Постанова № 1221667, 16.11.2007, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна, 10014, м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, тел.42-24-91

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

 16 листопада 2007 року Справа № 2-а - 582/ 07

Категорія 23

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Щавінського В.Р.

при секретарі судового засідання Кравчук Н.В.,

за участю представників сторін:

- від позивача: Вернидуб Д.В. - представник за довіреністю;

- від відповідача: Гуменюк І.О. представник за довіреністю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Ферпласт Україна”

до Державної податкової інспекції у м.Житомирі

про скасування податкових повідомлень-рішень №0001572301/0 від 31.05.2007 р., №0002002301/0 від 05.07.2007 р., №0002012301/0 від 05.07.2007 р. -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Ферпласт Україна” звернулось 16.07.2007 р. до Житомирського окружного адміністративного суду позовом до Державної податкової інспекції у м.Житомирі.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що Державною податковою інспекцією у м.Житомирі було винесено податкове повідомлення-рішення №0001572301/0 про нарахування Позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 12000,00 грн., з яких 10000,00 грн. - основний платіж, 2000,00 грн. сума зобов'язання за штрафними санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення було винесене Відповідачем за результатами планової комплексної документальної перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. результати якої зафіксовано у Акті №2836/23-01/22890431 від 17.05.2007 р.

З 04.06.2007 р. по 21.06.2007 р. Відповідачем було проведено повторну перевірку Позивача - виїзну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. результати якої зафіксовані у відповідному Акті №3757/23-1/22890431 від 20.06.2007 р.

За результати другої перевірки 05.07.07 р. Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0002012301/0 про нарахування Позивачу податкового зобов'язання (у зв'язку із зменшенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 11113,00 грн. Крім цього вказаним податковим повідомленням-рішенням нараховано 5556,00 грн. - штрафних санкцій.

Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0002002301/0 про нарахування Позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4306,00 грн., з яких 3002,00 грн. - сума зобов'язання за основним платежем, 1501,00 грн. - сума зобов'язання за штрафними санкціями.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення такими, що винесені з порушенням чинного податкового законодавства та такими, що підлягають скасуванню у судовому порядку відповідно до Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідач проти позовних вимог заперечує вважає їх безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Спірні правовідносини регулюються Господарським кодексом України від 16.012003 р., № 436-IV, Законами України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р.

На підставі направлень від 10.04.2007 р. №533, працівниками ДПІ у м.Житомирі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі п.1 ст.111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок на ІІ квартал 2007 р. проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ з іноземними інвестиціями „Ферпласт-Україна” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р.

Перевіркою встановлено порушення п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого, до складу валових витрат за 4 кв.2006 р. включено 40000,00 грн. витрат на оплату аудиторських послуг, наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 в результаті чого, на думку Відповідача, завищено валові витрати на 40000,00 грн.

По результатах перевірки було складено Акт №2836/23-01/22890431 від 17.05.2007 р. На підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення №0001572301/0 від 31.05.2007 р.

Суд вважає, що вказане повідомлення-рішення повинно бути скасовано виходячи з наступного.

Між Позивачем та СПД ОСОБА_7 було укладено Договір №06-14 від 06.08.2007 р., згідно якого СПД ОСОБА_7 взяв на себе зобов'язання здійснювати аудиторське та консультаційне обслуговування господарської діяльності Позивача на території України на підставі окремих замовлень, виходячи з видів робіт вказаних у договорі.

Згідно Акту №ТО-000010 від 30.11.2006 р. здачі-приймання робіт (надання послуг) загальна вартість наданих послуг згідно Договору №06-14 від 06.08.2007 р. складає 40000,00 грн. Вказані витрати були Позивачем віднесені до складу валових витрат у 4 кв.2006 р.

Згідно ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до цього підприємство має право користуватися послугами аудиторів, щодо перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Згідно ст.4 Закону „Про аудиторську діяльність” аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України.

Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю як фізична особа - підприємець лише після включення його до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Сторонами не заперечується, та підтверджується матеріалами справи, що СПД ОСОБА_7 має право на здійснення аудиторської діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, п.5.11 ст.5 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Таким чином, Позивач правомірно відніс витрати у сумі 40000,00 грн. по оплаті аудиторських послуг наданих СПД ОСОБА_7 згідно Договору №06-14 від 06.08.2007 р. до складу валових витрат. Відповідно суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі від 31.05.2007 р. №0001572301/0 є протиправним і таким, що має бути скасованим.

На підставі направлень від 01.06.2007 р. №825 та від 14 червня 2007 р. №895 працівниками ДПА у Житомирській області ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, на підставі п.1 ст.111 Закону України „Про державну податкову службу” та відповідно Наказу від 01.06.2007 р. №690 про проведення позапланової перевірки та на виконання розпорядження ДПА у Житомирській області від 01.06.2007 р. №82-р „Про проведення службового розслідування” проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ з іноземними інвестиціями „Ферпласт-Україна” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. По результатах перевірки було складено Акт №3757/23-1/22890431 від 20.06.2007 р.

В результаті проведення перевірки було встановлено порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.3.2 п.5.3 ст.5, п.п.5.4.6 та 5.4.9 п.5.4 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п.1 Перехідних положень Закону України від 01.07.2004 р. №1957-ІV „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Позивачу додатково донараховано 3001 грн. податку на прибуток, в тому числі по періодах: за перший квартал 2339 грн., та третій квартал 26 грн., та за четвертий квартал 636 грн. На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м.Житомирі було винесено податкове повідомлення-рішення №0002002301/0 від 05.072007 р.

Крім цього, під час перевірки були виявлені порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. та встановлено завищення суми податкового кредиту в червні 2006 р. в розмірі 11113 грн. У зв'язку з чим ДПІ у м.Житомирі було винесено податкове повідомлення-рішення №0002012301/0 від 05.07.2007 р.

З висновками, викладеними в акті перевірки, а також з правомірністю вказаних податкових повідомлень-рішень суд погоджується, вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступного.

30.01.2006 р за №300105416 між Позивачем та ЗАТ „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна” укладено договір страхування.

Згідно умов договору визначено перелік страхових випадків: „покрите страхуванням майно застраховано від загибелі, пошкодження, втрати внаслідок: 1)пожежі, удару блискавки, вибуху газу; 2) стихійних лих (буря, ураган, землетрус, повінь, злива, град); 3) пошкодження водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем і систем пожежогасіння; 4) зловмисних дій третіх осіб.”

Цим договором Позивач застрахував власне майно, а також давальницьку сировину страхової вартості 5683452,00 грн., страховий тариф - 0,15%. Сума страхового платежу, віднесеного Позивачем до складу валових витрат становила 8525,00 грн.

Відповідно до вимог п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” підприємство має право віднести на валові витрати будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору.

Згідно ст.1 Закону України „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробленні готової продукції. Право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить замовнику.

Згідно зі ст.4 Закону України „Про власність” від 07.02.1991 р. власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Згідно ч.1 ст.66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Отже, давальницька сировина на всіх етапах переробки належить замовнику, право власності в процесі переробки до виконавця не переходить та майном виконавця не являється.

Відповідно, страхування давальницької сировини не підпадає під перелік видів страхування які наведені в п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону та не відносяться до складу валових витрат платника податків.

Таким чином суд вважає, що Позивач необґрунтовано відніс витрати у сумі 8525,00 грн. на валові витрати. У зв'язку з чим ДПІ у м.Житомирі йому податковим повідомленням-рішенням №0002002301/0 від 05.072007 р. правомірно визначено суму податкового зобов'язання у сумі 4306 грн. (3001 грн. - основний платіж та 1501 грн. штрафні (фінансові) санкції).

16.05.2006 р. Рішенням загальних зборів учасників ТОВ з іноземними інвестиціями „Ферпласт-Україна” (Протокол №62), одному з іноземних засновників - АТ „Ферпласт” (FERPLAST S.p.A) було повернуто виробниче обладнання на загальну суму 260089,79 євро., яке входило до статутного капіталу ТОВ з іноземними інвестиціями „Ферпласт-Україна”.

19.05.2006 р. між Позивачем та АТ „Ферпласт” („FERPLAST S.p.A.”) (далі - Засновник) укладено контракт №60519/1 згідно якого Засновник зобов'язується поставити Позивачу оснастку для підняття і переміщення великогабаритного виробничого обладнання (далі - оснастка), а Позивач зобов'язується використати оснастку за призначенням та повернути її Засновнику по завершенню робіт по переміщенню обладнання.

Згідно п.1.3 контракту оснастка надається Позивачу для підготовки і відвантаження обладнання, яке направляється на адресу Засновника згідно рішення Протоколу зборів засновників ТОВ з іноземними інвестиціями „Ферпласт-Україна” від 16.05.2006 р. №62.

Податкові зобов'язання зі сплати ПДВ при ввезені на митну територію України оснастки у Позивача виникли в сумі 11113,47 грн., що підтверджується вантажно-митною декларацією №003985 від 06.06.06 р. Зазначену суму ПДВ Позивачем віднесено у червні 2006 р. до податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.21 Закону України „Про податок на додану вартість” до складу податкового кредиту відносяться суми ПДВ в зв'язку з придбанням основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Наявність даної норми закону свідчить про те, що не всі нараховані (або сплачені) суми ПДВ можуть бути включені платником до складу податкового кредиту, а лише ті, які в подальшому використовуються в оподатковуваних операціях.

Термін „господарська діяльність”, відповідно до п. 1.15 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” застосовується відповідно до визначення наведеного у п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що ввезення оснастки з метою її використання при проведенні операції по поверненню частки майна засновнику за його ініціативою не призвело до отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Ввезення оснастки не відбулось з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку. Виходячи з вищевикладеного ввезення оснастки не пов'язано з господарською діяльністю підприємства. Доказів того, що оснастка використовувалась Позивачем у господарській діяльності надано не було.

Відповідно до цього суд вважає, що Позивач необґрунтовано відніс до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 11113,47 грн. у зв'язку із ввезенням на митну територію України оснастки згідно Рішення загальних зборів учасників ТОВ з іноземними інвестиціями „Ферпласт-Україна” (Протокол №62 від 16.05.2006 р.) та Контракту №60519/1.

Тому, висновок Відповідача у Акті перевірки №3757/23-1/22890431 від 20.06.2007 р. про завищення Позивачем суми податкового кредиту за червень 2006 р. є правомірним.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженими певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, які б свідчили про необґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення №0002012301/0 від 05.07.2007 р.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 70, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі від 31.05.2007 р. №0001572301/0.

3. У решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Згідно ст. 254 КАС України, постанова, якщо інше не встановлено КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.Р.Щавінський

Постанова складена в повному обсязі та підписана 21 листопада 2007 року.