Рішення № 12211599, 06.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/36606.10.10 За позовом Голосіївської районної у місті Києві ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне комунальне Управління житлового господарства Харківського району міста Києва.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_2

Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_3

про стягнення 65 053, 01 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Корнійко В.В.

від відповідача: не зявились

від третьої особи 1: не зявились

від третьої особи 2: не зявились

від третьої особи 3: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про виселення відповідача з нежилого приміщення загальною площею 60,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, передавши зазначене приміщення позивачу; про стягнення з відповідача на користь позивача 65 053, 01 грн. грошових коштів за користування нежилим приміщенням. Позовні вимоги обґрунтовані припиненням договору оренди нежитлового приміщення від 16.01.1999 р. № 8-527; неповерненням відповідачем спірного приміщення; неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо оплати за користування зазначеним приміщенням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.07.09 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у яких просить стягнути з відповідача заборгованість за фактичне користування приміщенням 62780, 90 грн.

Відповідач надав відзив на позов, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що після закінчення терміну дії договору від 16.01.1999 р. № 8-527, ним було повернуто орендоване приміщення позивачу, про що свідчить відсутність претензій з його боку щодо технічного стану приміщення. При цьому відповідач зазначає, що 09.02.2009 р. між Голосіївською районною у місті Києві радою в особі Фонду приватизації комунального майна Голосіївського району міста Києва та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу вказаних приміщень, а отже ці приміщення не перебувають у комунальній власності Голосіївської районної у місті Києві ради. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що з моменту закінчення терміну дії договору від 16.01.1999 р. № 8-527 позивач жодного разу не надсилав Фізичній особи-підприємцю ОСОБА_1 рахунки для сплати орендних платежів, не звертався з претензією про погашення заборгованості з орендної плати, не порушував питання про припинення договору оренди у звязку з несплатою більше ніж за три місяці, чим фактично підтверджував припинення орендних відносин між сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2010 р. припинено провадження у справі № 51/366 в частині вимог позивача про виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з нежилого приміщення загальною площею 60,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, передавши зазначене приміщення Голосіївській районній у місті Києві раді.

У процесі розгляду справи відповідач подав письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що з 15.03.2005 р. у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 знаходився ОСОБА_4 про що, зокрема, свідчить трудовий договір № 927 від 16.11.2005 р., укладений з працівником ОСОБА_5 із зазначенням місця виконання роботи АДРЕСА_1. Орендні відносини з позивачем припинились 01.09.2003 р. у звязку з закінченням терміну дії договору № 8-527, а у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про продовження між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 16.01.1999 р. № 8-527. Крім того, відповідач зазначає, що будь-які претензії майнового характеру мають заявлятися позивачем до орендарів спірного приміщення - ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а до правовідносин, що існували між відповідачем та позивачем мають бути застосовані положення Цивільного кодексу України щодо строку позовної давності.

Розгляд справи переносився через незявлення у судове засідання учасників провадження у справі, неналежне виконання ними вимог суду та необхідність витребувати додаткові докази у справі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представники відповідача та третіх осіб на виклик суду не зявились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача та третіх осіб не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі та витребуваних судом документів.

У судовому засіданні 06.10.2010 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.1999 р. між Державним комунальним управлінням житлового господарства Харківського району (далі орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди нежитлового приміщення № 8-527, за умовами якого Державне комунальне управління житлового господарства Харківського району зобов?язалось передати, а відповідач прийняти в оренду нежитлове приміщення загальною площею 60, 6 кв.м. по АДРЕСА_1 для використання під магазин та кафе.

Строк дії договору, відповідно до п. 2, встановлено до 01.09.2003 р.

Відповідно до п.п. 5, 6 та додатку до договору (та розрахунок орендної плати з 02.10.2003 р.) відповідач зобов?язався на першу вимогу орендодавця, але не пізніше 10-го числа поточного місяця сплачувати орендну плату, вартість отриманих комунальних, експлуатаційних послуг, плату за відшкодування мереж та податок на землю. Розмір орендної плати становить 709, 42 грн.

Згідно з п. 4 договору орендодавець зобов?язався у 10-тиденний строк передати приміщення відповідачу по акту, у якому відображено технічний стан приміщення на день передачі.

Пунктом 5 договору також встановлено, що після закінчення строку оренди відповідач зобов?язується передати приміщення орендодавцю в належному та санітарному стані по акту.

Згідно з п. 19 договору у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмову від його продовження або банкрутства відповідача, він зобов?язаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, визначених у договорі.

У матеріалах справи відсутній відповідний акт приймання-передачі, однак факт передачі вищевказаного приміщення відповідачу відповідно до п. 4 договору № 8-527 від 16.01.1999 р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не заперечується.

Відповідно до рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 р. «Про формування комунальної власності територіальних громад міста Києва»до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва передано, зокрема, будинок по АДРЕСА_1

Згідно з ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов?язки наймодавця.

У відповідності до положень ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендодавцями майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади є органи місцевого самоврядування.

Згідно частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що після закінчення терміну дії договору, відповідач використовує нежитлове приміщення загальною площею 60, 6 кв.м. по АДРЕСА_1 та не сплачує плату за фактичне користування, у зв?язку з чим виникла заборгованість у розмірі 62780, 90 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, законодавство передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони орендодваця, так і зі сторони орендаря. Отже, для здійснення автоматичної пролонгації дії договору необхідна згода обох сторін. Бажання орендаря продовжувати відносини оренди у даному випадку висловлюється шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Щодо орендодавця, підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка висловлюється відсутністю заперечень і вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму.

12.08.2003 р. Голосіївською районною у місті Києві радою було винесено припис № 549/6-Р/5 про закінчення терміну дії договору від 16.01.1999 р. № 8-527 01.09.2003 р. та зобов?язано відповідача звільнити приміщення загальною площею 60, 6 кв.м. по АДРЕСА_1.

Вищевказаний припис було отримано відповідачем 18.08.2003 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що договір від 16.01.1999 р. № 8-527 не був автоматично пролонгований і припинився у звязку із закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що нежитлове приміщення загальною площею 60, 6 кв.м. по АДРЕСА_1 були передані позивачу після закінчення терміну дії договору від 16.01.1999 р. № 8-527 та відповідачем не використовувались, що підтверджується наявністю договорів оренди, укладених позивачем з третіми особами 2 та 3, об?єктом яких є вищевказані приміщення, а відтак вимоги позивача про стягнення заборгованості за користування приміщенням, на думку відповідача, є необґрунтованими.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 22.01.2010 р. та від 17.02.2010 р. відповідача було зобов?язано надати суду докази на підтвердження звільнення ним нежитлового приміщення загальною площею 60,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Однак позивачем заперечується, а відповідачем належними та допустимими доказами не доведено суду факту повернення ним позивачу нежитлового приміщення загальною площею 60, 6 кв.м. по АДРЕСА_1.

Розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено, що рішенням Голосіївської районної у місті Києві ради № 37/02 від 17.02.2005 р. нежитлове приміщення загальною площею 60, 6 кв.м. по АДРЕСА_1 вирішено передати в користування Суб?єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_4 строком на 11 місяців.

На виконання зазначеного рішення 15.03.2005 р. між Голосіївською районною у місті Києві радою та Суб?єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_4 укладено договір оренди нежитлового приміщення № 49-05, за умовами якого позивач зобов?язався передати, а третя особа 2 прийняти в оренду нежитлове приміщення загальною площею 60, 6 кв.м. по АДРЕСА_1 на строк до 15.02.2006 р.

Як стверджує позивач і наведена обставина не спростована в установленому порядку, спірне приміщення третій особі фактично передано не було у звязку з чим орендна плата за вищезазначеним договором третій особі також не нараховувалась.

Суд вважає за необхідне зазначити, що документально підтверджених відомостей щодо фактичної передачі вищевказаного приміщення Суб?єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_4 не надано.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт, складений 18.06.2007 р., у якому зазначається, що нежитлове приміщення загальною площею 60, 6 кв.м. по АДРЕСА_1 без оформлення договірних відносин займає ОСОБА_1

26.11.2007 р. між Голосіївською районною у місті Києві радою та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 укладено договір оренди нежитлового приміщення № 254-7, за умовами якого позивач зобов??язався передати, а третя особа 3 прийняти в оренду нежитлове приміщення загальною площею 63, 2 кв.м. по АДРЕСА_1 на строк до 26.10.2008 р.

Згідно з п. 2.1 договору орендодавець - Голосіївська районна у місті Києві рада - взяв на себе зобовязання у 10-ти денний термін з моменту підписання обома сторонами цього договору надати орендарю спірні приміщення.

При цьому, пунктом 5 договору встановлено, що обчислення його строку починається з моменту передачі обєкта оренди орендарю - Фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 за актом.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, нежитлове приміщення загальною площею 63, 2 кв.м. по АДРЕСА_1 Фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 фактично було передано лише 25.10.2008 р. , про що свідчить відповідний акт прийому-передачі (копія у матеріалах справи).

У відповідності до положень ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом.

Таким чином, за сукупністю письмових доказів, поданих учасниками провадження на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку, що нежитлове приміщення, яке було передано відповідачу відповідно до договору від 16.01.1999 р. № 8-527 було звільнено останнім у зв?язку з передачею його Фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 25.10.2008 р.

Твердження відповідача, що нежитлове приміщення загальною площею 60, 6 кв.м. по АДРЕСА_1 було звільнено ним одразу після закінчення терміну дії договору від 16.01.1999 р. № 8-527 спростовуються наявними у матеріалах справи документами.

Належних та допустимих доказів, відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження вищенаведених тверджень відповідача, останнім суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Тож, враховуючи, що після закінчення терміну дії договору від 16.01.1999 р. № 8-527 відповідач вищевказані приміщення не звільнив та продовжував їх використовувати, то, відповідно, він був зобов?язаний вносити платежі за його користування.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за фактичне користування приміщенням загальною площею 60, 6 кв.м. по АДРЕСА_1 є обґрунтованими.

Разом з тим, суд відзначає, що відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строки, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність застосовується тривалістю у три роки.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

07.06.2010 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав суду пояснення по справі, у яких заявляє вимогу про застосування до правовідносин між сторонами строку позовної давності та просить врахувати, що такий строк відповідачем пропущено.

Тож, з огляду на вищенаведене, беручи до уваги наявні у справі докази, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача у межах строку позовної даності, в саме з 23.06.2006 р. (гранична дата строку позовної давності з дня подання позовної заяви до суду) до 24.10.2008 р. (дата, що передує дню передачі приміщення Фізичній особі підприємцю ОСОБА_3).

За розрахунком суду загальний розмір заборгованості відповідача за користування приміщенням за період з 23.06.2006 р. до 24.10.2008 р. становить 38750, 19 грн.

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 38750, 19 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03045, АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Голосіївської районної у місті Києві ради (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 98, код ЄДРПОУ 26077543) заборгованість у розмірі 38750, 19 (тридцять вісім тисяч сімсот п?ятдесят грн. 19 коп.) грн., 387, 50 (триста вісімдесят сім грн. 50 коп.) грн. державного мита та 187, 64 (сто вісімдесят сім грн. 64 коп.) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Суддя

Пригунова А.Б.

Повне рішення складено 08.11.2010 р.