Рішення № 12210150, 04.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

04.11.2010Справа №2-2/4657-2010 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КримПродТехСнаб" (95033, м.Сімферополь, вул.Глінки, 45)

до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 58 898,66 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача: Севастьянова Л.Д. представник, Єремеєв О.О. представник, довіреності у справі.

Від відповідача: ОСОБА_1 - СПД

Суть спору:

Позивач - ТОВ "КримПродТехСнаб" звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до відповідача - СПД ОСОБА_1 про стягнення 58898грн66коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір постачання від 23.6.2010 року №1 , відповідно до умов якого позивач зобовязався поставити відповідачу товар. Свої зобовязання за договором позивач виконав у повному обсязі, проте, відповідач своєчасно не здійснив оплати, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.

Відповідач у судовому засіданні визнав наявність заборгованості перед позивачем за договором поставки №1 від 23.6.2010р у розмірі 55282грн50коп, підтвердив отримання від позивача 07.7.2010р по накладній №ПТ-0000003 товару на суму 55282грн50коп, що відображено у протоколі судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "КримПродТехСнаб", як продавцем, та Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, як покупцем, було укладено договір поставки №1 від 23.6.2010р, відповідно до п.1.1 якого предметом договору являється те, що продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця кришку жерстяну СКО 1-82, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його загальну вартість у порядку та на умовах передбачених договором.

Відповідно до п.4.2, 4.3 договору оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем на 11 день після отримання товару по накладній. Загальною вартістю кожної партії товару являється сума, вказана у витратній накладній, по якій здійснюється кінцевий розрахунок.

Позивач свої зобовязання за договором виконав у повному обємі, а саме поставив відповідачу, відповідно до витратної накладної №ПТ-0000003, яка підписана сторонами та знаходиться у матеріалах справи, передбачений договором товар, а саме: кришки жерстяні СКО 1-82 у кількості 175500 на загальну суму 55282грн50коп, а відповідач отримав товар на вказану суму.

Тоді як, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме не оплатив позивачу вартість поставленого товару. В результаті вищенаведеного за відповідачем перед позивачем на момент розгляду спору склалася за поставлений відповідно до укладеного між сторонами договору поставки №1 від 23.6.2010р заборгованість у розмірі 55282грн50коп, яка підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобовязань перед позивачем по сплаті 55282грн50коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 55282грн50коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу, позивачем була заявлена вимога про стягнення 2764грн13коп штрафу, яка не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати більш ніж на 3 банківських дня, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 5% від суми поставки за кожний банківський день прострочення платежу.

Давши оцінку даному пункту договору, суд дійшов до висновку, що сторонами при укладенні договору поставки №1 від 23.6.2010р була передбачена відповідальність покупця за прострочення оплати отриманого товару у вигляді пені, тоді як позивач звернувся з позовом до суду про стягнення штрафу.

Відповідно до ст..22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Позивач не скористався своїм правом та не змінив предмет позову у частині санкції.

Таким чином, позовні вимоги, з підстав викладених у позові, у частині стягнення 2764грн13коп штрафу необґрунтовані і не підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення 588грн49коп інфляційних за липень - серпень 2010р та 263грн54коп річних за період з 18.7.2010р по 14.9.2010р, які підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 05.11.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, св-во держреєстрації серії НОМЕР_1 від 10.12.2007р, ЄДРПОУ НОМЕР_2, ІНН НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КримПродТехСнаб" (95033, м.Сімферополь, вул.Глінки, 45, р/р 26003140926200 в АО «УкрСиббанк» м.Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 32435199, ІНН 324351901094) 55282грн50коп. основного боргу, 588грн49коп інфляційних, 263грн54коп річних, 561грн35коп державного мита, 224грн92коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.У частині стягнення 2764грн13коп штрафу відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.