Рішення № 12210198, 05.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

05.11.2010Справа №2-32/4236-2010

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії ПАТ «Укрсоцбанк» (01033, м. Київ, вул.. Жилянська, 9-11, 03150, м. Київ, вул.. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 09322018)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юнітрейд» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Жигаліної 13 ідентифікаційний код 34523686)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Жигаліної, 13 ідентифікаційний код 25134813)

Про стягнення 8004247, 07 грн.

За участю представників:

Від позивача – Машевський О.С., довіреність № 02-04/557 від 17.08.2010р. у справі.

Від відповідача – не зявився.

Від відповідача – не з’явився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юнітрейд» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» про стягнення солідарно 8 004 247, 07 грн., у тому числі 6001811, 12 грн. суми основного боргу, 28787, 59 грн. – заборгованості з комісії, 1400, 57 грн. – пені, 1509941, 64 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду від 25.08.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 13.09.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 13.09.2010р., від 27.09.2010р., від 11.10.2010р., від 21.10.2010р., 01.11.2010р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачі жодного разу без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направили, не зважаючи на те, що були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідачі вважаються повідомленими про час та місце судового розгляду справи.

Крім того, адреса зазначена в позовній заяві повністю співпадає з відомостями, що містяться у Витягу з ЄДРЮОФОП на відповідачів ( а.с. 72 – 77).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідачі не скористалися своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи, той факт, що строк розгляду справи вже був продовжений та спливає 05.11.2010р., суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідачів не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юнітрейд» обов’язків за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 24-12/40 від 01.03.2007р. в частині повної та своєчасного повернення кредиту внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 6001811, 12 грн., що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Крім того, за договором поруки Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» поручалося перед позивачем за належне виконання взятих на себе Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юнітрейд» зобов’язань , а отже відповідає перед позивачем як солідарний боржник.

До позовної заяви позивачем додано заяву про вжиття запобіжних заходів шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідачів в сумі 8029983, 07 грн. а в разі їх відсутності – на все майно відповідачів, на яке може бути звернуто стягнення.

Проте у судовому засіданні 11.10.2010р. представник позивача відмовився від вказаної заяви.

01.11.2010р. від відповідача ТОВ Торгового дому «Юнітрейд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом вказане лопотання було задоволено.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Кредитор) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юнітрейд» (Позичальник) (відповідач) був укладений Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 24-12/40. ( а.с. 24 -28).

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору, що зазначено в частині 2 статті 1054 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що кредитор зобов’язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання , надалі «Кредит».

Відповідно до пункту 1.1.1 Договору надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами Траншами, зі сплатою 13 процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до Договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 490000, 00 доларів США з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 28.02.2010р. на умовах, визначених договором.

Додатковою угодою № 1 від 12.04.2007р. сторони внесли зміни зокрема в пункт 1.1.1 Договору, а саме в розмір максимального ліміту заборгованості, який складає 690000, 00 доларів США. ( а.с. 31).

Додатковою угодою № 24-12/40_2 від 25.05.2007р. сторони внесли зміни зокрема в пункт 1.1.1 Договору, а саме в розмір максимального ліміту заборгованості, який складає 764450, 00 доларів США. ( а.с. 32).

Додатковою угодою № 24-12/40_3 від 31.07.2007р. сторони внесли зміни зокрема в пункт 1.1.1 Договору, а саме в розмір максимального ліміту заборгованості, який складає 761486, 00 доларів США. ( а.с. 33).

Додатковою угодою № 24-12/40_4 від 31.08.2007р. сторони внесли зміни зокрема в пункт 1.1.1 Договору, а саме в розмір максимального ліміту заборгованості, який складає 764450, 00 доларів США. ( а.с. 34).

Згідно пункту 2.1 Договору видача траншів кредиту проводиться шляхом списання відповідної суми коштів меморіальним ордером з позичкового рахунку № 20634010774761 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк» та перерахування кредитних кошів на поточний рахунок або на користь відповідного одержувача позичальника в межах максимального ліміту заборгованості , що діє на дату оплати, на підставі письмового звернення позичальника у вигляді листа- запиту.

Пунктом 2.2 Договору сторони встановили, що днем надання кредиту вважається день зарахування кредитних коштів в повній або частковій сумі кредиту на поточний рахунок позивальника.

Відповідно до пункту 2.4 Договору термін користування кожним траншем не може перевищувати 90 календарних днів від моменту його надання.

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за місяцем за Кий нараховується проценти, а також в день повернення заборгованості за Кредитом в повній сумі згідно з пунктом 1.1.1 Договору.

На виконання умов договору позивачем були надані грошові кошти в розмірі 864096, 00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи: меморіальним ордером № 50 від 03.08.2007р. на суму 100000, 00 доларів США, меморіальним ордером № 52 від 29.05.2007р. на суму 74450 доларів США, меморіальним ордером № 6 від 24.05.2007р. на суму 15000, 00 доларів США, меморіальним ордером № 34 від 04.05.2007р. на суму 110000, 00 доларів США, меморіальним ордером № 1 від 13.04.2007р. на суму 75000, 00 доларів США, платежем банку-резиденту від 14.03.2007р. на суму 106800, 00 доларів США, та від 05.03.2007р. на суму 382846, 00 доларів США. ( а.с. 14- 20).

У підтвердження обов’язків за договором позичальником кредит був частково погашений а саме на суму 64 450, 00 доларів США 20.06.2007р. ( а.с. 21), та на суму 40000, 00 доларів США 21.06.2007р. ( а.с. 22).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Поняття "зобов'язання" необхідно розглядати як правовідношення, зміст якого можуть складати декілька обов'язків разом з кореспондуючими ним повноваженнями, метою яких є товарне переміщення соціальних благ з майнової сфери боржника в майнову сферу кредитора.

Підпунктом 3 пункту 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Підставою виникнення зобов’язання в даному випадку виступає договір про надання відновлювальної кредитної лінії. .

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Пунктом 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Сторонами у договорі встановлений строк повернення грошових коштів, а саме до 28.02.2010р., у відповідності до пункту 1.1.1 Договору та додатковими угодами до договору.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач Позичальник не скористався правом подання відзиву та обґрунтування заперечень, у випадку їх наявності. Позичальником , всупереч вимог чинного законодавства, не надано суду доказів відсутності заборгованості, тоді як позивачем, навпаки, до матеріалів справи залучені документи, на підставі яких можна твердити, що заборгованість відповідача перед позивачем існує, є обґрунтованою, доведеною та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суд вважає що позовні вимоги щодо стягнення 759646, 00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16.08.2009р. складає 6001811, 12 грн. – підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути 58513, 84 доларів США пені за порушення зобов’язання щодо повернення кредиту в строк, передбачений договором.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пеня передбачена пунктом 4.2 Договору .

Отже пеня за період з 01.03.2010р. по 16.07.2010р. повинна бути розрахована наступним чином :

(759646 , 00 доларів США х 20,5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 07.06.2010р.) х 98 днів прострочення)/365 = 41811, 74 доларів США.

(759646 , 00 доларів США х 19 % (подвійна облікова ставка НБУ з 08.06.2010р. по 07.07.2010р.) х 30 днів прострочення)/365 = 11862, 96 доларів США.

(759646 , 00 доларів США х 17 % (подвійна облікова ставка НБУ з 08.07.2010р. по 10.08.2010р.) х 9 днів прострочення)/365 = 3184, 30 доларів США.

Таким чином матеріалами справи підтверджується пеня в розмірі 56859, 00 доларів США, що складає 449231, 59 грн. підлягає стягненню лише в цій сумі.

Пунктом 3.36 Договору сторони передбачили, що позичальник зобов’язаний повернути Кредитору в повному обсязі транші Кредиту в строк визначений в пункті 1.1 Договору.

У разі порушення позичальником зокрема вищезазначеного пункту договору позичальник зобов’язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 25 відсотків від суми максимального ліміту заборгованості.

Таким чином, сума заборгованості зі сплати штрафу становить 759646, 00 доларів США х 25% = 189911, 50 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1346624, 46 грн., а отже саме в цій сумі підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню.

Крім того, позивач просив суд стягнути 3643, 63 доларів США, що становить 28787, 59 грн. заборгованості по комісії та 177, 27 доларів США – відповідно 1400, 57 грн. – пені за несвоєчасне повернення відсотків.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Ухвалою господарського суду від 25.08.2010 року порушено провадження у справі та суд зокрема зобов’язав позивача надати детальний обґрунтований розрахунок стягуваної суми , документальне та нормативне обґрунтування позовних вимог відповідно до спеціальних норм Господарського кодексу України та, у випадку необхідності, Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р., положення яких підлягають застосуванню до спірних відносин сторін.

Проте, позивачем не надано суду обґрунтованого розрахунку стягнення заборгованості по комісії, у зв’язку із чим суд позбавлений можливості перевірити виникнення заборгованості саме в розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

Крім того, з матеріалів позовної заяви вбачається, що на момент звернення позивача до суду заборгованість з оплати відсотків за кредитом у позивача була відсутня.

Отже ненадання суду документів, що підтверджують оплату відсотків за кредитом позбавляють суд можливості перевірки періоду прострочення цих оплат та розрахунок позивача в цій частині.

Розгляд справи був відкладений на 27.09.2010р., на сторін був покладений обов’язок виконати вимоги суду, викладені в ухвалі від 25.08.2010р.

Проте 27.09.2010р. представник позивача повторно вимоги суду в частині надання розрахунку суми комісії та документального обґрунтування вимог щодо стягнення пені за прострочення оплати відсотків за кредитом не виконав .

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 27.09.2010р., розгляд справи відкладено на 11.10.2010р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Проте у судовому засіданні склалась ситуація аналогічна із судовим засіданням 27.09.2010р.

Так, суд зобов’язував позивача виконати вимоги ухвали суду, викладені в ухвалі від 25.08.2010р. в повному обсязі, ухвалами від 11.10.2010р., від 21.10.2010р., від 01.11.2010р.

Проте викладені вимоги позивачем були проігноровані.

Пункт 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, передбачає залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ненадання позивачем розрахунку комісії та документів, що підтверджують оплату відповідачем відсотків за кредитом позбавляє суд можливості перевірити правильність нарахування пені за несвоєчасне повернення відсотків та суми заборгованості по комісії.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Позивачем вказані вимоги закону та суду були проігноровані.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи, та передбачений 69 Господарського процесуального кодексу України двохмісячний строк, в який спір має бути вирішено господарським судом, та який спливає 05.11.2010 року, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання позивачем доказів, якими він без поважних причин не скористався, у в зв’язку із чим суд вважає за необхідне залишити позовні вимоги в частині стягнення 28787, 59 грн. – заборгованості по комісії та 1400, 57 грн. – пені за несвоєчасне повернення відсотків без розгляду.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову частково без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку. (частина 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, у виконання приписів пункту 1.3 Договору на забезпечення виконання зобов'язань за договором, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юнітрейд» (Позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» (Поручитель) був укладений договір поруки від № 02-10/689 (а.с. 38-39)

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Поручитель зобов’язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно за виконання Позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 24-12/40 від 01.03.2007р.

Пунктом 3.1.1 Договору сторони передбачили, що Поручитель зобов’язаний протягом 1 дня від дати отримання листа Кредитора про невиконання Позичальником забезпеченого порукою зобов’язання за договором кредиту, виконати відповідне зобов’язання шляхом перерахування непогашеної суми кредиту, процентів, комісії, неустойки на рахунок Кредитора.

Згідно до пункту 3.1.2 Договору у разі невиконання Позичальником та Поручителем забезпеченого порукою зобов’язання Поручитель зобов’язаний відповідати перед кредитором разом із позичальником, як солідарні боржники.

04.03.2010р. позивачем на адресу Поручителя була направлена вимога на сплату 769224, 34 доларів США. ( а.с. 44-45).

Проте Поручителем обставини викладені у вимозі були проігноровані.

Відповідно до частини 2 статті 196 Господарського кодексу України у разі, якщо це передбачено законодавством або договором, зобов’язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачене законом.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Разом із тим, частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що закріплено в статті 627 Цивільного кодексу України.

Таким чином Поручитель самостійно взяв на себе зобов’язання перед кредитором, підписавши Договір поруки.

Пунктом 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують відсутність у відповідачів зобов’язання з оплати заборгованості за кредитом.

Відповідно до пункту 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Отже, за такими обставинами, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення підтвердженої матеріалами справи суми у розмірі 6001811, 12 грн. основного боргу та 449231, 59 грн. пені, 1346624, 46 грн. штрафу солідарно з обох відповідачів.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юнітрейд» 28.10.2010р. ознайомився з матеріалами справи ( а.с. 94), проте доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надав, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Також будь-яких доказів, що спростовують факти, встановлені судом, не надано й Товариством з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд».

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 43, 49, 75, пунктом 5 статті 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юнітрейд» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Жигаліної 13 ідентифікаційний код 34523686) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Жигаліної, 13 ідентифікаційний код 25134813) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії ПАТ «Укрсоцбанк» (01033, м. Київ, вул.. Жилянська, 9-11, 03150, м. Київ, вул.. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 09322018) 6001811, 12 грн. основного боргу , 449231, 59 грн. пені, 1346624, 46 грн. штрафу 24841, 88 грн. державного мита та 229, 91 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 28787, 59 грн. – заборгованості по комісії та 1400, 57 грн. – пені залишити позов без розгляду.

4.          В іншій частині у позові відмовити.

5.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представникка у судовому засіданні 05.11.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 05.11.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.