Вирок № 122283595, 15.10.2024, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/1302/19

Номер провадження 1-кп/504/180/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2024 рокус-ще Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

перекладача ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

представника потерпілої ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань смт Доброслав Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2017160000000906 від 21.11.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України,

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2017 року приблизно о 05.40 годині ОСОБА_4 грубо порушив пункти: 2.3.. «б»; 12.2., 12.3., 13.1., 13.3 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2021 року.

Так, в зазначений день та час, водій ОСОБА_4 перебуваючи на посаді водія пасажирського автобусу ТОВ «Віраж», працюючи по міському автобусному маршруту 121 «ТРЦ «Рив`єра» - ТЦ «Метро», керував технічно справним автобусом «Богдан А-09201», р/н НОМЕР_1 , який відповідно до тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_2 був прикріплений до ТОВ «Віраж», з ввімкнутим ближнім освітленням передніх фар, при достатній видимості, рухався в темний час доби, по асфальтованому, вологому дорожньому покриттю проїзної частини АДРЕСА_1 , на якій організований двосторонній рух і проїзна частина має по одній смузі руху у протилежних напрямках, з боку АДРЕСА_1 , зі швидкістю близько 50-60 км/год, у смузі свого напрямку руху, рух керованого автобусу постійно контролював, обрав швидкісний режим без врахування дорожньої обстановки.

У той самий час, у зустрічному напрямку рухався невстановлений органами слідства легковий автомобіль під керуванням водія, особу якого не встановлено, зі швидкістю близько 80-90 км/год.

Наближаючись до розташованої ліворуч вулиці Вишнева, водій ОСОБА_4 мав об`єктивну можливість завчасно побачити попереду пішохода ОСОБА_9 , який рухався по проїзній частині, на відстані близько 1 метра від її правої межі, у попутному з автобусом напрямку, у темпі кроку, прямолінійно.

Отримуючи об`єктивні ознаки можливого виникнення і розвитку аварійної ситуації, що виразилося у наявності на проїзній частині перешкоди у русі, у вигляді пішохода ОСОБА_9 , який порушуючи вимоги Правил дорожнього руху, при наявності ґрунтового узбіччя, рухався по проїзній частині у невстановленому місці і був повернутий спиною до попутного транспортного засобу, а також наявності зустрічного транспорту, водій якого перевищуючи допустиму швидкість рухався на відносно вузькій ділянці проїзної частини шириною всього 6,15 метрів, водій ОСОБА_4 невірно оцінив дорожню обстановку, яка склалася, вкрай уважним не був, не вжив заходів, що виключають дорожньо-транспортну пригоду, чим виявив злочинну самовпевненість, тобто передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків легковажно розрахував на їх відвернення.

При відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру водій ОСОБА_4 з моменту об`єктивної можливості виявити зазначеного пішохода, своєчасно не відреагував на виниклу небезпеку для руху, не зменшив швидкість керованого ним автобусу для безпечного об`їзду перешкоди у вигляді пішохода, не переконався, що під час зустрічного роз`їзду з невстановленим слідством автомобілем, в умовах погіршення видимості проїзної частини попереду він не створить своїми діями небезпеки у русі для інших учасників дорожнього руху, не дотримався безпечного інтервалу і, як наслідок, одразу після роз`їзду допустив наїзд передньою правою частиною автобусу на пішохода ОСОБА_9 , під час якого відбулося контактування тіла з передньою панеллю та переднім вітровим склом автобуса «Богдан А-09201», р/н НОМЕР_1 із наступним відкиданням тіла потерпілого праворуч на узбіччя.

В результаті ДТП пішоходу ОСОБА_9 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв`язку з його смертю на місці події, яка настала в результаті гострої крововтрати, на що вказують: наявність множинних пошкоджень внутрішніх органів та кісток скелету, набряк головного мозку та легень, наявність крові в черевній та плевральній порожнинах, нерівномірне кровонаповнення і дистрофія внутрішніх органів.

Як встановлено слідством, у даній дорожній ситуації водій автобуса «Богдан А-09201», р/н НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України.

У даній дорожній ситуації водій автобуса «Богдан А-09201», р/н НОМЕР_1 ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_9 дотримуючись вимоги п. 12.3. Правил дорожнього руху України.

У даній дорожній ситуації в діях водія автобуса «Богдан А-09201», р/н НОМЕР_1 ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимоги п. 12.3. Правил дорожнього руху України, яка з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з виникненням події цієї пригоди.

Таким чином, встановлено, що в діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Крім того, 21 листопада 2017 року приблизно л 05:40 годин у водія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував в АДРЕСА_1 , після скоєння дорожньо-транспортної пригоди на автобусі «Богдан А-09201» р/н НОМЕР_1 , виник раптовий злочинний умисел на не надання допомоги особам, яких він своїми діями поставив в безпечне для життя положення, та зникнення з місця вчиненого злочину з метою уникнення відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.

Так, у зазначений день та час ОСОБА_4 , у порушення вимог п. 2.10 «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року), навмисно не залишився на місці події, заходів для надання медичної допомоги потерпілому не прийняв, швидку медичну допомогу для надання первинної допомоги потерпілим не викликав, в органи поліції про дорожньо-транспортний випадок не повідомив, прізвище й адреси очевидців події не записав, заходів до забезпечення схоронності слідів події не прийняв, а зник з місця пригоди, чим залишив без допомоги потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що перебував у небезпечному для життя положенні, і позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок безпомічного стану, хоча повинен надати йому допомогу, при тому, що сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

В результаті ДТП пішоходу ОСОБА_9 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв`язку з його смертю на місці події. Можливість сприятливого кінцевого результату спричиненої ОСОБА_9 травми при своєчасному наданні медичної допомоги являється малоймовірною.

У діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України за кваліфікуючими ознаками: завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.135та ч. 2 ст.286 КК України визнав частково, суду надав свої покази у формі вільної розповіді, під час якої зазначив, що він ПДД не порушував, через те, що покинув місце події та повернувся до автобусного парку. 21.11.2017 року о 05:30 хв він виїхав з гаража та рухався в сторону ТРЦ Рів`єра с. Фонтанка, на ділянці вул. Ак. Заболотного в селищі Ліски з швидкістю 50 60 км/год. в той самий час в зустрічному напрямку рухався автомобіль, у зв`язку з чим ОСОБА_4 керуючи автобусом Богдан А09201 р/н НОМЕР_1 почав пригальмовувати та відчув удар. Зупинивши автобус ОСОБА_4 вийшов та обійшов двічі автобус не побачивши с чим було зіткнення прийняв рішення повернутись до гаража. Пішохода він не побачив та не припускав, що то була людина. В результаті удару в автобусі було розбито скло та передня панель. Того ж дня в обідній час біля 13.00 14.00 години йому стало відомо про те, що на цій ділянці місцевості було знайдено труп чоловіка.

В судовому засідання потерпіла ОСОБА_7 повідомила суду, що була матір`ю загиблого та є інвалідом дитинства та загиблий був єдиним сином, який допомагав їй. Забезпечував її, лікував. Свідком подій вона не була. 27.11.2017 року син пішов на роботу. Він завжди ходив пішки на роботу, зі здоров`ям у нього проблем не було. Потім зателефонував слідчий та вказав, що син вбитий, його збила машина. На теперішній час вона залишилась одна. Потерпіла постійно відчуває біль та утрату сина, вона постійно страждає. За весь час розгляду справи обвинувачений відшкодував їй тільки витрачені кошти на поховання сина, як вона каже сміється та знущається над нею. Потерпіла не пробачила обвинуваченого і не пробачила, що він кинув її сина вмирати і не допоміг йому і вважає, що він повинен понести реальне покарання у вигляді позбавлення волі.

Винність обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.135ч. 1, ст.286ч. 2КК України, підтверджується також іншими зібраними під час досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- витягом з ЄРДР №12017160000000906 від 22.11.2017 року відповідно до якого були внесені відомості про кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України за матеріалами правоохоронних органів, відповідно до фабули якого 21.11.2017 року о 11.15 год до ЧЧ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення про те, що на узбіччі АДРЕСА_1 виявлено труп гр.. ОСОБА_9 . Виїздом СОГ на місце пригоди було встановлено, що 21.11.2017 року орієнтовно 05:00 06:00 год невстановлений транспортний засіб, здійснюючи рух по АДРЕСА_1 , скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9 , 1988 р.н., який здійснював рух у попутному із ним напрямку руху. В результаті ДТП пішохід ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди, а невстановлений транспортний засіб з місця пригоди зник. ( т.2 а.с. 24);

- заявою представника потерпілої (т. 2 а.с. 25);

- рапортом старшого слідчого в ОВС відділу РЗ у СТ СУ ГУНП в Одеській області від 25.03.2019 року (т. 2 а.с. 26);

- витягом з ЄРДР №1201916 0000000328 від 25.03.2019 року (т. 2 а.с. 27);

- постановою про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 27.03.2019 року згідно якого матеріали досудового розслідування кримінального провадження №12017160000000906 від 21.11.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та матеріали кримінального провадження №12019160000000328 від 25.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України об`єднано в одне провадження. (т.2 а.с. 28, 29, 30);

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 21.11.2017, схемою до протоколу та фото таблицею згідно якого були виявлені на місці пригоди після ДТП осколки пофарбованого покриття жовтого кольору, осколки скла (попередньо лобового скла транспортного засобу). Внесені відомості про труп гр.. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був одягнений в джинсові брюки синього кольору, куртку синього кольору із червоними вставками, обутий в кросівки темного кольору. Труп знаходився в положенні на спині обличчям вгору та праворуч. (т. 2 а.с. 31-49);

- протоколом огляду місця події від 21.11.2017 року об`єктом якого була ділянка місцевості, розташована на відстані в с. Ліски, Лиманського району Одеської області. Дялнка місцевості представляє собою автомобільну дорогу з асфальтованим покриттям із узбіччям та кюветом. За південним узбіччям на ділянці місцевості із ґрунтовим покриттям було виявлено труп чоловіка ОСОБА_9 голова трупу знаходиться на відстані 4,05 м від проїзної частини автомобільної дороги та на 0,27 м від бетонної основи «Бігборду», ноги знаходяться на відстані 2, 5 м від проїзної частини автомобільної дороги (на південь) та 0,12 м від бетонної основи «біг борду» (на схід). (т.2 а.с. 50-52);

- протоколом огляду транспортного засобу від 21.11.2017 та фото таблицею яким було встановлено зовнішнє механічні ушкодження передньої частини справа, характерні для ДТП, а саме тріщина у вигляді павутиння переднього лобового скла у передній правій кутовій частині, множинні тріщини переднього бамперу в передній правій кутовій частині тріщини та розломи структури кузова в передній правій частині. пошкодження (т.2 а.с. 53-62);

- постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 22.11.2017 року, згідно якої визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12017160000000906 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.11.2017 року автобус «Богдан А-09201», р/н НОМЕР_1 , осип скла у експертному пакеті № 2979975 та фрагменти жовтого кольору, схожих на лакофарб не покриття в експертному пакеті №2979974. Речовий доказ автобус «Богдан А09201», р/н НОМЕР_1 , до проведення судових експертиз залишено на збереження на майданчику тимчасового затримання транспортних засобів №1 СФДП МВС «Інформ-ресурси» (т. 2 а.с. 80);

- протоколом огляду речових доказів від 30.11.2017 року предметом огляду якого був поліетиленовий пакет з одягом і взуттям пішохода ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 88, 89);

- постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 30.11.2017 року, згідно якої визнано речовим доказом у кримінальному провадженні одяг та взуття пішохода ОСОБА_9 , в яких він був на момент ДТП, а саме: дві куртки, кросівки, джинсові брюки. (т. 2 а.с. 90);

- договором купівлі продажу транспортного засобу від 14.09.2017 року (т. 2 а.с. 91-93);

- постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 16.01.2018 року, згідно якої визнано речовим доказом у кримінальному провадженні зразки лакофарбового покриття із його передньої частини автобусу «Богдан А-09201» р/н НОМЕР_3 . (т. 2 а.с. 98);

- відповідь з служби автомобільних доріг в Одеській області від 12.02.2019 року відповідно до якого 20.10.2018 року ОСОБА_4 притягувався до адміністративної відповідальності 20.10.2018 року за порушення Правил дорожнього руху винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, за яке передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП та на нього накладалось адміністративне стягнення штраф у розмірі 425,00грн. (т. 2 а.с. 76);

-відповіддю з НП «Астрономічна обсерваторія» від б/д відповідно до якої момент часу 05 г 40 хв 21.11.2017 року відповідав середині ранкових навігаційних сутінків, місяць на небі був відсутній. 21.11.2017 року стались таки астрономічні події: початок астрономічних сутінків 5 г 21 хв, початок навігаційних сутінків 5 г 57 хв, початок громадянських сутінків 6 г 34 ха, схід сонця стався о 07 г 07 хв. (т. 2 а.с. 101);

-відповіддю з ТОВ «Ашан Україна гіпермаркет» від 19.02.2019 року (т. 2 а.с. 102);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 21.02.2019, схемою до протоколу, фото таблицею (т. 2 а.с. 108 117);

-постановою про призначення судово - медичної експертизи трупа від 21.11.2017 року (т. 2 а.с. 118);

-висновком експерта №9-366/2017 від 21.11.2017 року відповідно до якого при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_9 були виявлені наступні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма:садно на верхній повіці правого ока , дифузний крововилив в м`яких тканинах лівої потилочно тім`яної області, лінійний перелом кісток склепіння та основи черепу, вогнищеві субарахноїдальні крововиливи на серединній поверхні лівих лобної та тім`яної часток, на серединній поверхні правих лобної та тім`яної часток, на верхній поверхні півкуль мозочку, на верхньо-зовнішній поверхні лівої великої півкулі мозку, на базальній поверхні лобних часток, на базальній поверхні потиличних часток; крововиливи в корі правої потиличної частки по базальній поверхні та лівої лобної частки по базальній поверхні; закрита травма тулубу: множинні садна в поперековій області справа, переломи ІІ правого та ІІ-ХІ лівих ребер, множинні вогнищеві крововиливи в тканині легень, розриви нижньої частки лівої легені, множинні розриви печінки та селезінки, розриви нирок; закритий осколковий перелом лівої стегнової кістки в верхній третині; закритий осколковий перелом внутрішньої кісточки правого гомілко-стопного суглобу; садна в області лівого колінного суглобу по задньо-внутрішній поверхні, в області правого колінного суглобу по задній поверхні, на задній поверхні лівої гомілки в верхній третині. Виявлені на трупі ОСОБА_9 ушкодження виникли від дії тупих предметів, що могло мати місце в процесі дорожньо-транспортної події (при зіткненні пішохода з транспортним засобом, що рухався) та по критерію небезпеки для життя відносяться до Тяжких тілесних ушкоджень. Локалізація та характер виявлених на трупі ушкоджень вказують на те, що місцем первинного контакту ОСОБА_9 з транспортним засобом була задня поверхня лівого стегна в верхній третині, де була прикладена травмуюча сила, що діяла в напрямку ззаду наперед та дещо зліва направо. Смерть ОСОБА_9 знаходиться в прямому причинному зв`язку отриманими ушкодженнями та настала в результаті гострої крововтрати, на що вказують: наявність множинних пошкоджень внутрішніх органів та кісток скелету, набряк головного мозку та легень, наявність в крові в черевній та плевральній порожнинах, нерівномірне кровонаповнення і дистрофія внутрішніх органів. Встановлений при дослідженні трупа (22.11.2017 року о 15:00 год.) ступень виразності трупних змін вказує на те, що з моменту настання смерті ОСОБА_9 до моменту дослідження могло пройти близько 28-36 годин. Можливість сприятливого кінцевого результату спричиненої ОСОБА_9 травми при своєчасному наданні медичної допомоги являється малоймовірною. При судово - токсикологічному дослідженні в крові від трупа ОСОБА_9 етиловий спирт не виявлений. (т. 2 а.с. 121 125)

- постановою про призначення авто технічної експертизи технічного стану транспортного засобу від 04.12.2017 року від 04.12.2017 року (т. 2 а.с. 126);

- висновком судової авто технічної експертизи №17-5781 від 15.12.2017 року відповідно до якого ходова частина, рульове керування й гальмова система автобуса Богдан А09201 р/н НОМЕР_1 до моменту настання ДТП перебували в працездатному стані й забезпечували водієві технічну можливості рухатися й утримувати автобус у будь-якому обраному ним напрямку, здійснювати гальмування з відомою йому ефективністю. В цих системах не було несправностей, які могли б обумовити раптове для водія відведення автобуса від вибраного напрямку або відмову систем. Система головного освітлення автобуса Богдан А09201 р/н НОМЕР_1 на момент ДТП перебувала в працездатному стані. (т. 2 а.с. 130-132);

- постановою про призначення авто технічної та транспортно трасо логічної експертизи від 04.12.2017 року (т. 2 а.с. 133);

- висновком авто технічної експертизи №17-5782 від 15.12.2017 року відповідно до якого зафіксовані в передній частинах автобуса Богдан А09201 р/н НОМЕР_1 справа фронтального типу ушкодження, у вигляді деформацій, зміщення і руйнування облицювання головних фар і ліхтарів, передній панелі, вітрового стекла, а також сліди у вигляді потертості що в тому числі відображає фактуру тканини на поверхні облицювання головних фар і ліхтарів, в сукупності характерні для утворення в результаті контактної взаємодії з об`єктом, який не має рівноміцних металу слідоутворюючих кромок, але, який володіє великою інерційною масою, тобто з тілом пішохода. Сліди й ушкодження відображають наступний механізм контакту: удар виступаючим елементом передньої частини автобуса справа з закиданням на передню панель і вітрове скло. Наїзд на пішохода мав місце у краю смуги проїзної частини, призначеної для напрямку руху автобуса Богдан А09201 від м. Одеса, перед місцям початку поширення осипи продуктів наїзду. Оскільки на місці ДТП відсутні критерії, що характеризують положення пішохода і автомобіля на проїзній частині дороги в момент їх контактної взаємодії, установити координати місця наїзду, у розглянутому випадку не представляється можливим. (т. 2 а.с. 136-139);

- постановою про призначення медико криміналістичної експертизи від 07.12.2017 року (т. 2 а.с. 140);

- висновком експерта №686 від 19.01.2018 року відповідно до якого на одязі пішохода ОСОБА_9 , 1988 року народження, виявлені ділянки потертості з ознаками деформації ниток і накладенням речовини білястого і жовтуватого відтінку на куртці синього кольору ззаду ліворуч, на задній поверхні брюк зліва, а також групи поверхневих ушкоджень різаного характеру на куртці синього кольору ззаду ліворуч і розрив на задній поверхні брюк справа. Дані ушкодження могли утворитися при контакті з автомобілем при подальшому падінні. Слідів перекочування коліс, нашарування ПММ не виявлено. Локалізація контактних ушкоджень на одязі, а також механізм утворення слідів ковзання на подошві правої кросівки вказують на те, що пішохід ОСОБА_9 у момент первинного контакту з автомобілем знаходився у вертикальному положенні і був звернений до нього задньою поверхнею тіла; травмуюча сила діяла в напрямі ззаду наперед, дещо зліва направо. Ділянки свіжої потертості на підошві правої кросівки ОСОБА_9 у вигляді вузьких косо-поздовжених смуг могли утворитися при ковзанні по слідоутворюючої поверхні в напрямку ззаду наперед, дещо зліва направо, у момент первинного контакту з транспортним засобом. Ділянка свіжої потертості на підошві правої кросівки ОСОБА_9 у вигляді вузьких поздовжніх смуг могла утворитися при ковзанні по слідоутворюючої поверхні в напрямку спереду назад при подальшому падінні. (т. 2 а.с. 143-154);

- постановою про призначення комплексно судово медичної та авто технічної експертизи від 06.03.2018 року (т. 2 а.с. 157);

- висновком експерта №57 від 22.05.2018 року відповідно до якого на підставі комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи за фактом смерті ОСОБА_9 , 1988 року народження, були виявлені наступні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма: садно на верхній повіці правого ока, дифузний крововилив в м`яких тканинах лівої потилично-тимяної області, лінійний перелом кісток склепіння та основи черепу, вогнищеві субарахноїдальні крововиливи на серединній поверхні лівих лобної та тім`яної часток, на серединній поверхні правих лобної та тимяної часток, на верхній поверхні півкуль мозочку, на верхньо-зовнішній поверхні лівої великої півкулі мозку, на базальній поверхні лобних часток, на базальній поверхні потиличних часток; крововиливи в корі правої потиличної частки по базальній поверхні та лівої лобної частки по базальній поверхні; закрита травма тулубу: множинні садна в поперековій області справа, переломи ІІ правого та ІІ-ХІ лівих ребер, множинні вогнищеві крововиливи в тканині легень, розриви нижньої частки лівої легені, множинні розриви печінки та селезінки, розриви нирок; закритий осколковий перелом лівої стегнової кістки в верхній третині; закритий осколковий перелом внутрішньої кісточки правого гомілко-стопного суглобу; садна в області лівого колінного суглобу по задньо-внутрішній поверхні, в області правого колінного суглобу по задній поверхні, на задній поверхні лівої гомілки в верхній третині. Зафіксовані в передній частині автобуса Богдан А09201 р/н НОМЕР_1 справа фронтального типу ушкодження, у вигляді деформацій, зміщення і руйнування облицювання головних фар і ліхтарів, передній панелі, вітрового скла, а також сліди у вигляді потертості що в тому числі відображає фактуру тканини на поверхні облицювання головних фар і ліхтарів, в сукупності характерні для утворення в результаті контактної взаємодії з об`єктом, який не має рівноміцних металу слідоутворюючих кромок, але, який володіє великою інерційною масою, тобто з тілом пішохода. Сліди й ушкодження відображають наступний механізм контакту: удар виступаючим елементом передньої частини автобуса з закиданням на передню панель і вітрове скло. Виявлені на трупі ОСОБА_9 ушкодження від дії тупих предметів, що могло мати місце в процесі дорожньо-транспортної події (при контакті пішохода з транспортним засобом, що рухався) та по критерію небезпеки для життя відноситься до Тяжких тілесних ушкоджень. Локалізація та характер виявлених ушкоджень вказують на те, що місцем первинного контакту ОСОБА_9 з транспортним засобом були задня поверхня лівого стегна в верхній третині, задня поверхня грудної клітини, де була прикладена травмуюча сила, що діяла в напрямку ззаду наперед та дещо зліва направо. У подальшому тіло потерпілого було відкинуто і травмувалося об дорожнє покриття. Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, характер та локалізацію ушкоджень на транспорті, встановлені обставини події ушкодження у ОСОБА_9 могли утворитися при ДТП 21.11.2017 року. Пішохід ОСОБА_9 у момент первинного контакту з автомобілем знаходився у вертикальному положенні і був звернений до нього переважно задньою поверхнею тіла. Травмуюча сила діяла в напрямі ззаду наперед, дещо злів направо. Судово медичних даних, які дозволяли б відповісти на питання: «Рухався чи стояв пішохід під час контакту з автобусом Богдан А09201 р/н НОМЕР_1 і, якщо рухався, то в якому напрямку, відносно траєкторії руху автобусу Богдан А09201 р/н НОМЕР_1 ?» дослідженням не встановлено. (т. 2 а.с. 159-173);

- постановою про призначення судової експертизи лакофарбованих покриттів та матеріалів від 20.06.2018 року (т. 2 а.с. 177-178);

- висновком судових криміналістичних експертиз від 24.07.2018 №18-2476/2237/2487 відповідно до якого сторонніх нашарувань або притертостей схожих на лакофарбовий матеріал, на частинках ЛКП (лакофарб них матеріалів (покриття), вилучених в ході огляду місця ДТП та на фрагментах, вилучених з автобусу «Богдан А-09201», р/н НОМЕР_1 , на момент дослідження немає. Надані на дослідження частки, вилучені в ході огляду місця ДТП являють собою три системи кустарного лакофарбового покриття. Надані на дослідження фрагменти вилучені з автобусу «Богдан А-09201», р/н НОМЕР_1 являють собою хаотично розташовані волокна, які склеєні між собою за допомогою полімерної речовини. На одну поверхню даних фрагментів нанесено кустарну систему лакофарбового покриття. Серед часток лакофарбового покриття, які вилучені в ході огляду місця ДТП є частки придатні для ідентифікації конкретного лакофарбового покриття. Особливі властивості покриття вказані у дослідницької та синтезуючої частині висновку. П`ятишарові частинки ЛФП, які вилучені в ході огляду місця ДТП мають загальну групову належність з п`ятишаровим лакофарбовим покриттям на фрагменті вилученому з автобусу «Богдан А- 09201», р/н НОМЕР_1 . Восьмишарова частинка ЛФП, вилучена в ході огляду місця ДТП, ймовірно, раніше становила єдину пофарбовану поверхню з восьмишаровим лакофарбовим покриттям (т. 2 а.с. 180-186);

- постановою про призначення авто технічної експертизи за обставинами дорожньо-транспортної пригоди від 01.03.2019 року (т. 2 а.с. 189-190);

- висновком експерта від 19.03.2019 року №213-А відповідно до якого, згідно комплексу вихідних даних, водій автобуса Богдан А09201 р/н НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2 та 12.3 Правил Дорожнього руху. У даній дорожній ситуації водій автобуса «Богдан» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_9 дотримуючись вимоги п. 12.3. Правил Дорожнього руху України. Відповідно до комплексу вихідних даних у даній дорожній ситуації в діях водія автобуса Богдан А09201 р/н НОМЕР_1 ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, яка з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з виникненням події цієї пригоди. (т. 2 а.с. 193-196);

- матеріалам що характеризують особу ОСОБА_4 , а саме характеристика з місця роботи, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Вираж», характеристика з місця проживання від КП «ЖКС «Хмельницький», яки позитивно характеризують ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 63-72).

Відповідно до ч. 2ст. 84 КПК Українипроцесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Вказані вище показання обвинуваченого, потерпілої та інші досліджені судом докази суд вважає достатніми,вони доповнюють один одного і в цілому відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Із урахуванням цього, а також беручи до уваги, що усі зазначені докази зібрані із дотриманням вимогКПК України, суд приймає дані докази.

Таким чином, аналізуючи та оцінюючи в сукупності встановлені і досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 знайшла своє підтвердження в суді і його дії кваліфікує за ч. 2ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та за ч. 1ст. 135 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Згідно ч. 1ст.6КК України особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України (ч. 2 цієї статті).

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст.61 Конституції України). Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст.61 Конституції Українисвідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, наприклад, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м`якого покарання, умовного засудження, відстрочки виконання вироку, давністю притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

У пункті 1Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»(із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як зазначено в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами, внесеними згідно зпостановою Пленуму Верховного Суду України №18 від 19 грудня 2008 року), при призначенні покарання заст. 286 ККсуди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Відповідно до ст.50КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

За ст.65КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ст.65КК України вказує на те, що загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогамистатей 65 - 67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у п. 1, 2, 5Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»(із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані, які характеризують його особу, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують йому покарання.

Судом враховується те, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин з необережності передбачений ч. 2ст. 286 КК України, та нетяжкий умисний злочин передбачений ч. 1ст. 135 КК України, вину в скоєнні вказаних злочинів визнав частково.

Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 вказує на те, що дані щодо наявності його судимостей в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст.. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст.. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання, суд враховує, що згідно ст.. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, є тяжким злочином; враховує особу обвинуваченого, який вчинив злочин уперше, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання та на роботі характеризується позитивно, і вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України.

За нормами п. 2 ч. 4ст. 374 КПК Україниу резолютивній частині вироку зазначаються покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом.

Відповідно до п. 20постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 КК України) застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті), які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.

Із урахуванням обставин вчинення злочинів, їх тяжкості, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують його покарання, беручи до уваги, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин з необережності та нетяжкий умисний злочин, враховуючи думку потерпілої та прокурора, які, просять суд призначити обвинуваченому покарання пов`язане з позбавленням волі, суд вважає, що виправлення останнього неможливе без ізоляції від суспільства, міру покарання обвинуваченому слід призначити в межах санкцій частин статей, за якими його визнано винним, у виді позбавлення волі,оскільки на думку суду, саме така міра покарання є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Враховуючи наслідки, які настали внаслідок ДТП, грубе порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортним и засобами.

Разом з тим,статтею 49 КК Українипередбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули певні строки давності, і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 135 КК України, ОСОБА_4 вчинив 21 листопада 2017 року і воно відповідно достатті 12 КК Українивідноситься до нетяжких злочинів.

Частиною 1ст. 135 КК Українипередбачає, що завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

Відповідно до п. 2 ч.1ст.49 КК Україниособа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

На час постановлення вироку, минуло більше трьох років, та, закінчилися строки давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбаченест. 135 ч.1 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_4 не заявляв клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1ст. 135 КК України.

Тому, враховуючи, що з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 не звертався, матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження факту умисного вчинення обвинуваченим будь-яких дій, спрямованих на ухилення від суду та слідства, та зважаючи на положення ч. 5ст. 74 КК України, останній підлягає звільненню від призначеного покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 135 КК Україниу зв`язку із закінченням строків давності.

Це узгоджується з позицією Верховного Суду, який у кримінальних провадженнях № 463/5277/16-к, № 729/1480/13-к, № 440/193/13-к, де зазначено, що для звільнення від кримінальної відповідальності заст. 49 КК Українинеобхідна згода обвинуваченого на це, а за відсутності такої згоди суд вправі звільнити лише від покарання на підставі ч. 5ст. 74 КК України.

Відповідно дост. 124 КПК Україниз обвинуваченого слід стягнути судові витрати на користь держави, пов`язані на залучення експерта.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ч. 9ст. 100 КПК України.

Арешт накладений на автобус «Богдан А-09201», р/н НОМЕР_1 , жовтого кольору, VIN НОМЕР_4 , на підставі реєстраційної картки ТЗ від 22.11.2018 року, який належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 08.12.2017 року у справі №522/22042/17, вважати скасованим відповідно до ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 29.01.2018 року.

По даному кримінальному провадженню, заявлено цивільний позов ОСОБА_7 , (т. 1 а.с. 25-28), яка просить стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майнову шкоду у розмірі 110350,00 грн., моральну шкоду в розмірі 800000,00грн.

Зазначений позов ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав в частині відшкодування матеріальних вимог повністю, який відшкодовано у повному обсязі у розмірі 110350,00грн., в частині морального відшкодування визнав частково та ним було сплачено в рахунок відшкодування 23000,00грн.

Вирішуючи питання цивільного позову, суд вважає, що зазначений позов підлягає частковому задоволенню в частині морального відшкодування з урахуванням часткового погашення обвинуваченим ОСОБА_4 збитків в розмірі 23000,00грн., виходячи із наступного.

Згідно із ч. 1, 2ст. 127 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

У відповідності із ч. 1ст. 128 КПК Україниособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.

Потерпілій спричинено моральну шкоду, яка полягає у тому, що у зв`язку із смертю ОСОБА_9 у неї значно погіршилося фінансове становище. Окрім того, що ОСОБА_9 був годувальником для сім`ї, внаслідок його втрати вона перенесла наряду з матеріальною шкодою, понесеною із витратами на проведенням похорону, поминального обіду тощо, також моральні переживання. В неї відчутно погіршилося здоров`я, було порушено звичайний спосіб життя та негативно позначилось на її психічному стані. Для поновлення стану здоров`я необхідно певний час. Значний час знаходилась в дискомфорті, було відсутнє бажання виконувати будь-які роботи по домогосподарству. За весь час перебування в судових засіданнях вона продовжувала переносити моральні страждання, що негативно впливало на нервову систему та моральний стан. Після кожного судового засідання їй потрібні були додаткові зусилля для відновлення морального стану, тому вважає, що заявлений на початку судового розгляду в 2019 році розмір моральної шкоди має бути 800 000,00 грн.;

Згідно до ч. 1, 2 п. 2ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно із п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду УкраїниПро судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди№4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням характеру та обсягу страждань, які зазнала ОСОБА_7 , беручи до уваги тривалість досудового розслідування, та тривалість судового провадження, їй повинна бути відшкодована ОСОБА_4 моральна шкода в сумі 777000,00 гривень.

Відповідно до ч. 5ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Керуючись ст. ст.368,369,370,372,374,376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1ст. 135 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

Звільнити ОСОБА_4 від покарання, призначеного за ч. 1ст. 135 КК України, на підставі ч. 1 ст.49, ч. 5 ст.74 КК Україниу зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_4 визнати винуватим в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання на виконання вироку після набрання вироком законної сили.

У строк відбуття покарання ОСОБА_4 зарахувати час його попереднього ув`язнення в Одеському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області з моменту його затримання 28 березня 2019 року до 25 березня 2020 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Арешт накладений на автобус «Богдан А-09201», р/н НОМЕР_1 , жовтого кольору, VIN НОМЕР_4 , на підставі реєстраційної картки ТЗ від 22.11.2018 року, який належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 08.12.2017 року у справі №522/22042/17, вважати скасованим відповідно до ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 29.01.2018 року.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь держави судові витрати, понесені на залучення експертів під час проведення судових експертиз по даному кримінальному провадженню в розмірі 22590 (двадцять дві тисячі п`ятсот дев`яносто) гривень 00 копійок.

Речові докази зразки лакофарбового покриття із його передньої частини автобусу «Богдан А-09201» р/н НОМЕР_3 , які були поміщенні у експертний пакет №0006939 знищити.

Речові докази осип скла у експертному пакеті № 2979975 та фрагменти жовтого кольору, схожих на лакофарбоване покриття в експертному пакеті №2979974 знищити.

Речовий доказ автобус «Богдан А09201», р/н НОМЕР_1 , вважати повернутим власнику.

Речові докази одяг та взуття загиблого ОСОБА_9 , дві куртки, кросівки, джинсові брюки, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження знищити.

Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди поданий ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_7 , моральну шкоду в розмірі 777000 (сімсот сімдесят сім тисяч) гривень 00 копійок.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_11 Добров