Рішення № 122171816, 08.10.2024, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/899/24

Провадження №2/291/394/24

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

08 жовтня 2024 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Гарбарук І.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін за наявними матеріалами справи) в залі суду в с-ще Ружин цивільну справу №291/899/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанія «Онлайн фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на перемет позову, на стороні відповідача - приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Клименюк Андрій Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

23.07.2024 на адресу суду надійшов позов ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, який вчинений 20.11.2020 за №102431 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С.

Як підставу позову позивач зазначає, що оскаржуваний виконавчий напис був виданий протиправно.

З наведених вище мотивів та підстав просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, який виданий 20.11.2020 №102431.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2024 головуючим суддею по справі визначено суддю Гарбарук І.М.

Ухвалою суду від 24.07.2024 позовну заяву залишено без руху.

31.07.2024 представник позивача подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін та за наявними матеріалами справи.

Відповідно ч.8 ст. 128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав.

Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно електронного сайту Ружинського районного суду Житомирської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.

Згідно з ст. 247 ч.2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За погодженням позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що за виконавчим написом зареєстрованим в реєстрі за №102431 від 20.11.2020, вчиненим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, з ОСОБА_1 , як боржника, стягується на користь ТОВ «Фінансової компанія «Онлайн фінанс» заборгованість у 21 262,00 грн., строк сплати якої настав на підставі кредитного договору №159946396 від 29.07.2019, та 1 200,00 грн. за вчинення виконавчого напису №102431 від 20.11.2020 (а.с. 16).

15.11.2021 приватним виконавцем відділу виконавчого округу Житомирської області Клименюком Андрієм Миколайовичем відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 (а.с. 17).

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

У статті 88 Закону України "Про нотаріат" говориться, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Із оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що нотаріус керувався ст. 87-91 Закону України "Про нотаріат" та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.

Відповідно до п.2 вказаного Переліку, для одержання виконавчого напису по виконанню кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Оскільки безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, то і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус здійснює виконавчий напис, мають бути однозначними, беззаперечними та підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі, тому за вказаних обставин, відсутні підстави вважати, що заборгованість була безспірною.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

Подані фінансовою установою документи не підтверджують безспірність заборгованості, оскільки про наявність спору щодо заборгованості свідчить те, що у виконавчому написі зазначені суми зі стягнення як самого тіла кредиту, так і процентів, які в свою чергу розраховуються у відсотковому відношенні до боргу і можуть бути оспорені.

Крім того, в оспорюваному виконавчому написі, вказано, що підставою його здійснення є, зокрема, постанова КМУ № 1172 від 29.06.1999 р., в яку постановою КМУ № 662 від 26.11.2014 р. були внесені зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, доповнено перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. п. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною постанову КМУ №662 від 26.11.2014 в цій частині.

Вказану постанову залишено без змін згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року.

Таким чином, кредитний договір №159946396 від 29.07.2019 на момент вчинення виконавчого напису вже не був тим документом, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17.

Протилежного суду не доведено та під час розгляду справи не здобуто.

Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису №102431 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

Щодо заявленого представником позивача клопотання про поновлення строку позовної давності, слід зазначити таке.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).

У вказаній справі датою початку перебігу строку позовної давності слід вважати момент вчинення приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Гораєм О.С. спірного виконавчого напису №102431 від 20 листопада 2020 року.

Однак, як зауважив представник позивача, що відповідачем спростовано на етапі судового розгляду так і не було, позивач ОСОБА_1 про існування спірного виконавчого напису нотаріуса дізналася лише після відкриття відповідного виконавчого провадження НОМЕР_2, тобто 15 листопада 2021 року.

Поза цим, суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. У подальшому дія карантину була подовжена до 30 червня 2023 року.

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню.

З 24 лютого 2022 року в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (з наступними змінами).

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

У зв`язку з цим, враховуючи дату звернення позивача з вказаним позовом 23 липня 2024 року, та те, що Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, а також введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року, вимоги представника позивача ОСОБА_2 до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», можуть бути задоволені, адже встановлений законом трьохрічний строк для звернення до суду з вказаним позовом, у силу вище вказаних обґрунтувань, позивачем пропущено не було.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача

На підставі ч. 1 ст.141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати, а саме - судовий збір в розмірі 968,96 грн.,

Також представник позивача просить стягнути з відповідачати витрати на правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.

В обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу позивач долучив до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги адвоката від 25.06.2024 з додатком до договору (а.с. 23-24,25), рекомендовані (мінімальні) ставки адвокатського гонорару, акт виконаних робіт, платіжна інструкція №@PL889079 від 30.06.2024 (а.с. 26, 27, 28).

У акті виконаних робіт (наданих послуг) описано види послуг, час, витрачений на їх надання та вартість.

Водночас, на думку суду, виокремлення адвокатом «усна з вивчення документів консультація…», «вивчення та аналіз сканкопій матеріалів…», як самостійних видів адвокатських послуг є необґрунтованими та охоплюється діями адвоката із «складання, оформлення, подання до Ружинського районного суду Житомирської області…», а тому визначення оплати за ці послуги є неспівмірними із фактично наданим обсягом юридичної допомоги.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі №640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 у справі №824/20/23 висловив правову позицію, що зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін.

Крім того, послуги надані адвокатським об`єднанням є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 3 500,00 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості. В решті вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 158, 265, 268, 280, 284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за №102431 від 20 листопада 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, за яким з ОСОБА_1 , як боржника, стягується на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Онлайн фінанс», заборгованість у розмірі 21 262,00 грн. за кредитним договором №159946396 від 29.07.2019, та 1 200,00 грн. за вчинення виконавчого напису, всього: 22 462 (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Онлайн фінанс» на користь судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. та 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Онлайн фінанс», 02094, м. Київ, бульв. Верховної Ради, буд. 34, офіс 511, код ЄДРПОУ 42254696.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Клименюк Андрій Миколайович, 10014, м. Житомир, бульв. Новий, 5 офіс 2.8.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області І.М. Гарбарук