Рішення № 122179703, 09.10.2024, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/750/24

№ провадження 2/624/262/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Кегичівка, Берестинського району, Харківської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 98567,36 гривень та судових витрат в сумі 2422,40 грн.

Позовна заява обгрунтована тим, між АТ «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_1 02.06.2018 на підставі кредитного договору № 1001048123801 видано кредит у сумі 49239,32 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.07.2024 складає 98567,63 грн, з яких: 43646,45 грн - заборгованість за кредитом; 24931,30 грн - заборгованість процентами; 29989,61 грн - заборгованість за комісією. Позивач направив письмову вимогу (Повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 22.08.2024, було відкрито провадження, позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам було надано час для подання заяв по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причину неявки відповідач суду не повідомив. Відзив на позов до суду від відповідача не надходив.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Матеріалами справи встановлено, що 02.06.2018 між АТ "Перший український міжнародний банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1001048123801 шляхом підписання сторонами заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Згідно з умовами викладеними в заяві №1001048123801 від 02.06.2018, ОСОБА_1 отримує споживчий кредит в сумі 49239,32, з яких на загальні споживчі цілі 41474 грн, для оплати договору страхування 7465,32 грн, для оплати разової комісії 3000 грн. Строк кредитування становить 24 місяці. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,90%, розмір процентної ставки % річних 12,00%. Разова комісія 0,00% +300,00 грн. В заяві також зазначені реквізити рахунку ОСОБА_1 для переказу кредитних коштів. Встановлений графік платежів, згідно з яким платежі вносяться до 2 числа календарного місяця, платіжний період визначений з 02.06.2018 по 02.06.2020, усього 24 місяці. Сума платежу за розрахунковий період 3745,81 грн щомісяця та 3745,56 останній платіж, всього 89899,19 грн. комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1427,94 грн щомісяця, всього 34270,56 грн. Платежі за надані супутні послуги разова комісія 300 грн включена до суми споживчого кредиту.

Згідно платіжної інструкції №ТR.28904396.6160.8810 від 02.06.2018 АТ «ПУМБ» перерахувало на рахунок отримувача ОСОБА_1 кредитні кошти по договору №1001048123801 від 02.06.2018 по кредиту ОСОБА_1 в розмірі 49239,32 грн.

З наданого позивачем суду розрахунку заборгованості встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.07.2024, становить 98567,36 гривень, а саме: 43646,45 грн - заборгованість по сумі кредиту; 24931,30 грн - заборгованість по процентам, 29989,61 грн - заборгованість по комісії.

02.07.2024 АТ «Перший український міжнародний банк» висунув ОСОБА_1 письмову вимогу про повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом і комісії станом на 01.07.2024 у розмірі 98567,36 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно доч.ч.1,2,3ст.207ЦК України,правочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо йогозміст зафіксованийв одномуабо кількохдокументах (утому числіелектронних),у листах,телеграмах,якими обмінялисясторони,або надсилалисяними доінформаційно-телекомунікаційноїсистеми,що використовуєтьсясторонами.У разіякщо змістправочину зафіксованийу кількохдокументах,зміст такогоправочину такожможе бутизафіксовано шляхомпосилання водному зцих документівна іншідокументи,якщо іншене передбаченозаконом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, в судовому засіданні доведено факт укладення відповідачем ОСОБА_1 з позивачем кредитного договору №1001048123801 від 02.06.2018, за яким має непогашену заборгованість в розмірі 98567,36 гривень, а саме: 43646,45 грн - заборгованість по сумі кредиту; 24931,30 грн - заборгованість по процентам, 29989,61 грн - заборгованість по комісії.

Заявлена до стягнення сума заборгованості щодо тіла кредиту та відсотків за користування кредитом підтверджена наданими позивачем розрахунками. Відповідач своїх заперечень щодо цього суду не надав.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо заявлених сум заборгованості за тілом кредиту в розмірі 43646,45 грн, та за процентами в розмірі 24931,30 грн.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення комісії за користування кредитом, суд виходить з таких положень Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець, на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття 10.06.2017 чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19, провадження № 61-7416св20.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes).

Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу /набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Такі висновки зроблені в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі №359/12165/14-ц.

Тлумачення ч. 1 ст. 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених ст. 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер і в них поряд із приватно - правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно - правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно - правових нормах.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року в справі №613/1436/17.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч.1-3 ст. 89 ЦПК України).

Суд звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як встановлено з матеріалів справи, п. 4 заяви №1001048123801 від 02.06.2018 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту передбачена також графіком платежів зазначеним у договорі комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

При цьому, з аналізу змісту зазначених положень кредитного договору вбачається, що сплату відповідної комісії банк покладає на позичальника попри те, що дії, за які вона справляється, вчиняються на користь банку, зокрема, послуги щодо списання та зарахування коштів з метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування кредиту.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачу було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд вважає, що положення кредитного договору, укладеного між сторонами про зобов`язання позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,90% щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Відтак, нарахування позивачем заборгованості по комісії за кредитним договором №1001048123801 від 02.06.2018 в розмірі 29989,61 грн є безпідставними.

З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданого платіжного доручення, позивач за подання даного позову до суду, у відповідності до положень ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплатив судовий збір в розмірі 2422,4 гривень.

У зв`язку з частковим задоволенням позову відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 1685,37 грн (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір заявленого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог:68577,75грн.х2422,4грн./98567,36грн).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76-82, 95, 141, 263-268, 280-284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) заборгованості за кредитним договором №№1001048123801 від 02.06.2018 в розмірі 68577 (шістдесят вісім тисяч п`ятсот сімдесят сім) гривень 75 копійок, з яких: 43646,45 грн - сума заборгованості за кредитом (тілом кредиту), 24931,30 грн - сума заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» витрати на оплату судового збору в сумі 1685 (тисяча шістсот вісімдесят п`ять) гривень 37 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач може оскаржити рішення до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк»», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.

Представник позивача: Киричук Галина Миколаївна, довіреність від 13.02.2024, паспорт №003591942, орган, що видав 8024, дата видачі 11.07.2019, адреса для листування: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В. Богачова