Рішення № 122211791, 30.09.2024, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/968/24

2/468/530/24

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2024 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Янчук С.В., за участю секретаря Онофрійчук М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу за позовом адвоката Заливчого Ярослава Валерійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Заливчий Ярослав Валерійович, який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, яким просив визнати виконавчий напис №4904, вчинений 10.09.2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про стягнення з нього на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованості в розмірі 762830,40 грн., таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову зазначив, що про наявність виконавчого напису та його виконання позивачу відомо не було. Будь-яких претензій з боку банка не отримував, а дізнався про арешт банківських рахунків, відкритих на його ім`я, на підставі постанови державного виконавця лише у квітні 2024 року. На його думку вказаний виконавчий напис було видано безпідставно, а тому він має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки вимога щодо стягнення з нього заборгованості, не є безспірною. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі №826/20084/14 визнана нечинноюпостанова КМУ від 26.11.2014 року №662, якою внесені зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, щодо можливості стягнення за кредитними договорами, укладеними в простій письмовій формі, при цьому зазначив, що з відповідачем нотаріально посвідчених кредитних договорів не укладалось. Також вказав на безпідставність стягнення заборгованості за період з 06.04.2007 року по 31.08.2015 року, оскільки відповідач у 2011 році вже звертався до суду з позовом про зверення сягнення на предмет застави (автомобіль DAEWOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 ) в рахунок погашення заборгованості станом на 04.07.2011 року та при цьому відповідач використав своє право дострокового стягнення суми заборгованості відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України. Сума пені значно перевищує суму боргу за кредитом, що на думку позивача не відповідає засадам справедливості та розумності. Також вважає безпідставним нарахування неустойки після пред`явлення до позичальника вимоги згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України. Крім того, має місце сплив строку позовної давності. Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просить суд визнати вищевказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 15.05.2024 року було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою від 17.05.2024 року вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вищевказаного виконавчого напису.

30.07.2024 року до суду надійшов відзив, згідно якого представник відповідача заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що вчинення виконавчого напису нотаріусом було здійснено з дотриманням вимог діючого законодаства, в наслідок не виконання позивачем взятих на себе грошових зобов`язань за кредитним договором. Також заперечував щодо розміру витрат на правничу допомогу, посилаючись на їх необгрунтованість та не доведеність. Крім того, вважає, що є підстави для закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки 18.07.2024 року між сторонами було укладено договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором, в результаті чого позивач вже не має заборгованості за кредитиним договором.

В свою чергу представником позивача було надано до суду відповідь на відзив, згідно якої вважає, що вартість послуг на правову допомогу в розмірі 15000 грн. є співмірною із значенням справи для позивача. Факт надання правничої допомоги за договором про надання правової допомоги підтверджується складанням та поданням представником позивача заяви про забезпечення позову, позовної заяви, відповіді на відзив на позовну заяву. Розмір витрат на правову допомогу не суперечить судовій практиці та є співрозмірним. Вважає, що відсутні підстави для для закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки факт укладання 18.07.2024 року між сторонами договору про врегулювання заборгованості за кредитним договором не спростовує доводів сторони позивача в частині невідповідності дій нотаріуса та банку чинному законодавству, крім того залишається неврегульованим питання щодо примусового виконання спірного вищевказаного виконавчого напису.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Наданий представником відповідача відзив одночасно містить заяву останнього про розгляд справи у його відсутність.

Третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася вчасно та належним чином. Пояснень від неї не надходило.

Дослідивши наявні у справі матеріали (копію заяви ОСОБА_1 від 30.04.2024 року; копію виконавчого напису від 10.09.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за №4904; копію договору кредиту від 06.04.2007 року; копію рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 10.10.2011 року по справі №2-517/11; копію рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 22.11.2011 року по справі №22-ц-3216/11; копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.07.2015 року; копію договору про надання професійної правової (правничої) допомоги від 07.05.2024 року; договір від 18.07.2024 року про врегулювання заборгованості за кредитним договром №NKGDAU00220097 від 06.04.2007 року; меморіальний ордер від 18.07.2024 року; Інформація про виконавче провадження), суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і можливість задоволення позову.

Судом встановлено, що 06.04.2007 року між Акціонерним товариством комерційним банком «ПРИВАТБАНК» (на той час ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК») та позивачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №NKGDAU00220097, згідно умов якого останній отримав кредит на умовах, визначених в договорі. Того ж дня між сторонами було укладено договрі застави рухомого майна, згідно умов якого позивач надав в заставу автомобіль ЗАЗ модель DAEWOO, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 10.10.2011 року по справі №2-517/11 було частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме в рахунок погашення заборгованості позивача за вищевказаним кредитним договором, яка виникла станом на 04.07.2011 року в розмірі 10909,28 доларів США було звернуто стягнення на предмет застави вищевказаний автомобіль.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 22.11.2011 року по справі №22-ц-3216/11 вищевказане рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 10.10.2011 року було скасоване, позов задоволено частково, а саме звернуто стягнення на предмет іпотеки вищевказаний автомобіль, в рахунок погашення заборгованості позивача за вищевказаним кредитним договором, яка становила в розмірі 6813,78 доларів США.

10.09.2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №4904, яким нотаріусом запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №NKGDAU00220097 від 06.04.2007 року в розмірі 35927,05 доларів США, що еквівалентно 761130,40 грн., а саме: 7396,44 доларів США залишок заборгованості за кредитом; 6656,95 доларів США залишок заборгованості за відсотками; 529,44 доларів США 27339,09 грн. - комісія; 21344,22 доларів США пеня; 1700 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, а всього 762830,40 грн. Строк, за який проведено стягнення, - 8 років, 4 місяці, 25 днів, а саме з 06.04.2007 року по 31.08.2015 року.

На підставі вказаного виконавчого напису державним виконавцем було відкрито виконавче провадження 06.06.2016 року.

Відповідно до вимогст. 81 Цивільного процесуального кодексу Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 18 Цивільного кодексу Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису, який є нотаріальною дією, регламентується як статтею 34, главою 14 Закону України «Про нотаріат», так і главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Мінюстом України №296/5 від 22 лютого 2012 року з наступними змінами (далі Порядок №296/5)

Згідно п. 19ст. 34 Закону України «Про нотаріат»виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно дост. 88 Закону України «Про нотаріат»нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Виходячи з положеньст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Зі змісту виконавчого напису вбачається, що він був вчинений нотаріусом на підставі п.2 вказаного вище Переліку.

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, передбачена можливість вчинення виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, та для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, встановлені такі документи: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно ч.4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 29.01.2019 року по справі №910/13233/17 Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів"зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинноюПостанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів"в частині, з моменту її прийняття.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001, згідно якої кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

В свою чергу стороною відповідача не доведено належними та допустимими доказами того, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису було надано оригінал саме нотаріально посвідченого кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказаний кредитний договір було укладено лише в простій письмовій формі, а тому не є тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Крім того, як зазначалось вище, внаслідок порушення позивачем умов вищевказаного кредитного договору щодо своєчасного повернення коштів, відповідачем мало місце звернення до суду в 2011 року з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме в рахунок погашення заборгованості позивача за вищевказаним кредитним договором, яка виникла станом на 04.07.2011 року в розмірі 10909,28 доларів США. По результатам розгляду рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 22.11.2011 року по справі №22-ц-3216/11 рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 10.10.2011 року було скасоване, позов задоволено частково, а саме звернуто стягнення на предмет іпотеки вищевказаний автомобіль, в рахунок погашення заборгованості позивача за вищевказаним кредитним договором. Дане рішення набрало законної сили.

Зі змісту даних рішень вбачається, що при подачі позову про звернення стягнення на предмет іпотеки банк посилався на частину 2 статті 1054, частину 2 статті 1050 ЦК України, згідно з якими мав право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту.

Разом з тим, з копії виконавчого напису нотаріуса, вчиненого на кредитному договорі вбачається, що банк, звертаючись до приватного нотаріуса, замість нарахування сум за прострочене зобов`язання, знову розрахував заборгованість позичальнику за кредитним договором за увесь період дії договору до звернення до суду в 2011 році та після цієї вимоги станом на 31.08.2015 року, яка, на його думку, складається з: 7396,44 доларів США залишок заборгованості за кредитом; 6656,95 доларів США залишок заборгованості за відсотками; 529,44 доларів США 27339,09 грн. - комісія; 21344,22 доларів США пеня.

За наведеного, вимога банку, пред`явлена до приватного нотаріуса з метою вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, не могла вважатися безспірною, так як була розрахована не лише за період, який перевищував три роки позовної давності, а ще й не відповідала нормам матеріального права, з огляду на те, що після первісного звернення банка до суду з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості шляхом звернення стягнення на заставне майно, яка звернута за рішенням іншого суду, кредитний договір припинив свою дію, а банк втратив можливість нарахування та стягнення з позичальниці сум за кредитним договором, в тому числі і відсотків, комісій та пені.

Висновок про підстави припинення дії договору при направленні позичальнику вимоги про дострокове виконання зобов`язання міститься у висновку про правильне застосування норм права, викладеному Великою Палатою Верховного Суду при розгляді справи №444/9519/12 у постанові від 28 березня 2018 року №1410цс18, де Великою Палатою виснувано, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином відповідачем приватному нотаріусу на підтвердження існування безспірної заборгованості боржника ОСОБА_1 надано кредитний договір, який припинив свою дію, та розрахунок боргу, який здійснено банком на підставі цього договору за період, який перевищує три роки, в тому числі і після дати припинення дії кредитного договору, що виключає можливість обрахування кредитором безспірної кредитної заборгованості для вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Аналіз досліджених судом обставин дає підстави для виснову щодо порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, а відтак відсутності законних підстав у нотаріуса для його вчинення, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача з приводу того, що є підстави для закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки 18.07.2024 року між сторонами було укладено договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором, в результаті чого позивач вже не має заборгованості за кредитиним договором, суд не бере до уваги та відхиляє їх.

З наявних в матеріалах справи копій договору про врегулювання заборгованості за кредитним договором №NKGDAU00220097 від 06.04.2007 року та меморіального ордеру від 18.07.2024 року вбачається припинення вищевказаного кредитного зобов`язання позивача шляхом сплати частини заборгованості та прощення іншої частини заборгованості позичальником.

Згідно п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Предметом спору у даній справі виступає не заборгованість за кредитним договором №NKGDAU00220097 від 06.04.2007 року, а законність вчинення нотарісом вищевказаного виконавчого напису, а відтак предмет спору в даній справі не припинив своє існування. Крім того, слушними є доводи сторони позивача про наявність відкритого виконавчого провадження щодо виконання даного виконавчого напису.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд прийшов до наступних висновків.

В наданому відзиві на позов представник відповідача заперечував щодо стягнення витрат на правову допомогу, посилаючись на їх недоведеність та необгрунтованість.

Згідно ч.ч. 1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (ч.3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137 ЦПУ України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу, суд, зокрема, враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову (ч.3 ст. 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст. 141 ЦПК України).

Отже, гонорар адвоката визначається за умовами договору про надання правничої допомоги, залежить від обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості. Такі витрати мають бути співмірними (складність справи, витрачений час тощо). На підтвердження своїх вимог сторона, яка вимагає їх відшкодувати, має надати детальний опис робіт, виконаних адвокатом.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зробила висновок про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження обумовлених витрат в матеріалах справи наявний договір про надання професійної правової (правничої) допомоги від 07.05.2024 року. Також факт надання правничої допомоги за договором про надання правової допомоги підтверджується складанням та поданням представником позивача заяви про забезпечення позову, позовної заяви та відповіді на відзив на позовну заяву. За вказаним договором, загальна сума плати становить 15000 грн.

На думку суду співмірним розміром правничої допомоги, з урахуванням складності даної справи, реального часу надання правничої допомоги та обсягу необхідної до виконання роботи, беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у даній справі до 10000 грн.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі сумі 1211 грн. 20 коп. - за подачу позову та 605 грн. 60 коп. - за подачу заяви про забезпечення позову, а всього 1816 грн. 80 коп.

Загальна сума судових витрат становитть 11816 грн. 80 коп.

На підстав викладеного та керуючись ст.ст.2,10-13,81,258,259,263-265,268, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною від 10 вересня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за №4904 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (на той час ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК») заборгованості в розмірі 762830,40 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 11816 (одинадцять тисяч вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок.

Апеляційна скаргана рішеннясуду можебути поданапротягом тридцятиднів здня проголошеннярішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570).

Третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна (вул.. Центральна, буд. 6/9, м. Дніпро, 49000).

Повне судове рішення складене 30.09.2024 року.

СУДДЯ: