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовними вимогами про позбавлення батьківських прав, ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_4 не виконує належним чином свої батьківські обов?язки, не опікується дитиною, не переймається за її здоров?я, фізичний та духовний розвиток, навчання, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, не проявляє батьківської турботи до власної доньки.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_5 , у відомостях про батьків зазначено: батько ОСОБА_11 , мати ОСОБА_12 , що підтверджується повним витягом із актового запису про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану міста Живець від 25.09.2020 (а.с. 14-17).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частиною першою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення змісту частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) Верховний Суд зазначив, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). […] Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 липня 2021 року у справі№ 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Так, судом встановлено,та не оспорюється сторонами, що відповідач близько 10 років проживає за кордоном, та раніше проживав там з позивачем, саме там й народилась донька Олівія

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , яка є подругою позивача, пояснила, що батько в житті, вихованні та розвитку дитини не бере участі. Вказала, що одного разу позивач телефонувала при свідку до ОСОБА_4 , однак останній не відповів на телефонний дзвінок, а іншого разу, коли зателефонувала ОСОБА_1 до відповідача та повідомила про потреби дитини, він промовчав та поклав слухавку. Дитина має мовленневі порушення, які потребують тривалого часу, тому ОСОБА_15 займається з Олівією з 2023 року.

З долучених до матеріалів справи квитанцій вбачається, що відповідач сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 .

Крім того, до відзиву додано знімки екрану месенджеру, з яких вбачається, що відповідач спілкується з позивачем та цікавиться життям доньки. Також, з даних знімків вбачаються напружені відносини між позивачем та відповідачем. Наявність вказаної переписки між сторонами не заперечувалося позивачем в судовому засіданні.

У постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 (провадження № 61-19984св21) Верховний Суд погодився із судами щодо позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки ним свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дітей є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні статті 164 СК України; відповідач з 2014 року проживає за межами України та з указаного часу не бере участі у вихованні дітей, не піклується про них, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує матеріально, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду і лікування дітей, як складову частину виховання; відповідач був достовірно обізнаний про тяжку життєву ситуацію дітей, викликаною хворобою та смертю їх матері, однак не вжив заходів для забезпечення догляду за дітьми, які після смерті матері були позбавлені будь-якого батьківського піклування, що викликало необхідність встановлення опіки над ними та призначення опікуна.

Натомість, судом встановлено, що відповідач не втратив інтерес до спілкування з донькою та участі в її вихованні; дитина не позбавлена батьківського піклування й проживає разом із матір`ю, а обмежена участь батька у вихованні дитини пов`язана з наявністю конфліктних стосунків між сторонами цього спору та перебуванням відповідача за кордоном.

Дані обставини узгоджуються з обставинами встановленими в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 202/1931/22 (провадження № 61-14340св23) від 12 лютого 2024 року.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Слід звернути увагу на те, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Суд вважає, що докази, надані позивачем, не свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу як позбавлення батьківських прав саме в інтересах дитини.

Щодо пояснень свідка ОСОБА_15 слід зазначити, що покази даного свідка не є безумовним доказом того, що відповідач нехтує своїми батьківськими обов`язками та втратив інтерес до спілкування з донькою.

Таким чином, аналізуючи норми права, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що наразі відсутні підстави для застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, оскільки обставини, на які посилається позивач не свідчать про винне, свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Водночас суд наголошує на тому, що відповідачу ОСОБА_4 необхідно змінитиставлення довиховання дитини, та в разі відсутності реальних змін у поведінці відповідача як батька щодо доньки протягом розумного строку після ухвалення судового рішення може стати підставою для ініціювання нового судового провадження про позбавлення його батьківських прав у майбутньому (постанова ВС у справі №640/13989/19 від 24.08.2022 року).

Оскільки позовні вимоги ззадоволенню не підлягають, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір, який був сплачений позивачем при зверненні до суду не відшкодовується.

На підставі викладеного, ст. ст.150, 164, 171 СК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенніпозовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4 ,треті особи:служба усправах дітейвиконавчого комітетуТернівської районної умісті ради,служба усправах дітейвиконавчого комітетуДовгинцівської районної умісті радипро позбавленнябатьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_4 про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 15 жовтня 2024 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, місцезнаходження за адресою: 50079, м. Кривий Ріг, вул. Короленка, 1А, код ЄДРПОУ 04052554.

Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради, місцезнаходження за адресою: 50086, м. Кривий Ріг, шосе Дніпровське, 11, ЄДРПОУ 05520744.

Суддя: