Ухвала суду № 122253712, 07.10.2024, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5091/24

Провадження № 1-кс/346/909/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 р. м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі слідчого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

заявника ОСОБА_3 ,

представника заявника ОСОБА_4 ,

дізнавача ОСОБА_5 ,

розглянувши скаргу ОСОБА_3 про скасування постанови, винесеної дізнавачем сектору дізнання Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 04.09.2024 року, про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.05.2024 року за № 12024096180000136, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 182 КК України,

ВСТАНОВИВ:

17.09.2024 року заявник звернувся із вказаною скаргою, в обгрунтування якої зазначає, що 17.04.2024 року він звернувся до вищезазначеного органу досудового розслідування із заявою, яка зареєстрована за № 3645, в якій зазначив, що ОСОБА_6 здійснила розголошення персональних даних заявника та даних досудового розслідування, чим, на думку заявника, вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 182, 387 КК України. Однак, працівники вказаного органу поліції допустили бездіяльність та не внесли протягом доби вказані заявником відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), чим порушили вимоги ст.214 КПК України. Тому заявник звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з відповідною скаргою. Ухвалою слідчого судді цього суду від 25.04.2024 року скаргу заявника задоволено, та 01.05.2024 року на виконання цієї ухвали вказаним органом поліції внесено відповідні відомості до ЄРДР та зареєстроване кримінальне провадження за №12024096180000136, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.182 КК України.

Заявник також зазначає, що тривалий час вказаний орган досудового розслідування допускав бездіяльність, але після подання заявником відповідних скарг працівниками Коломийської окружної прокурати Івано-Франківської області дано вказівки, на виконання яких дізнавач сектору дізнання зазначеного органу поліції, старший лейтенант поліції ОСОБА_5 провела допити певних осіб як свідків, після чого 04.09.2024 року винесла оскаржувану постанову про закриття кримінального провадження на підставі ч.1 п.2 ст.284 КПК України.

Однак, зазначену постанову заявник вважає незаконною та такою, що не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з таких підстав.

Обгрунтовуючи свою постанову про закриття кримінального провадження, дізнавач дійшла наступного висновку: «…вивчивши відомості, які містяться в копії витягу з ЄРДР, який ОСОБА_6 долучила для проведення засідання комісії з етики, можна дійти висновку, що жодних персональних даних ОСОБА_3 , окрім прізвища, імені та по батькові, вказано не було, а тому вбачається, що в даному випадку відсутній об?єкт кримінального проступку...».

Крім того, в оскаржуваній постанові описано допити ОСОБА_3 (заявника), ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Проте, заявник вважає, що вказані допити проведено однобічно, з метою виправдання дій винної особи та приховування факту злочинних дій, виходячи з наступного. Допит заявника проводився без участі його представника, адже на допит останній не викликався. Крім того, цей допит був проведений після чергового звернення заявника, який просив дізнавача повідомити про хід досудового розслідування. Однак, дізнавач в ході цієї розмови, з метою приховування своєї бездіяльності провела нібито допит заявника, а питання його повторного допиту взагалі не виникало, незважаючи на ту обставину, що заявник та його представник просили допитати заявника повторно.

Заявник також зазначає, що допити ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 здебільшого стосуються інших обставин, містять протиріччя та явно неправдиві відомості. Так, ОСОБА_8 зазначає, що на засіданні комісії був присутній ОСОБА_3 та агресивно висловлювався в адресу ОСОБА_6 , викладачів та керівництва Коломийського медичного фахового коледжу ім. І.Франка. Однак, заявник це заперечує, адже наявний відеозапис зборів трудового колективу, тривалістю 40 хв., та диск із цим записом долучено до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за 1202409618000053.

Проте, ОСОБА_9 вказує, що заявника на засіданні комісії з етики не було, незважаючи на той факт, що заявника було запрошено на цей захід. Крім того, засідання комісії проводилося 19.02.2024 року, однак, всі допитані працівники даного коледжу стверджують, що ОСОБА_6 надала витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, який датований «20.02.2024 р.». Отже, в цій частині повідомлено завідомо недостовірні дані органу досудового розслідування.

Крім того, заявник вказує, що, незважаючи на надані процесуальним керівником вказівки, зазначена дізнавач не провела виїмки та в будь-який інший спосіб не отримала відомостей із зазначеного кримінального провадження №12024096180000053, за ознаками кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 182 КК України, а також не було отримано жодних інших даних, таких як протоколи засідання комісії, дані книг вхідної та вихідної кореспонденції, які б могли свідчити про події, які описані в допиті свідків.

Таким чином, за час досудового розслідування, а саме з 01.05.2024 року по 04.09.2024 року вказана дізнавач не здобула жодних об?єктивних доказів, які свідчать про склад кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.182 України.

Більше того, поза увагою дізнавача залишилась та обставина, що витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань є частиною інформації, яка містить дані про досудове розслідування, тобто інформацією, яку не можна розголошувати, адже за її розголошення передбачена відповідальність, так як існує таємниця досудового розслідування, а вказані відомості складають конфіденційну інформацію про особу, їх розголошення утворюють об?єктивну сторону кримінального караного діяння, передбаченого ст.387 КК України, а факт надання вказаного витягу утворює об?єктивну сторону ст.182 КК України в частині використання та поширення конфіденційної інформації про особу.

Щодо строку звернення із даною скаргою, то заявник зазначає, що копію оскаржуваної постанови він особисто отримав 11.09.2024 р., тобто в день, коли він разом зі своїм представником брали участь в судовому засіданні, та після якого прийшли до дізнавача для повторного допиту заявника. Про отримання копії даної постанови в зазначену дату заявником здійснено власноручний запис в оригіналі цієї постанови.

З огляду на вище вказане заявник просить скасувати зазначену постанову як незаконну.

В судових засіданнях 25.09. та 07.10.2024 року заявник підтримав подану скаргу з вище викладених в ній підстав та просить скасувати оскаржувану постанову як незаконну, адже дізнавачем не проведено повного та неупередженого досудового розслідування з необхідним обсягом слідчих дій.

Дізнавач ОСОБА_5 в судових засіданнях вказала, що оскаржувана постанова є законною та винесена на підставі здійсненого повного та всебічного досудового розслідування. Зокрема, дізнавач вказала, що нею допитано вище вказаних свідків, а також заявника. Щодо тверджень останнього про нездійснення дізнавачем повторного допиту заявника, то такої необхідності дізнавач не вбачала, а також про повторний допит не клопотали ні заявник, ні його представник. Тому дізнавач просить відмовити у задоволенні вказаної скарги. При цьому вона не заперечила того факту, що копію оскаржуваної постанови заявник вперше отримав саме 11.09.2024 р.

Слідчий суддя, заслухавши вказаних учасників, вивчивши подану скаргу та матеріали відповідного кримінального провадження, дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст.2 КПК України зміст та форма кримінального проваджених повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, рівність перед законом та судом, повага до людської гідності, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Частина 2 ст. 9 КПК України закріплює обов`язок прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній мають бути викладені всі підстави, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.

Орган досудового розслідування в залежності від описаних заявником обставин, в яких останній вбачає ознаки кримінально-караних діянь, та залежно від того, як ці ознаки будуть співвідноситися з ознаками складу злочину, на власний розсуд визначає об`єм слідчих та процесуальних дій, достатній, за переконанням слідчого чи прокурора, для прийняття мотивованого рішення у відповідності до положень ч. 2 ст. 283 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 24 вказаного Кодексу кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст.32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Як відомо, згідно зі ст. 182 КК України безпосереднім об`єктом передбаченого в цій нормі проступку є право громадянина на недоторканість приватного життя, особисту та сімейну таємницю.

Предметом даного проступку є конфіденційна інформація про особу. Така інформація може закріплюватися в різних носіях: папері, касетах, дисках, фотографіях, міститися у творі, що публічно демонструється, або у творі виданому ЗМІ, тощо. До конфіденційних належать відомості, які становлять особисту або сімейну таємницю особи, наприклад інформація про сімейний стан, стан здоров`я, майновий стан, відомості про дату народження, а також будь які інші відомості, які потерпілий бажає зберегти в таємниці. Не може визнаватися конфіденційною така інформація, яка вже була раніше оприлюднена шляхом публікації або в будь-якій інший спосіб.

З об`єктивної сторони порушення недоторканості в приватне життя полягає у неправомірному втручанні в особисте чи сімейне життя особи, порушенні таємниці особистого чи сімейного життя, які проявляються в таких діях як: незаконне збирання конфіденційної інформації про особу, незаконне зберігання конфіденційної інформації, незаконне використання конфіденційної інформації, незаконне знищення конфіденційної інформації, незаконне поширення конфіденційної інформації, незаконна зміна конфіденційної інформації.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Слідчим суддею встановлено, що оскаржуваною постановою, винесеною дізнавачем сектору дізнання Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 04.09.2024 року, закрито вказане кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України.

В цій постанові зазначено, що проаналізувавши та оцінивши всі отримані під час досудового розслідування докази в їх сукупності, встановлено ті факти, що працівникам та студентам Коломийського медичного коледжу було відомо про подію, яка відбулася між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , а також про те, що студентка ОСОБА_6 під час зборів, які були організовані з приводу неправомірного випадку з боку викладача ОСОБА_3 , під час яких були присутні студенти та викладачі навчального закладу, які протягом тривалого часу працюють в даному навчальному закладі, в тому числі був присутній викладач ОСОБА_3 .. В присутності вказаних осіб ОСОБА_6 розповіла про вищезазначені події та повідомила присутніх про те, що вона звернулася до Коломийського районного відділу поліції із заявою про неправомірні дії викладача ОСОБА_3 . В подальшому ОСОБА_6 долучила як підтвердження вказаного факту звернення до органу поліції для проведеного засідання комісії з етики, на якому розглядалося питання про розгляд звернення батьківського комітету коледжу, яке надійшло до адміністрації коледжу, щодо питання про випадок, що відбувся у коледжі 30.01.2024 року за її участі.

Вивчивши відомості, які містяться в копії даного витягу з ЄРДР, дізнавач дійшла висновку, що жодних персональних даних ОСОБА_3 , окрім прізвища, імені та по батькові, вказано не було, а тому відсутній об`єкт кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України.

З оскаржуваної постанови вбачається, що висновки дізнавача ґрунтуються на зібраних під час здійснення досудового розслідування доказах, а саме на допитах свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які узгоджуються між собою і свідчать про об`єктивність та законність висновків дізнавача щодо відсутності в діях осіб в межах обставин, про які зазначав заявник у заяві про вчинення кримінального правопорушення, складу кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.182 КК України.

Таким чином, на підставі наведеного слідчим суддею встановлено, що підстав для висновку, що здійснене дізнавачем досудове розслідування та винесення за його наслідками оскаржуваної постанови відповідають вищевказаним вимогам ч.2 ст.9 КПК України, які передбачають, що орган досудового розслідування зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

При цьому слідчий суддя вважає, що доводи заявника про незаконність оскаржуваної постанови зводяться до його незгоди із цим рішенням, а також до незгоди заявника зі змістом показань допитаних дізнавачем свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . При цьому заявником не зазначено будь-яких істотних обставин, які би вплинули (могли вплинути) на прийняття дізнавачем рішення за наслідками проведення розслідування, і що саме ці обставини залишилися поза увагою дізнавача. Отже, вжиті дізнавачем заходи слідчий суддя вважає достатніми для прийняття рішення про закриття даного кримінального провадження.

Тому в задоволенні скарги слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Встановлено, що копію оскаржуваної постанови заявник отримав 11.09.2024 року, а розглядувану скаргу подав до суду 17.09.2024 року, тобто у встановлений законом строк. про що свідчить відповідна відмітка. Отже, відсутні підстави вирішувати питання про поновлення процесуального строку на подання даної скарги.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303-309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

у задоволенні скарги про скасування постанови, винесеної дізнавачем сектору дізнання Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 04.09.2024 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.05.2024 року за № 12024096180000136, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 182 КК України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з часу її постановлення.

Повний текст ухвали складено 09.10.2024 р. о 16 год.

Слідчий суддя: ОСОБА_1