Рішення № 122276238, 14.10.2024, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/7525/23

Провадження № 2/638/1302/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретарів Рудської В.П., Морозової К.Д.,

представника позивача Рудницького Ю.І. ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути із ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №630754797 від 06.10.2017 року у розмірі 166 334,88 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06.10.2017 року ОСОБА_3 уклав з АТ «Альфа Банк» договір № 630754797 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії ( надалі Кредитний договір). Відповідно умов Кредитного договору Банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 22.01.2023 року заборгованість за кредитним договором становить 166 334,88 грн. Крім того, 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року. З метою досудового врегулювання спору 25.04.2023 року на адресу позичальника направлялася досудова вимога щодо виконання договірних зобов`язань, проте, відповідачем дану вимогу залишено без реагування. На підставі викладеного позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Представником відповідача надано до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що з позовними вимогами не згоден в повному обсязі, з огляду на наступне. Так, зазначає, що згідно наданого банком розрахунку, вбачається, що за період з 06.10.2017 року по 22.01.2023 року до вказаного розрахунку включено плату за розрахункове-касове обслуговування основної картки на суму 2060 грн., та плату за користування послугою SMS-інформування на суму 795 грн., які не є послугами, за які банк може отримувати плату, а отже стягнення плати за вказані послуги є незаконними. Крім того, вказує, що строк дії кредитного договору є строком дії картки та в даному випадку закінчення терміну дії договору є 09.10.2020 року, автопролонгація умовами кредитного договору не передбачена. Враховуючи викладене, вважає, що з ОСОБА_3 має бути стягнута сума заборгованості, яка існувала на момент 09.10.2022 року, а саме 5185,98 грн., та банк не мав права нараховувати прострочену заборгованість по відсотках після спливу строку дії кредитного договору.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених в письмових поясненнях.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, з`ясувавши обставини, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_3 06.10.2017 року звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк», у якій погодився з тим, що цей акцепт публічної пропозиції та укладення договору між ним та АТ «Альфа-Банк» на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сторінці, або, у разі її подальшої зміни - за іншою електронною адресою, що буде вказана в договорі.

06.10.2017 року ОСОБА_3 підписав оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, відповідно до змісту якої відповідач звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання кредиту для особистих потреб у розмірі 35 000,00 грн, у якій також погодився з процентною ставкою у розмірі 35,99 %, підписав паспорт споживчого кредиту, у якому зазначено максимальну суму Кредитної лінії - 200 000,00 грн, сума доступного кредиту на момент складання Оферти - 35 000,00 грн, процентну ставку 35,99 %, просить випустити міжнародну платіжну карту MasterCard DEBIT WORLD строком дії 3 роки з моменту випуску та у розділі ІІІ «Умови надання кредитної лінії» зазначено, що сума кредиту, яка буде доступна відповідачу в будь-який час протягом строку дії Кредитної лінії та Угоди у межах ліміту Кредитної лінії, вказаного у цій оферті, він просить повідомити у порядку, визначеному Договором.

Підписанням цієї Оферти ОСОБА_3 надав власну згоду Банку на передачу до Кредитного реєстру Національного банку України інформації у випадках і обсязі, строки та у порядку, передбачених чинним законодавством України, а також підтвердив про своє попереднє ознайомлення у письмовій формі з інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту та з інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином сторонами погоджено усі істотні умови договору, зокрема умови кредитування та розмір процентів за користування кредитними коштами.

18 серпня 2022 року відбулась зміна найменування позивача з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» відповідно до Протоколу №2/2022 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК», без зміни організаційно-правової форми.

У зв`язку з неналежним виконанням боргових зобов`язань у ОСОБА_3 перед АТ «СЕНС БАНК» виникла заборгованість станом на 22.01.2023 року у розмірі 166 334,88 грн, яка складається з тіла кредиту - 107 878,96 грн, відсотків за користування кредитом - 1204,28 грн, простроченого тіла кредиту - 52 754,83 та відсотків за прострочену заборгованість - 4496,81 грн.

АТ «СЕНС БАНК» було надіслано ОСОБА_3 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань до подання позовної заяви, яка була залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Вищенаведеними доказами, яким суд надав належну оцінку доведено факт отримання відповідачем кредиту та наявності у нього заборгованості.

Згідно даних виписки по рахунку за кредитною карткою World Debit Mastercard за період з 06.10.2017 по 22.01.2023 ОСОБА_3 користувався кредитними коштами та періодично здійснював їх погашення.

Розмір відсоткової ставки був визначений при укладенні договору та погоджений відповідачем, також попередньо обумовлювався в паспорті споживчого кредиту.

В супереч вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України ОСОБА_3 не надав до суду свого контррозрахунку, не вказав яку суму коштів він повернув за укладеним між сторонами договором кредиту.

Оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Щодо доводів відповідача з приводу незаконного стягнення 2060,00 грн. (розрахунково-касове обслуговування) та плати за користування послугою SMS-інформування у розмірі 795,00 грн., суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності ЗУ «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог ЗУ «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням та SMS-інформуванням. Банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_3 та за які Банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування, SMS-інформування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Банком, в підтвердження боргу ОСОБА_3 надано розрахунок заборгованості та виписку по рахунку боржника, яка є первинним документом та підтверджує здійснені по банківському рахунку операції, тому суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог Банку в частині стягнення із ОСОБА_3 заборгованості за тілом кредиту - 107 878,96 грн, відсотків за користування кредитом - 1204,28 грн, простроченого тіла кредиту - 52 754,83 грн. та відсотків за прострочену заборгованість - 4496,81 грн , а всього - 166 334,88 грн.

Разом з тим, враховуючи, що згідно наданих Банком розрахунків, ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу за нікчемною умовою кредитного договору було сплачено 2855,00 грн, суд приходить до висновку про необхідність перерахунку загальної заборгованості ОСОБА_3 перед банком, а саме підлягає відніманню незаконно стягнуті 2855,00 грн. за нікчемною умовою кредитного договору.

А тому з ОСОБА_3 на користь банку необхідно стягнути 163 479,88 грн. (166 334,88 - 2855) заборгованості за кредитним договором № 630754797.

Щодо посилання представника відповідача на те, що строк дії договору закінчився 09.10.2020 року, а отже банк не мав права нараховувати прострочену заборгованість по відсотках після спливу вказаного строку, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на виконання умов кредитного договору відкрито у Банку рахунок НОМЕР_7.

Згідно довідки про випущені картки вбачається, що в межах оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630754797 від 06.10.2017 року випущено наступні картки:

- НОМЕР_1 дата видачі 06.10.2017 з терміном дії до 30.09.2020 року;

- НОМЕР_2 дата видачі 19.01.2018 з терміном дії 30.09.2020 року;

- НОМЕР_3 дата видачі 06.12.2019 з терміном дії 30.11.2024 року;

- НОМЕР_4 дата видачі 06.11.2020 року з терміном дії 30.09.2025 року.

Зазначені картки були випущені в межах одного рахунку та одного кредитного договору, відповідач активно користувався кредитними коштами та здійснював операції по переказу коштів, останній раз 03.02.2022 року, що підтверджується випискою по рахунку за кредитною картою World Debit Mastercard за період з 06.10.2017 по 22.01.2023 року.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем, передбачена можливість пролонгації дії договору на новий строк, за умови дотримання клієнтом умов договору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що строк дії кредитного договору був неодноразово пролонгований банком, а отже строк дії кредитного договору не закінчився, оскільки строк дії останньої перевипущеної картки для обслуговування рахунку № НОМЕР_5 до 30.09.2025 року включно.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.252-259, 261, 525, 526, 549, 599, 610, 611, 626, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 10, 133-142, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №630754797 від 06.10.2017 року у загальному розмірі 163 479 (сто шістдесят три тисячі чотириста сімдесят дев`ять) гривень 88 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 2637,90 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Сторони:

позивач - АТ «Сенс Банк» (м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.100, код ЄДРПОУ 23494714);

відповідач - ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк