Рішення № 12210707, 18.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/34018.10.10

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк»

до товариства з обмеженою відповідальністю «БВТ Груп»

про стягнення 5726442,35 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Ласкавий Є.М. –представник за довіреністю № 2123 від 20.11.2009 року;

від відповідача: не з’явився.

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Фортуна-банк»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «БВТ Груп»про стягнення 5726442,35 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.09.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна-банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Фортуна-банк»(позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю «БВТ Груп»(відповідачем) був укладений договір про надання відкличної відновлюваної кредитної лінії № 04КЛ/42/1117/ЮР, згідно п. 1.1. якого, кредитор, за умови наявності кредитних ресурсів, зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Сторонами були підписані додаткові угоди до договору про надання відкличної відновлюваної кредитної лінії № 04КЛ/42/1117/ЮР, а саме: додаткова угода № 1 від 30.11.2009 року, додаткова угода № 2 від 11.12.2009 року, додаткова угода № 3 від 29.01.2010 року, додаткова угода № 4 від 05.02.2010 року, додаткова угода № 5 від 12.02.2010 року, додаткова угода № 6 від 26.02.2010 року, додаткова угода № 7 від 11.03.2010 року, додаткова угода № 8 від 31.03.2010 року, додаткова угода № 9 від 30.04.2010 року, додаткова угода № 10 від 28.05.2010 року, додаткова угода № 11 від 02.06.2010 року, відповідно до яких сторони змінювали період та термін сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 1.1.1. договору надання кредиту буде здійснюватися одноразово або окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо –«транш», а у сукупності –«транші», в межах встановленого максимального ліміту заборгованості до 5000000,00 гривень.

Відповідно до п. 1.2. договору, що був змінений додатковою угодою № 11 від 02.06.2010 року, кінцевий термін повернення кредиту –21 червня 2010 року.

Відповідно до п. 1.3. договору за користування кредитом встановлюється плата, надалі за текстом –«проценти», в розмірі 28 процентів річних.

Відповідно до п. 2.1. договору кредит надається шляхом зарахування траншу на поточний рахунок позичальника № 26009311117, відкритий в ТОВ «Фортуна-банк»(МФО 300904), для подальшого використання за цільовим призначенням. Днем надання траншу вважається день такого зарахування.

Відповідно до п. 2.6. договору проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем). Для обрахування процентів застосовуються такі методи визначення кількості днів: для гривні –метод «факт/факт»- передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та році. Нарахування процентів здійснюється щомісячно за період, починаючи з двох останніх банківських днів попереднього місяця до дня (включно), що передує двом останнім банківським дням поточного місяця. При розрахунку враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (траншу).

Відповідно до п. 2.5. договору повернення кредиту (траншу) здійснюється шляхом перерахування позичальником коштів на рахунок банку № 20629311117 (позичковий рахунок). Днем повернення кредиту (траншу) вважається день такого зарахування.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві кредит у сумі 5 000000,00 грн.

Відповідач частково виконав свої зобов’язання по договору, станом на 17.08.2010 р. заборгованість відповідача за кредитом становить 4838000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами за період користування кредитом становить 853608,75 грн.

Керуючись п. 4.1. договору, позивач нарахував відповідачеві станом на 17.08.2010 р. пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 34833,60 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.09.2010 року порушено провадження у справі № 33/340 і призначено до розгляду на 05.10.2010 року.

У судове засідання 05.10.2010 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/340 від 20.09.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судове засідання з’явився, подав документи на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/340 від 20.09.2010 року.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 18.10.2010 року.

У судове засідання 18.10.2010 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/340 від 20.09.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог за вих. № 1256/07 від 13.10.2010 року, надав пояснення по справі та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у сумі 4838000,00 грн., заборгованість за процентами у сумі 1068 866,62 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 145140,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про збільшення.

30.09.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна-банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Фортуна-банк» (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю «БВТ Груп»(відповідачем) був укладений договір про надання відкличної відновлюваної кредитної лінії № 04КЛ/42/1117/ЮР, згідно п. 1.1. якого, кредитор, за умови наявності кредитних ресурсів, зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Сторонами були підписані додаткові угоди до договору про надання відкличної відновлюваної кредитної лінії № 04КЛ/42/1117/ЮР, а саме: додаткова угода № 1 від 30.11.2009 року, додаткова угода № 2 від 11.12.2009 року, додаткова угода № 3 від 29.01.2010 року, додаткова угода № 4 від 05.02.2010 року, додаткова угода № 5 від 12.02.2010 року, додаткова угода № 6 від 26.02.2010 року, додаткова угода № 7 від 11.03.2010 року, додаткова угода № 8 від 31.03.2010 року, додаткова угода № 9 від 30.04.2010 року, додаткова угода № 10 від 28.05.2010 року, додаткова угода № 11 від 02.06.2010 року, відповідно до яких сторони змінювали період та термін сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 1.1.1. договору надання кредиту буде здійснюватися одноразово або окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо –«транш», а у сукупності –«транші», в межах встановленого максимального ліміту заборгованості до 5000000,00 гривень.

В процесі розгляду справи позивач надав додаткові угоди до договору про надання відкличної відновлюваної кредитної лінії № 04КЛ/42/1117/ЮР, а саме: додаткова угода № 13 від 05.07.2010 року, додаткова угода № 12 від 21.06.2010 року.

Відповідно до п. 1.2. договору, що був змінений додатковою угодою № 13 від 05.07.2010 року, кінцевий термін повернення кредиту –30 липня 2010 року.

Відповідно до п. 1.3. договору за користування кредитом встановлюється плата, надалі за текстом –«проценти», в розмірі 28 процентів річних.

Відповідно до п. 2.1. договору кредит надається шляхом зарахування траншу на поточний рахунок позичальника № 26009311117, відкритий в ТОВ «Фортуна-банк»(МФО 300904), для подальшого використання за цільовим призначенням. Днем надання траншу вважається день такого зарахування.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Відповідно до п. 2.6. договору проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем). Для обрахування процентів застосовуються такі методи визначення кількості днів: для гривні –метод «факт/факт»- передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та році. Нарахування процентів здійснюється щомісячно за період, починаючи з двох останніх банківських днів попереднього місяця до дня (включно), що передує двом останнім банківським дням поточного місяця. При розрахунку враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (траншу).

Відповідно до п. 2.7. сплата нарахованих процентів проводиться щомісячно протягом двох останніх банківських днів поточного місяця та в останній день користування кредитом, шляхом перерахування позичальником коштів на рахунок з обліку нарахованих процентів № 20685311117. Невиконання позичальником зазначеного може бути підставою для розірвання договору, дострокового погашення кредиту та сплати процентів за період користування кредитом. Невиконання позичальником протягом п’яти операційних днів вимоги кредитора про повернення суми кредиту та/або сплати процентів за його користування, надає кредитору право звернути стягнення на предмет застави, що визначений в договрі, який зазначений в п. 2.12 договору.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Відповідно до п. 2.5. договору повернення кредиту (траншу) здійснюється шляхом перерахування позичальником коштів на рахунок банку № 20629311117 (позичковий рахунок). Днем повернення кредиту (траншу) вважається день такого зарахування.

Відповідно до п. 3.3.5. договору позичальник зобов’язаний не пізніше терміну, визначеного в п. 1.2. договору, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та можливі неустойки, тощо.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві кредит у сумі 5 000000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку від 19.08.2010 року.

Відповідач частково виконав свої зобов’язання по договору, станом на 13.10.2010 р. заборгованість відповідача за кредитом становить 4838000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами за період користування кредитом становить 1068866,62 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості відповідача за кредитом в розмірі 4838000,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами за період користування кредитом в розмірі 1068866,62 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом з 01.08.2010 року по 13.10.2010 року у сумі 145140,00 грн.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 4.1. договору при неповерненні або несвоєчасному поверненні кредиту, кредитор має право застосувати до позичальника неустойку у вигляді нарахування пені за користування кредитом до моменту фактичного погашення заборгованості, за договором, з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом з 01.08.2010 року по 13.10.2010 року у сумі 145140,00 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БВТ Груп» (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33-Б; п/р 26009311117 в ПАТ «Фортуна-банк», МФО 300904, код ЄДРПОУ 35488788) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк»(04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 35-В; к/р 32008199001 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 321024; код ЄДРПОУ 26254732) заборгованість за кредитом в розмірі 4838000 (чотири мільйони вісімсот тридцять вісім тисяч) грн. 00 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 1068866 (один мільйон шістдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 62 коп., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом з 01.08.2010 року по 13.10.2010 року у сумі 145140 (сто сорок п’ять тисяч сто сорок) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 02.11.2010 року.