Вирок № 122202506, 10.10.2024, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 10.10.2024Справа № 554/7281/22 Провадження № 1-кп/554/365/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2024 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі :

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

потерпілого - ОСОБА_7 ,

представника потерпілого- ОСОБА_8 ,

обвинуваченого - ОСОБА_9 ,

захисників - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Деркачі, Миргородського району, Полтавської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, працюючого слюсарем-сантехніком Миргородської управляючої компанії КП Миргородської міської ради, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

встановив:

І. ДОВЕДЕНЕ ОБВИНУВАЧЕННЯ

11 січня 2022 року приблизно о 16 годині 55 хвилин ОСОБА_9 , керуючи автомобілем «Skoda Octavia», д. н. з. НОМЕР_1 , рухався у м. Миргороді вулицею Гоголя в напрямку Миргородської міської лікарні та при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого на перехресті з вулицею Озерною, позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра» Правил дорожнього руху України, діючи з необережності, в порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, не зменшив швидкості руху, не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_12 , що переходила проїзну частину по пішохідному переходу зліва направо відносно руху його автомобіля. Внаслідок чого допустив наїзд на неї, спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння та в подальшому смерть.

У потерпілої ОСОБА_12 виявлено: крововиливи в м`які покрови голови; конвекситальні гематоми обох півкуль головного мозку; забій речовини головного мозку в лівій тім`яній ділянці; переломи 2, 3 ребер справа; переломи правої ключиці; перелом правої великогомілкової кістки в середній третині; синці праворуч в ділянці шиї та ключиці, області 2-3 ребер справа; гематоми правої скроневої ділянки, лівого надбрів`я.

Причиною її смерті у лікарні ІНФОРМАЦІЯ_4 року стала тупа травма голови, що призвела до виникнення крововиливів у м`які тканини голови, м`яку мозкову оболонку, утворення конвекситальних гематом обох півкуль головного мозку, забою речовини головного мозку та ускладнилась набряком речовини головного мозку.

ІІ. КВАЛІФІКАЦІЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ

Дії ОСОБА_9 кваліфікуються за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.

ІІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ

Обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не визнав.

Пояснив, що 11 січня 2022 року у вечірній час доби, після завершення роботи він на своєму автомобілі «Skoda Octavia», д. н. з. НОМЕР_1 , який знаходився в технічно справному стані їхав за кермом вулицею Гоголя міста Миргорода. На передньому пасажирському сидінні сидів його напарник ОСОБА_13 , з яким разом працюють, на задньому сидінні в дитячому кріслі знаходилась його малолітня донька ОСОБА_14 . Сутеніло та була майже темна пора доби, проте вуличне освітлення не було увімкнуте. Проїзна частина має по дві смуги руху в кожному напрямку, розділена подвійною суцільною смугою. Майже на всю ширину дорога була розчищена від снігу, але мала місце ожеледиця, на узбіччях ще був сніг. Рухався зі швидкістю біля 40 км/году напрямку ЦРЛ від вулиці Д. Апостола м. Мирогорода з увімкненим ближнім світлом фар. Оскільки закінчувався робочий день, на проїзній частині було багато транспорту, як зустрічного, так і попутного.

Під`їжджаючи до центрального входу парку «Шевченка» та наближаючись до Керамічного коледжу він побачив, що справа на проїзній частині, а саме на правій смузі його напрямку та частково на узбіччі стояли припарковані автомобілі, тому він завчасно перелаштувався у ліву смугу і далі рухався лівою смугою ближче до подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки, приблизно на відстані 0,5 м. У цей час в зустрічному напрямку по обох смугах рухались транспортні засоби з увімкненим ближнім світлом фар. Він побачив, що легковий автомобіль з яскравим світлом фар, який рухався лівою смугою у зустрічному напрямку, зупинився з увімкненим лівим покажчиком повороту перед проїзною дорогою до бару « ОСОБА_15 », який розташований справа по ходу його руху. Вважаючи, що цей автомобіль має намір повернути ліворуч, він зупинився, щоб його пропустити. Одразу за ним зупинилось ще кілька автомобілів, серед яких був мікроавтобус, ще один легковий та вантажний автомобіль-фургон, які не могли об`їхати перший легковий автомобіль. Вони стояли ближче до подвійної лінії дорожньої розмітки, на відстані близько 0,5 м. Він продовжив рух лівою смугою.

Наближаючись до пішохідного переходу, розташованого навпроти Керамічного коледжу він неочікувано для себе побачив, що в районі пішохідного переходу із задньої частини автомобіля, який стояв на крайній смузі зустрічного напрямку останнім, на відстані близько 15 метрів від його автомобіля з`явився пішохід, який не дивився вправо, не звертав уваги на його автомобіль та переходив дорогу зліва направо в бік Керамічного коледжу. Щоб уникнути наїзду на пішохода він загальмував, але через те, що відстань до нього була малою та дорожнє покриття було слизьке, автомобіль не зміг раптово зупинитись і стався наїзд на пішохода передньою частиною автомобіля.

Після зупинки, вийшов з автомобіля та на проїзній частині побачив лежачою травмовану жінку, одягнену в темний одяг. Далі зі свого телефону викликав швидку та повідомив поліцію. На момент пригоди вуличне освітлення було вимкнене і пішохідний перехід не підсвічувався.

На запитання учасників процесу пояснив, що складені на місці події поліцією документи підписував власноручно. Узбіччя вулиці Гоголя м. Миргорода були засніжені. Кількості попутних транспортних засобів безпосередньо перед зіткненням не пам`ятає. Інших пішоходів, окрім потерпілої, на пішохідному переході не було. Остання швидко вийшла з-за вантажівки, яка обмежувала йому видимість пішохідного переходу, трохи під кутом біля пішохідного переходу. Наближаючись до пішохідного переходу, він рухався зі швидкістю приблизно 40 км/год, не пригальмовував, вважаючи таку швидкість безпечною. В який саме момент почав гальмувати не пам`ятає. Точної відстані, на якій перебувала пішохід від розмітки пішохідного переходу теж не пам`ятає. Після наїзду автомобіль трохи проїхав та зупинився на розділовій смузі. Після дорожньо-транспортної пригоди кілька разів оплачував ліки потерпілій. Особисто він та його пасажири тілесних ушкоджень не отримали. Його автомобіль Шкода Октавія внаслідок ДТП отримав ушкодження правої передньої частини, капоту. Слідчий експеримент із ним не проводився. Відеореєстратора у нього не було. Цією вулицею раніше неодноразово їздив, бо є місцевим жителем.

Цивільні позови прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_12 та потерпілого ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не визнав, оскільки вважає себе невинуватим.

Незважаючи на такі показання обвинуваченого, його провина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доводиться такими доказами.

11.01.2022 року о 17.03 годині зі служби «102» надійшло повідомлення про те, що цього дня о 17.02 години у АДРЕСА_3 на пішохідному переході водій ОСОБА_9 на автомобілі Шкода Октавія д.н. НОМЕР_1 збив пішохода ОСОБА_12 , яка була одразу госпіталізована (т. 1 а.с. 196, т. 2 а.с. 39-41).

Указані відомості 11.01.2022 року внесені до ЄРДР за №12022170550000033 (т. 1 а.с. 191-192)

Згідно з протоколом від 11.01.2022 року, під час огляду місця події, проведеного з участю понятих та ОСОБА_9 , установлено наступні погодні умови: опади відсутні, температура повітря -5 С. Асфальтобетонне покриття сухе, нерівності та пошкодження дорожнього покриття відсутні. Проїзна частина вулиці Гоголя м. Миргорода в напрямку перехрестя із вулицею Озерною пряма має по дві смуги для руху в одному напрямку. Дорожня розмітка - подвійна суцільна смуга посередні. У напрямку руху автомобіля маються дорожні знаки 5.35.1, 5.35.2 (пішохідний перехід) та 1.14.1 ПДР (зебра). Освітлення вуличне міське. Посередині проїзної частини за пішохідним переходом виявлено автомобіль «Skoda Octavia», д. н. з. НОМЕР_1 із пошкодженням лобового скла справа. За автомобілем, на відстані 0,5 м від краю проїзної частини виявлено продукти харчування. Сліди шин на місці події відсутні. На схемі маються розміри проїзної частини та детальне розташування автомобіля «Skoda Octavia», д. н. з. НОМЕР_1 , установлено місце наїзду на пішохода - на пішохідному переході, зі слів водія. Із фототаблиць слідує, що на момент огляду вуличне освітлення увімкнуте, прямо над пішохідним переходом мається увімкнений ліхтар (т. 1 а.с. 197-205).

Відповідно до довідок Полтавського обласного центру з гідрометеорології від 21.07.2022 року № 9916-03-46/92 та метеослужби ВЧ НОМЕР_2 від 26.07.2022 року № 939, вдень 11.01.2022 року у м. Миргороді відмічалась хмарна погода, о 17.30 годин розпочався невеликий сніг, до цього опадів не спостерігалось, вітер північної чверті, 5-10 м/с, температура 4-6 С морозу ( т. 2 а.с. 43, 45).

За результатами медичного огляду від 11.01.2022 року, у ОСОБА_9 ознак сп`яніння не виявлено (т. 1 а.с. 208).

Оглядом відеозаписів з камер спостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого по АДРЕСА_3 установлено, що міське освітлення вулиці Гоголя міста Миргорода увімкнуто 11.01.2022 року приблизно о 16.23 години ( т. 1 а.с. 217-226).

За даними довідки КП «Спецкомунтранс» Миргородської міської ради № 05-23/22 від 12.01.2022 року, вуличне освітлення на перехресті вулиць Озерної та Гоголя м. Миргорода було ввімкнуто 11.01.2022 року о 16 годині 24 хвилини ( т. 1 а.с. 237). Розбіжність у часі, приблизно 1 хвилина, з огляду на можливу асинхронність увімкнення різних ділянок вулиці чи не абсолютну точність годинників, не є суттєвою та не впливає на з`ясовані обставини справи.

12.01.2022 року оглянуто речі потерпілої ОСОБА_12 , у які вона була одягнута під час ДТП, видані її чоловіком. Куртка тканинна має розрив правого рукава, на носках обох зимових черевик маються потертості підошви (т. 1 а.с. 212-215, т. 2 а.с. 6-7).

08.03.2022 року слідчим у приміщенні Миргородської ЦРЛ по АДРЕСА_3 оглянуто оголений труп ОСОБА_12 із гіпсовою пов`язкою на правій нозі (т. 1 а.с. 232-234).

У відповідності до висновків судово-медичних експертиз № 67 від 26.02.2022 року, № 67А від 26.05.2022 року, № 51 від 30.06.2022 року, причиною смерті ОСОБА_12 стала тупа травма голови, що призвела до виникнення крововиливів у м`які тканини голови, м`яку мозкову оболонку, утворення конвекситальних гематом обох півкуль головного мозку, забою речовини головного мозку та ускладнилась набряком речовини головного мозку. У неї виявлено тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, у виді: конвекситальних гематом обох півкуль головного мозку, забою речовини головного мозку в лівій тім`яній ділянці, переламу 2-3 ребер справа, переламу правої ключиці, переламу правої великогомілкової кістки в середній третині, синців праворуч в ділянці шиї та ключиці, області 2-3 ребер справа, гематоми правої скроневої ділянки, лівого надбрів`я, які могли утворитись при дорожньо-транспортній пригоді 11.01.2022 року. Етиловий спирт не виявлений, дані про стан її сп`яніння відсутні. Виявлені у ОСОБА_12 тілесні ушкодження могли утворитись внаслідок наїзду легковим автомобілем, що рухається на пішохода, яка у момент первинного контакту перебувала у вертикальному положенні, вірогідніше за все рухалась з опором на праву ногу і була обернена задньо-зовнішньою поверхнею правої гомілки до виступаючої частини автомобіля (т. 1 а.с. 248-252, т. 2 а.с. 1, т. 2 а.с. 24-26, т. 2 а.с. 28-38).

Згідно з даними судової медико-криміналістичної експертизи № 53-МК від 24.02.2022 року, на одязі ОСОБА_12 виявлено такі ушкодження: на пальто від нижнього краю шва пройми рукава з переходом на правий рукав та передню поверхню правої поли, розрив шовних ниток, який утворився від дії сили на перерозтягнення; на чоботях маються зчіси, які утворились в результаті ковзання та тертя об рельєфну поверхню, яким могло бути дорожнє покриття, при чому направлення сили дії було від задника до носка, зліва направо. Враховуючи механізм пошкоджень та слідів на одязі та взутті ОСОБА_12 , які утворились при контактуванні з транспортним засобом, в момент ДТП, вірогідніше всього потерпіла знаходилась в русі та в вертикальному положення (т. 2 а.с. 2-5).

Потерпілий ОСОБА_7 (чоловік загиблої) пояснив суду, що 11.01.2022 року дізнався про ДТП, у яке втрапила його дружина та одразу поїхав до лікарні, де з`ясував, що вона у тяжкому стані та в подальшому лікувалась. ІНФОРМАЦІЯ_4 року, не приходячи до свідомості, померла в лікарні. Обвинувачений ОСОБА_9 надавав допомогу на її лікування в сумі 11000 грн. Заявлений ним цивільний позов підтримує.

Крім того, зазначив, що був присутній при вилученні одягу ОСОБА_12 , у який вона була одягнута під час ДТП. Це був темний одяг та взуття без світловідбивних елементів.

Також із ним проводився слідчий експеримент, дані якого підтверджує, зокрема, щодо звичної швидкості руху його дружини, в тому числі, коли вона йшла через пішохідний перехід дорогою додому. Вона ніколи не поспішала і поспішати їй було нікуди, оскільки до відправлення автобуса додому - 17.20 годин маршрутом «Білики-Шахворостівка» було достатньо часу. До зупинки вказаного автобуса від місця наїзду на неї - 150 метрів, спортом не займалась, характеризує її позитивно. Робочий день ОСОБА_12 , яка працювала бухгалтером дитячого садка, тривав із 8 до 17 години, у цей день її навіть відпустили трохи раніше. У темну пору вона також зазвичай носила мобільний телефону в руці, з ввімкненим ліхтарем.

Під час проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_7 , проведеного 14.02.2022 року, у темну пору доби, при штучному освітленні, останній повідомив, що погодні умови, стан проїзної частини та освітлення відповідають тим, які мали місце під час наїзду на його дружину, бо він одразу виїздив на місце події.

За його активної участі було експериментальним встановлено середній час руху пішохода ОСОБА_12 пішохідним переходом, який склав 5,95 секунд.

Також експериментальним шляхом, з урахуванням повідомлених ОСОБА_9 швидкості його руху приблизно 36 км/год, вирахувано, що віддалення автомобіля Шкода Октавія від місця наїзду в момент виходу пішохода на проїзну частину дороги та пішохідний перехід, позначений дорожньою розміткою та дорожніми знаками, становить 59, 5 м. У цей момент пішохода чітко видно у світлі фар автомобіля Шкода Октавія.

Було перевірено й версію водія ОСОБА_9 про рух зустрічних автомобілів, зокрема на різних від нього відстанях, та встановлено, що видимість пішохода при цьому не змінюється, його чітко видно у ближньому світлі фар.

Ще, з урахуванням максимально можливої в населеному пункті швидкості руху ОСОБА_9 50 км/год, вирахувано, що віддалення автомобіля Шкода Октавія від місця наїзду в момент виходу пішохода на проїзну частину дороги та пішохідний перехід, позначений дорожньою розміткою та дорожніми знаками становить 82,1 м. У цей момент пішохода чітко видно у світлі фар автомобіля Шкода Октавія, видимість елементів дороги складала 100 м (т. 1 а.с. 227-231).

Свідок ОСОБА_16 - лікар швидкої допомоги м. Миргорода пояснив, що виїздив на виклик про ДТП неподалік керамічного технікуму м. Миргорода, приблизно за 2-3 метри від розмітки пішохідного переходу виявили потерпілу на проїзній частині. Вона була жива, але не рухалась. Її одразу завантажили в автомобіль та госпіталізували. На вулиці було темно, місце ДТП освітлювалось погано, але місце, де лежала потерпіла було видно. Припаркованих автомобілів поруч не бачив.

Свідок ОСОБА_17 - водій швидкої допомоги м. Миргород пояснив суду, що 11.01.2022 року у складі бригади швидкої допомоги прибув на виклик про ДТП до керамічного технікуму м. Миргорода, де на проїзній частині приблизно за 5 метрів від пішохідного переходу виявили потерпілу ОСОБА_12 , яку завантажили до автомобіля та госпіталізували. Попереду неподалік стояв автомобіль Шкода та водій, який допустив ДТП.

Свідок ОСОБА_18 - інспектор поліції пояснив, що 11.01.2022 року перебував на службі в парі з інспектором поліції ОСОБА_19 . У вечірній час отримали виклик про дорожньо-транспортну пригоду біля керамічного технікуму м. Миргорода та одразу прибули туди. На місця пригоди вже була карета швидкої допомоги, посеред проїзної частини за пішохідним переходом знаходився автомобіль Шкода Октавія. Перед ним лежала жінка, яку забрала швидка, поряд жінки була сумка з продуктами. Пішохідний перехід освітлювався, проїзна частина була суха, не слизька. Зі слів водія Шкоди та його пасажира, під час ДТП було темно і їх засліпив зустрічний транспорт, тому вони не побачили пішохода. На узбіччі транспортних засобів не було. В подальшому прибув слідчий та здійснював огляд місця пригоди. Напарниця отримала письмові пояснення учасників руху, ні до кого заходів впливу не застосовувалось.

Свідок ОСОБА_19 - патрульна поліції пояснила суду, що 11.01.2022 року разом з напарником ОСОБА_18 виїздила на ДТП поблизу керамічного технікуму м. Миргорода. На момент приїзду швидка забирала потерпілу з проїзної частини. За кілька хвилин прибув слідчий та розпочав огляд місця події. Вона отримувала письмові пояснення учасників події. Водій автомобіля ОСОБА_20 підтвердив, що допустив ДТП, рухався зі швидкістю біля 40 км/год, яким чином пішохід-жінка переходила дорогу пояснити не зміг. Вказаний автомобіль мав пошкодження передньої частини. В подальшому водія освідували на стан сп`яніння, він виявився тверезим. Автомобіль Шкода стояв приблизно за 10-15 метрів за пішохідним переходом. Сумка з продуктами лежали на пішохідному переході та за ним по ходу руху вказаного автомобіля. Дорога освітлювалась, але не дуже чітко, проїзна частина була суха, пішохідний перехід та підхід до нього розчищені. На місці ДТП була подвійна суцільна смуга, тому зустрічному по відношенню до автомобіля Шкода Октавія транспорту повертати ліворуч було не можна.

Свідок ОСОБА_21 пояснив суду, що працює слідчим СВ Миргородського райвідділу поліції, має вищу юридичну освіту. 11.01.2022 року до поліції надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду поблизу керамічного технікуму АДРЕСА_3 . Він як слідчий виїхав на місце пригоди, де виявив по центру проїзної частини вулиці Гоголя автомобіль «Skoda Octavia», д. н. з. НОМЕР_1 із розбитим переднім лобовим склом. Зі слів водія вказаного автомобіля він напередодні рухався з центру міста зі швидкістю 40-50 км/год та здійснив наїзд на жінку, на пішохідному переході. Тому слідчий провів огляд місця події та зафіксував у протоколі всі виявлені обставини. Зазначив, що проїзна частина була суха, очищена, опадів не було. Під час огляду ближче до правого боку проїзної частини за пішохідним переходом виявив сумку потерпілої з продуктами. На місця виявлення автомобіля перехресть немає. Поворот до лікарні лише приблизно за 30 м. звідти. Вихід з тротуару до пішохідного переходу був розчищений, інша частина узбіччя засніжена. Інших автомобілів поряд не було. Також повідомив, що в подальшому проводив слідчий експеримент та підтверджує зафіксовані в ньому обставини щодо визначення швидкості та траєкторії руху пішохода ОСОБА_12 зі слів свідків. Обвинувачений категорично відмовлявся від участі в проведенні додаткового огляду місця події, слідчого експерименту з його участю та іншої співпраці зі слідством. Вилучені речі ОСОБА_12 при отриманні впізнав її чоловік. Після огляду місця події та складання схеми зауважень від учасників та інших присутніх не надходило. По схемі надав роз`яснення, що Т65 це номер електроопори, виміри робив від нижньої частини дорожнього знаку. До обвинуваченого ОСОБА_9 ні ним, ні в його присутності жодних заходів фізичного чи психічного впливу не застосовувалось, пояснення він давав добровільно, вів себе адекватно.

Свідок ОСОБА_13 , який працює слюсарем-сантехніком ЖЕУ м. Миргорода разом із ОСОБА_9 , пояснив суду, що 11.01.2022 року після роботи ОСОБА_9 запропонував підвезти його додому і він погодився. На його автомобілі ОСОБА_20 та під керування ОСОБА_9 , а він (свідок) на передньому пасажирському сидінні, дорогою забрали зі школи дочку обвинуваченого та поїхали в бік райлікарні з боку центру. Останній рухався зі швидкістю приблизно 40 км/год лівою смугою, перед пішохідним переходом швидкості не знижував та не перестроювався. У тому місці, неподалік парку «Дружба» на зустрічній смузі помітив скупчення кількох автомобілів та з-за одного з них яких вибігла жінка і ОСОБА_9 здійснив наїзд на неї переднім правим боком свого автомобіля. Одразу зупинились, вийшли з автомобіля та приблизно за пів метра від пішохідного переходу на дорозі побачили жінку без свідомості, одягнену в темний одяг. ОСОБА_9 викликав швидку, яка госпіталізувала потерпілу. Освітлення переходу не було, але цього він особисто не сфотографував, хоча хотів, узбіччя були засніжені. Про зустрічні автомобілі під час досудового розслідування не говорив, бо про це його не питали. Справа по ходу руху їх автомобілів також стояли інші автомобілі в «кармані». Темпу та траєкторії руху пішохода відтворити не може, бо побачив її лише коли вона опинилась на капоті.

Свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23 були понятими при огляді місця ДТП та повністю підтвердили його зміст та результати записам у протоколі слідчої дії. Також зазначили, що за розміткою пішохідного переходу бачили речі (сумку, шапку), які лежали ближче до узбіччя. На стовпах було освітлення, але пішохідний перехід, на їх думку, можливо недостатньо освітлювався, ожеледиці не було. До ОСОБА_9 заходів впливу не застосовувалось.

Свідок ОСОБА_24 , який працював водієм Спецкомунтрансу, повідомив, що в середині січня 2022 року під час ожеледиці посипав проїзні частини міста Миргорода пісковою сумішшю.

Свідок ОСОБА_25 пояснила суду, що працює на посаді директора закладу дошкільної освіти № 12 м. Миргорода, де також із 08.12.2021 року працювала ОСОБА_12 на посаді бухгалтера. 11.01.2022 року ОСОБА_12 була на роботі твереза, поводила себе адекватно, спокійно, врівноважено. За кілька хвилин до 17 годин того дня вона пішла додому, при цьому спокійно встигала на свій автобус, який відправлявся до села Шахворостівка після 17 години. Від місця її роботи до пішохідного переходу, де трапилась ДТП приблизно 600 м. Цей перехід знаходиться по шляху руху до зупинки її автобуса.

Свідок ОСОБА_26 , яка працює головним бухгалтером закладу дошкільної освіти № 12 м. Миргорода була співробітницею загиблої ОСОБА_12 . Остання 11.01.2022 року прийшла на роботу о 8 годині ранку, була спокійна, усміхнена, твереза. Перед 17 годиною пішла додому. Маршрут її руху до зупинки автобуса проходив через пішохідний перехід, де сталося ДТП. Вона знає як цього дня та зазвичай йшла потерпіла, тому показувала працівникам поліції темп її руху.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 14.02.2022 року з участю свідка ОСОБА_26 експериментальним шляхом встановлено звичайний темп руху пішохода ОСОБА_12 , який склав Т1 -3,9с, Т2 -3,81 с, Т3-3,94 с (т. 1 а.с. 235).

Свідок ОСОБА_27 , якого сторона захисту залучила за оголошенням в пресі, зазначив, що в січні 2022 року він бачив місце дорожньо-транспортної пригоди, вже після того як вона сталась, приблизно за 200 метрів звідти. Легковий автомобіль стояв за пішохідним переходом з увімкненим знаком аварійної зупинки, за ним було тіло потерпілої. На проїзній частині бачив інші автомобілі в районі заїзду на територію кафе. Того дня, як і в інші дні вуличне освітлення не працювало. Цей свідок вказав, що не бачив як саме сталася дорожньо-транспортна пригода та не наближався ближче до місця зіткнення, тому його показання не спростовують обвинувачення. Його показання щодо відсутності освітлення саме у момент вчинення ДТП є припущенням, що ґрунтувався на попередньому досвіді, проте спростовуються викладеними відеозаписами та документальними даними, щодо наявності вуличного освітлення в цей час. Інакше сумнівним видається те, що свідок на такій великій відстані зумів розгледіти тіло жертви на проїзній частині.

За даними висновку судово-автотехнічної експертизи №СЕ-19/117-22/3567-ІТ від 25.04.2022 року, робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля Шкода Октавія д.н. НОМЕР_1 знаходились в працездатному стані. Несправностей гальмівної системи, рульового керування та ходової частини вказаного автомобіля, як б впливали на працездатність або утворились до дорожньо-транспортної пригоди, не виявлено. ( т. 2 а.с. 9-17).

Згідно з висновком судової авто-технічної експертизи № СЕ-19/117-22/4264-ІТ від 27.04.2022 року, причиною дорожньо-транспортної пригоди та наслідків, що настали є порушення водієм ОСОБА_9 вимог п. 18.1 «Правил дорожнього руху України», а саме:

п. 18.1. «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкоди чи небезпека».

Водій ОСОБА_9 мав технічну можливість уникнути вказаної дорожньо-транспортної пригоди, шляхом виконання вимог п. 18.1 «Правил дорожнього руху України», для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. Невідповідності з вимогами п. 18.1 «Правил дорожнього руху України» з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди ( т. 2 а.с. 19-23).

При цьому судом враховується правова позиція Верховного суду, викладена в постанові від 19.05.2020 року у справі № 490/10025/17, згідно якої, у разі, коли водій на момент, коли йому дозволено розпочати рух, виявляє на смузі свого руху перешкоду, наприклад пішохода, це не дає йому права не звертати уваги на це і продовжувати рух, ігноруючи перешкоду. Причина, через яку створена небезпека для руху, не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити.

Оцінюючи висновки проведених по матеріалах кримінального провадження судових експертиз, суд виходить з положень ч. 2 ст. 94 КПК України про те, що жоден доказ не має наперед встановленої сили та оцінює їх в сукупності з іншими доказами.

Пункт 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах» передбачає, що при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися та всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин у сукупності.

Виходячи з вимог ч. 5, 10 ст. 101 КПК України, висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими. Висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

При оцінці висновку судової авто-технічної експертизи № СЕ-19/117-22/4264-ІТ від 27.04.2022 року суд враховує, що ця експертиза виконана уповноваженою особою - експертом за спеціальністю 10.1 «дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди», на підставі постанови про призначення експертизи, із попередженням експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, у ньому відображена науково обґрунтована характеристика процесу ДТП у всіх її фазах, причини ДТП та поведінка її учасників. Вихідні дані для проведення експертизи, в тому числі експериментальні, здобуті в установленому законом порядку під час проведення слідчих дій. Підстави визнання вказаного висновку неналежним та недопустимим доказом відсутні.

Надані суду стороною захисту висновки судово-автотехнічної експертизи № 5 від 27.02.2024 року не спростовують обвинувачення ОСОБА_9 , позаяк цією експертизою не спростовано висновки попередньої експертизи та вихідні дані, які були покладені в її основу, зокрема, дальність видимості елементів дороги з місця водія ОСОБА_9 . Видимість дороги в умовах місця ДТП визначалася слідчим під час слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_7 та складає 100 м.

Констатація у висновку експерта, виконаної на замовлення сторони захисту (т. 2 а.с. 116-122), відсутності технічної можливості водієм ОСОБА_9 зупинити транспортний засіб після того як за 15 метрів він (з його слів) побачив пішохода (п. 12.1, 12.3 ПДР), не має в даному випадку правового та доказового значення, оскільки обвинуваченому інкримінується порушення спеціальних вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв`язку із настанням ДТП, а не загальних, передбачених п. 12.1, 12.3 ПДР, як про це вказує експерт, залучений стороною захисту.

Отже матеріалами даного кримінального провадження достовірно встановлено механізм ДТП; швидкість руху автомобіля обвинуваченого, параметри руху транспортних засобів та пішохода до моменту ДТП; місце наїзду на пішохода - на нерегульованому пішохідному переході; достатні докази щодо технічної можливості водія ОСОБА_9 уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_12 , невідповідність діяння обвинуваченого як учасника ДТП вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, які знаходились у причинному зв`язку з загибеллю потерпілої.

Заперечення сторони захисту, яка наголошувала на відсутності доказів провини ОСОБА_9 , не спростовують висновків суду.

Зокрема, згідно протоколу огляду місця події від 11.01.2022 року, схеми до нього та фототаблиці, установлено місце наїзду на пішохода та розташування транспортного засобу «Skoda Octavia», д. н. з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_9 , за пішохідним переходом. Відображено наявність у тому місці дорожніх знаків, що позначають пішохідний перехід в попутному та зустрічному напрямках на ближніх від знаків межах переходу, а також дорожньої розмітки (Пішохідний перехід) по всій ширині проїзної частини, яку добре видно на фотознімках. Відповідність ДСТУ встановлення дорожніх знаків та розмітки пішохідного переходу стороною захисту не оспорюється і доказів протилежного не наведено (т. 1 а.с. 197-205).

Відхиляються судом і доводи сторони захисту про недопустимість як доказу відеозаписів з камер спостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого по АДРЕСА_3 , яким установлено, що міське освітлення вулиці Гоголя міста Миргорода увімкнуто 11.01.2022 року приблизно о 16.23 години ( т. 1 а.с. 217-226).

При оцінці безпосередньо досліджених відеозаписів з камер спостереження, суд виходить з положень Рішення Конституційного Суду від 20.10.2011 року №12-рп/2011, який вказав, що фактичні дані про скоєння злочину чи підготовку до нього можуть бути одержані не тільки в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноважених на це осіб, а й випадково зафіксовані фізичними особами або відеокамерами спостереження, розташованими як у приміщеннях, так і ззовні, тому бере їх до уваги, позаяк вони носять ситуативний (випадковий) характер.

Крім того, суд вважає релевантною позицію ККС ВС у справі № 333/1539/16-к від 31.03.2021, згідно з якою відповідно до положень статті 86 Кримінального процесуального кодексу доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

У відповідності до частин 1, 2 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом як проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, так і витребування та отримання від органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Отже наведеними кримінальними процесуальними нормами встановлено порядок отримання стороною обвинувачення від свідка за її ініціативою і доброю волею, диска з відеозаписом із відеореєстратора, наданого за її письмовою заявою на ім`я слідчого.

За умови добровільного надання документів стороною чи учасником кримінального провадження, у володінні яких вони перебувають, не виникає підстав та умов до звернення з клопотанням до слідчого судді стосовно застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового доступу до документів і речей.

Матеріали кримінального провадження не містять будь-яких об`єктивних даних про те, що наданий свідком оптичний диск містить електронні документи, створені не відеореєстратором під час ДТП, а в інший час чи за інших обставин чи спосіб.

Відеозапис був відтворений у судовому засіданні та з огляду на те, що учасники провадження в порядку ст. 242 КПК України не заявили клопотання про проведення судово-технічної експертизи досліджених судом електронних документів, зміст відеозапису не викликає обґрунтованих сумнів у його достовірності.

Також суд, враховуючи позицію ВС у постанові від 19.05.2020 року у справі № 490/10025/17, зазначає, що електронний документ, яким у цьому випадку є відеозапис, має значні відмінності від паперових документів. Зокрема, електронний документ не має жорсткої прив`язки до певного матеріального носія, тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях. Відтак приймає його до уваги в якості допустимого та достовірного доказу.

До того ж цей відеозапис вцілому узгоджується із відомостями довідки КП «Спецкомунтранс» Миргородської міської ради № 05-23/22 від 12.01.2022 року про те, що вуличне освітлення на перехресті вулиць Озерної та Гоголя м. Миргорода було ввімкнуто 11.01.2022 року о 16 годині 24 хвилини (т. 1 а.с. 237).

Не вбачає суд і підстав визнання недопустимими та недостовірними відомостей, отриманих під час слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_26 , оскільки було відтворено та експериментальним шляхом перевірено дорожню обстановку, яка мала місце під час вчинення ДТП в умовах, максимально наближених до тих, що мали місце увечері 11.01.2022 року.

Під час проведення слідчого експерименту, свідок ОСОБА_7 , 14.02.2022 року, у темну пору доби, при штучному освітленні повідомив, що погодні умови, стан проїзної частини та освітлення відповідають тим, які мали місце під час наїзду на його дружину, бо він одразу виїздив на місце події. За його активної участі було експериментальним встановлено середній час руху пішохода ОСОБА_12 пішохідним переходом, який склав 5,95 секунд, оскільки остання є його дружиною, вони разом проживали та вели спільне господарство. Підстав сумніватися в його обізнаності щодо середнього звичного темпу руху його дружини немає. Як відсутні достовірні відомості, що потерпіла перед наїздом на неї перебувала в особливому емоційному стані, як про це зазначає сторона захисту.

Також експериментальним шляхом, з урахуванням повідомлених ОСОБА_9 швидкості його руху приблизно 36 км/год, вирахувано, що віддалення автомобіля Шкода Октавія від місця наїзду в момент виходу пішохода на проїзну частину дороги та пішохідний перехід, позначений дорожньою розміткою та дорожніми знаками, становить 59, 5 м. У цей момент пішохода чітко видно у світлі фар автомобіля Шкода Октавія.

Було перевірено й версію водія ОСОБА_9 про рух зустрічних автомобілів, зокрема на різних від нього відстанях, та встановлено, що видимість пішохода при цьому не змінюється, його чітко видно у ближньому світлі фар.

З урахуванням максимально можливої в населеному пункті швидкості руху ОСОБА_9 50 км/год, вирахувано, що віддалення автомобіля Шкода Октавія від місця наїзду в момент виходу пішохода на проїзну частину дороги та пішохідний перехід, позначений дорожньою розміткою та дорожніми знаками становить 82,1 м. У цей момент пішохода чітко видно у світлі фар автомобіля Шкода Октавія, видимість елементів дороги складала 100 м (т. 1 а.с. 227-231).

Під час слідчого експерименту 14.02.2022 року з участю свідка ОСОБА_26 експериментальним шляхом встановлено звичайний темп руху пішохода ОСОБА_12 , який склав Т1 -3,9с, Т2 -3,81 с, Т3-3,94 с (т. 1 а.с. 235). Суд зазначає, що свідок ОСОБА_26 була співробітницею загиблої ОСОБА_12 та зголосилась вказати відомі їй обставини, в тому числі темп руху потерпілої, добре його знає. При цьому була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. В судовому засіданні під присягою ці дані повністю підтвердила.

Вказаний в обвинуваченні напрямок руху пішохода ОСОБА_12 зліва направо по ходу руху ОСОБА_9 останній наразі і сам не спростовує, добровільно вказував на місці дорожньо-транспортної пригоди, про що підписував відповідні процесуальні документи, в тому числі протокол та схему місця ДТП. Цей напрямок повністю узгоджується із показаннями свідків та розташуванням місця роботи потерпілої - закладу дошкільної освіти АДРЕСА_4 ), маршрут руху від якого до зупинки автобуса, звідки потерпіла їхала додому, якраз проходив через пішохідний перехід, де сталося ДТП.

Посилання сторони захисту на неврахування експериментальних вихідних даних обвинуваченого ОСОБА_9 є безпідставними, оскільки сторона захисту не заявляла клопотань про проведення з ним слідчого експерименту.

Невідповідностей та неузгодженості висновків судово-медичних експертиз № 67 від 26.02.2022 року, № 67А від 26.05.2022 року, № 51 від 30.06.2022 року з даними судової медико-криміналістичної експертизи № 53-МК від 24.02.2022 року судом, як про це зазначає сторона захисту, не встановлено. За даними цих експертиз виявлені у ОСОБА_12 тілесні ушкодження могли утворитись внаслідок наїзду легковим автомобілем, що рухається на пішохода, яка у момент первинного контакту перебувала у вертикальному положенні, вірогідніше за все рухалась з опором на праву ногу і була обернена задньо-зовнішньою поверхнею правої гомілки до виступаючої частини автомобіля (т. 1 а.с. 248-252, т. 2 а.с. 1, т. 2 а.с. 24-26, т. 2 а.с. 28-38). На одязі ОСОБА_12 виявлено такі ушкодження: на пальто від нижнього краю шва пройми рукава з переходом на правий рукав та передню поверхню правої поли, розрив шовних ниток, який утворився від дії сили на перерозтягнення; на чоботях маються зчіси, які утворились в результаті ковзання та тертя об рельєфну поверхню, яким могло бути дорожнє покриття, при чому направлення сили дії було від задника до носка, зліва направо. Враховуючи механізм пошкоджень та слідів на одязі та взутті ОСОБА_12 , які утворились при контактуванні з транспортним засобом, в момент ДТП, вірогідніше всього потерпіла знаходилась в русі та в вертикальному положення (т. 2 а.с. 2-5).

Тобто було з`ясовано, що потерпіла вірогідніше за все була обернена задньо-зовнішньою поверхнею правої гомілки до виступаючої частини автомобіля, про що також свідчать ушкодження правого рукава її пальто та передньої правої поли. Відтак означені докази в їх сукупності підтверджують рух потерпілої саме зліва направо по ходу руху ОСОБА_9

Відхиляються судом і доводи сторони захисту про те, що видимість водія ОСОБА_9 була обмежена автомобілями, які перебували на проїзній частині виконували поворот ліворуч. Це спростовується даними схеми та фототаблиць до протоколу огляду місця пригоди від 11.01.2022 року, згідно яких дорожня розмітка, що розділяє зустрічні смуги руху, на місці події, подвійна суцільна (1.3), де поворот заборонено, а рух інших транспортних засобів у зустрічному напрямку не був обмежений достатністю ширини двох смуг руху в одному напрямку. Фотокартки проїзної частини, надані суду стороною захисту, відхиляються судом з мотивів неналежності, оскільки не містять дати їх виконання.

Про проведення транспортно-трасологічної експертизи сторона захисту не клопотала як і не просила надати судові доручення, відтак, з огляду на засади змагальності сторін судом оцінено надані сторонами висновки судово-автотехнічних експертиз.

На спростування позиція обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що вчасно побачити пішохода йому перешкодили зустрічні транспортні засоби з увімкненим світлом фар, суд вважає доречним послатись на вимоги п. 19.3 ПДР, згідно якого, у разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися , не змінюючи смуги руху і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення.

Пункт 18.1 ПДР, порушення якого ставиться у провину ОСОБА_9 , передбачає, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Потерпіла, як учасник дорожнього руху, відповідно до п. 1.4. ПДР мала право розраховувати на те, що й інші учасники, в тому числі водій ОСОБА_9 , виконають ці Правила, зокрема, на освітленому пішохідному переході в середмісті Миргорода.

Згідно з п. 1.5. ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

З огляду на встановлені обставини справи причиною дорожньо-транспортної пригоди було порушення вимог п. 18.1. ПДР саме водієм ОСОБА_9 , а не пішоходом ОСОБА_12 , тому доводи про її протиправну поведінку щодо відсутності світловідбивних стрічок, висловлену стороною захисту, суд відхиляє.

Порушень правил підсудності справи судом не допущено, оскільки вказане кримінальне провадження надійшло до Октябрського районного суду м. Полтави 04.08.2022 року, під час дії воєнного стану та положень ч. 9 ст. 615 КПК України, яка на той час передбачала територіальну підсудність за місцем провадження досудового розслідування, яке здійснювалось СУ ГУНП в Полтавській області, що відноситься до юрисдикції цього суду. Відповідне подання головуючого судді про направлення справи за місцем вчинення кримінального правопорушення ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23.08.2022 року було відхилено (т. 1 а.с.21).

Відтак, сукупність належних, допустимих та взаємоузгоджених доказів поза розумним сумнівом доводить провину обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Його незгоду з обвинуваченням суд розцінює як обрану ним позицію захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності.

ІV. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, вчиненого з грубої необережності при управлінні джерелом підвищеної небезпеки, на пішохідному переході, в центрі міста. Внаслідок чого загинула відносно молода жінка, яка мала на утриманні неповнолітню дитину, тобто настали невідворотні наслідки, що суттєво підвищує суспільну небезпечність вчиненого. У той же час обвинувачений перебував у тверезому стані, з місця події не втікав, одразу викликав швидку та надав для потерпілої незначну суму коштів на її лікування.

Крім того, обвинувачений раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліках нарколога та психіатра не перебуває.

За висновком уповноваженого органу з питань пробації, ризик вчинення ним повторних кримінальних правопорушень оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства середній, його виправлення можливе без ізоляції від суспільства (т. 1 а.с. 45-47).

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого судом визнається: вчинення необережного злочину вперше та наявність на його утриманні двох малолітніх дітей. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого згідно ст. 67 КК України не встановлено.

З урахуванням тяжкості вчиненого, викладених конкретних обставин справи, позицій прокурора і потерпілої сторони, суд вважає необхідним і достатнім призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, з позбавленням права керування транспортними засобами на максимально можливий термін. Саме таке покарання буде сприяти виправленню обвинуваченого та попередженню нових кримінальних правопорушень.

Обставин, які би суттєво знижували ступінь суспільної небезпеки вчиненого та вказували на можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання суду не наведено, тому підстави для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України відсутні.

Навпаки, під час судового розгляду обвинувачений, будучи володільцем джерела підвищеної небезпеки, категорично заперечував проти позовних вимог про відшкодування заподіяної шкоди.

Ознак щирого каяття та сприяння розкриттю злочину не виявляв, зокрема, одразу після пригоди надав незначну матеріальну допомогу потерпілій, хоча остання тривалий час боролась за своєї життя та потребувала неабиякого лікування та догляду, уникав в ході слідства проведення слідчого експерименту та отримання об`єктивних вихідних даних для проведення експертних досліджень.

V. ВИРІШЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПОЗОВІВ

Цивільні позови прокурора Полтавської обласної прокуратури про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_9 витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_12 в КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» в сумі 145412 грн 01 коп. та в КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради» в сумі 10067 грн 61 коп. підлягають задоволенню, виходячи з такого.

У відповідності до ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Позовні вимоги прокурора витікають з пред`явленого звинувачення, визнаного судом доведеним та обґрунтовуються довідками указаних медичних закладів відповідно: №04-04/1105 від 19.05.2022 року (т. 1 а.с.114-116, 245-247) та № 01-13/1615 від 21.07.2022 року (т. 1 а.с. 123-124, 242-244), достовірність яких ніким у суду сумнівів не викликає та вони не були спростовані стороною захисту.

Так, згідно довідки №04-04/1105 від 19.05.2022 року ОСОБА_12 перебувала на стаціонарному лікуванні в КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» з 12.01.2022 року по 01.03.2022 року - 48 ліжкоднів вартістю 104012, 68 грн, на її лікування використано медикаменти й вироби медичного призначення на суму 41399, 33 грн (т. 1 а.с. 114-116).

Відповідно до довідки № 01-13/1615 від 22.07.2022 року ОСОБА_12 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради» з 11.01.2022 року по 12.01.2022 року та з 01.03.2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 року і загальна вартість витрат на її лікування та перебування в закладі склала 10067 грн 61 коп. (т. 1 а.с. 123-124).

Як свідчать указані довідки, при їх складенні та видачі використовувались відповідні історії хвороби потерпілої внаслідок ДТП ОСОБА_12 , вони містять підписи та печатки керівників відповідних медичних закладів й не суперечать Порядку обчислення розміру фактичних витрат охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння, зарахування стягнення з відповідних осіб до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ від 16.07.1993 року №545.

Зокрема, п. 2 указаного Порядку передбачає, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Проте, як слушно зауважила сторона захисту указані витрати підлягають стягненню на користь бюджетів відповідно територіальної громади міста Миргорода та бюджету Полтавської обласної ради, як того вимагають положення ч. 3 ст. 1206 ЦК України.

Заперечення сторони захисту щодо правомочностей прокурора на подання вказаних позовів до суду суд відхиляє оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Позовні заяви прокурора містять обґрунтовані підстави подання позову прокурором, оскільки належними позивачами такі позови не подавались, а інтереси держави підлягають захисту.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси, тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави.

Відсутність вказівки у вказаних позовних заявах на додатки, в яких мають міститися докази та відомості про судові витрати, не є підставою для відмови у позові, оскільки прокурор надав суду докази, перелічені вище, в рамках розгляду даного кримінального провадження, а судові витрати у зв`язку з поданням указаних позовів відсутні. Зазначення у позовній заяві лише посади прізвища та анкетних даних, а також адреси та індекса прокурора без інших засобів зв`язку дозволяє його ідентифікувати як сторону процесу з метою виконання завдань судочинства та не є перешкодою у спільному розгляді цивільного позову разом з кримінальним провадженням. Аналогічно належним чином ідентифікований судом і відповідач ОСОБА_9 .

Крім того, потерпілим ОСОБА_7 (чоловіком загиблої) в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_28 (сина загиблої) заявлено цивільний позов до ПАТ «Страхова Компанія» «Провідна» та ОСОБА_9 про відшкодування шкоди, у якому просив:

- стягнути на його ОСОБА_7 користь із ПАТ «Страхова Компанія» «Провідна» майнову шкоду в сумі 93559 грн 08 коп. та моральну шкоду в розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, в тому числі в порядку відшкодування моральної шкоди , заподіяної смертю фізичної особи, її чоловіку, що складає 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законодавством на день настання страхового випадку, в сумі 81324 грн 95 коп.;

- стягнути на його ОСОБА_7 користь із обвинуваченого ОСОБА_9 1 218 675 грн 05 коп. моральної шкоди;

- стягнути на користь неповнолітнього ОСОБА_28 із ПАТ «Страхова Компанія» «Провідна» майнову шкоду в сумі 85115 грн 97 коп.;

- стягнути на користь неповнолітнього ОСОБА_28 із обвинуваченого ОСОБА_9 майнову шкоду в сумі 148884 грн 03 коп.;

- стягнути на користь неповнолітнього ОСОБА_28 із обвинуваченого ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 1 300 000 грн;

- стягнути на його ОСОБА_7 користь із ПАТ «Страхова Компанія» «Провідна» та обвинуваченого ОСОБА_9 5000 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_7 послався на таке.

Вважає провину обвинуваченого ОСОБА_9 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що з необережності спричинило смерть його дружини та матері ОСОБА_28 , доведеною зібраними доказами.

В той же час цивільно-правова відповідальність обвинуваченого застрахована в ПАТ «Страхова Компанія» «Провідна».

Ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю визначено в розмірі 260 000 грн. Ним в процесі стаціонарного лікування дружини у КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради та в КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського» Полтавської обласної ради відповідно до наданих фіскальних чеків придбано медичних препаратів на загальну суму 66499 грн 08 коп. (т. 1 а.с. 67-92).

Передбачений ст. 26-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 5% ліміт відшкодування моральної шкоди відповідно складає 3324 грн ( 66499,08х5/100).

В той же час передбачений ст. 27.3. вказаного Закону розмір моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, її чоловіку та дітям складає стосовно одного померлого 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами. Тому, оскільки мінімальна заробітна плата на день настання страхового випадку складала 6500 грн, заявив до відшкодування моральну шкоду в сумі ще 78000 грн (6500х12).

Відповідно до товарного чеку та накладних його витрати на поховання дружини склали 27060 грн, що не перевищує ліміту, визначеного ст. 27.4. означеного Закону.

Таким чином, позивач ОСОБА_7 підсумував, що страхових повинен йому відшкодувати 93559 грн 08 коп. майнової шкоди, яка складається з понесених витрат на лікування та поховання, а також 81324 грн 95 коп. моральної шкоди (78000+3324,95).

Спричинену йому - ОСОБА_7 моральну шкоду оцінює в 1 300 000 грн, яку з урахуванням страхового відшкодування просить стягнути з ОСОБА_9 в сумі 1218675 грн 05 коп. (1300000-81324,95). Вказав, що внаслідок загибелі дружини зазнав значних душевних страждань, що призвело до вимушених негативних змін у його житті, пов`язаних з тривалим лікуванням дружини та її смертю. Подія ДТП до цього часу викликає в нього негативні переживання та емоції, порушила його плани на майбутнє, вплинула на відчуття його соціального достатку. Погіршилось спілкування з близькими та рідними, виникають болі в голові, перестав приймати участь у громадському житті села.

Вважає, що обвинувачений ОСОБА_9 має відшкодувати також 1 300 000 грн моральної шкоди й в інтересах неповнолітнього сина загиблої ОСОБА_28 , якому внаслідок загибелі матері заподіяно душевні страждання, у нього постійно панує страх, тривога, фізичний та психологічний дискомфорт, знижений настрій, знервованість, дратівливість. Позбавлений материнської любові та емоційного тепла.

На підставі пунктів 27.2., 27.3. ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( далі - Закон № 1961-ІV) просив стягнути з страховика на користь неповнолітнього ОСОБА_28 його частину шкоди, заподіяної смертю потерпілої в сумі 85115 грн. 97 коп. (260000-174884,03), а іншу суму повинен виплатити відповідач ОСОБА_9 , тобто в сумі 148 884 грн 03 коп.

Витрати на правову допомогу адвоката ОСОБА_8 в сумі 5000 грн обґрунтовує наявністю договору від 20.03.2022 року, акту приймання-надання послуг, складенням позовної заяви, тривалістю участі представника в судових засіданнях.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 суд виходить із такого.

Зі змісту статті 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 1 ст. 129 КПК України визначено, що суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

У постанові від 22 лютого 2022 року у справі 201/16373/16-ц, провадження № 14-27цс21, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17).

Статтею 3 Закону № 1961-ІV передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону № 1961-ІV).

Відповідно до статті 5 Закону № 1961-ІV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-ІV).

Згідно з абзацом першим пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів (п.24.1. ст. 24 Закону № 1961-ІV).

Враховуючи, що позивачем ОСОБА_7 на підтвердження понесених ним витрат на придбання лікарських засобів та забезпечення медичним піклуванням й утриманням ОСОБА_12 надано суду оригінали відповідних фіскальних чеків на загальну суму 66499, 08 грн, датованих періодом лікування останньої, із зазначенням місця придбання - на території та поряд із місцем її лікування в Полтавській обласній клінічної лікарні ім. Скліфосовського по вулиці Шевченка, 23 м. Полтави, через дорогу від якої по АДРЕСА_5 розміщена аптека «Тріоль», у суду не виникає сумнівів у їх належності, допустимості та достовірності (т. 1 а.с. 70-92). Відповідачем не наведено доказів, що який-небудь з придбаних засобів не був використаний для лікування ОСОБА_12 , з огляду на тяжкість та множинність отриманих нею внаслідок ДТП травм, її утримання та медичного піклування.

Витрати на поховання ОСОБА_12 в сумі 27060 грн підтверджуються товарним чеком магазину «Ангел» № НОМЕР_3 , накладною № 24 ФОП «Віщун» на ритуальні послуги та атрибути на суму 19560 грн, накладною ФОП « ОСОБА_29 » на суму 7560 грн, довідкою ФОП ОСОБА_29 від 02.08.2022 року про те, що ОСОБА_7 09.03.2022 року за власні кошти провів поховання дружини ОСОБА_12 , свідоцтвом про шлюб ОСОБА_7 із ОСОБА_12 від 22.04.2014 року ( т. 1 а.с. 93-101).

Разом 66499, 08 грн та 27060 грн, тобто 93559, 08 грн підлягає стягненню зі страховика ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» на користь ОСОБА_7 в якості відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі ст. 26-1 Закону № 1961-ІV, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону № 1961-ІV страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г»" і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Мінімальна заробітна плата станом на 11.01.2022 року, згідно ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», складала 6500 грн.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 23 ЦК передбачено, що моральна шкода, крім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодження здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

З огляду на вимоги розумності і справедливості та за відсутності відповідних висновків судово-психологічних досліджень, суд визначає розмір моральної шкоди спричиненої ОСОБА_7 (чоловікові загиблої) та ОСОБА_28 (сину загиблої) по 500 000 грн кожному. При цьому судом враховуються характер, тривалість та глибина їх душевних страждань внаслідок лікування та передчасної втрати близького родича. Вимушені зміни в їх житті, необхідність подолання невизначеності й прикладення додаткових зусиль для нормалізації свого життя. Також суд бере до уваги, що ОСОБА_7 з дружиною до її загибелі перебували в шлюбі майже 8 років (т. 1 а.с. 98), а ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , є сином загиблої ОСОБА_30 (т. 1 а.с. 97-98) та з 01.04.2022 року йому надано статус дитини-сироти і призначено піклувальником ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 99-101).

Вирішуючи ці позовні вимоги, суд виходить також з того, що відшкодування моральної шкоди повинно бути спрямоване на досягнення сатисфакції і не може бути джерелом збагачення позивача. Визначене судом відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер.

Відтак, виходячи з меж позовних вимог, на користь ОСОБА_7 зі страховика ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну ушкодженням здоров`я, тобто 3324 грн 95 коп. (66499,08х5/100) та 12 мінімальних заробітних плат, тобто 78000 грн (6500х12), а загалом 81324 грн 95 коп.

Із обвинуваченого ОСОБА_9 (страхувальника) на користь ОСОБА_7 підлягає стягненню моральна шкода в сумі 418675, 05 грн, що складає різницю між фактичним розміром завданої моральної шкоди і сумою страхового відшкодування (500 000-81324, 95).

Враховуючи, що обвинуваченим ОСОБА_9 , згідно чеків та розписок ( т. 2 а.с. 241-246) добровільно відшкодовано ОСОБА_7 18081 грн 70 коп., що не заперечував в судовому засіданні представник потерпілого, ця сума підлягає виключенню із суми стягнення з обвинуваченого ОСОБА_9 (418675,05 - 18081, 70= 400593 грн 35 коп.)

Відповідно до ст. 27.2 Закону № 1961-ІV, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Таким чином, непрацездатному сину та утриманцю загиблої ОСОБА_12 - ОСОБА_28 належало б страхове відшкодування в сумі 234000 грн (36х6500), проте з огляду на положення ст. 27.5 Закону № 1961-ІV та з урахуванням належної ОСОБА_7 страхової виплати 174884,03 грн, про яку йшлося раніше, в інтересах ОСОБА_28 зі страховика ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» підлягає стягненню 85115, 97 грн майнової шкоди (260000-174884,03).

Відповідно до ст.1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується в тому числі дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років (п.1). Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

У разі відсутності заробітку непрацездатної особи, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи викладене, із обвинуваченого ОСОБА_9 на користь ОСОБА_28 ІНФОРМАЦІЯ_3 підлягає стягненню шкода, завдана смертю потерпілої, з огляду на те, що із часу смерті ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 року до досягнення повноліття ОСОБА_28 26 місяців, а мінімальна заробітна плата тоді складала 6500 грн, загальна сума відшкодування шкоди внаслідок смерті складає 169000 грн (6500 х 26). Різниця між указаною сумою та страховим відшкодуванням складає 169000-85115, 97 грн=83884, 03 грн, яка й підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_28 .

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_7 в його інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_28 підлягають задоволенню частково.

З викладених вище міркувань суд відхиляє заперечення проти позовів, висловлені обвинуваченим та його захисниками. ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» не скористалась своїм правом подачі відзиву, згідно наданої представником потерпілої сторони копія позову з додатками їй направлялась та судом вживались заходи виклику в судові засідання. Учасники процесу не заперечували проти розгляду справи без участі цього відповідача.

При цьому зауважує, що сплата потерпілим судового збору при подачі цивільного позову не є необхідною, оскільки з огляду на положення пунктів 2, 6 ч. 1 ст. 5 Закону

України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі: у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи; у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Вказані правові норми підлягають застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (майнової та моральної), завданої в результаті її заподіяння, за які відповідач несе цивільну відповідальність згідно із законом.

VI. МОТИВИ ІНШИХ РІШЕНЬ СУДУ

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України. Судові витрати на залучення експертів підлягають стягненню із обвинуваченого на користь держави.

Витрати на правову допомогу адвоката ОСОБА_8 в сумі 5000 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявністю договору від 20.03.2022 року про надання правової допомоги між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , актом приймання-надання послуг №14 від 20.09.2022 року, квитанцією № 509 від 20.03.2022 року про отримання ОСОБА_8 від ОСОБА_7 5000 грн за надання правничої допомоги, наявністю у справі об`ємної позовної заяви з додатками та достатньою тривалістю участі адвоката ОСОБА_8 як представника потерпілого та цивільного позивача в судових засіданнях.

Підстав для зняття арешту з автомобіля обвинуваченого не вбачається, його необхідно залишити з метою забезпечення заявлених цивільних позовів прокурора та потерпілого.

Також підстав для обрання обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу суд не вбачає, оскільки обвинувачений має постійне місце проживання, з`являвся до суду за викликами, від суду не ухилявся. Проте, з метою забезпечення виконання вироку до вступу його в законну силу та уникнення ризиків ухилення обвинуваченого від суду й перешкоджанню виконанню процесуальних рішень, суд вважає за необхідне обрати йому запобіжний захід особисте зобов`язання та покласти на нього відповідні обов`язки.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_31 визнати винуватим за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_9 до вступу вироку в законну силу запобіжний захід особисте зобов`язання та покласти на нього обов`язки: з`являтися до суду за викликами, не залишати межі Полтавської області без дозволу суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання та роботи.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_9 рахувати з дня його затримання після набрання цим вироком законної сили.

Цивільні позови прокурора Полтавської обласної прокуратури про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_12 - задовольнити повністю.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_9 на користь держави в особі Департаменту охорони здоров`я Полтавської обласної військової адміністрації витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_12 в КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» в сумі 145 412 (сто сорок п`ять тисяч чотириста дванадцять) грн 01 коп.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_9 на користь територіальної громади в особі КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради» витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_12 в 10 067 (десять тисяч шістдесят сім) грн 61 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_32 в його інтересах та інтересах ОСОБА_28 про відшкодування шкоди завданої злочином - задовольнити частково.

Стягнути із ПрАТ «Страхова Компанія» «Провідна» на користь ОСОБА_7 майнову шкоду в сумі 93 559 (дев`яносто три тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 08 коп. та моральну шкоду в сумі 81 324 (вісімдесят одна тисяча триста двадцять чотири) грн 95 коп.

Стягнути із ПрАТ «Страхова Компанія» «Провідна» на користь ОСОБА_28 майнову шкоду, завдану смертю потерпілої, в сумі 85 115 (вісімдесят п`ять тисяч сто п`ятнадцять) грн 97 коп.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 400 593 (чотириста тисяч п`ятсот дев`яносто три) грн 35 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_9 на користь ОСОБА_28 83 884 (вісімдесят три тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн 03 коп. на відшкодування майнової шкоди, завданої смертю потерпілої та 500 000 (п`ятсот тисяч) грн моральної шкоди.

Стягнути на користь ОСОБА_7 витрати на правову допомогу: із обвинуваченого ОСОБА_9 в сумі - 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн, із ПрАТ «Страхова Компанія» «Провідна» - 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн.

В іншій частині позовних вимог потерпілого ОСОБА_32 в його інтересах та інтересах ОСОБА_28 до ОСОБА_9 про відшкодування шкоди завданої злочином - відмовити.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_9 на користь держави судові витрати на залучення експертів в сумі 2402 (дві тисячі чотириста дві) грн 68 коп.

Арешт автомобіля «Skoda Octavia», д. н. з. НОМЕР_1 залишити чинним.

Речові докази: речі ОСОБА_12 - повернути потерпілому ОСОБА_7 , диски із відеозаписами - зберігати при справі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано і може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення - протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1