Постанова № 12219390, 08.10.2010, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 4-720

2010 рік.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 жовтня 2010 року Суддя Святошинського районного суду м. Києва Бандура І.С., при секретарі Ковальчук В.В., з участю прокурора Устименко О.І. розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову слідчого СВ ПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва Гришина О.М. від 31 липня 2010 року про порушення кримінальної справи відносно директора ПП «Олів - Лайн» ОСОБА_2, за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду із скаргою на постанову слідчого СВ ПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва Гришина О.М. від 31 липня 2010 року про порушення кримінальної справи відносно директора ПП «Олів - Лайн» ОСОБА_2, за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст. 212 КК України

В своїй скарзі адвокат ОСОБА_1 зазначає, що при порушенні кримінальної справи не було наявних приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, які стали підставою для порушення кримінальної справи.

В судовому засіданні скаржник - адвокат ОСОБА_1 підтримала викладені в скарзі обставини і просить скасувати постанову від 31 липня 2010 року про порушення кримінальної справи відносно директора ПП «Олів - Лайн» ОСОБА_2, за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, оскільки вона не відповідає вимогам ст.ст. 94, 98 КПК України.

Як зазначає ОСОБА_1, приводом до порушення даної кримінальної справи слідчий зазначив безпосереднє виявлення органом дізнання ознак злочину, а підставою для порушення кримінальної справи, слідчий вказує на акт № 16/07-207/31956348 від 11.06.2010 року «Про результати документальної виїзної перевірки ПП «ОлівЛайн» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Каданс 21» за період з 01.04.2007 року по 30.06.2009 року, а також протокол допиту свідка ОСОБА_4директора ПП «Каданс 21, висновок судово-почеркознавчої експертизи».

Приводи та підстави на які посилається слідчий не можуть братися до уваги, так, як акт в даний час оскаржується в адміністративному порядку до ДПІ У Святошинському районі м. Києва.

За таких обставин просить скасувати постанову слідчого СВ ПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва Гришина О.М. від 31 липня 2010 року про порушення кримінальної справи відносно директора ПП «Оліва Лайн» ОСОБА_2 за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст. 212 КК України

Розглянувши матеріали даної скарги, вислухавши думку представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1, прокурора, який заперечив проти задоволення даної скарги, суд вважає, що дану скаргу слід скасувати виходячи з наступних міркувань.

Згідно ст. 94 КПК України, приводами до порушення кримінальної справи є:

- заяви або повідомлення підприємств, установ організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян.

- повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з речовим доказом.

- явка з повинною.

- безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Суд не праві розглядати та вирішувати заздалегідь ті питання, які повинен розглядати суд при розгляді кримінальної справи по суті.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 30.01.03 за № 3-рп/2003 суд, розглядаючи скарги на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи, перевіряє наявність приводів і підстав, передбачених ст. ст. 94, 98 КПК України, для винесення таких постанов.

Відповідно до вимог ст.236-8 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Статтею 94 КПК України встановлений вичерпний перелік приводів та підстав для порушення кримінальної справи.

Відповідно до ст.98 цього Кодексу, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), тобто кримінальна справа може бути порушена лише при наявності достатніх даних, на основі яких встановлюються обєктивні ознаки вчиненого злочину.

Обєктивні ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, виходячи з кваліфікуючих його ознак згідно оскаржуваної постанови про порушення кримінальної справи, полягає в ухиленні від сплати податку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

В оскаржуваній постанові зазначено, що приводом до порушення даної кримінальної справи слідчий зазначив безпосереднє виявлення органом дізнання ознак злочину, а підставою для порушення кримінальної справи, слідчий вказує на акт № 16/07-207/31956348 від 11.06.2010 року «Про результати документальної виїзної перевірки ПП «ОлівЛайн» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП « Каданс 21» за період з 01.04.2007 року по 30.06.2009 року, а також протокол допиту свідка ОСОБА_4 директора ПП « Каданс 21, висновок судово-почеркознавчої експертизи».

Підставою для предявлення обвинувачення такий акт може мати лише у випадку, коли він не був оскаржений в судовому порядку або за результатами судового розгляду було встановлено законність проведення перевірки та складання такого акта.

Відповідно до п.5.2.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами № 2181 від 21.12.2000 року, податкове зобов'язання платників податків, нараховане контролюючими органами вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення за винятком випадків, коли платник податків в порядку передбаченому вказаним законом оскаржив нараховане йому податкове зобов'язання.

Виконання податкових зобовязань платниками податків здійснюється на підставі та відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до цього Закону, платники податків зобовязані сплачувати лише ті податкові зобовязання, що були узгоджені у встановленому цим Законом порядку (ст. 5 Закону). При зверненні платника податків до суду з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобовязання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

При розгляді даної справи встановлено, що на час винесення слідчим оскаржуваної постанови від 31.07.2010 року даний акт був оскаржений до ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

Із розяснень Постанови Пленуму Верховного суду України №15 від 8 жовтня 2004 року абзац 3 п.15 « Про деякі питання застосування законодавства про ухилення від сплати податків,зборів, інших обовязкових платежів» вбачається, що слід звернути увагу судів на те, що в разі оскарження до суду платником податків рішення податкового органу обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може грунтуватися на такому рішенні до остаточного вирішення справи судом за винятком випадків, коли обвинувачення не тільки базується на оскаржуванному рішенні, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.

Таким чином, нараховане податкове зобов'язання є неузгодженим до розгляду справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Слідчий посилається на п.п. 7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість» від 3.04.1997 року № 168/97-ВР ( із змінами і доповненями), де зазначає, що шляхом віднесення до складу валових витрат підприємства сум коштів в результаті відображення фіктивних фінансово-господарських операцій щодо придбання продуктів харчування у ПП « Каданс 21» ОСОБА_2 умисно ухилився від сплати податку на додану вартість в період з вересня 2007 року по жовтень 2008 року на загальну суму 6190818 грн., що призвело до ненадходження до бюдженту коштів в особливо великих розмірах.

Разом з цим, зазначена норма передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого ( нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів ( послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Податкові накладні у звязку з придбанням товару існують, про що сам слідчий в постанові зазначає, що суми по здійснених фінансово-господарських операціях з придбання товару були віднесені ПП «Олів-Лайн» до складу податкового кредиту відповідно накладних виписаних ПП « Каданс 21».

Більш того, ч.2 п.п. 7.4.5 п.7, ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим пунктом документами.

Придбання товару у ПП «Каданс 21» (що оспорюється податковим органом ПДВ 6190818 грн), оформлені договором, накладними та актами прийому передачі товару.

ОСОБА_2 у відповідності до п.п. 7.4.5 п.7, ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартість» отримав фактично товар з відповідними документами, що підтверджують поставки цього товару, маючи податкові накладні виписані ПП « Каданс 21 та включив зазначену суму до податкового кредиту.

Однак, посилання слідчого, що угоди ПП «Олів-Лайн» з ПП «Каданс 21» мають ознаки фіктивності або були визнані недійсними в законному порядку за ініціативою будь-яких юридичних чи фізичних осіб або за ініціативою будь якого контролюючого органу в підставах для порушення кримінальної справи не зазначаються.

Відповідно до ч.2 ст. 94 КПК України, кримінальна справа порушується в тих випадкаїх, коли є достатні дані які вказують на наявність ознак злочину.

Однак у постанові слідчого не наведено ознак злочину в діях ОСОБА_2 як це зазначено в ст. 212 КК України.

Оцінюючи представлені в матеріалах перевірки дані та докази з позиції їх відповідності, допустимості та достатності для висновку про наявність чи відсутність обєктивних ознак злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, в діях директора ПП «Олів-Лайн» ОСОБА_2, вважаю висновок слідчого про умисне ухилення директором ПП «Олів - Лайн» ОСОБА_2 від сплати податків в особливо великих розмірах за викладених в оскаржуваній постанові обставин, не обґрунтованими та передчасними, оскільки він спростовується встановленими протягом розгляду скарги обставинами, які існували на час порушення кримінальної справи 31.07.2010 року.

Таким чином, в порушення ст.ст. 94, 98 КПК України в постанові від 31.07.2010 року відсутні достатні підстави прийняття рішення слідчим про порушення кримінальної справи відносно директора ПП « Олів - Лайн» ОСОБА_2 за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, у звязку з чим вказана постанова підлягає скасуванню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.236-7, 236-8 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову слідчого СВ ПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва Гришина О.М. від 31 липня 2010 року про порушення кримінальної справи відносно директора ПП « Олів - Лайн» ОСОБА_2 за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

На постанову судді протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду м. Києва.

СУДДЯ: