Ухвала суду № 122095869, 18.09.2024, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 646/4970/23

н/п 1-в/953/313/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судову засідання подання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбуття призначеного покарання стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 22.11.2023 Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, -

встановив:

11 вересня 2024 року начальник Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 звернулась до суду із поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбуття призначеного покарання стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 22.11.2023 Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, посилаючись на нез`явлення 03.04.2024, 01.05.2024, 14.08.2024 засудженого до органу пробації без поважної причини, що свідчить про те, що ОСОБА_4 на шлях виправлення не став, порушує порядок та умови відбуття покарання з іспитовим строком, ухиляється від виконання обов`язків, покладених на нього вироком суду.

До судового засідання представник Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, засуджений та прокурор, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з`явились, подали заяви про розгляд подання за їх відсутності.

Відповідно до ч.5 ст.539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду подання за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали подання, суд зазначає наступне:

22.11.2023 вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та йому призначене покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

25.12.2023 вищезазначений вирок набув законної сили.

28.12.2023 вирок направлений до Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області для виконання.

15.02.2024 засуджений під підпис ознайомлений з порядком та умовами відбуття іспитового строку та попереджений про те, що у разі невиконання покладених на нього судом обов`язків або вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, орган пробації вносить подання до суду про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбуття призначеного покарання за вироком суду.

15.02.2024 постановою засудженого зобов`язано з`являтися на реєстрацію до органу пробації Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області та призначені дні явки - 1,2 середа.

15.02.2024 засуджений ознайомлений з вищезазначеною постановою, про що свідчить його підпис у постанові у графі «ознайомлений».

Як вбачається з листка реєстрації, 03.04.2024, 01.05.2024, 14.08.2024 засуджений на реєстрацію до органу пробації не з`явився.

З письмових пояснень засудженого від 10.04.2024, 08.05.2024 та 04.09.2024 вбачається, що він не з`явився на реєстрацію до органу пробації: 03.04.2024 - за перебування у відрядженні; 01.05.2024 обрахувався з днями явки; 14.08.2024 переплутав дні явки.

Доказів перебування засудженого 03.04.2024 у відряджені органу пробації та суду не надані.

10.04.2024, 08.05.2024 засудженому винесені попередження про скасування звільнення від відбуття покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання, з якими він ознайомлений під підпис.

Згідно з ч.2 ст.78 КК України якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Для направлення засудженого для відбування призначеного покарання під час іспитового строку, згідно ч.2 ст.78 КК України, достатньо невиконання ним хоча б однієї із двох умов: 1) невиконання покладених на нього обов`язків, визначених у ст.76 КК України, або 2) систематичного вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення. У цьому випадку суд зобов`язаний направити засудженого для відбування покарання, призначеного за вироком.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.166 КВК України якщо засуджений не виконує обов`язки, встановлені цим Кодексом, Законом України «Про пробацію», а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання. У разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов`язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.

Невиконанням обов`язків вважається, якщо звільнений з випробуванням не виконав хоча б один з обов`язків за відсутності об`єктивних обставин, що фактично позбавляють його можливості їх виконувати (документально підтверджених).

Згідно п.8 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст.539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком.

Як слідує з вимог ч.2 ст.78 КК України та роз`яснень, що містяться у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання разі невиконання покладених на нього обов`язків, визначених ст.76 КК України, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.

Відповідно до ч.3 розд. ІІІ Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29 січня 2019 року №272/5 (далі - Порядок), у разі систематичного невиконання звільненим з випробуванням, обов`язків, покладених на нього, систематичного вчинення адміністративних правопорушень уповноважений орган з питань пробації надсилає до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання. Систематичним невиконанням покладених на звільненого з випробуванням обов`язків є невиконання протягом іспитового строку три і більше разів одного або кількох обов`язків без поважних причин. Систематичним вчиненням адміністративних правопорушень є вчинення трьох і більше адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок.

Разом з тим, 09.08.2024 набув чинності Закон України № 3886-IX від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі: ЗУ № 3886-IX), яким внесені зміни до КУпАП ст.51 Дрібне викрадення чужого майна.

Положеннями ч.1 ст.51 КУпАП у редакції ЗУ № 3886-IX передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст.51 КУпАП у редакції ЗУ № 3886-IX установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, підлягає адміністративній відповідальності.

Аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір викраденого майна перевищує розмір, установлений ст.51 КУпАП, а саме 2 неоподатковувані мінімуми доходів громадян.

Згідно з ч.5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи у розрахунку на місяць, установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Як вбачається з вироку ОСОБА_4 засуджений за крадіжку бездротових навушників ТМ «Х-Digital», моделі «HBS-110 Black», спінінгу телескопічного (довжиною 2,1 м, з упором на ручці), котушки безінерційної ТМ «FISHERMAN», загальною вартістю 970 грн.

Станом на 2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн., а 50 відсотків від його розміру становило 1342 грн., 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 2684 грн.

Конституційний Суд України в рішенні від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) розтлумачив положення ст. 58 Конституції України щодо зворотної дії у часі кримінально-правової норми, яка пом`якшує або скасовує відповідальність особи, вказавши, що це стосується випадків: коли в диспозиції норми зменшено коло предметів посягання; виключено зі складу злочину якісь альтернативні суспільно-небезпечні наслідки; обмежено відповідальність особи шляхом конкретизації в бік звуження форми вчинення злочину; звужено зміст кваліфікуючих ознак тощо.

Скасування злочинності діяння означає його декриміналізацію. Так, декриміналізація - це скасування кримінального закону, що передбачає кримінальну відповідальність і покарання за конкретне кримінальне правопорушення.

Декриміналізація діяння може здійснюватися такими способами: а) суспільно небезпечне діяння може бути визнане таким, що не є суспільно небезпечним за змістом; б) таким, що не є кримінально протиправним за формою; в) таким, що не є ні суспільно небезпечним за змістом, ні кримінально протиправним за формою.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК (ч.1 ст.2 КК України).

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Частиною 1 ст.5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м`який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу, що визначено положеннями статті 74 КК України.

Пункт 13 ч.1 ст.537 КПК України передбачає, що під час виконання вироків суд,в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Частина 2 ст.74 КК встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.

Отже,наявні підставидля розглядупитання щодоприведення вирокусуду увідповідність доЗакону України № 3886-IX від 18.07.2024, а відтак, подання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбуття призначеного покарання стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задоволенню не підлягає.

Керуючись ч.2 ст.78 КК України, ст.166 КВК України, ст.ст. 369-372, 376, 395, 537-539 КПК України, суд, -

постановив:

У задоволенні подання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбуття призначеного покарання стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя -