Ухвала суду № 122105909, 07.10.2024, Мар'їнський районний суд Донецької області

237/3318/24

1-кс/237/524/24

УХВАЛА

Іменем України

04.10.2024 року м.Курахове

Слідчий суддя

Мар`їнського районного суду Донецької області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисників: ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

розглянувши клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_7 , яке погоджено з начальником Курахівського відділу Покровської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , про арешт тимчасово вилученого майна, у кримінальному провадженні №12024052690000603 від 06.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Мар`їнського районного суду звернувся з клопотанням старший слідчийСВ ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області, яке погоджено з начальником Курахівського відділу Покровської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , про арешт тимчасово вилученого майна, у кримінальному провадженні №12024052690000603 від 06.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

В судовому засіданні встановлено, що 06.08.2024 о 08:05 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що працівник поліції Стьопочкін повідомив, що за адресою: АДРЕСА_1 при перевірці документів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає АДРЕСА_3 , останній повідомив, що при собі має близько 50 згортків з психотропною речовиною -PVP, яку він незаконно придбав та збував шляхом розкладання "закладок".

06.08.2024 відомості внесені до ЄРДР під № 12024052690000603 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

08.08.2024, у період часу з 19 години 05 хвилин до 20 години 00 хвилин, старший слідчий СВ ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_7 провів санкціонований обшук квартири за адресою: АДРЕСА_4 , під час якого було виявлено та вилучено:

1) 20 zip пакетів з мікрочастинками невідомої речовини поміщено до сейф пакету ICR 0155426;

2) micro SD 4 GB поміщено до сейф пакету ICR 0155427;

3) наперсток поміщено до сейф пакету ICR 0155423;

4) банківські картки № НОМЕР_1 ,№ НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 поміщено до сейф пакету ICR 0155429;

5) частина скляної лампи з резиновою трубкою поміщено до сейф пакету ICR 0155428;

6) дві частини скляної лампи з фрагментом трубки, з нашаруваннями - поміщено до сейф пакету WAR 1992033;

7) планшет SAMSUNG GALAXY Tab Q10 UltraLTE, ІМЕІ: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 поміщено до сейф пакету HYQ 0025646;

8) два фрагменти обрізаних пластикових пляшок з нашаруванням поміщено до сейф пакету HYQ 0025645.

Під час досудового розслідування встановлено, що банківська картка № НОМЕР_1 , відкрита в банківській установі JSC OSCHADBANK, відноситься до платіжної системи MASTERCARD, тип картки DEBIT, категорія карти GOLD.

В своєму клопотанні слідчий просить накласти арешт на рахунок банківської картки відкритий в банківській установі АТ «Держаний ощадний банк України» № НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_4 та грошові кошти, що знаходяться і надходять на нього. Крім того, просить зобов`язати відповідальних осіб Акціонерне товариство «Держаний ощаднийбанк України» (код в ЄДРПОУ 00032129), юридична адреса: АДРЕСА_5 , накласти арешт на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_4 та грошові кошти, що знаходяться і надходять на нього.

Своє клопотання слідчий мотивує тим, що відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, існує сукупність підстав вважати, що вилучене майно є знаряддями кримінального правопорушення, які зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що є об`єктом кримінально протиправних дій або набуті кримінально протиправним шляхом.

Прокурор в судовому засіданні просив задовольнити клопотання з метою досягнення завдань кримінального провадження.

Захисники просили відмовити в задоволенні клопотання слідчого в зв`язку із відсутністю в діях їх підзахисного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та відсутністю підстав для арешту рахунків.

Підозрюваний підтримав позицію своїх захисників.

Слідчий суддя, перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо кримінального провадження, в рамках якого було подано клопотання, доходить до наступних висновків.

Статтею 1 Кримінально процесуального кодексу України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч. 1ст. 26 КПК Українисторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

В матеріалах клопотання слідчим надані об`єктивні докази на підтвердження підстав арешту майна передбачених 132 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25). Крім того, у справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Крім того у відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, на підставі наданих ініціатором клопотання матеріалів, повинен з`ясовувати обставини, визначені ч.2 ст.173 КПК України, зокрема, правову підставу для арешту майна.

Слідчий суддя бере до уваги доводи слідчого, які він виклав у клопотанні, а саме те що не накладення арешту може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання майна. Крім того матеріалами клопотання повністю доведено, що вилучений об`єкт може бути предметом кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди вчинення злочину, тобто є джерелом доказів по кримінальному провадженню та може бути використаний в якості доказів під час досудового розслідування та судового розгляду.

Постановою слідчого вказаний об`єкт, на підставі ст.98-100 КПК України був визнаний в якості речового доказу.

Крім того слідчий суддя зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Виходячи з цього, слідчий суддя вважає за доцільним задовольнити клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна.

Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а тому слідчим суддею не вбачається підстав вважати, що майно не буде збережене.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1,26,94,98,131,132,170-173 КПК України та усталеної практики ЄСПЛ, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_7 , яке погоджено з начальником Курахівського відділу Покровської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , про арешт тимчасово вилученого майна, у кримінальному провадженні №12024052690000603від 06.08.2024,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.307КК України задовольнити.

Накласти арешт на рахунок банківської картки відкритий в банківській установі АТ «Держаний ощадний банк України» № НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_4 та грошові кошти, що знаходяться і надходять на нього.

Зобов`язати відповідальних осіб Акціонерне товариство «Держаний ощаднийбанк України» (код в ЄДРПОУ 00032129), юридична адреса: 01021, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г, накласти арешт на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_4 та грошові кошти, що знаходяться і надходять на нього.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини з моменту отримання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складений та проголошений 07.10.2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_9