Рішення № 12210135, 04.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

04.11.2010Справа №2-15/4812-2010 За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробничого підприємства водопровідно - каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Криму» (95007, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Радищева, 85, ідентифікаційний код 30395778)

Про стягнення 1082,92 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Марков Д.О., представник, дов.№6 від 19.01.2010 р.

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Криму» про стягнення 1082,92 грн., у тому числі 1005,29 грн. основного боргу, 38,38 грн. - інфляції, 21,28 грн. - 3% річних, 17,97 грн. - пені за договором №2951 від 10.04.2007 р. про водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію.

Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору № 2951 від 10.04.2007 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків в комунальну каналізацію надавав відповідачу послуги на відпуск води із комунального водопроводу і приймання стоків в комунальну каналізацію, однак відповідач обов’язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 1005,29 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 21,28 грн., інфляційні втрати у розмірі 38,38 грн., пеню у розмірі 17,97 грн.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

У судовому засіданні 04.11.2010 р. представником позивача надане клопотання в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого позивач зменшив свої позовні вимоги й просить суд стягнути з відповідача 1005,29 грн. основного боргу, від стягнення інфляційних витрат у розмірі 38,38 грн., 3% річних у розмірі 21,28 грн., а також пені у розмірі 17,97 грн. позивач відмовився.

Так, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зменшення позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне подальший розгляду справи здійснювати з врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, що задоволена судом.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2007 року між Сімферопольським виробничим підприємством водопроводно-каналізаційного господарства (Водоканал)(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перлина Криму» (Абонент)(відповідач) укладено договір № 2951 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію.(а.с. 11-16).

Згідно пункту 1.1 статуту Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» є правонаступником Сімферопольського виробничого підприємства водопроводно-каналізаційного господарства на підставі постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 23.11.2005 р. № 540. (а.с. 33-37).

Згідно з пунктом 1 Договору Водоканал бере на себе зобов’язання забезпечувати Абонента питною водою при наявності води в джерелах та здійснювати водовідведення, а Абонент приймає на себе зобов’язання приймати зазначені послуги та своєчасно за них сплачувати.

Згідно з пунктом 4.2.1 Договору оплата проводиться шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий рахунок «Водоканалу» у розмірі 75% від вартості спожитих послуг за попередній місяць ( який був звітним). Авансовий платіж вноситься «Абонентом» до 15 числа звітного місяця. Кінцевий розрахунок за отримані послуги з водопостачання та водовідведення здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту отримання «Абонентом» виставленого «Водоканалом» рахунку за спожиті послуги. Звітним місяцем вважається місяць, у якому безпосередньо надавались послуги по дійсному Договору.

Відповідно до пункту 7.1 Договору додаткова кількість стічних вод, що потрапляє в каналізаційні мережі в період дощів і сніготанення, за рахунок інфільтрації ґрунтових вод і через нещільність люків, визначається в об’ємі 20% від загального зливного стоку і підлягає оплаті, виходячи з площі земельної ділянки 0,1599 га.

На підставі вищевказаного Договору відповідачем скидались додаткові стічні води.

На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення за вищевказаним Договором позивач виставив рахунки: № 2951 від 04.06.2009 р. на суму 153,67 грн., №2951 від 02.07.2009 р. на суму 6,44 грн., №2951 від 04.08.2009 р. на суму 113,03 грн., №2951 від 10.09.2009 р. на суму 4,96 грн., №2951 від 06.10.2009 р. на суму 59,74 грн., №2951 від 05.11.2009 р. на суму 31,22 грн., №2951 від 28.12.2009 р. на суму 78,56 грн., №2951 від 05.01.2010 р. на суму 168,78 грн., №2951 від 03.02.2010 р. на суму 147,72 грн., №2951 від 18.03.2010 р. на суму 115,01 грн., №2951 від 13.04.2010 р. на суму 88,73 грн., №2951 від 28.05.2010 р. на суму 37,43 грн. на загальну суму 1005,29 грн. (а.с. 17-28).

Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчить особистий підпис уповноваженої особи відповідача у рахунку.

Також, на підтвердження об’ємів спожитої води та водовідведення позивачем та відповідачем складались акти виконанних робіт, які підписувались представниками відповідача ( а.с. 17-28).

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором призвело до утворення заборгованості перед позивачем за надані послуги, у розмірі 1005,29 грн. за період з 04.06.2009 р. по 08.05.2010 р., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті наданих позивачем послуг не виконав належним чином у повному обсязі, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 1005,29 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

В частині стягнення індексу інфляції у сумі 38,38 грн., 3% річних у розмірі 21,28 грн., пені у розмірі 17,97 грн. судом від позивача прийнята відмова.

За приписами пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині стягнення 38,38 грн. індексу інфляції, 3% річних у розмірі 21,28 грн., пені у розмірі 17,97 грн. підлягає припиненню в зв’язку з відмовою позивача від заявлених вимог.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, пунктом 4 частини 1 статті 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Криму» (95007, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Радищева, 85, ідентифікаційний код 30395778, р/р 260003012670 в СФ АБ «Таврика» м. Севастополь, МФО 324377) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробничне підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506, р/р 2600113192 в КРД ВАТ «Райффайзен банк «Аваль», МФО 324021) 1005,29 грн. основного боргу, 93,84 грн. державного мита та 217,12 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення індексу інфляції в розмірі 58,48 грн., 3% річних у розмірі 21,28 грн., пені у розмірі 17,97 грн. провадження у справі припинити, відповідно до статті 80 пункту 4 частини 1 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 05.11.2010 р.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.