Рішення № 12210472, 26.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/42526.05.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ.ТІ.ЕС."

До          Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд"

Про          стягнення 690 382,08 грн.

За зустрічним

позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд"

До          Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ.ТІ.ЕС."

Про          визнання п. 2.2. Договору № 110708/1 від 11.07.2008 р. недійсним

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Чепелюк В.М. –предст. (дов. № 51 від 23.09.2009 р.)

Від відповідача           Галченко О.О. –предст. (дов. б/н від 01.10.2009 р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" про стягнення грошових коштів у розмірі 690 382,08 грн. (612 627,00 грн. –основний борг, 77 755,08 грн. - пеня) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору поставки і монтажу обладнання № 110708/1 від 11.07.2008 р.

Ухвалою суду від 01.12.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/425 та призначено розгляд справи на 18.12.2009 р.

11.12.2009 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача Відзив на позов (вих. № 28/-09/12.09 від 11.12.2009 р.) відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог, щодо стягнення з відповідача частини суми загального боргу в розмірі 465 505,98 грн., у зв'язку з частковою сплатою та не вірним розрахунком позивача, відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог, щодо стягнення з відповідача пені, розподілити держмито та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Представник відповідача в судове засідання 18.12.2009 р. не з'явився, про причини нез’явлення представника відповідача суд не повідомлено.

Ухвалою суду від 18.12.2009 р. відкладено розгляд справи на 29.01.2010 р. в зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних доказів, зобов’язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 01.12.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/425.

Ухвалою суду від 02.02.2010 р. призначено розгляд справи на 05.03.2010 р., зобов’язано сторін виконати вимоги Ухвали Господарського суду міста Києва від 01.12.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/425.

05.03.2010 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача Заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 829 753,36 грн. (636 969,98 грн. –основний борг, 78 247,58 грн. –пеня, 17 222,51 грн. –3% річних, 97 313,29 грн. –збитки від інфляції).

В судовому засіданні 05.03.2010 р. представники сторін подали Заяву про продовження строку вирішення спору.

Оскільки відповідно до ч. 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті, а саме у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, то суд задовольнив зазначене клопотання.

В судовому засіданні 05.03.2010 р. оголошено перерву до 23.03.2010 р.

18.03.2010 р. відділом діловодства суду отримано від ТОВ "Квіза-Трейд" зустрічну позовну заяву до ТОВ "АЙ.ТІ.ЕС." про визнання п. 2.2. Договору поставки і монтажу обладнання № 110708/1 від 11.07.2008 р., що укладений між сторонами, таким, що суперечить чинному законодавству України та визнання п. 2.2. даного договору недійсним.

Відповідно до ст. 60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним; подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Оскільки позов ТОВ "Квіза-Трейд" є взаємно пов’язаним з позовом ТОВ "АЙ.ТІ.ЕС.", позивачем дотримано всіх вимог щодо подачі позовів, суд приймає до розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ "Квіза-Трейд".

Ухвалою суду від 22.03.2010 р. продовжено строк вирішення спору по справі № 12/425, прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ "Квіза-Трейд" до ТОВ "АЙ.ТІ.ЕС." про визнання п. 2.2. Договору поставки і монтажу обладнання № 110708/1 від 11.07.2008 р., що укладений між сторонами, таким, що суперечить чинному законодавству України та визнання п. 2.2. даного договору недійсним, призначено розгляд справи на 23.03.2010 р.

Ухвалою суду від 29.03.2010 р. призначено розгляд справи на 27.04.2010 р.

В судовому засідання 27.04.2010 р. представником позивача подано відзив на зустрічний позов відповідно до якого позивач проти зустрічного позову заперечує та просить суд відмовити його задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 27.04.2010 р. оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами укладено Договір поставки і монтажу обладнання № 110708/1 від 11 липня 2008 року, згідно умов якого (п.1.1.), Позивач зобов’язувався на підставі заявок Відповідача поставляти стелажні системи та матеріали для монтажу, а також виконати роботи по монтажу обладнання, а, відповідно, Відповідач прийняти і оплатити передбачене Додатками до Договору обладнання в терміни та на умовах, які передбачені Договором та Додатками до Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов’язання за Договором у повному обсязі, що підтверджується Актом приймання-передачі продукції, Актом виконаних робіт по монтажу та Видатковою накладною, які підписані сторонами та скріплені їхніми печатками. Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач не здійснив розрахунок за поставлений товар та виконані роботи у повному обсязі.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 636969,98 грн.

Крім суми боргу, позивач просить стягнути пеню у розмірі 78 247,58 грн., як передбачено п. 8.1. Договору, суму збільшення боргу за рахунок інфляції у розмірі 97 313,29 грн. та 3% річних у розмірі 17 222,51 грн.

Відповідач позов визнав частково, посилаючись на те, що позивач невірно зараховував перераховані йому позивачем грошові кошти, враховуючи при цьому, згідно п. 2.2. Договору, курс євро згідно офіційного курсу НБУ на день перерахунку.

Відповідачем подано зустрічну позовну заяву до ТОВ "АЙ.ТІ.ЕС." про визнання п. 2.2. Договору поставки і монтажу обладнання № 110708/1 від 11.07.2008 р., що укладений між сторонами, таким, що суперечить чинному законодавству України та визнання п. 2.2. даного договору недійсним.

Пункт 2.2. Договору передбачає, що загальна вартість і ціна за одиницю Обладнання змінюється, у випадку якщо на день проведення розрахунків за обладнання зміниться встановлений НБУ курс Євро по відношенню до курсу Євро встановленого НБУ на день укладення цього Договору. В цьому випадку, загальна ціна і ціна за одиницю Обладнання зміниться прямо пропорційно зміні офіційного курсу Євро до гривні, встановленого НБУ на день проведення розрахунків за Обладнання в порівнянні з встановленим НБУ курсом Євро до гривні на день укладення цього Договору.

Позивач (відповідач за первісним позовом) вважає, що вищезазначена норма договору укладена сторонами з порушенням норм чинного законодавства України та зокрема протирічить Конституції України та ч. 2 ст. 189 і ч. 2 ст. 198 ГК України.

У частині 2 ст. 189 ГК України, зазначено, що ціна є істотною умовою господарського договору та зазначається в договорі у гривнях. В іноземній валюті можуть визначатися ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) за наявності згоди сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відповідач (позивач по первісному позову) проти зустрічних позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що зазначені в зустрічному позові обставини не можуть бути підставою для визнання п. 2.2. Договору недійсним, оскільки при укладенні вказаного Договору були додержані вимоги чинного законодавства щодо укладання договорів та досягнуто згоди стосовно усіх істотних умов Договору в т.ч. ціни.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні зустрічної позовної вимоги слід відмовити, а первісні позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Стосовно зустрічного позову:

Як вбачається із матеріалів справи, ціна товару визначається відповідно до п. 2.1. Договору поставки і монтажу обладнання № 110708/1 від 11 липня 2008 року, де зазначено, що вартість обладнання формується в національній валюті України, включаючи ПДВ, вказується у відповідних Додатках та накладних, які з моменту їх підписання є невід’ємною частиною цього Договору.

Між позивачем та відповідачем було укладено Додаток № 1 та Додаток № 3 до Договору, якими передбачено перелік обладнання (Специфікація), його вартість у національній валюті, а також передбачено строки проведення розрахунків.

Таким чином, ціна Обладнання, як істотна умова договору зазначена у Додатках до Договору у національній валюті –гривнях, що відповідає ч. 2 ст. 189 ГК України. та дотримуючись вимог ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов’язання виражені і підлягають оплаті у національній валюті України.

Відповідно, позивач (відповідач за первісним позовом) проводив розрахунки із відповідачем (позивач по первісному позову) за поставлене обладнання виключно у національній валюті України.

За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 524 ЦК України ("Валюта зобов'язання") зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Ця стаття міститься в главі 47 "Поняття зобов'язання" ЦК України.

Разом з тим, за приписами ст. 533 ЦК України виконуватися грошове зобов'язання повинно в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, якщо у зобов'язанні грошовий еквівалент визначено в іноземній валюті, то сума підлягає сплаті у гривнях розраховується за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, відповідність спірної угоди вимогам закону щодо визначення валюти зобов'язання є беззаперечною.

Твердження в зустрічній позовній заяві про порушення ст. 198 ГК України безпідставне.

Так, вказана стаття міститься в главі 22 "Виконання господарських зобов'язань" ГК України і її припис не суперечить ст. 533 глави 48 "Виконання зобов'язання" ЦК України.

Сторони не порушили вказані норми, обумовивши у договорі обов'язок розрахуватися в національній валюті України і виконавши грошове зобов'язання в національній валюті України.

Порядок же визначення ціни товару, обумовлений сторонами у спірній угоді, відповідає нормі ст. 524 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладанні Договору сторони визначили, що предметом договору є обладнання, ціна якого формується та сплачується згідно п. 2.2. Договору та зазначена у Додатках до Договору у національній валюті, із зазначенням курсу євро згідно НБУ на момент підписання додатків, тобто сторони досягли згоди стосовно усіх істотних умов Договору в тому числі і ціни, тому суд відмовляє в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Стосовно первісного позову:

Правовідносини сторін врегульовані Договором поставки і монтажу обладнання № 110708/1 від 11 липня 2008 року, згідно умов якого (п.1.1.), позивач зобов’язувався на підставі заявок відповідача поставляти стелажні системи та матеріали для монтажу, а також виконати роботи по монтажу обладнання, а, відповідно, відповідач прийняти і оплатити передбачене Додатками до Договору обладнання в терміни та на умовах, які передбачені Договором та Додатками до Договору.

Згідно додатку № 1 від 11 липня 2008 р. до Договору сума обладнання складає 1 906973,30 грн., в т.ч. ПДВ (20%) 317828,88 грн., згідно курсу НБУ 7,61 грн./євро станом на 11.07.2008 р.

Згідно додатку № 3 від 11 липня 2008 р. до Договору сума обладнання складає 104619,82 грн., в т.ч. ПДВ (20%) 17436,64 грн., що еквівалентно сумі 13747,68 євро згідно курсу НБУ 7,61 грн./євро станом на 11.07.2008 р.

Загальна сума Договору, згідно Додатку № 1 та Додатку № 3 до Договору складає 2011593.12 грн. в т.ч. ПДВ 335265,52 грн., що на момент укладання становило 264 335,5 Євро згідно курсу НБУ 7,61 грн./євро станом на 11.07.2008 р.

Пункт 2.2. Договору передбачає, що загальна вартість і ціна за одиницю Обладнання змінюється у випадку, якщо на день проведення розрахунків за обладнання зміниться встановлений НБУ курс Євро по відношенню до курсу Євро, встановленого НБУ на день укладення цього Договору. В цьому випадку, загальна ціна і ціна за одиницю Обладнання зміниться прямо пропорційно зміні офіційного курсу Євро до гривні, встановленого НБУ на день проведення розрахунків за Обладнання в порівнянні з встановленим НБУ курсом Євро до гривні на день укладення цього Договору.

Згідно Розділу І. Додатку 1 віідповідач зобов’язувався провести наступні розрахунки:

1.          Перший етап –внести передплату у розмірі 20 % суми Договору протягом трьох банківських днів з моменту підписання Додатку.

2.          Другий етап –25 % від вартості обладнання протягом трьох банківських днів з моменту повідомлення Покупця про готовність Обладнання на заводі виготовлювача.

3.          Третій етап –25 % від вартості обладнання протягом трьох банківських днів з моменту повідомлення Покупця про отримання Обладнання на склад Постачальника.

4.          Четвертий етап –30 % від вартості обладнання протягом 60 календарних днів з моменту повідомлення Покупця про отримання Обладнання на склад Постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов’язання за Договором у повному обсязі, що підтверджується Актом приймання-передачі продукції, Актом виконаних робіт по монтажу та Видатковою накладною, які підписані сторонами та скріплені їхніми печатками.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач не здійснив розрахунок за поставлений товар та виконані роботи у повному обсязі, борг на день подачі позову з урахуванням п. 2.2. Договору згідно додатку № 1 складав 612 627,00 грн.

Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги за рахунок заборгованості згідно додатку № 3 до Договору, а відповідач продовжував частково виконувати свої зобов’язання за договором, тому заборгованість, відповідача перед позивачем на момент розгляду справи у суді становить 636969,98 грн.

Крім суми боргу, позивач просить стягнути пеню у розмірі 78 247,58 грн., як передбачено п. 8.1. Договору, суму збільшення боргу за рахунок інфляції у розмірі 97 313,29 грн. та 3% річних у розмірі 17 222,51 грн. згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ч. ч. 1-2 ст. 193 ГК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, кожна сторона має вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або неналежне виконання.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 611 Цивільного кодексу України правовим наслідком за порушення зобов'язання є сплата неустойки (пені).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

На підставі п. 8.1. Договору відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 0,05 від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 78 247,58 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 78 247,58 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 17 222, 51 грн., збитків від інфляції –97 313, 29 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 17 222,51 грн. та збитків від інфляції у розмірі 97 313,29 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд»(01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 57, код ЄДРПОУ 30437110, р/р 26003380691821 в КОФ АКБ "Укрсоцбанк" м. Київ, МФО 321013, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ.ТІ.ЕС.»(01001, м. Київ, вул. Горького, 3-а, код ЄДРПОУ 33777738) основний борг у розмірі 636969 (шістсот тридцять шість тисяч дев’ятсот шістдесят дев'ять) грн. 98 коп., пеню у розмірі 78 247 (сімдесят вісім тисяч двісті сорок сім) грн. 58 коп., збитки від інфляції у розмірі 97 313 (дев’яносто сім тисяч триста тринадцять) грн. 29 коп., 3 % річних у розмірі 17 222 (сімнадцять тисяч двісті двадцять дві) грн. 51 коп., державне мито у розмірі 8297 (вісім тисяч двісті дев’яносто сім) грн. 53 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315 (триста п'ятнадцять) грн.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко