Ухвала суду № 12215965, 01.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2010 р. м. КиївК-20345/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І, Шипуліної Т.М.,

секретар Євтушевський В.М.,

за участю:

представника відповідача Кеміня В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2007 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2007 року

у справі № 2-30/4242-2007А

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт»

до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (далі відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення ДПІ у м. Алушті АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09 жовтня 2006 року № 0006312301/0 на суму 3761699,95 грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2007 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м. Алушті АР Крим від 09 жовтня 2006 року № 0006312301/0 про застосування до ДП МОУ «Укрвійськкурорт»штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3761699,95 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП МОУ «Укрвійськкурорт»судовий збір в сумі 3,40 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2007 року постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Алушті АР Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2007 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В запереченні на касаційну скаргу ДП МОУ «Укрвійськкурорт», посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, надали вірну правову оцінку діям податкового органу щодо прийняття оскаржуваного рішення, просить залишити касаційну скаргу ДПІ у м. Алушті АР Крим без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2007 року без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Алушті АР Крим провела виїзну планову перевірку ДП МОУ «Укрвійськкурорт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 1440/23/30639237 від 03 жовтня 2006 року.

В акті перевірки було зазначено порушення позивачем, зокрема, пункту 1 статті 3, пункту 1 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало у проведенні розрахункових операцій за готівкові кошти у сумі 752339,99,00 грн. без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа встановленого зразка.

09 жовтня 2006 року ДПІ у м. Алушті АР Крим прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0006312301/0, яким на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до позивача було застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3761699,95 грн.

Вказане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що позивач є підприємством Міністерства оборони України, не відноситься ані до підприємств сфери торгів, ані до підприємств сфери громадського харчування, здійснює діяльність, передбачену статутом щодо реалізації туристичних послуг, яка підпадає під дію пункту 1 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у звязку з чим податковим органом неправомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції спірним рішенням.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, Наказом Міністра оборони України № 132 від 06 відповідно до повноважень, наданих Декретом Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року № 8-92 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності», згідно із Законом України «Про підприємства в Україні»та для реалізації напрямів економічної та господарської діяльності Збройних Сил України в сучасних умовах, схваленої Указом Президента України від 19 квітня 1997 року № 353/97, і з метою забезпечення ефективного використання потенціалу санаторно-курортних та лікувально-оздоровчих закладів Збройних Сил України, відновлення відповідних статей кошторису Міністерства оборони України за рахунок надходжень від реалізації санаторно-курортних путівок, надання платних послуг, прийнято рішення до 20 травня 2000 року створити ДП МОУ «Укрвійськкурорт»і затвердити статут даного підприємства.

Відповідно до статуту, затвердженого Міністром оборони України від 06 травня 2000 року та зареєстрованого Управлінням з економіки Алуштинського виконкому 10 травня 2000 року за № 0405573ю0010142, ДП МОУ «Укрвійськкурорт»засноване на державній власності й підпорядковане Міністерству оборони України.

Підприємство створене для розвитку інфраструктури військових санаторіїв Міністерства оборони України Кримського регіону, підвищення їх ефективності їх використання за рахунок розширення реалізації санаторно-курортних путівок за договірними цінами, створення умов для роботи військових санаторіїв Кримського регіону протягом цілого року, організації дійової реклами, залучення інвестицій юридичних та фізичних осіб для розвитку інфраструктури санаторії, сервісного обслуговування санаторіїв, здійснення іншої діяльності з метою отримання прибутку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має ліцензію серії АА № 780676 на здійснення турагентської діяльності, видану Державною туристичною адміністрацією України 20 травня 2004 року.

Перевіркою було встановлено, що ДП МОУ «Укрвійськкурорт»при продажу путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок до санаторіїв за готівковий розрахунок оприбуткувало готівкові кошти в касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів, зареєстрований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій «Кроха»при здійсненні розрахункових операцій не використовувався, розрахункові документи встановленої форми не друкувались та не виписувались.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про туризм»(в реакції на момент виникнення спірних правовідносин) туристичний продукт - це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про туризм»(в реакції на момент виникнення спірних правовідносин) учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність. Суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб'єкти туристичної діяльності), є, зокрема: туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність; інші суб'єкти підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про туризм»(в реакції на момент виникнення спірних правовідносин) за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт).

У відповідності до пункту 1 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в реакції на момент виникнення спірних правовідносин) реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що позивач правомірно здійснював реалізацію путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок до санаторіїв без застосування реєстратора розрахункових операцій у відповідності до пункту 1 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послу»", оскільки при наданні послуг та видачі відповідних прибуткових і видаткових касових ордерів позивач не повинен був застосовувати реєстратори розрахункових операцій.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що застосування податковим органом до ДП МОУ «Укрвійськкурорт»штрафних (фінансових) санкцій на суму 3761699,95 грн. спірним рішенням є неправомірним.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2007 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ Н.Г. Пилипчук

______ О.І. Степашко

______ Т.М. Шипуліна