Рішення № 12211775, 25.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/11825.10.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л. Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1 +1"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Експерт"

простягнення 195760,75 грн.

Представники сторін: від позивача Зленко С.О. –представник за довіреністю; від відповідачане з‘вились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Експерт" заборгованості на загальну суму 195760,75 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не належно виконані зобов‘язання по Договору, оскільки не своєчасно та не в повному розмірі сплачені кошти за отримані послуги. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку, нарахувавши при цьому штрафні санкції у вигляді 3% річних, інфляційних витрат та пені.

Відповідач надав письмовий відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що заборгованість з основного боргу відсутня, індекс інфляції розрахований позивачем не вірно, а строк позовної давності щодо стягнення пені минув.

Позивач заявою від 06.10.2010 змінив предмет позову та просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції на загальну суму 41525,66 грн. (пеня, 3% , інфляційні втрати) та реальні збитки у розмірі 1957,61 грн. (сплачене позивачем державне мито за розгляд цієї справи).

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

30.12.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (далі студія, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Експерт" (далі рекламодавець, відповідач) укладено договір № АС-8 про розповсюдження реклами, відповідно до умов якого студія на замовлення рекламодавця надає йому за плату рекламні послуги.

На виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі прийому виконаних робі від 28.02.2009 на загальну суму 63968,03 грн., від 28.02.2009 на загальну суму 78183,13 грн.

Відповідно до п. 4.4 Договору оплата рекламних послуг здійснюється рекламодавцем у безготівковому порядку у національній валюті України, шляхом попередньої оплати, на підставі рахунків, що їх виставляє студія, та в строки, зазначені у таких рахунках. Дата виставлення рахунку є датою вимоги за цим договором.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату, а саме від 26.01.2009 № АС8/2 на загальну суму 63698,03 грн. (строк оплати не зазначений), від 28.02.2009 № АС8/2-1 на загальну суму 78183,13 грн.(строк оплати не зазначений).

Відповідач вартість послуг не оплатив і станом на момент звернення позивача до суду мав заборгованість по Договору на загальну суму

Як вбачається з наданих позивачем та відповідачем документів, відповідач заборгованість на загальну суму сплатив, а саме 26.07.2010, 27.07.2010, 05.08.2010. Тобто заборгованість відповідач погасив після звернення позивача до суду (13.07.2010)

Отже, станом на момент вирішення справи судом заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

Однак, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати, 3% річних та пеню, у зв‘язку з порушенням відповідачем умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже було встановлено судом, сторони в договорі погодили, що відповідач оплачує вартість отриманих послуг шляхом передоплати на підставі рахунку, в якому вказується строк оплати. З наданих позивачем рахунків, судом встановлено, що в них відсутній строк сплати, а тому до спірних відносин, суд вважає необхідно застосувати ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки в договорі сторонами погоджено, що дата рахунку є датою вимоги, а строк протягом якого відповідач зобов‘язаний сплатити кошти не встановлено.

Отже, строк оплати по рахунку від 26.01.2009 настав 02.02.2009, по рахунку від 28.02.2009 настав 07.03.2009.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем за період дії договору оплата послуг проводилась несвоєчасно, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань наданий позивачем суд, вважає його вірним, а тому вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань на загальну суму 18934,53 грн. підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд частково не погоджується з ним, оскільки позивачем не вірно визначено дату з якої нараховуються 3% річних.

За розрахунком суду, розмір 3% річних по рахунку № АС-8/2 за період з 03.02.2009 по 26.07.2010 становить 2839, 00 грн. по рахунку № АС-8/2-1 за період з 08.03.2009 по 27.07.2010 становить 3290,12 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі16405,80 грн., за період з 26.01.2010 (28.02.2009) по 25.07.2009 (27.08.2009).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Положення зазначеної норми закону встановлюють строк нарахування пені, який обчислюється з дня коли зобов’язання мало бути виконане. Зазначене обумовлено також положеннями ст. 253 Цивільного кодексу України, згідно з якими перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до п. 5.4 Договору сторони погодили, що у разі прострочення виконання відповідачем зобов‘язань, передбачених пунктами 4,4 цього Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Як вже було встановлено судом, строк оплати по рахунку від 26.01.2009 настав 02.02.2009, по рахунку від 28.02.2009 настав 07.03.2009, відповідно нарахування штрафних санкцій слід здійснювати з 03.02.2009 та з 08.03.2009, оскільки з вказаних дат відповідач вважається таким що прострочив виконання зобов’язання.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ст. 258 Цивільного кодексу України

Тобто, строк позовної давності в один рік для стягнення пені встановлений ст. 258 Цивільного кодексу України є строком в межах якого позивач мав право звернутись до суду з відповідною вимогою.

Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, виходячи з наведених положень закону та договору, позивач мав право вимагати від відповідача сплати пені у відношенні простроченої суми, і такі вимоги мали б бути задоволені судом в разі їх заявлення у строк до 03.02.2009 та до 08.03.2009 (протягом року з дня коли виникло таке право), та враховуючи, що на дату звернення позивача з позовом до суду (13.07.2010) закінчився строк позовної давності заява відповідача про закінчення строків давності є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення пені взагалі.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Також, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення реальних збитків у формі сплаченого позивачем державного мита на загальну суму 1957,61 грн., оскільки державне мити є судовими витратами, які стягуються за результатами розгляду спору.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються пропорційно задоволеним вимог, з урахуванням того, що сума основного боргу була сплачена відповідачем під час розгляду справи судом.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Експерт" (01004, м. Київ, вул. Горського, 5, код ЄДРПОУ 30779926 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Сдудія 1+1" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, код ЄДРПОУ 23729809) 3% річних у розмірі 6129 (шість тисяч сто двадцять дев‘ять) грн. 12 коп., інфляційні втрати у розмірі 18934 (вісімнадцять тисяч дев‘ятсот тридцять чотири) грн. 53 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1671 (одна тисяча шістсот сімдесят одна) грн. 24 коп. та 201 (двісті одна) грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти

Дата підписання 01.11.10