Рішення № 12212224, 11.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2010 р. Справа № 4/158-10

          Суддя Щоткін О.В., розглянувши справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Агробудмеханізація", м. Бориспіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілта-Керамед", с. Млачівка

про стягнення 131127,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Горщак О.Л. –предст., дов. від 01.07.2010р. № 335.

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Закритого акціонерного товариства "Агробудмеханізація" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілта-Керамед" (відповідач) про стягнення 131127,50 грн., які складають 60000,00 грн. суми основного боргу, 29656,54 грн. інфляційних втрат, 5385,21 грн. 3% річних, 36085,75 грн. пені, а також судових витрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.09.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 11.10.2010 року.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 01.09.10р., в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Відповідно до п. 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд,

встановив:

08 вересня 2006 року між Закритим акціонерним товариством "Агробудмеханізація" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілта-Керамед" (цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 111/03-2006, відповідно до умов якого цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває права вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за виконанням плану санації Державного підприємства «Млачівський цегельний завод», що затверджений ухвалою господарського суду Київської області від 04.08.-20.09.2004 року по справі № 111/11б-02.

Відповідно п. 2 Договору, цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов’язань.

Згідно п. 6.1.-6.2 договору, за відступлення права вимоги до боржника, відповідач сплачує 270 000 (двісті сімдесят тисяч) гривень у строк до 05 вересня 2007 року.

Згідно акту прийому-передачі від 03.09.2007 року, відповідач передав, а позивач прийняв кран баштовий КБ 401 Б, рег. № 9611, що також підтверджується видатковою накладною № 3-00000001 від 03.09.2007р.

В свою чергу, відповідачем не сплачено позивачу різницю залишку заборгованості, а саме суму в розмірі 60000 грн.

У зв’язку з тим, що відповідач самостійно не сплатив суму боргу в розмірі 60000,00 грн., позивач на адресу останнього направив претензію №52 від 28.01.2010 року з вимогою погасити вказану заборгованість.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Нормами ст. 224 Господарського кодексу України, передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно положень статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи те, що відповідач заборгованість в розмірі 60000,00 грн. не погасив, доказів, які б підтверджували повну суму сплати не надав, доводів позивача не спростував, а тому суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 60000,00 грн. є підтвердженою матеріалами справи, а відтак такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, інфляційні втрати складають 29656,54 грн., а 3% річних –5385,21 грн.

Розрахунок позивача інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 29656,54 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 5385,21 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач просить також стягнути з відповідача пеню в розмірі 36085,75 грн.

          Суд, розглянувши дану вимогу, не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного:

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов‘язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Оскільки договором сторонами такий вид відповідальності як пеня передбачений не був, та будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених обставин позивач не навів, суд вважає, що вимоги про стягнення 36085,75 грн. пені задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 60000,00 грн. боргу, 29656,54 грн. інфляційних втрат, 5385,21 грн. 3% річних. В частині стягнення пені в розмірі 36085,75 грн. суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, –

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілта-Керамед" (07041, Київська обл.., Поліський р-н, с. Млачівка, вул.. Вишнева, 1, код ЄДРПОУ 33088307) на користь Закритого акціонерного товариства "Агробудмеханізація" (08300, Київська обл.., м. Бориспіль, вул.. Привокзальна, 76а, код ЄДРПОУ 13708491) 60000 (шістдесят тисяч) грн..00 коп. боргу, 29656 (двадцять дев’ять тисяч шістсот п’ятдесят шість) грн.. 54 коп. інфляційних втрат, 5385 (п’ять тисяч триста вісімдесят п’ять) грн.. 21 коп. 3% річних, 950 (дев’ятсот п’ятдесят) грн.. 42 коп. державного мита та 171 (сто сімдесят одну) грн.. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 36085,75 грн. пені - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 19.10.2010р.