Рішення № 12210631, 19.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/40519.10.10 За позовомЗакритого акціонерного товариства "Український Страховий Дім"

доЗакритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

третя особаНовіков Олександр Миколайович

провідшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 24460,52 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Семененко І.А. дов. № 751 від 11.05.2010 р.,

був Корчовий С.Г. - дов. № 751 від 20.05.2010 р.

від відповідача Лозенко Ю.Г. дов. № 10/790 від 05.02.2010 р.

була Савіна О.Б. дов. № 10/1011 від 06.04.2010 р.

від третьої особи не з'явився

в судовому засіданні 19.10.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство "Український Страховий Дім" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"(надалі відповідач) відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 24460,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм який застрахував свою цивільно-правову відповідальність у відповідача який відповідно до закону повинен її відшкодувати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.08.2010 року порушено провадження у справі за № 13/405, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 відповідальність якого застрахована відповідачем, призначено розгляд справи нам 16.09.2010 року, сторони зобовязано вчинити дії, надати документи.

В судове засідання, призначене на 16.09.2010 року, представники позивача та відповідача не зявилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали.

16.09.2010 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 16.09.2010 року розгляд справи відкладено на 05.10.2010 року.

05.10.2010 року в судове засідання зявилися представники позивача та відповідача, надали витребувані судом докази по справі.

Третя особа в судове засідання не зявилася, повноважного представника не направила, поважних причин неявки суду не повідомила, вимоги ухвал суду не виконала. 05.10.2010 року в судовому засіданні оголошена перерва до 19.10.2010 року.

В судове засідання, призначене на 19.10.2010 року, зявилися представники позивача та відповідача.

Третя особа в судове засідання не зявилася, вимоги попередніх ухвал не виконала.

В ході розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечував та наполягав на відмові у його задоволенні.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.04.2008 року між ОСОБА_1 (надалі страхувальник) та позивачем було укладено договір страхування наземного транспорту НТ-08 № 786 Кв від 22.04.2008 року (далі - Договір) відповідно до умов якого позивач зобовязувався відшкодувати збитки, що могли настати у звязку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля Nissan Qashqai, державний номерний знак НОМЕР_1 (надалі автомобіль Nissan).

27.10.2008 року на Оболонському проспекті в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Dacia Logan, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням громадянина ОСОБА_2, із автомобілем Nissan, під керуванням ОСОБА_1. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Nissan був пошкоджений.

Зіткнення відбулося в результаті порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху України. Зазначена обставина підтверджується постановою судді Оболонського районного суду міста Києва від 30.10.2008 року, справа № 3-3997/2008 року.

Як зазначає позивач, посилаючись на рахунок фактури № А 3930 від 27.11.2008 року, в результаті дтп транспортному засобу страхувальника було завдано збиток в розмірі 24460,52 грн. В матеріалах справи відсутні рахунки СТО, чи Акт виконаних робіт СТО, на підставі яких би позивачем було здійснене розрахунок страхового відшкодування за пошкодження застрахованого транспортного засобу.

12.12.2008 року страховик виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 24460,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1995 від 12.12.2008 року.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність власника автомобіля Dacia Logan, державний номерний знак НОМЕР_2, застрахована відповідачем згідно поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОЦПВВНТЗ № ВВ/6199433.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у звязку з укладенням відповідачем ОЦПВВНТЗ № ВВ/6199433 відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якою особою автомобіля Dacia Logan, державний номерний знак НОМЕР_2.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до позивача перейшло право вимоги, яке ОСОБА_1 мала до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_2 автомобіля Dacia Logan, державний номерний знак НОМЕР_2.

16.03.2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 534 про виплату страхового відшкодування в сумі 24460,52 грн.

Як зазначає відповідач, зазначена претензія була визнана страховою, про що було складено Страховий акт, розрахована сума страхового відшкодування на підставі Звіту про оцінку майна, відповідно до якого вартість матеріального збитку склала 20242,67 грн., вартість відновлювального ремонту без ПДВ склала 16868,89 грн.

Відповідно до пп. 3.2.3 п. 3.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” операції з надання послуг із страхування особами, які мають ліцензії на здійснення страхової діяльності відповідно до закону не є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про страхування”страхове відшкодування це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно із ст. 25 цього Закону здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, при виплаті страхових платежів безпосередньо потерпілим, а не спрямовання їх на придбання у платників податку на додану вартість послуг (в т.ч. по ремонту застрахованого майна) чи товарно-матеріальних цінностей (які мають бути використані в процесі його ремонту), то податок на додану вартість не нараховується.

На підставі вищевикладеного, 21.05.2010 року відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача страхове відшкодування в розмірі 16868,89 грн. без урахування ПДВ (3373,78 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 0025520 від 21.05.2010 року.

Таким чином, на час винесення рішення між сторонами відсутній предмет спору щодо сплати заборгованості в сумі 16868,89 грн. і провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не обґрунтовані та не доведені підстави стягнення з відповідача 7591,63 грн., а тому позовні вимоги про стягнення вказаної суми суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи на той факт, що відповідач сплатив позивачу суму страхового відшкодування до подання позовної заяви, судові витрати, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Провадження у справі в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (01032, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 23510137) на користь Закритого акціонерного товариства "Український Страховий Дім" (01023, м. Київ, пл.. Спортивна, буд. 3, код ЄДРПОУ 32556540) 16868 (шістнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім),89 грн. припинити.

2.В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 05.11.2010